Як газотранспортна система може убезпечити нас від блекауту

Прагнення стати незалежними від постачання вуглеводнів Росії, насамперед, мотивує шукати альтернативи. Модульні атомні станції невеликої потужності – справа хоча й недалекого, але все ж майбутнього. Країни, яким пофортунило із сонцем та широкими акваторіями, все активніше використовують плавучі сонячні батареї. Хоча зараз на цю технологію припадає лише 3,6% від світового виробництва електроенергії, зате - через відносно невисоку вартість сонячних панелей - вони претендують на роль найдешевшого джерела енергії серед усіх, що нині існують. А недавно вчені навіть запропонували використовувати в якості гігантських систем накопичення енергії старі закинуті шахти і… пісок. Електроенергія має накопичуватися та вироблятися в них за шляхом рекуперативного гальмування, коли пісок у якості вантажу спускатимуть вниз, в шахту.

Звісно, існують й більш на цей момент реалістичні та перевірені засоби виробництва та накопичення електроенергії, й наші енергетики знають про цей досвід. Хоча, по правді сказати, власний досвід України вже набагато більший, ніж у будь-якої країни. Як стверджують фахівці, енергетика жодної європейської країни не витримала б стількох ворожих ракетних атак, як наша.

То що ж конкретно пропонують наші енергетики для того, щоб уникнути блекауту, загроза якого поки нікуди не зникла?

На початку року  на засіданні уряду прем’єр-міністр Денис Шмигаль озвучив основні задачі енергетики на 2023 рік. Серед іншого, глава уряду зазначив, що російські атаки «штовхають до корінної реформи – побудови децентралізованої енергетичної системи», яка буде менш вразливою до нападів. «Йдеться про створення мініелектростанцій та малих об’єктів генерації, імплементованих в наявну енергосистему», – сказав він.

Що це за мініелектростанції, які мають нам допомогти, ми попросили пояснити досвідченого енергетика, голову правління НЕК "Укренерго" в 2014-2015 роках, Юрія Касіча. Нині він - керівник компанії, яка займається малою гідроенергетикою.

Газотранспортна система – це не тільки газ…

  -  Йдеться, зокрема, про встановлення генераторних установок на майданчиках газотранспортної системи (ГТС) України, - розповідає Юрій Касіч. - По-перше, ворог просто не зможе їх «дістати» - ці установки невеликі за розміром, їх має бути багато, вони будуть розосереджені по всій Україні. Ніяких ракет не вистачить, щоб їх знищити або пошкодити.

Тепер – по черзі. Але спробуємо перекласти простою мовою те, про що розповідатиме спеціаліст.

Виявляється, газотранспортна система має свою електроенергетичну інфраструктуру – електричні підстанції та мережі, завдяки яким в тому числі, власне, і забезпечується перекачування газу. Цих розкиданих по всій Україні електричних підстанцій - десятки. Саме на таких об’єктах і пропонується встановити генераторні установки модульного типу. Адже  і паливо для них під рукою – в нашому випадку газ. Ця ідея не нова, її обговорюють і навіть пробують проектувати вже не один рік. Але поки, на жаль, все залишалося  на місці.

А тепер  – про головне.

Генераторні установки, встановлені на електричних підстанціях  ГТС, зможуть забезпечувати електричною енергією місцевих споживачів в разі  пошкодження та знеструмлення підстанцій магістральної електричної мережі.  Йдеться про побутових споживачів, промислові підприємства, інфраструктурні об’єкти тощо. І встановлювати генераторні установки передусім потрібно там, де поруч є велика теплова або атомна електростанція. Для чого? Щоб на випадок, не дай Боже, блекауту, потужності можна було використати для їх «пуску з нуля». 

Такі генераторні установки можна відносно швидко доставити, швидко змонтувати і ввести в експлуатацію.

  -  Потужність генераторних установок визначатиметься, виходячи з  кожного конкретного об’єкта, - продовжує Юрій Касіч.-  Я думаю, це мають бути десятки МВт на один об’єкт. Електричні підстанції ГТС зможуть ВИДАВАТИ потужність генераторних установок по наявній розподільчій мережі в енергетичну систему України. Нині ж ці електричні підстанції ГТС виступають в ролі СПОЖИВАЧІВ.

   -  І якщо загальна їхня потужність, як обіцяють, буде сумарно десь близько тисячі мегаватів - це дуже добре буде для України, - підкреслює фахівець. - Звісно, це не покриє всієї потреби країни в електроенергії, але саме ця, розподілена, невеличка генерація, яку важко вирахувати, буде приносити дуже багато користі для енергетики.  А де саме вони будуть стояти, та коли - це вже не зовсім наша з вами справа. Тобто видавати це «в ефір» ніхто, звісно, не буде.

 Стануть такі генератори в пригоді й після війни.

    -  Можливо, це і буде одним з елементів «нової паралельної енергетичної мережі» України, про яку казав Президент України, - підсумовує спеціаліст. - До того ж газова генерація  - це «низьковуглецеве», порівняно з вугільною, джерело виробництва електричної енергії. В усьому світі саме такі джерела генерації використовують в якості високоманеврових для регулювання графіку навантаження енергосистеми. І саме близько 1000 МВт було потрібно і буде потрібно, енергосистемі України в якості резерву. Чому саме 1000 МВт? Це і є величина потужності самого великого одиничного блоку генерації в Україні (блок на АЕС), розраховувати на аварійне відключення якого потрібно при плануванні надійної роботи енергеосистеми.

Краще – щоб не прилітало

Мала гідроенергетика  - те, чим безпосередньо займається нині Юрій Касіч, вважається одним із найперспективніших напрямків розвитку відновлюваних джерел енергії в Україні та являє собою сукупність невеликих ГЕС, розташованих на малих та середніх річках. А Україна має дуже високий потенціал для розвитку малої гідроенергетики.

  -   Наприклад, всі гідростанції, якими зараз оперує наше підприємство,  долучилися до загальнодержавного проекту «Пункти Незламності» й фактично забезпечують їх електроенергію, - ділиться Юрій Касіч. - Ми приймаємо людей, даємо їм змогу обігрітися, зарядити свої гаджети. До речі, стосовно зв’язку – мобільні оператори за потреби  можуть встановити свої додаткові вежі біля таких гідроелектростанцій. Під час блекаутів, які вже відбувалися, деякі малі гідроелектростанції вже працювали на ті невеличкі райони та села, що знаходяться поряд. Це важливо? Я думаю, так. Частка малих ГЕС, якими оперує Товариство, яке я очолюю, складає приблизно 10 відсотків від того, що загалом виробляють малі гідроелектростанції України. Такі малі об'єкти, звісно, не в змозі забезпечити електричною енергією всю країну, але треба використовувати будь-яку можливість і не казати, що оце нам потрібно тому, що тут 1000 мегаватів потужності, а оце нам не потрібно, бо тут лише один мегават.  Треба використовувати всі можливості на 100 %, особливо зараз.

   -  У Києві вже є кілька десятків котелень, які  працюють на генераторах у разі відсутності електроенергії. Одна така котельна здатна обслуговувати приблизно 50 будинків. Планується, що всі котельні, потужність яких це дозволяє, забезпечать такими генераторами. Перспективна річ, як вважаєте?

   -  Це реально. Але ми повинні розуміти, що мова йде про невеличкі котельні, які не розраховані на велику кількість споживачів,  як у столичних спальних районах чи містах-мільйонниках з централізованою системою теплопостачання. В таких випадках ситуація набагато складніша. Але, повторюю, зараз потрібно використовувати всі можливості.

   -   А існують ще якісь альтернативні засоби «порятунку»?

  -    Зруйнувати можна швидко. А побудувати швидко у будь-якому разі не виходить. Тому країна повинна зробити так, щоб  її не руйнували. Дуже вірно сказав,  здається, керівник РНБО Олексій Данілов: «Дайте нам, будь ласка, ракети далекого радіуса дії, і ми зробимо так, що сюди нічого долітати не буде».

…Якось тепліше стає від таких розмов – і на душі, і взагалі. Правда?

Лариса Гаврилова, Київ