Що робити, аби питання зернового експорту не розсварило нас із сусідами
В понеділок у Варшаві відбувалися переговори української та польської делегацій з урегулювання питання ввезення до Польщі нашої агропродукції, зокрема транзиту зернових та технічних культур, яке спричинило масові протести східноєвропейських фермерів та призвело до одностороннього рішення Польщі про заборону перетину митного кордону агротоварами з України. Втім, ще до початку перемовин польська сторона висловлювала сумнів, що ухвалені за їх підсумками рішення повністю розв’яжуть проблеми транзиту української сільськогосподарської продукції. За словами міністра сільського господарства і розвитку села Польщі Роберта Телуса, у чинному правовому полі ЄС нова угода може бути неефективною. Тому Варшава ініціюватиме зміни до європейського законодавства у галузі торгівлі з третіми країнами. Зокрема, в частині тимчасового складування продукції, аби ввезені товари рівномірно розподілялися по всій Європі, а не осідали лише у Польщі та в інших сусідніх із Україною державах.
ПАРАД “ЗЕРНОВИХ СУВЕРЕНІТЕТІВ” У ЄВРОПІ: ЯК ЦЕ ВІДБУВАЛОСЯ?
Польські фермери вже кілька місяців протестують проти перевезення через територію Польщі до третіх країн української агропродукції. Вони вважають, що значна частина цього зерна нікуди далі не прямує і продається всередині країни, знижуючи тамтешні внутрішні ціни. Відповідно, місцеві аграрії, яких ще з осені тодішнє керівництво профільного міністерства (5 квітня міністр сільського господарства Польщі Генрик Ковальчик змушений був піти у відставку) агітувало не розпродувати власне зерно одразу, максимально зберігаючи його до “кращої цінової ситуації”, зазнають неабияких збитків. Адже з осені закупівельні ціни на зернові у Польщі не зросли, а навпаки – вдвічі знизилися, до 1 тисячі злотих (приблизно 9 тисяч гривень) за тонну. Окрім того, українське зерно, мовляв, неабияк впливає на завантаженість польських складських потужностей та заважає вивезенню збіжжя від місцевих фермерів через порти країни, можливості перевалки в яких обмежені.
Поступово акції протесту набирали масштабів. Не допомогли й заяви польського уряду про підготовку нових домовленостей з Україною, які посилюватимуть контроль за транзитом агропродукції, та навіть обіцяні Єврокомісією компенсації збитків – загалом до 60 мільйонів євро для кількох східноєвропейських країн (половина – для Польщі). Фермери вважають, що цих грошей недостатньо. У перерахунку на злоті йдеться ж лише менш ніж про 300 мільйонів, тоді як тільки польські аграрії оцінюють власні збитки щонайменше у 10 мільярдів злотих. Та й за оцінками самої Європейської комісії, фермери з Польщі, Румунії, Угорщини, Болгарії й Словаччини втратили від напливу дешевшого українського зерна на місцеві ринки приблизно 417 мільйонів євро.
Хмизу в огонь додає наближення в Польщі парламентських виборів. Тож провідні політичні сили, у тому числі й правляча партія “Право і справедливість”, не готові у цей період втрачати підтримку впливового в країні та по всій Європі фермерського руху. До того ж, – і до ворожки не ходи, – ситуацією поспішили скористатися російські спецслужби й агенти впливу, розбурхуючи протести та стимулюючи їх організаторів. Принаймні, апелюючи до логіки захисту власних економічних інтересів, а, можливо (хоча ніхто ще нікого за руку не зловив), й фінансовими “подяками”.
Під тиском фермерів уряд Польщі звернувся до Єврокомісії з проханням ухвалити рішення про відмову від нульового мита на українську агропродукцію. Утім, угоду про безмитне ввезення товарів з України продовжили ще на рік, до 5 червня 2024-го.
Тому Польща пішла шляхом заборони на ввезення української агропродукції, що, за задумом Варшави, має захистити місцевий аграрний сектор. І йдеться не лише про зерно, а й про інші товари, постачання яких з України не є настільки критичним для Польщі, але може виявитись доволі болісним для фермерів з інших європейських країн (приміром, Західній Європі складно витримувати цінову конкуренцію з продукцією українського птахівництва). Тож під дію розпорядження міністра розвитку і технологій Польщі про заборону ввезення до 30 червня сільськогосподарської продукції з України потрапили не тільки зернові й технічні культури, а й фрукти, овочі, м’ясо, цукор, мед та низка інших товарів.
До цього відбулося вже кілька раундів переговорів на різних рівнях, покликаних врегулювати ситуацію, яка може добряче зіпсувати відносини стратегічних партнерів. Приміром, зернова тема була однією із ключових під час офіційного візиту Президента України Володимира Зеленського до Польщі 5 квітня.
А на зустрічі 7 квітня керівників аграрних відомств двох країн міністр агрополітики та продовольства Микола Сольський повідомив, що Україна припиняє до нового сезону експорт до Польщі пшениці, кукурудзи, ріпаку і соняшнику.
Цими ж вихідними, коли, за даними польської сторони, міждержавний кордон не перетнула жодна партія української сільгосппродукції, в онлайн-режимі тривало напрацювання майбутньої угоди та змін до правил транзиту товарів з України польською територією.
Та вже за кілька годин після оголошення польських урядовців – про аналогічну заборону постачання українського зерна повідомив уряд Угорщини. Мотив той же – мовляв, ввезення збіжжя з України загрожує місцевим фермерам. А в понеділок прем'єр-міністр Словаччини Едуард Гегер також заявив, що його країна призупиняє імпорт зерна та низки інших продуктів з України.
Про можливе обмеження українського експорту і транзиту нашої агропродукції заговорили також і в Болгарії. Доволі активно готуються до активізації протестів проти перевезення українського збіжжя румунські фермери.
Також у деяких сусідів раптово з’явилися претензії до якості українського зерна. Кілька днів тому міністерство сільського господарства Словаччини заборонило обробку імпортованого з України збіжжя та продаж продукції з українських зернових на внутрішньому ринку. В одній із партій пшениці нібито знайшли не дозволений в ЄС пестицид.
Запроваджене низкою країн ембарго, яке суперечить принципам вільної торгівлі, розкритикували в Єврокомісії. Там нагадали, що торгова політика належить до виключної компетенції ЄС, тож односторонні дії держав неприйнятні. Тому від Польщі й Угорщини зажадали додаткової інформації, аби європейські чиновники й експерти оцінили правомірність вжитих заходів та можливі їх наслідки. А голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн уже навіть поспілкувалася із цього приводу з прем'єр-міністром Польщі Матеушем Моравецьким.
Як очікується, посли країн-членів Європейського Союзу цього тижня обговорять рішення про заборону імпорту українського зерна та інших продуктів. Заплановані й переговори глави українського аграрного відомства Миколи Сольського з румунським та словацьким колегами.
ПРОТЕСТИ СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИХ ФЕРМЕРІВ: НІЧОГО ОСОБИСТОГО, ОКРІМ “ВЛАСНОГО ЕКОНОМІЧНОГО ІНТЕРЕСУ”?
За словами т.в.о. міністра аграрної політики України у 2019 році Ольги Трофімцевої, польські фермери та їхні колеги з інших східноєвропейських країн доволі спрощено трактують причини своїх “цінових бід”. Адже на ситуацію впливає, передовсім, зниження глобальних цін на агросиновину.
“Чи є проблема із тим, що частина українського зерна залишається десь у Польщі? Напевно, є. Чи вплинули саме українські поставки на те, що знизилася ціна? Ні, не вплинули. Тому що це загальносвітовий тренд. Але, на жаль, як часто буває і у нас в Україні, фермери особливо не відслідковують світову кон’юнктуру ринків та не дивляться, піднялася чи знизилася ціна на провідних агробіржах. Відповідно, маємо збіг чинників, коли українського збіжжя справді багато, а з іншого боку бачимо глобальне зниження цін на зернові”, – пояснила експертка.
В Міністерстві аграрної політики та продовольства України також запевняють, що жодного демпінгу цін на українську агропродукцію на польському та на інших сусідніх ринках немає. Адже ціну встановлюють не українські фермери чи експортери. Вона формується під впливом світової кон’юнктури вартості зернових.
“Нагадаю, з початку повномасштабного вторгнення росії ціни на зернові різко зросли, був стрибок більш ніж на 20%. І з часом ця ситуація вирівнювалася з огляду на ситуацію, на врожаї у світі та, в тому числі, й на врожаї в Україні і на можливості нашого експорту”, – зазначив заступник міністра аграрополітики Маркіян Дмитрасевич.
До того ж, як вважає заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Денис Марчук, насправді вплив українського збіжжя на польський та інші сусідні ринки дуже перебільшений.
“Про великі обсяги продажу ж не йдеться. Для прикладу: пшениці минулого року у Польщі було реалізовано 700 тисяч тонн. Це не ті об’єми, які обвалили ринок. По кукурудзі – трішки більше 1 мільйона тонн. Економіки тут дуже мало, тут багато політики", – сказав Марчук на брифінгу в Медіцентрі Україна - Укрінформ.
Те ж саме, за його словами, стосується й Румунії, для якої проблеми продажу українського збіжжя на внутрішньому ринку взагалі не актуальна. “Все більше закликів про припинення експорту через територію Румунії, оголошено про підготовку до загальнофермерського страйку на території країни. Вони хочуть із червня цього року по березень 2024-го зупинити будь-який експорт з України. Це великі обмеження. У напрямку Румунії 95% – це транзит. І з румунською стороною, на відміну від Польщі, це більше схоже на шантаж. Таке враження, загалом, що за рахунок зменшення ціни на свою продукцію хтось хоче отримати певні дотації із Брюсселя”, – вважає експерт. Він робить висновок, що фермери у східноєвропейських країнах вразливі до інформаційного впливу – як з боку внутрішніх політичних гравців, так і третіх країн.
“І третьою країною може бути росія, яка дуже не зацікавлена у двосторонніх відносинах України й Польщі. Тим більше, що ми багато робимо для спільної нашої перемоги”, – сказав Денис Марчук.
Водночас фахівці не відкидають, що загалом проблема не була б такою гострою (цінові тренди у світі впродовж сезону, зазвичай, змінюються кілька разів), якби українські експортери чітко дотримувалися умов зернового транзиту. Цілком імовірно, що чимало партій, які попередньо планувалося відправити до третіх країн, з різних причин збувалися поблизу наших кордонів – у тій же Польщі. Це й зрозуміло: менші логістичні витрати, рух продукції набагато швидший. Річ, поміж іншого, й у тім, що європейська інфраструктура – передовсім, портова, – виявилася неготовою до приймання такого обсягу вантажів. За оцінками експертів, польська логістична система спроможна лише упродовж року забезпечити перевезення тих обсягів зерна, які Україна може експортувати за місяць. Поміж іншого, в польських портах виникають багатотижневі чи й багатомісячні черги. Відповідно, продукцію потрібно зберігати десь поблизу.
З одного боку, це додаткові витрати для наших експортерів, а з іншого – тиск на складські й елеваторні потужності в Польщі. Тому тамтешні фермери і скаржаться, що їхню продукцію ніде зберігати, а утовпитися зі своїми невеликими партіями на суховантажі, що вирушають кудись до Африки чи Азії, досить складно.
Та й – чого гріха таїти, – користуючись лояльними умовами для перевезення українських товарів у Європі, деякі партії агросировини завозилися з України якраз “із прицілом” на продаж у Польщі, Словаччині чи Румунії, хоча у супровідних документах, можливо, цей товар і значився як транзитний. Але при цьому й багато польських компаній інтересами своїх фермерів дотепер надто не переймалися й охоче скуповували дешеве українське зерно, у такий спосіб стимулюючи його “осідання” на території країни та “цільове завезення” транзитними коридорами.
УКРАЇНА ТА ЇЇ СУСІДИ В ПОШУКАХ СПІЛЬНИХ ВЗАЄМОВИГІДНИХ РІШЕНЬ
Словом, однозначно сказати, що в наявній ситуації винна одна зі сторін, не можна. Це наші спільні помилки та проблема, яку нам спільно потрібно розв’язувати. На першому етапі йдеться про домовленості щодо відновлення можливостей транзиту територією сусідніх держав української агропродукції. Далі – якомога швидше затвердження правил та механізмів контролю, аби транзитні партії не осідали десь по дорозі.
З одного боку, жодних заборон на продаж українського зерна в Європі зараз немає. Утім, на думку Ольги Трофімцевої, Україна повинна йти на комроміс, відмовившись, на вимогу сусідів, від продажу свого збіжжя на їхній території, але натомість наполягаючи на збереженні обсягів безперешкодного транзиту до третіх країн.
“Тому що з точки зору державницького стратегічного планування нам точно не варто зараз втрачати підтримку наших сусідів – насамперед, Польщі. Налаштовувати партнерів проти себе – не наймудріший крок. Рішення про обмеження непросте. Тому що у наших фермерів та експортерів є свої інтереси, які держава повинна відстоювати. Але маємо подавати партнерам чіткий сигнал, що ми готові з ними говорити на всі ці складні для нас теми” – вважає експертка.
Далі ж, на її думку, маємо переходити до розбудови якісно нового рівня агрологістики у Східній Європі та внесення змін до європейської політики в галузі сільського господарства й продовольчої безпеки. У чому, безумовно, зацікавлені всі.
“Зважаючи на те, що Україна буде членом Європейського Союзу, нам потрібно долучатися до спільної європейської аграрної політики. Саме тому можна використати цю кризу для того, щоб спрацювати на випередження. Наприклад, запропонувавши Польщі та іншим країнам сідати разом за стіл і вже зараз напрацьовувати спільні пропозиції щодо реформи аграрної політики Європейського Союзу з урахуванням членства України”, – переконана Трофімцева. І спільний практичний інтерес – уже зараз починати розбудову в Східній Європі сучасної транскордонної інфраструктури.
Ще один виклик – запобігання безпідставним заявам про нібито низьку якість українського зерна.
“Адже якби проблема з якістю була справжньою, зерно просто не купували б. Або ми мали б претензії, нотифікації від покупців, чого насправді немає”, – каже експертка. Вона також нагадує, що навіть в умовах спрощеного експорту й транзиту української агропродукції європейською територією ніхто не скасовував перевірок якості на кордоні, незалежно від країни, через яку наше зерно потрапляє до Європи.
Натомість заяви про нібито неналежну якість українського зерна, за словами Трофімцевої, можуть призвести до штучного затягування фітосанітарних перевірок на кордоні, аби у такий спосіб затримати рух збіжжя із нашої країни. Експертка вважає такі дії особливо небезпечними, адже, якщо хтось із сусідів вирішить бездоказово наполягати на претензіях до якості, домовитися з ними буде дуже складно.
“Це вже дії, які безпосередньо впливатимуть на наш експорт та на ефективність нашої економіки. Щоб цього не допустити, маємо йти на діалог із колегами. Не займати позицію "закритого захисту", а справді пропонувати разом шукати спільне рішення у питаннях експортної транзитної логістики, її розбудови. Наша позиція має бути чіткою: ми готові співпрацювати, ми не відмовляємося від того, щоб спільно розв’язувати цю проблему, але не робімо крайніми українських агровиробників”, – наголосила Трофімцева.
Також вона сподівається, що для згладження ситуації Європейська комісія невідкладно ухвалить рішення про збільшення компенсацій за цінові втрати для східноєвропейських фермерів.
Україна тим часом також має приділяти більше уваги комунікаціям з Європейським Союзом, який, сповідуючи цінності вільного ринку, може бути нашим хорошим адвокатом – чи, принаймні, неупередженим третейським суддею.
“Сподіваємося на виважену позицію Брюсселя. Адже маємо розуміти: у випадку з позицією Польщі, Румунії чи Болгарії йдеться про кордони ЄС. Рішення стосовно запровадження мит чи квот ухвалюються в Брюсселі. Ми маємо підтримку наших європейських партнерів, квоти та мита не запроваджуватимуться, продовжується річна програма, яка діє з червня минулого року. І це вселяє надію, що сухопутні маршрути, які нам треба не тільки утримати, а й розвивати, працюватимуть", – підсумовує також заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Денис Марчук.
Владислав Обух, Київ
Перше фото: agravery.com
