Україна має зібрати доказову базу для конфіскації російських активів по всьому світу - експертка
Про це під час “круглого столу” в Укрінформі на тему “Міжнародна співпраця щодо реалізації заморожених російських активів на користь України” сказала доцент кафедри корпоративних фінансів і контролінгу КНЕУ, голова Міжнародного благодійного фонду “Українське відродження ХХІ сторіччя” Євгенія Вакуленко.
За її словами, саме робота вітчизняних правоохоронних органів та рішення українських судів передовсім фіксують такий безпосередній причинно-наслідковий зв’язок. Причому, щоб покарання було для Росії невідворотним, доцільно розглядати окремо цивільні позови, що подані на основі кримінальних проваджень.
“Якщо ми говоримо про ефективний розгляд проваджень, то в першу чергу йдеться не просто про цивільні позови, а про цивільні позови, які народилися з кримінальних проваджень, тобто за наслідками вчинення окупантами кримінальних злочинів. Відповідно, ці позови можуть розглядатися або разом із кримінальним провадженням, або окремо. Для того щоб покарання було для Росії невідворотним, звісно ж, доцільно розглядати ці позови окремо, що українські суди і роблять”, - сказала Вакуленко.
Узагальнивши такі рішення та зібравши доказову базу, Україна, за її словами, має йти в юрисдикції тих країн, де знаходяться заморожені російські активи, і легалізувати там ухвалені українськими судами рішення.
“Зробивши це та встановивши зв’язок із тим чи іншим замороженим активом, ми маємо довести причинно-наслідковий зв’язок між діями його власника і наслідками, спричиненими російською агресією. Класичним прецедентом тут є “кейс Малофєєва”, коли в січні цього року вилучили заморожені у США ще з 2014 року активи цього російського мільярдера, адже було доведено, що він безпосередньо фінансував терористичне утворення “ДНР”, - зауважує Вакуленко.
Однак, існує проблема в законодавчому регулюванні в Україні подібних механізмів впливу.
На думку експертки, частково зарадити цьому, легітимізувавши для іноземних юрисдикцій рішення українських судів, може ухвалення законодавства про додаткові процесуальні можливості інформування такого специфічного учасника справи як держава-агресор.
Вакуленко нагадала, що більше року тому у Верховній Раді зареєстрували відповідні законопроєкти (№№7520, 7520-1 та 7520-2), які й досі не ухвалені.
“Звісно ж, представники агресора та громадяни РФ відмовляються й відмовлятимуться отримувати в іноземних юрисдикциях повідомлення про виклики в українські суди. Тому дуже важливо при врученні офіційних листів фіксувати цей процес, знімати на відео. Адже це також елемент доказової бази, яка сприятиме обстоюванню позиції України та її громадян в іноземних судах", - зауважила експертка.
Вона закликала представників експертного середовища та суддів-практиків активніше долучатися до напрацювання механізмів вирішення проблеми заморожених активів РФ на користь України.
“Світ чекає, щоб Україна запропонувала необхідні рішення та механізми. І Україні треба усе це напрацьовувати. Дуже важливо, що це не може відбуватися лише у вузькому колі фахівців Міністерства юстиції, це потребує залучення експертного середовища та суддів-практиків. А це велика колективна робота”, - додала Вакуленко в ексклюзивному коментарі Укрінформу по завершенні “круглого столу”.
Учасники дискусії також обговорили інші питання, пов’язані з притягненням держави-агресора до відповідальності у кримінальних та цивільних судових процесах. Йшлося про створення нового безпекового середовища; практичні кроки партнерів України; міжнародну співпрацю з пошуку російських активів; джерела та механізми відшкодування збитків, заподіяних військовою агресією РФ; досвід легалізації рішень українських судів в різних юрисдикціях; оцінку доказової бази щодо розміру та обсягу завданих збитків.
Участь в обговоренні взяли зокрема доцент кафедри інституційної економіки Марбурзького Університету (ФРН), доцент кафедри корпоративних фінансів і контролінгу КНЕУ Ірина Іванець, суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду України Ольга Ступак, виконавчий директор Фонду інституційного розвитку української науки Микола Марченко та його заступниця Анна Ісламова (Інститут держави і права імені В.М.Корецького), народний депутат Микола Величкович, керуюча партнерка компанії AC Crowe Ukraine Олена Потопальська, фундатор юридичної компанії Law Consulting (Вільнюс, Литовська Республіка) Гнат Кучерин, засновник Фундації “Справедливість для України“, адвокат Billiet&Co Владімір Лінкаутан (Брюссель, Бельгія), провідний судовий експерт лабораторії економічних досліджень Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Михайло Полєнніков.
Як повідомлялося, Росія вже вбила або поранила понад 22 тис. українських мирних жителів, знищила та пошкодила 1500 лікарень, вразила 10% освітньої інфраструктури та 50% енергетичної інфраструктури; 2,4 млн домівок громадян були пошкоджені або повністю зруйновані. Через дії російської армії близько 30% території України можуть виявитися замінованими та забрудненими вибухонебезпечними предметами.
