Чи смакуватимуть українцям кіровоградські кавуни?

Ягідний символ Херсонщини, кавун, став займати менше місця на поличках торгових мереж та ятках ринків. Окупація значної частини Херсонщини, заміновані поля, проблеми зі зрошенням унаслідок підриву Каховської ГЕС та інші злочини росіян вплинули на обсяги вирощування цієї баштанної культури та її споживання. Водночас ці ж чинники сприяли тому, що  звільнену нішу спробували заповнити ентузіасти зі сусідньої, Кіровоградської, області.

Наскільки вдалим став експеримент, чи можна хоча б тимчасово «переселити» кавуни з Херсонщини на Кіровоградщину, дізнавалася кореспондентка Укрінформу. Вона завітала на баштан фермерського господарства «Родюче», яке очолює Геннадій Тактаров.

БАШТАН ЯК ЕКСПЕРИМЕНТ ТА ЗДОБУТТЯ ДОСВІДУ

Для розмови з керівником фермерського господарства  домовляємося про зустріч на полі. Неймовірно спекотний день, та попри те на баштані робота не зупиняється ні на мить. Засмаглі працівники вітаються, майже не повертаючи облич, бо ж миттєво можуть зазнати збитків у вигляді кавунів, які передають ланцюжком із рук у руки. Саме так збирають кавуни з поля і згодом завантажують на транспорт.

Геннадій Тактаров тут проводить майже весь час, від початку сезону, баштан потребує постійної уваги та роботи. Навіть на запитання, скільки ж коштують його кавуни у продажу вроздріб, знизує плечима: «Не бачив. Я – тут».

Геннадій на своїх полях вирощує переважно традиційні для Кіровоградщини соняшники. Розповідає, що займається цим близько 15 років, обирає технічні та зернові культури. А ще до 2023 року трохи експериментував з вирощуванням кавунів.

«Засаджував пів гектара, гектар, тренувалися, а в цьому році засадили вже більшу площу. Це ще не промислові масштаби, просто збільшили площу під баштан, щоб було в Україні більше кавунів», – ділиться Геннадій.

Масштаби поки що скромні, кавуни реалізовує переважно через дві мережі маркетів. Обсяг врожаю не прогнозує навіть орієнтовно, весь процес – швидше, експеримент та здобуття досвіду.

«Експериментували з процесом вирощування, перебирали сорти, гібриди, і тепер підбираємо. Набиралися досвіду. Консультувалися з колегами з Херсонщини й не тільки. У нас клімат, звичайно ж, не такий, як на Херсонщині. Там більше сонця, урожай збирають значно раніше. На Кіровоградщині в цьому році ще й весна була холодна, хоча тепер досить спекотно. Серед складнощів – досвід, його бракує», – розказує про актуальні проблеми Тактаров.

На запитання про обрані сорти Геннадій відповідає, що це також частина дослідження.

«У кінці року будемо робити висновки щодо сортів, поки йде підбір. Висадили понад 10 сортів. Баштанні садили розсадою, аби раніше був врожай. Процес вирощування після висаджування до визрівання у нас займає не менше 60 днів».

ГОЛОВНА РОБОТА НА БАШТАНІ – САПАТИ ТА ПОЛИВАТИ

Механічного збору немає, кавуни збирають вручну. Аграрій зазначає, що головна робота на баштані – сапати та поливати. Воду для поливу привозили, скільки – не рахували. Наступного року планує удосконалювати процес. Каже, що багато хто з його колег у цей час експериментує: «Багато хто взявся за кавуни. Взяли хто по гектару-два, хто по три-п'ять, але пробують».

Зберігати кавуни Тактарову тепер ніде: «Приїхала сюди людина з  супермаркету, прийняли заявку, наприклад, на три тонни, вийшли люди, зібрали, завантажили. Кавун не лежить довго, це не зерно».

Геннадій розповідає, що після збору урожаю приберуть гудину та оброблятимуть землю, вноситимуть добрива. Наступного року роботу з баштаном фермер планує продовжувати, але вже з урахуванням цьогорічного досвіду.

Фермер залишається на полі, а ми від баштанної практики переходимо до теорії: їдемо до  Валерії Фурманової, директорки департаменту агропромислового розвитку Кіровоградської ОВА. Вона більше, ніж усі, знає, чим представлене сільське господарство регіону, і чи можна тут вирощувати баштанові культури в промислових обсягах.

ЛІДЕРИ У ЗБОРІ ВРОЖАЮ СОНЯШНИКА

«Кіровоградська область традиційно є зерново-олійним регіоном.  За підсумками збору врожаю соняшника у 2022 році, ми – лідери у цій галузі. Минулоріч в Україні було намолочено 9 млн тонн насіння за врожайності 22 ц/га. І найвищий намолот був у нас   – 1,3 млн тонн», – розповідає  пані Валерія.

За словами Фурманової, зернові також широко представлені на ринку агропродукції Кіровоградщини. Але повномасштабна війна Росії проти України внесла зміни в кожну галузь життя українців. Дуже постраждало овочівництво, оскільки переважало на сільськогосподарських площах Миколаївської, Херсонської, Запорізької, Одеської областей, які більшою чи меншою мірою потрапили під воєнні дії, а деякі з них окуповані досі.

Дефіцит овочів дається взнаки вже другий рік поспіль. Цибулю, помідори, баштанні культури та інші овочі й фрукти, які з'являються на кухнях українців, щоразу частіше імпортують з інших країн. Це спонукає фермерів звернути увагу на не дуже типові для регіону культури. 

«Баштанні не є специфічною культурою нашого регіону, Кіровоградщина другий рік починає збільшувати площі під баштанними: минулого року їх було 2900 гектарів, цього року –  3000. Це небагато в межах області, але для цієї культури 100 гектарів – значна площа, як для Кіровоградщини. Якщо брати у показниках України, наприклад, то Херсонщина у довоєнний період виробляла третину всіх баштанних культур, а Кіровоградщина – лише  4% – 20 тисяч тонн щороку. Здебільшого це кавуни,  і господарства їх вирощували переважно для себе», – розповідає Валерія Фурманова.

Посадовиця зазначила, що сільгосппідприємств, які промислово вирощують баштанні й мають реєстрацію на цей вид діяльності, в області небагато, до десяти. Декілька з них вирощують баштанні для своїх потреб, тобто не на реалізацію, а щоб роздати у свої їдальні, забезпечити себе та своїх працівників.

«Серед тих, хто вирішив кавуни не тільки вирощувати, а й реалізовувати,  ФГ "Родюче" – підприємство з Кропивницького району, СФГ "Флоря" – зерновик із Новоукраїнського району. У цьому році доєдналися сільгосппідприємства, які реалізовують урожай відразу з поля через торговельні мережі в себе локально, на території громади, на якій вони розташовані. Тому ми плануємо збільшення і врожаю, і якості цієї культури», – зазначила Фурманова.

5-КІЛОГРАМОВИЙ КАВУН ПОТРЕБУЄ 160 ЛІТРІВ ВОДИ ДЛЯ ПОЛИВУ

За словами очільниці департаменту агропромислового розвитку, на успішне вирощування баштанної культури на Кіровоградщині впливають зрошування, наявність місць для зберігання та робоча сила. Один 5-кілограмовий кавун потребує 160 літрів води для поливу в період його визрівання. І ця культура вимагає спеціально обладнаних місць для зберігання, яких бракує. Весь урожай, що збирають на Кіровоградщині, реалізовують або посередники, або в торговельні мережі. Зберігання потрібно для того, щоб мати рентабельність та можливість реалізовувати продукцію поступово за прийнятною ціною.

Поки що в області бракує також досвідчених агрономів, які спеціалізуються саме на цій культурі, та знання технологій.

«Традиція вирощування у нас, наприклад, соняшника, напрацьована роками. Це і досвід, і агрономи, і технології, і засоби. А баштанні – принципово інша за підходом культура та інша технологія. Для цього потрібні агрономи, технології, це все набувається поступово. Тепер той обсяг, який вирощуємо, недостатній навіть для забезпечення потреб області. Тому ми поступово йдемо до збільшення, до рентабельності цієї культури», – розповіла Валерія Фурманова.

Питаю в неї, чи не було фермерів із Херсонщини, які бажали релокуватися на Кіровоградщину. Адже в них вже є досвід, який не треба напрацьовувати роками.

«Так, на початку повномасштабного вторгнення аграрії з Херсонщини зверталися із запитами релокації, утім, є причина, яка гальмує цей процес: це право власності або оренди на земельну ділянку. Земельні ділянки, які відповідають вимогам, переважно орендовані, і їх уже використовують місцеві аграрії», – каже Валерія Фурманова.

Нешвидкою у реалізації є побудова систем зрошення, а  привозити воду – дороговартісний процес. Простіше вибурити на місці свердловину й отримати дозвіл на спеціальне водокористування, зробивши відповідну мережу крапельного зрошення, пояснює пані Валерія. І зазначає, що без цього виростити кавуни й дині складно.

ДЛЯ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ЗЕМЕЛЬНА ДІЛЯНКА МАЄ БУТИ НЕ МЕНШЕ 50 ГЕКТАРІВ

«Баштанні – це культура, яка полюбляє технологічний підхід. Багато одноосібників та домогосподарств намагаються вирощувати, але мало хто отримує той обсяг, який би дав змогу вийти на рентабельність. Для того щоб культура була рентабельною, щоб вирощувати її для реалізації, земельна ділянка має бути не менше 50 гектарів. Треба також розробити план логістики й реалізації, мати місця для зберігання і поступово укладені договори, які дають можливість реалізовувати вирощений кавун за прийнятними цінами», – каже  співбесідниця.

За словами Фурманової, промислове вирощування баштанних потребує додаткових робочих рук, і добре, що держава заохочує працевлаштування внутрішньо переміщених осіб. Є урядові програми, наприклад, програма підтримки тепличного господарства, за якою можна отримати кошти через державний аграрний реєстр та спрямувати їх на впровадження модульної теплиці. І знавці баштанництва планують скористатися такою підтримкою.

«Держава готова заохочувати займатися овочівництвом зокрема й тому, щоб створювали нові робочі місця. У Геннадія Тактарова є такий досвід, він приймає на роботу ВПО. Держава компенсує витрати працедавців на оплату праці переселенцям у перші два місяці, тому до центру зайнятості звертається все більше наших аграріїв й користується цією програмою», – розповідає Фурманова.

У 2022 році 340 роботодавців в області так прийняли на роботу 739 переселенців і отримали компенсації на оплату їхньої праці.  Узагалі через центр зайнятості за січень-червень 2023 року працевлаштовано 3267 осіб, з них у сфері сільського, лісового та рибного господарства – 29,2%, тобто майже 950 осіб.

Може, це й не дуже багато, але головне – початок.

***

Уже згодом, повернувшись у місто, поцікавилася вартістю кавунів на одному з торгових місць – 20 грн/кг. Кропивничани зізнаються, що це їм видається задорого, але сезон кавунів триватиме недовго, тому все ж хочеться встигнути поласувати самим і почастувати дітей. На запитання, які з кавунів найсмачніші, усі опитані одностайно відповіли: херсонські. І не тому, що кропивницькі смакують менше, а тому, що херсонські – про перемогу.

ДЕКІЛЬКА ЦІКАВИХ ФАКТІВ

За даними Продовольчої сільськогосподарської організації ООН, найбільше  кавунів вирощують у Китаї – понад 62 млн тонн. Далі, з помітним відставанням, – у Туреччині, Ірані, Єгипті, США.

Найдавнішим уважають зображення кавуна на написах у єгипетських пірамідах. Більшість учених стверджують, що долина Нілу є його батьківщиною. Плоди залишали в усипальницях разом з предметами побуту.

Найбільший кавун у світі виростила сім'я в США (штат Арканзас). Його вага –  122 кг (268,8 фунтів).

Найбільші кавуни масово вирощують в Іраку. Вони овальної форми, завдовжки близько півтора метра.

Перший пам'ятний знак херсонському кавунові на території України встановлено 1988 року біля села Осокорівки. Удруге чотириметровий артоб'єкт з'явився на тому ж місці в 2003 році. Пам'ятник пошкодили уламки артилерійських снарядів під час російського вторгнення.

Мирослава Липа, Кропивницький