Міністерство фінансів подає на розгляд уряду пропозиції для мобілізації додаткових надходжень до цьогорічного держбюджету. Як відомо, одна з вимог наших міжнародних партнерів – збільшення власних доходів щонайменше на 0,5% ВВП. За розрахунками Мінфіну, запропоновані кроки дозволять Україні додатково заробити цьогоріч 44,2 млрд гривень. Ідеться про збільшення надходжень від військових, акцизних зборів та запровадження щомісячної сплати авансових внесків із ПДВ підприємствами, які торгують пальним. Прокоментувати ці пропозиції, а також інші питання  роботи парламентського комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Укрінформ попросив голову комітету Данила Гетманцева.

ЩО ПРОПОНУЮТЬ, ЩОБ ДОДАТКОВО ОТРИМАТИ ₴44 МЛРД І ЧИ МОЖНА ЗНАЙТИ БІЛЬШЕ

-  Влада розмірковує, як виконати один зі структурних маяків МВФ – знайти внутрішні джерела залучення до бюджету додаткового ресурсу обсягом щонайменше 0,5% ВВП. Які з запропонованих змін вважаєте найбільш реальними та правильними? І як допоможуть зарадити ситуації  додаткові гроші, які бюджет отримує завдяки підвищенню рівня оподаткування надприбутків банків? Це береться до уваги в розрахунках, чи то – такий собі бонус, сума «понад» згадані мінімальні піввідсотка? 

- Понад. Крок щодо додаткового оподаткування банків вже зроблено. Це принесе до цьогорічного бюджету орієнтовно 25 мільярдів гривень. Тепер маємо знайти внутрішні джерела для того, щоб акумулювати іще щонайменше 40 мільярдів на рік. За розрахунками Мінфіну, є можливість отримати трохи більше – понад 44 мільярди гривень.

Робоча група при Міністерстві фінансів, участь у роботі якої беру й я, як голова фінансового комітету ВР, і голова бюджетного комітету, і представники МВФ, Світового банку, НБУ, обговорює два комплексні питання.  Перше – обсяг коштів, яких бракує. Бо насправді це ще не остаточна сума. Скажімо, є пропозиції від Міністерства оборони про збільшення видатків на захист країни, які зараз жваво обговорюються на рівні Кабінету Міністрів.

Друге питання – джерела додаткового ресурсу. І тут усе залежатиме від визначених потреб. Якщо уряд вирішить зупинитися на мінімально необхідних 0,5% ВВП, то джерелами будуть вже напрацьовані Мінфіном заходи – введення військового збору на певні операції – наприклад, купівлі/продажу автотранспортних засобів та ювелірних виробів. Йдеться і про авансові внески з податку на прибуток з автозаправних станцій – за прикладом того, що раніше зробили з «обмінниками». Бо в країні досить багато АЗС, які працюють, «на папері» начебто не отримуючи прибутку. Зважаючи ж на маржинальність паливного бізнесу, насправді такого бути не може. Тому у впорядкуванні цього сегменту в Мінфіні бачать резерв. І я з ними погоджуюся. Також ідеться не тільки про податкові надходження, а і про неподаткові – як-от, залучення до бюджету частини чистого прибутку підконтрольних державі підприємств.

- В цьому ж контексті обговорюються і впровадження військового збору для ФОПів?

- Так. Фізичні особи – підприємці, платники єдиного податку першої та другої груп, наразі не сплачують військовий збір з мінімальної зарплати. Міністерство фінансів вважає, що така практика у війну неприйнятна. Це міністерство відповідальне за формування бюджету, і саме за ним першочергове право ініціювати зміни, спрямовані на збільшення доходної частини, а отже - забезпечення можливостей стабільно фінансувати ключові державні видатки.

Концептуально з пропозицією Мінфіну про те, що військовий збір повинні сплачувати всі, складно сперечатися. Утім, ми уважно вивчимо всі його розрахунки, щоб зрозуміти, наскільки це допоможе поповнити бюджет і як позначиться на роботі малого підприємництва.

Але очевидно, що якщо говорити про значно більші суми, пошук суттєвіших резервів, то, безперечно, за рахунок таких точкових рішень їх не забезпечиш. Тому Міністерству фінансів доведеться запропонувати нам якісь більш глобальні підходи.

-  Якими ви бачите «магістральні» напрями, де варто шукати дефіцитний ресурс, якщо, не дай Боже, будуть проблеми з надходженням американської фінансової допомоги?

- Я би не хотів зараз публічно говорити навіть про ймовірність неотримання  допомоги від США. Вірю, що зрештою американським конгресменам вдасться домовитися і у 2024 році Україна матиме підтримку, без якої нам буде складно протистояти ворогові.

- Проте в будь-якому разі ми розуміємо, що, аби «підстрахуватися», Україні потрібно не лише шукати додаткові надходження, а й думати, на чому можна заощадити.

- Якщо говорити про заощадження, то у нас є певний потенціал у скасуванні деяких пільг. При оновленні Меморандуму з МВФ у грудні минулого року ми домовилися про те, що Україна підготує оцінку ефективності податкових пільг, у тому числі їх «вартості» для бюджету, щоб вийти на єдиний підхід до реформ. Структурний орієнтир для виконання цього завдання – кінець липня 2024 року.

Для нас важливо здійснити комплексний аудит пільг, які доволі щедро роздавались в усі часи, а скорочувати їх ми почали лише з 2019 року. Розібратися, наскільки ті пільги, що залишилися, ефективні й справедливі нині, який дають загальний економічний ефект – чи навпаки не дають, а лише утворюють діри в бюджеті, – давно вже час.

І тоді разом з партнерами ми зможемо визначитися – що варто залишати, а що насправді шкодить економіці, якщо оцінювати комплексний ефект, а не вигоду для конкретного отримувача пільг.

- Наприклад?

- Я, приміром, переконаний, що треба скасовувати пільгу підприємствам Всеукраїнської організації інвалідів, які досі отримують відшкодування з ПДВ, сплачуючи цей податок за нульовою ставкою. Така пільга абсолютно невиправдана. Бо по-суті вивільнений ресурс іде не на підтримку осіб з інвалідністю, а на фінансування кількох сімей, які монополізували цю сферу в Україні. Це  – одна з небагатьох пільг, яка залишилася з попередніх скликань парламенту, яку ми ще не прибрали. Приберемо – отримаємо певний, такий необхідний державі, ресурс.  Але глобально скасування залишків «фестивалю пільг» кардинально на надходження до бюджету не вплине. Конкретніше про сумарний ефект від перегляду чинних податкових пільг можна буде говорити після проведеного аналізу у межах програми EFF.

- У частині пільг і преференцій, які ухвалювалися з початком російської повномасштабної агресії, чи все вже повернули до колишніх параметрів після того, як ситуація в економіці відносно нормалізувалася?

- Так, практично все ми повернули до довоєнного рівня, окрім пільг, які надаються підприємствам оборонно-промислового комплексу. І їх скасовувати зараз не можна. Думаю, заважаючи на роль ОПК у захисті нашої країни та в розвитку вітчизняної економіки, ці преференції ми точно не чіпатимемо до кінця війни, а, може, і принаймні кілька років після війни також. До завершення війни точно не скасовуватимемо пільг для суб’єктів господарювання, які працюють на  прикордонних і прифронтових територіях. Бо відновлювати там перевірки або сплату «по повній» податків для ФОПів дещо аморально. Решту ставок і процедур ми відновили до довоєнного рівня. І тут, переконаний, якраз знайшли правильний баланс: надали економіці півтора року пільгового періоду, щоб була можливість відновитися, а коли відбулася адаптація, повернули все на економічно обґрунтований рівень.

Набагато більшим є потенціал детінізації. Ідеться про два великі напрями. Перше – питання підакцизних ринків. У нас є «перемоги» над схемами на ринках палива, спиртного, але ще маємо над чим працювати в сегменті тютюнових виробів. І правоохоронні органи повинні жорстко сконцентруватися на цьому напрямі. Тут вони, вочевидь, недопрацьовують.

Завдяки введенню штрафів за невикористання РРО маємо перевиконання бюджету з надходження ПДВ за два місяці 2024 року, бізнес демонструє збільшення середньоденної кількості та розміру чеків. І ми точно на цьому не зупинятимемося.

Плюс  – Митниця, її перезавантаження, доведення до кінця реформи. Там – величезний ресурс для державного бюджету. Ми говоримо принаймні про 100-120 мільярдів гривень на рік.

І другий напрям – пошук так би мовити макроекономічного балансу. Безперечно, ми розуміємо, що макрофінансова стабільність є перемогою України. Власне, в осяжній економічній історії не було жодної країни, яка б в умовах повномасштабної війни у її межах мала відносно стабільну валюту й настільки контрольовану інфляцію. Але разом із тим подальше уповільнення інфляції тягне за собою певні ризики і для бюджету, і для економіки держави у цілому.

Висока облікова ставка НБУ також уже негативно впливає на розвиток економіки. Ми, звісно ж,  віддаємо належне професійності команди Національного банку, якій вдячні за безпрецедентно високі досягнення в частині макрофінансової стабільності з 24 лютого 2022 року. Але з іншого боку, я переконаний, що НБУ не повинен функціонувати «у вакуумі», потрібні певна командна робота з Кабінетом Міністрів, з Мінфіном і пошук найбільш збалансованих для країни рішень.

- А залучення позичкового ресурсу передовсім, внутрішнього? З одного боку, на думку багатьох експертів, попит на ОВДП начебто вже досягнув певної межі, а з іншого  – зараз на руках у населення сотні мільярдів гривень готівкою, плюс ресурс юридичних осіб…

- Достеменно, скільки зараз  «вільної» готівки, ніхто не знає. Але до війни ми рахували, що на руках в українців приблизно 50 мільярдів доларів. Тому справді йдеться про величезні суми. Але чи готове населення їх віддавати, вкладаючи в ОВДП, це інше питання. Власне те, що ОВДП є достатньо потужним джерелом фінансування дефіциту бюджету, це також правда і також перемога. До речі, портфель ОВДП у власності бізнесу і населення з початку війни зріс майже удвічі – це плюс 90 мільярдів гривень на потреби держави. Але подальша активізація залучення вільних коштів у цей інструмент, збільшення глибини і ліквідності ринку ОВДП, погоджуюся, – важливе завдання.  

-  А перерозподіл банківського ресурсу із депозитних сертифікатів НБУ на користь облігацій внутрішньої державної позики?

- Зі сторони може здатися, що ці інструменти на практиці вступають у певну конкуренцію. Але це не так. Національний банк не може повністю відмовитися від депозитних сертифікатів, бо через них він абсорбує зайву гривневу масу. І це є одним з найефективніших інструментів впливу регулятора на вартість грошей, обсяг грошової маси і відповідно – на інфляцію. Тому неможливо вимкнути один із цих інструментів. І «педалювати» розвиток одного на шкоду іншому, тим більше, в умовах структурного профіциту ліквідності, недоречно.

Також хочу нагадати, що НБУ зі свого боку надав стимули для розвитку внутрішнього ринку ОВДП, підвищивши норми резервування і дозволивши банками покривати до 50% від загального обсягу обов’язкових резервів за рахунок бенчмарк-облігацій.

- Чи доречно в умовах такої напруженості у фінансуванні воєнних видатків впроваджувати програми з підтримки вітчизняного бізнесу на кшталт урядової ініціативи кешбеку «Купуй українське»?

- Переконаний, що український бізнес треба підтримувати. І це, я погоджуюся з Президентом, – перший пріоритет, який за своєю важливістю може поступатися лише фінансуванню оборони і соціальної сфери.

Але варто дуже уважно пропрацювати питання: в якій саме частині підтримка може бути найбільш ефективною? Вітчизняний ринок є відносно невеликим за світовими мірками і доволі відкритим за рівнем торговельного захисту. Тому в цілому для таких країн як наша, краще робити ставку на підтримку національного бізнесу не стимулюючи внутрішній попит, а через розвиток можливостей цього бізнесу задовольняти набагато більший попит на зовнішніх ринках. З огляду на досяжну перспективу членства країни в ЄС треба, насамперед, підтримувати український експорт у цьому напрямі – як фінансовими (наприклад, дешеві кредити), так і організаційними заходами. Допомагати бізнесу інтегруватись у європейські виробничі ланцюги, завойовувати місце на європейському ринку. Це точно було б більш ефективно.

Звісно, це не виключає можливості використання акцентованих інструментів та програм для стимулювання і захисту внутрішнього ринку. Аргументи «за» тут також існують. Це і підтримка нових видів економічної діяльності, які «тільки народжуються». І захист від недобросовісної конкуренції – питання, яке загострилося на тлі блокування кордонів у Польщі. Це і програми розвитку внутрішнього ринку, що досягають важливих цілей – підтримки бізнесу, насамперед МСП, у прифронтових регіонах, на депресивних територіях, допомоги певним соціальним групам тощо. Але надаючи таку підтримку, хочемо ми цього чи ні, маємо зважати на наші міжнародні зобов’язання. 

Можливо, щось подібне, певні елементи такої підтримки, передбачені програмою «Зроблено в Україні». Поки що, на жаль ми не можемо давати оцінку цій програмі, адже вона представлена на рівні презентації, в загальних обрисах. Тому очікуємо від Уряду, Міністерства економіки як головного виконавця, розрахунків – у тому числі, і необхідних видатків, і очікуваного економічного ефекту. Ви праві в тому, що на третьому році війни ми не можемо дозволити собі жодного помилкового рішення в бюджетних питаннях.

- Чи ефективно працює зараз на наповнення бюджету вже згаданий державний сектор? Надто – після ухвалених рішень щодо деолігархізації? І як сприятиме подальшому нарощуванню потуг держсектору нещодавно ухвалене законодавство в частині  корпоративного управління?

- Якщо говорити про вилучені активи, то маємо різні приклади. Є випадки, коли активи досить довгий час не передаються в управління, і незрозуміло, хто отримує доходи від їх використання. Є декілька торговельних центрів, які вже так би мовити стали «притчею во язицех». Але є й інші приклади – та ж Укрнафта, яка торік в рази збільшила відрахування до бюджету, вивівши підприємство «в білу», почавши заробляти гроші для держави, а не для менеджменту і тих, хто раніше контролював це підприємство. Безперечно,  державі треба краще працювати, аби досягнути такої ж ефективності управління й іншими вилученими активами. І робота АРМА в цьому контексті, до речі, істотно покращилася.

- А нещодавнє рішення про дострокове залучення до бюджету принаймні 50% дивідендів від роботи низки великих держкомпаній, розв’язує проблему, чи це просто «латання дірок», коли гроші, на які розраховували в майбутні періоди, будуть освоєні уже зараз?

- Ви ж зараз кажете про частину чистого прибутку та авансову виплату дивідендів на державний пакет акцій чи частку. Держава ж не бере просто гроші з рахунків, бо їй, мовляв, дуже треба. Якщо є чистий прибуток, є завчасно затверджений норматив спрямування його частини на виплату дивідендів, який відомий усім, у тому числі й підконтрольним державі суб’єктам господарювання – то  власник має право визначати, як і коли його використати. Отже, це – рішення Кабінету міністрів, який уповноважений державою. І виходячи з нинішніх потреб нашого бюджету, думаю, це правильне рішення.

ЯК ПЕРЕЗАВАНТАЖУВАТИМУТЬ БЕБ І ЧИ ВПОРЯДКУЮТЬ НАРЕШТІ РИНОК ТЮТЮНУ

- Далі про рішення, яких суспільство та міжнародні партнери очікують від Верховної Ради. Що стосується змін до законодавства про Бюро економічної безпеки, то тут, по ідеї, варто уже поспішати, оскільки про необхідність перезавантаження БЕБ говорять уже давно. Але, як бачимо, поки що цей процес загальмував – парламент відправив урядовий законопроєкт на доопрацювання, є ціла низка альтернативних документів. 

- Мені здається, дискусії довкола Бюро економічної безпеки забирають занадто багато часу. Адже дискутувати там, насправді, немає про що. Ми єдині у підході до перезавантаження БЕБ. І в цих дискусіях ми все ж таки приходимо до певного компромісного варіанту, і  я вже  бачу «світло в кінці тунелю». Ідеться, скажімо, про пом’якшення позиції Кабінету Міністрів стосовно питання атестації. Виступаючи на засіданні нашого комітету, міністр юстиції Денис Малюська запропонував врахувати в тексті законопроєкту чотири положення. Перше – передбачити аудит БЕБ після 1-го і 3-го року роботи обраного директора Бюро. Друге – визначити, що атестація працівників проводиться протягом одного року з дня призначення директора за процедурою, встановленою законом. Третє – передбачити положення, що врегулюють прозору процедуру атестації працівників БЕБ. І четверте – забезпечити уникнення ризиків дублювання підслідності НАБУ та Бюро економічної безпеки.

Таким чином, бачимо, що в частині атестації – а це було одним з основних предметів дискусії, – Кабінет міністрів змінив позицію і ми обов’язково це врахуємо, це зніме багато питань до розгляду документа у 1-ому читанні. Ще залишається питання дискусії довкола процедури роботи комісії з обрання голови – наприклад, одного кандидата пропонуватимуть на затвердження урядом чи трьох. Друге питання: чи повинен бути вирішальний голос у «міжнародників» у складі комісії. Це все ще дискутується між Кабінетом міністрів і народними депутатами, бізнесом. Переконаний, домовимося. 

- Що з термінами втілення реформи? Який алгоритм вважаєте найприйнятнішим? Може, спробувати домовитися з МВФ і якось відкласти це на «після війни»?

- Ні. Нагадаю, мій законопроєкт про реформу БЕБ, який, до речі, підтримує увесь бізнес, 100% бізнес-асоціацій, був рекомендований комітетом до розгляду Верховною Радою ще торік у жовтні. Думаю, за вирішення цього питання ми мали братися ще тоді. І зараз я вважаю, що реформувати Бюро потрібно негайно – звісно ж, після узгодження усіх дражливих позицій, на що знадобиться певний час. Але точно чекати завершення війни не можна.

- А згадана вами проблема підслідності у контексті розмежування функцій БЕБ і НАБУ (а ми знаємо, що ідеться і про перетинання інтересів БЕБ і з ДБР, і з Національною поліцією, і з економічними підрозділами СБУ тощо)… Тут потрібно ухвалювати нове законодавство, чи всі ці питання будуть урегульовані рамковим законом про реформу БЕБ?

- Це передбачено «спареним» із нашим основним законопроєктом. Зараз він розглядається Комітетом ВР з питань правоохоронної діяльності. Він також був рекомендований до розгляду в сесійній залі. Тільки до нього не дійшли, коли розглядали законопроєкт про БЕБ. Документом пропонуються певні зміни до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів, які розмежовують цю підслідність.

Але, як доктор юридичних наук, поклавши руку на серце, скажу: в межах законодавчих змін я не бачу жодної можливості повного розмежування. За певними статтями однаково матимемо перетинання інтересів різних відомств.  Як ти, приміром, закріпиш за одним органом справи про «службове підроблення»? Адже «службове підроблення» може розглядатися і при розслідуванні тероризму, і в документах на володіння зброєю, і при ухиленні від оподаткування. Це – як один із прикладів, але він показовий, аби ми з вами не мали ілюзій, як деякий бізнес, на жаль, має, що якщо записати щось у закон, то правоохоронці, котрі все життя зловживали тими чи іншими статтями в частині підслідності, побіжать його виконувати. На жаль, є речі, які на рівні законодавства не вирішуються  – регулювати їх можна тільки на рівні правозастосування.

Для прикладу: ДБР хоче притягнути до відповідальності впливового бізнесмена Ігоря Мазепу за злочин, який нібито мав місце десять років тому. Але є питання: чому ця інституція взагалі займається економічними злочинами, а не розслідує неправомірну діяльність посадових осіб, уповноважених державою? Чому цей злочин (якщо це злочин) розслідується як пріоритетний порівняно із численними зловживаннями на митниці і в тютюновій галузі? Якщо на кожне таке запитання буде відповідь, тоді й матимемо порядок. Вважаю, що це – функція не парламентських комітетів, ТСК чи рад бізнесу при Президентові, а Генеральної прокуратури, яка поки що недостатньо відпрацьована. Це очевидні речі: власне, м’яко кажучи, не надто активна позиція Генпрокуратури у цьому питанні і викликає непорозуміння між бізнесом та владою.

- Саме Бюро економічної безпеки запропонувало на розгляд уряду, як суб’єкта законодавчої ініціативи, пропозиції про впровадження реєстрів виробників та обробників тютюну, затвердження норми сукупних втрат і відходів ферментованої тютюнової сировини на рівні 5% від загального обсягу та напрацювання алгоритму блокування платежів під час купівлі чи продажу нелегальних підакцизних товарів. Парламент уже підтримав частину із цих пропозицій.

- Так. Ми вже це ухвалили як закон. Якраз у той же день, коли голосували (не результативно) за перезавантаження Бюро економічної безпеки. Думаю, ця норма незабаром запрацює. Абсолютно погоджуюся з БЕБ, що це є одним зі способів ухилення від оподаткування вітчизняних виробників тютюнової продукції, які списують на витрати по 40% сировини. Переконаний, і з технічної, і з фізичної та з економічної точок зору це не може бути жодним чином обґрунтовано.

- Системні проблеми маємо не лише з обліком тютюнової сировини, а й з реалізацією готової продукції. Навіть у столиці цілі мережі з продажу цигарок працюють без РРО, виключно за готівку. Такі кіоски є у доволі людних місцях, на зупинках громадського транспорту, і складається враження, що ніхто з органів контролю ними не цікавиться – хіба в межах якихось разових показових акцій.

- Я вам більше скажу: у нас, на жаль, мережа реалізації підакцизних товарів взагалі не має роздрібних ліцензій. Тобто, Податкова їх «не бачить», юридично вони для неї не існують. А отже, навіть перевірити роботу таких суб’єктів можуть тільки правоохоронні органи: БЕБ і Нацпол.

Це питання корупції на низовій ланці правоохоронних органів, представники яких заплющують на такий «бізнес» очі. У мене один простий рецепт розв’язання цієї проблеми: якщо на території, за яку відповідає керівник регіонального підрозділу, відбувається така торгівля, то керівник або зупиняє її, або йде у відставку. Якщо керівництво Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції поставить питання саме таким чином, переконаний, що його дуже швидко вирішать. Бо якщо ти професіонал і заплющуєш очі на такі очевидні правопорушення, то ти державі не потрібен. Якщо ж ти не професіонал і просто їх фізично не помічаєш, то ти також державі не потрібний.

ЧОМУ ТАК БАГАТО ЗАКОНОДАВЧИХ «ДОВГОБУДІВ» І ЩО БУДЕ З  МАТРИЦЕЮ РЕФОРМ 

- У контексті того законопроєкту про БЕБ, який був рекомендований    комітетом до розгляду в сесійній залі ще восени, ви вже згадували про проблему так званих законодавчих «довгобудів»...  Коли, приміром,  чекати на остаточне ухвалення законопроєктів №№10168-2 і 10169-2 про вдосконалення здійснення зовнішньоекономічних операцій з експорту, адже у 1-му читанні ці документи ухвалено також ще восени, в листопаді?

- Комітет завершив підготовку цих проєктів до другого читання у грудні, і ми були готові виносити їх в залу. Але почули позицію Кабінету Міністрів, який вимагав доопрацювання документів. Відбулося декілька нарад на рівні прем’єра, який доручив Міністерству економіки розробити текст змін до другого  читання. Ми досі очікуємо на такі пропозиції, бо Мінекономіки двічі надсилало якісь реферативні огляди позицій різних міністерств із цього приводу, але узгодженої єдиної позиції немає досі.

В чому ж проблема? Річ у тім, що ми передбачили достатньо ефективний механізм відстеження походження товарів, які йдуть на експорт через СМОКР – систему електронного адміністрування ПДВ. Цей механізм є дієвим, абсолютно нормальним, і ми готові були його затверджувати. Водночас у Кабінету Міністрів була ще одна ідея про те, що варто передбачити правило, згідно з яким підприємство позбавляється права на відшкодування ПДВ у випадку, якщо не повернуло валютну виручку. Я підтримую це. Але на стадії реалізації цієї ідеї як дієвого механізму ми стикнулися із загрозою таких перешкод, для усунення яких бізнес змушений був би заморожувати свої гроші на півроку, на 9 місяців, тобто на дуже великий проміжок часу. І це суттєво вдарило б по «білому» бізнесу.

Дуже складним є вирішення питання відстеження повернення виручки, бо операцій може бути багато, може бути навіть декілька операцій щодо  співставлення із вхідним ПДВ за одним контрактом. Тобто, довелося б створювати ще одну таку систему адміністрування ПДВ, лише для повернення валютної виручки. Тому ми вирішили відмовитися від цього положення. Натомість уряд наполягав на такій ідеї і обіцяв врахувати усі згадані моменти в пропозиціях до оновленого тексту законопроєкту. Минуло вже 2 місяці, а тексту ми й досі не отримали.

- Й у цьому зв’язку як загалом розцінюєте проблему неповернення в Україну валютної виручки? Який ресурс «на кону»? Та чи є шанс врегулювати проблему раз і назавжди? Це – передовсім, завдання регулятора, Нацбанку, чи й парламенту?

- Я вважаю, що якби цей законопроєкт був ухвалений в редакції комітету, ми б вирішили 99% питань, пов’язаних із поверненням виручки. Бо, якщо ти експортуєш «біле» зерно, тобі немає жодного сенсу не повертати в Україну виручку. Ти ж собі не ворог...  А поки що маємо те, що маємо. Який обсяг неповернутої виручки? За нашими підрахунками, це десь 5 мільярдів доларів на рік. Але за останній час ця сума зменшилася.

- Справжнім законодавчим довгобудом можна вважати законопроєкт №8137 щодо удосконалення оподаткування контрольованих іноземних компаній (про КІКи)… 

- Ми досі його розглядаємо. На відміну від інших законопроєктів, які «в роботі» у нашому комітеті, лідерство з просування цієї законодавчої ідеї – за Міністерством фінансів. Є офіс реформ при Мінфіні, який залучив до роботи дуже фахових спеціалістів. Тому ми тут дослухаємося до їхніх позицій, тим більше, що Мінфін узгоджує свою позицію щодо цього законопроєкту, взагалі щодо контрольованих іноземних компаній, з міжнародними партнерами.

Але у нас є декілька питань, згоди щодо яких з Мінфіном поки що не досягнули. Тобто, якщо ми ухвалимо рішення без урахування цих питань, то законопроєкт не матиме сенсу. А ухвалювати його з такими поправками ми не можемо через доволі жорстку позицію Мінфіну.

Йдеться про такі питання як перенесення термінів звітування за 2023 рік; пропозиції щодо спрощення звітування по трансфертному ціноутворенню для КІКів; врахування випадків так званого «страйк-оф», коли компанія виключається з реєстру, але ще продовжує бути юридичною особою; уточнення щодо визначення опосередкованого володіння; пропозиції про заміну звітів контрольованих іноземних компаній аудиторськими висновками; вдосконалення обмежень при врахуванні процентних витрат КІКів.

Як бачите, є велика кількість питань, стосовно яких Мінфін не погоджується з нашою позицією. Відсутність згоди і не дає можливості ухвалити це рішення. До речі, велика кількість  питань вирішується на рівні узагальнюючої податкової консультації Мінфіну, із запитом щодо якої я звернувся цього тижня. Переконаний Мінфін із нею не зволікатиме.

- Поміж іще не ухвалених рішень, які, втім, уже активно обговорюються, – обмеження Національним банком переказів, зокрема карткових p2p-переказів між фізичними особами. Є шанс і проблеми, про які говорять в Нацбанку, розв’язати, і, як-то кажуть, не перегнути палицю?  

-  Таку позицію представники Національного банку висловили під час доповіді на засіданні нашого комітету. Зараз вони готують законопроєкт з відповідними пропозиціями. Але маємо розуміти, про що йдеться.

Обмеження не стосуватимуться 99% безготівкових операцій, які здійснюються кожним із нас щодня. Йдеться лише про певні аномальні операції, які використовуються торговцями наркотиками, нелегальними спиртом та тютюном, а також представниками нелегального грального бізнесу для здійснення протиправної діяльності. Це великі злочинні «бізнеси», які намагаються залучити до своїх схем багатьох фізичних осіб.

Ще раз наголошу: 99% безготівкових операцій населення  є типовими. Але, напевно, нетиповою є операція, коли пенсіонер на свою картку збирає гроші від 100 незнайомих йому людей. На жаргоні злочинців це називається «дропер», коли пенсіонер віддає свою картку мов би «в оренду» і за невеличкий відсоток акумулює на ній надходження від невідомих людей, а потім перекидає ці кошти злочинцю. Це я як приклад навів, варіанти схем можуть бути різні. Таким ось операціям Національний банк і пропонує протидіяти. Система безготівкових розрахунків не може використовуватися для злочинної діяльності, це очевидно. Тому позиція Нацбанку для мене є абсолютно зрозумілою.

Аномалія вимагає пояснень. Це ж у жодному разі не означає, що людина не може користуватися послугами банків. Якщо пояснить, звідкіля і за що ці кошти, то й рахунок розблокують, до людини жодних питань не буде.

- Але ж банки здійснюють фінмоніторинг і зараз. Неефективно?

-  Банківський фінмоніторинг працює, але це не заважає зловмисникам розраховуватися за сумнівні операції та злочинні дії.  Пам’ятаєте, торік були позбавлені ліцензій  2 банки – «Конкорд» і «Айбокс», –  що займалися злочинною діяльністю з відмивання коштів від грального бізнесу. Їхній приклад демонструє, що тих норм, які існують, мабуть, недостатньо.

Тож пропоную дочекатися конкретних пропозицій та розроблених механізмів від НБУ. Потім обговоримо це публічно. І запевняю: на засіданні фінансового комітету парламенту ми ухвалимо зважене комплексне рішення.

-   Міністерство фінансів нещодавно оприлюднило так звану «матрицю реформ». Згідно з нею, в Мінфіні розраховують, що Верховна Рада ухвалить понад півсотні пов’язаних із цим планом законопроєктів. Частина з них стосується роботи профільного фінансового комітету парламенту. Які з документів вважаєте ключовими? Чи готуєте якісь власні законопроєкти для виконання поставлених перед країною завдань?

- Порівняно з іншими напрямами, для нашого комітету завдань у межах цього плану небагато. Це тому, що ми цими реформами послідовно займаємося з 2019 року. Тож багато кроків, на яких  ґрунтується «матриця», вже зробили. Наприклад,  режим спільного транзиту: минулого року ми затвердили остаточні рішення із цього приводу. Автоматичний обмін податковою інформацією – також торік ухвалили. Законопроєкт №5865 про Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку у цілому затвердили позаминулого тижня, як і  законопроєкт №9256 про електронні аграрні розписки (останній уже підписаний Президентом). Законодавство щодо ФАТФ та фінансового моніторингу, щодо ПЕПів також ухвалено.

Тобто, насправді поміж завдань, які стоять перед нашим комітетом, – великий законопроєкт №8300 про реформу автоцивілки, він також вже готовий і рекомендований до розгляду в сесійній залі Верховної Ради. Другий  – згаданий уже законопроєкт про Бюро економічної безпеки. Третій  – проєкт про перезавантаження Митниці, який ми маємо ухвалити найближчим часом.

Із діджиталізацією Державної податкової служби та Митниці пов’язані декілька законопроєктів, які парламент має ухвалити до кінця року. Це, приміром,  електронний аудит. Щодо діджиталізації ми також не стоїмо на місці. Наприклад, торік ухвалено законопроєкт про електронну акцизну марку. Рішення про електронний аудит ще не ухвалено, але ми чекаємо додаткових пропозицій від Мінфіну та від Податкової.

Також очікуємо від Міністерства фінансів (а це вже буде після того, як Євросоюз погодить нам переговорну рамку) на законопроєкти для приведення нашої фінансової системи у відповідність до фінансової та податкової систем ЄС.

ЯКИМ БУДЕ НОВИЙ СУСПІЛЬНИЙ ДОГОВІР «ВЛАДА-ПІДПРИЄМЦІ» І ЧИМ ДОПОМОЖЕ «КЛУБ БІЛОГО БІЗНЕСУ»

- Незважаючи на війну, показники реєстрації ФОПів в Україні демонструють рекордне зростання. Чим це пояснюєте? Чи справді йдеться про позитив, чи, може, варто говорити про якісь негативні моменти: скажімо, багато людей втратили роботу і ФОП – це для них можливість хоч якось заробити, або ж ідеться про розширення схем, які використовуються великими компаніями для мінімізації оподаткування?

- Мені як провладному політикові легше було б сказати, що економіка відновлюється: дивіться, мовляв, яке зростання… Економіка справді відновлюється, але, на жаль, не такими темпами, якими зростає кількість ФОПів. Я провів на своєму телеграм-каналі опитування, думки учасників якого розділилися. Половина респондентів вважає, що справді йдеться про адаптацію економіки, інша половина – що це побудова схем з ухилення від оподаткування. Я, на жаль, змушений погодитися із останніми. Бо належних передумов для суттєвого зростання економіки немає. І збільшення кількості ФОПів значною мірою пов’язане з оптимізацією податків та зі спробою обійти певні мобілізаційні процедури – постановку на облік у ТЦК під час найму.

- Але все ж таки якісь позитивні моменти, пов’язані з бізнесом, попри війну, певно, є. Зокрема, незважаючи на протиріччя і доволі високий рівень недовіри, поступово налагоджується діалог бізнесу і влади. Влада обіцяє реальні кроки з підтримки «білого» бізнесу. І ви – автор низки таких ініціатив.

- Ініціатива, яку ми хочемо запропонувати, полягає в реалізації тези, висловленої Президентом минулого тижня під час представлення програми «Зроблено в Україні». Це – новий суспільний договір між бізнесом та владою. Ми бачимо, що той договір, який функціонував протягом 30 років, коли,

маємо визнати, влада займалася корупцією, а бізнес ухилявся від оподаткування, і при цьому обидва закривали на це очі, не діє і не може діяти у війну. Ще до війни відбулася певна ревізія цього договору, насамперед, в частині помітного послаблення впливу олігархів на політичне і економічне життя. Війна ці процеси тільки посилила. Корупція є абсолютно неприйнятною і ми досить жорстко – хоча, погоджуюся, усе ще недостатньо – на неї реагуємо.

З іншого боку, ми жорстко реагуємо й на ухилення від оподаткування.

Тому є потреба (спілкуючись з підприємцями, я її відчуваю) у тому, щоб бізнес мав чіткі формальні критерії, за якими він сам себе може зараховувати до «білого». І за умови дотримання цих критеріїв такий бізнес не підпадатиме під податкові перевірки та не буде об’єктом кримінальних розслідувань. Бо, на жаль, зараз занепокоєння бізнесу щодо ймовірності невмотивованого переслідування не безпідставне.

Ми пропонуємо декілька критеріїв: відсутність податкового боргу і, скажімо так, неправомірної поведінки протягом певного періоду, приміром – протягом року. Друге – це податкове навантаження середнє або вище, ніж по галузі. Третє – середній або вищий по галузі рівень заробітних плат.

Вважаємо, що дотримання цих трьох простих і прозорих критеріїв дозволить виявити компанії, які повністю відповідають вимогам держави щодо податкової доброчесності і тому не потребують податкового контролю. Перелік таких компаній можна доповнювати щокварталу. Безперечно, якщо щось станеться, і суб’єкт господарювання почне сплачувати менші, ніж середні по галузі, податки, його виключатимуть із переліку. Але все в руках самого бізнесу, який в будь-який момент може приєднатись до «клуб».

Законопроєкт, який передбачатиме такий механізм, я внесу до парламенту найближчим часом. За моїми підрахунками, таких компаній, які підпадають під ці критерії, вже більше 5 тисяч.

- Це має бути публічний реєстр чи якісь внутрішні списки у Податковій?

- Це має бути відкритий реєстр. Все суспільство, уся держава повинні знати, що те чи інше підприємство має високий рівень репутації, тож і ставитися до нього треба відповідно. Цього року в межах мого офісу ми запросили відповідну інформацію і за згодою платників почали оприлюднювати дані про кращих платників податків у кожній галузі. Ми це робимо вже з місяць, пишемо листи з подяками. Їх вже отримали понад 150 компаній, це справді кращі з кращих. І я переконався, що люди прагнуть бути кращими платниками, це зараз у тренді. Тож запит бізнесу на такий перелік, на такий «клуб» є.

До речі, важливо розуміти, що йдеться не про «клуб» лише великих компаній. Критерієм має бути не абсолютна сума податку, яку ти сплатив, а пропорція сплачених податків і твого обороту. Якщо у тебе річний оборот лише мільйон гривень, але ти сплатив податків у відсотковому значенні більше, ніж у середньому по галузі,  ти також потрапиш до цього «клубу».

Тому вважаю цей крок надважливим, і ми його всіляко підтримуватимемо.

Владислав Обух, Київ
Фото – Володимира Тарасова