Потреби та проблеми українських підприємиць в умовах повномасштабної війни

Довгий час жіноче підприємництво в Україні розвивалося без системної підтримки з боку держави. Та в умовах повномасштабного вторгнення росії саме на жіночий бізнес покладається вагома роль у відновленні національної економіки.

Якими є потреби підприємиць? У цьому матеріалі спробуємо розглянути основні проблеми та виклики, пов’язані з жіночим підприємництвом, зокрема серед найбільш вразливих груп, а також пропонуємо рекомендації, які допоможуть створити комфортні умови для розвитку цієї категорії бізнесу.

ПІДПРИЄМИЦЯ В УКРАЇНІ: ХТО ВОНА?

Відповідь на це питання є основою для розбудови ефективної державної політики сприяння підприємицям. Щоб зрозуміти реальний стан справ у цій сфері, Abt Britain та Київська школа економіки підготували комплексне дослідження «Потреби та проблеми українських підприємиць в умовах повномасштабної війни», яке здійснювалося в рамках проєкту Good Governance Fund «Ревіталізація бізнес клімату в Україні», що фінансується UK International Development від уряду Великої Британії.

Дослідження відбулося за сприяння Міністерства цифрової трансформації України, Міністерства економіки України та Офісу з розвитку підприємництва та експорту і складалося з чотирьох етапів:

• На першому відбулося кабінетне дослідження, яке мало виявити загальну ситуацію зі станом жіночого підприємництва в Україні;

• Далі експерти провели 23 глибинних інтерв’ю з власницями бізнесу;

• На третьому етапі відбулося онлайн-опитування серед 476 українських підприємиць з різних регіонів та галузей бізнесу;

• Фінальним етапом стали дискусії у фокус-групах, які допомогли нам з’ясувати уявлення підприємиць про гендерну рівність та дискримінацію.

Основну увагу в дослідженні ми приділили жінкам, які представляють мікро, малий та середній бізнес. Отримані дані допомогли сформувати типовий портрет української підприємиці, а також оцінити проблеми та потреби чотирьох вразливих груп – підприємиць у сільській місцевості, підприємиць-ВПО, підприємиць з інвалідністю та підприємиць-ветеранок.

За результатами аналізу, типова українська підприємиця – це жінка 36 років, яка має близько 6 років досвіду ведення бізнесу, та розпочала його у пошуках можливостей реалізувати себе і свою ідею. Емоційна та фінансова підтримка родини, досвід знайомих та базові менеджерські знання стали вирішальними для заснування нею власної справи. Підприємиця в Україні зазвичай не входить до складу бізнес-асоціацій, а також скептично ставиться до держави й програм підтримки, здебільшого не користується кредитами чи іншими формами зовнішнього фінансування.

ЯКІ ПЕРЕШКОДИ СТОЯТЬ НА ЗАВАДІ РОЗВИТКУ ЖІНОЧОГО БІЗНЕСУ?

Перший кластер проблем – війна та складна економічна ситуація. Вплив наслідків повномасштабного вторгнення відзначили 85% опитаних підприємиць, при чому для 44% погіршення економічної ситуації стало основним викликом. Така тенденція характерна для всіх без виключення опитаних груп. Через війну кожна десята підприємиця з опитаних майже повністю зупинила свій бізнес. На додаток, 35% респонденток відзначають зменшення попиту на товари та послуги, 31% – нарікає на високий рівень конкуренції, а ще 19% скаржаться на втрату ланцюгів постачання, спричинену наслідками бойових дій.

Суттєвою перепоною для розвитку власної справи серед жінок в Україні залишається пошук фінансування. Більшість підприємиць розпочинає бізнес із власних заощаджень, ще 22% опитаних використали кошти свого партнера. Загалом, кредитування жіночого бізнесу залишається малопоширеним: лише 18% підприємиць отримали кредит для запуску власної справи. Не кращою є ситуація із залученням грантового фінансування. У ході опитування вдалося з’ясувати, що чимало респонденток не сприймають гранти як можливість для фінансування для бізнесу, бо мають хибне уявлення, що вони є прерогативою громадських організацій, а не підприємств.

Окремої уваги також потребують взаємини бізнесу з державою. Довіра до представників влади серед підприємиць залишається низькою: 79% респонденток оцінюють її на 5 балів з 10 і нижче. Навіть знаючи про державні програми підтримки бізнесу, підприємиці не вірять у їхню дієвість. З іншого боку, рівень довіри до держави серед тих, хто користується сервісом Дія.Бізнес, є суттєво вищим. Цифрові інструменти для співпраці держави та бізнесу створюють додаткове вікно можливостей для розвитку підприємництва серед жінок. Так, 19% респонденток використовують його для консультацій, 16% – для онлайн-курсів та пошуку ідей для бізнесу, а 15% – для залучення нових джерел фінансування.

Складнощі у жінок виникають і всередині бізнес-середовища, а саме у взаємодії з профільними об’єднаннями та асоціаціями. Лише 12% підприємиць вступили до профільних бізнес-асоціацій або клубів підприємців/-миць, водночас ще третина опитаних висловлює бажання долучитися до таких об’єднань. Проте чимало жінок зазначають про труднощі в виборі об’єднань через низьку поінформованість про реальну підтримку з боку таких асоціацій. Кожна п’ята підприємиця в Україні не сприймає участь в подібних об’єднаннях як реальну можливість розвитку чи додаткової підтримки для свого бізнесу.

Гендерна нерівність також залишається вагомим фактором, що стримує розвиток жіночого підприємництва. За словами Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Дмитра Лубінця, наразі гендерний розрив у зарплаті між жінками та чоловіками в Україні становить 19%. Чимало опитаних підприємиць хибно сприймають гендерну рівність виключно як формальне закріплення рівних прав на рівні трудового законодавства. Але при детальному обговоренні 57% респонденток зазначили, що зустрічалися з проявами гендерної дискримінації у формі вербальних чи фізичних домагань, ще частіше – у формі несприйняття жінки як власниці бізнесу чи керівниці. Упередження негативно впливають на стан розвитку жіночого підприємництва, через що Україна втрачає у розвитку власного економічного потенціалу.

ЧИ ОБМЕЖУЮТЬСЯ ЦИМ ПРОБЛЕМИ ПІДПРИЄМИЦЬ В УКРАЇНІ?

На жаль, ні. Кожна з опитаних нами вразливих груп також стикається з власними специфічними проблемами. Так, підприємиці у сільській місцевості найчастіше вказують на нестачу робочої сили та обмежений доступ до ресурсів. Аж 55% підприємиць у сільській місцевості нарікають на негативні наслідки зростання цін, падіння курсу гривні, а також низьку купівельну спроможність населення. Серйозною проблемою є взаємодія з місцевою владою, а також обізнаність цієї категорії підприємиць про освітні та навчальні програми, яка є нижчою ніж в інших групах.

Окрему увагу в дослідженні ми приділили підприємицям у статусі внутрішньопереміщених осіб (ВПО). На відміну від інших груп, жінки-ВПО частіше взаємодіють з державою, а тому більше їй довіряють. Та є інші труднощі: лише 15% з опитаних відкрили бізнес на новому місці, а 20% змогли перемістити його на відносно безпечні території. При цьому, підприємиці-ВПО часто стикаються з упередженим ставленням: 21% респонденток вказали на відмову від співпраці та образливі коментарі на свій бік з боку бізнес-партнерів або клієнтів, а чверть – зазнала цькувань колег через переваги в отриманні фінансової підтримки від держави.

Підприємиці з-поміж ветеранок Збройних Сил України стикаються зі складністю пристосування набутого військового досвіду до потреб бізнесу. У подальшій роботі з ветеранками державі та бізнесу слід розуміти, що кількість представниць цієї групи буде лише зростати. Для підприємиць-ветеранок важливою є психологічна підтримка та успішне подолання наслідків посттравматичних стресових розладів, набутих в ході бойових дій, а також фінансова й організаційна допомога.

Потреби ветеранок перетинаються з проблемами підприємиць з інвалідністю. Становище цієї групи ускладнюється через передусім загальний низький рівень залученості у життя громад, проблеми з наявністю інклюзивної інфраструктури та відповідні додаткові витрати на обслуговування інвалідності. Опитані підприємиці підкреслюють відсутність системної підтримки держави в означених сферах. Окремо слід згадати й про те, що підприємиці з інвалідністю майже не представлені в бізнес-асоціаціях та профільних галузевих об’єднаннях.

ЩО МОЖНА ЗМІНИТИ?

Одним із ключових напрямів державної політики є підтримка та розвиток жіночого підприємництва, заснованих на об'єктивних даних і дослідженнях. Ми працюємо як єдина команда, щоб забезпечити ефективне впровадження політик на користь розвитку жіночого бізнесу в Україні та самореалізації кожної з підприємиць. Наші пріоритети в цьому будуть включати й зазначені у звіті рекомендації.

Перше. Персоналізовані програми для підприємиць. Ключ до створення ефективних програм – адресний підхід, що враховує різноманітний досвід підприємиць. Програми мають включати тренінги, платформи обміну досвідом та менторську підтримку, щоб розвивати участь жінок у різних ролях підприємництва. “Майстрині”, які фокусуються на процесі створення якісного продукту та його виробництві, повинні отримувати комплексні курси з розвитку підприємництва. Натомість програма для більш орієнтованих на зростання бізнесу “Візіонерок” має бути спрямована на розвиток стратегічного мислення та інноваційних підходів.

Друге. Більше джерел фінансування. Розвиток наявних програм («5-7-9», «Відважна» і майбутній запуск «Відважна 2.0») та їх популяризація серед населення, створення спеціальних кредитних ліній та активне залучення банків до запуску нових програм фінансування дасть суттєвий ефект для розвитку жіночого підприємництва. Розвиток грантових програм та розширення участі міжнародних донорів може стати дієвим якірним інструментом для залучення зовнішнього фінансування. На додаток, створення навчальних програм для банківського персоналу допоможе зменшити упередженість щодо жінок як позичальників.

Третє. Системний діалог між підприємицями та місцевою владою. Якісна комунікація між представниками влади та підприємицями потребує зокрема створення дієвих механізмів ради підприємців, запровадження практик щоквартальних опитувальників, створення офісів підтримки та запровадження посади бізнес-омбудсвумен. Окрему увагу тут варто приділити механізму консультацій, а також комунікаційним кампаніям, що допоможуть підприємицям дізнатися про суть змін у регуляторному та правовому полі. Важливою є участь профільних бізнес-асоціацій, які можуть надати експертну підтримку процесу.

Четверте. Інформаційна інфраструктура для розвитку бізнесу. Держава повинна створити зручну систему взаємодії з жіночим бізнесом. Так, дуже важливим є розвиток цифрових інструментів за принципом «Єдиного вікна», де будуть зібрані всі програми підтримки жіночого підприємництва. Швидкий і зручний пошук цих ресурсів допоможе більшій кількості жінок брати участь у програмах підтримки, а також максимально ефективно використовувати допомогу від держави та партнерів.

П’яте. Розвиток бізнес-асоціацій. Створення жіночих бізнес-об’єднань, посилення вже наявних асоціацій та ініціатив є важливим з кількох причин. По-перше, учасниці об’єднань отримають доступ до кращих програм професійного розвитку. Другий момент – можливість краще відстоювати свої інтереси під час розробки політик. Важливо й те, що участь в таких об’єднаннях полегшує пошук додаткових джерел фінансування для розвитку бізнесу.

Шосте. Інформаційні кампанії. Такі кампанії мають стимулювати підприємиць краще визначати стартові можливості та перешкоди на шляху до розвитку власного бізнесу. Особливу увагу слід приділити роботі з вразливими групами. Важливим елементом таких інформаційних кампаній мають бути роз’яснення, що допоможуть жінкам визначати прояви гендерної дискримінації та навчать способів протидії.

ЩО У ПІДСУМКУ?

Попри різноманітність інструментів і програм підтримки, зокрема сервісу Дія.Бізнес, нинішній рівень підтримки жіночого підприємництва з боку держави оцінюється ними самими як недостатній. Повномасштабне вторгнення підсилило вже наявні проблеми та додало нових, а гендерні стереотипи та упередження стосовно жінок у бізнесі все ще залишаються нормою для багатьох.

Більший фокус у взаємодії з жіночим бізнесом потрібен на усіх рівнях. Так, підприємиці досі лишаються поза увагою бізнес-асоціацій, не отримують належної підтримки у навчанні з боку профільних об’єднань, а програми підтримки міжнародних донорів часто є маловідомими або занадто широкими, щоб відповідати специфічним проблемам вразливих груп підприємиць.

Саме тому представлені нами заходи та рекомендації не обмежуються сферою відповідальності держави, бізнесу чи міжнародних організацій. Натомість вони потребують спільних координованих дій, взаємного доповнення та постійного діалогу між усіма учасниками цього процесу. Лише за такого підходу можливе реальне створення рамкових умов для розвитку жіночого підприємництва в Україні, а відтак – повноцінна реалізація економічного потенціалу всієї держави.

Автори:
Владислава Грудова, виконавча директорка KSE Institute
Надія Заріцька, керівниця команди Good Governance Fund в Україні, Abt Britain

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства