Нові правила для ринку та інфраструктури водню в ЄС
Новий пакет законодавства ЄС щодо ринків водню та декарбонізованого газу (Hydrogen and Decarbonised Gas Market Package) було схвалений Радою ЄС у кінцевій версії в травні 2024 року.
Наразі Регламент щодо внутрішнього ринку відновлюваних газів, природного газу та водню, а також Директива про спільні правила внутрішнього ринку відновлюваних газів, природного газу та водню очікують публікації в Офіційному журналі ЄС, після чого набудуть чинності. Регламент вступить в дію через півроку після публікації, а також держави-члени ЄС матимуть два роки на імплементацію Директиви.
Затверджений пакет законодавства закладатиме основу для ключової трансформації газового сектору ЄС у напрямку відходу від використання викопного природного газу із його заміщенням на відновлювані гази, зокрема біометан, та “зелений” або низьковуглецевий водень. Таким чином пакет передбачає два окремих режими регулювання для сектору природного газу (що також включає біометан та інші відновлювані гази) та водню.
Процес ухвалення пакету супроводжувався палкими дебатами між інституціями ЄС, внаслідок чого законодавство зазнало суттєвих змін, порівняно з початковою ініціативою Єврокомісії в 2021 році.
НОВІ ОРГАНИ ДЛЯ СПІВПРАЦІ ОПЕРАТОРІВ ГАЗОВОЇ ТА ВОДНЕВОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ
Задля посилення співпраці та координації діяльності операторів, пакетом передбачено створення Європейської мережі операторів систем передачі водню – European Network of Network Operators of Hydrogen (ENNOH). Подібно до Європейської мережі операторів газотранспортних систем (ENTSOG).
Нова організація займатиметься:
- співпрацею у розвитку інфраструктурних проєктів;
- спільним плануванням водневих мереж – у рамках розроблення 10-річного плану розвитку мереж;
- співпрацею у безпеці постачання;
- розробленням проєктів мережевих кодексів.
ENNOH також зобов’язана співпрацювати із ENTSOG та ENTSO-E задля пошуку синергії у розвитку газових, водневих та електричних мереж. Протягом перехідного періоду, що триватиме до 1 січня 2027 року, деякі функції ENNOH, зокрема розроблення 10-річного плану розвитку мереж, буде здійснювати ENTSOG.
Задля участі в ENNOH оператори повинні пройти належну сертифікацію та розвивати водневі мережеві проекті, які повинні мати ухвалене кінцеве рішення щодо інвестування протягом щонайменше 4 років від набуття статусу члена ENNOH.
Нове законодавство також передбачає створення органу для співпраці операторів систем розподілу газу та водню – EU DSO entity (подібно до схожої структури, яка існує на ринку електричної енергії відповідно до Регламенту (ЄС) 2019/944). Загальним завданнями EU DSO entity є посилення співпраці операторів систем розподілу в розвитку газового та водневого сектору та координацію між системами розподілу і транспортування.
Окрім того, нова структура має співпрацювати з ENTSOG та ENNOH у розробці та впровадженні мережевих кодексів, спільному плануванні систем розподілу та транспортування, а також оцінці їх роботи та сприяння підключенню установок електролізу. Оператори систем розподілу газу будуть зобов’язані брати участь в EU DSO entity, в той час як участь операторів водневих систем розподілу залишатиметься добровільною.
Отже, нове законодавство приділяє значну увагу розвитку співпраці між операторами як на рівні транспортування, так і розподілу, шукаючи можливості для синергії.
НОВІ ВИМОГИ ДО ОПЕРАТОРІВ СИСТЕМ ТРАНСПОРТУВАННЯ
Майбутнє законодавство ЄС передбачає збереження основних задач для операторів систем транспортування природного газу, зокрема щодо розвитку мереж, інвестування для забезпечення достатності потужностей, враховуючи попит та безпеку постачання, а також надання максимальної потужності для учасників ринку на недискримінаційних та рівних умовах.
Загальна логіка організації роботи операторів, передбачена пакетом законодавства для операторів водневої інфраструктури, повторює більшість підходів для операторів інфраструктури природного газу, проте з деяким перехідним періодом.
ПРАВИЛА АНБАНДЛІНГУ
Вимоги щодо анбандлінгу (відокремлення) операторів системи транспортування водню були предметом гарячих дискусій. Зокрема, законодавці до останнього сперечалися щодо потреби збереження деяких моделей анбандлінгу (наприклад, ITO) у майбутньому функціонуванні водневого та газового секторів. Втім, насамкінець вдалося знайти консенсус щодо збереження усіх трьох можливих моделей.
Зокрема, Директива передбачає, що оператор газотранспортної системи повинен бути відокремлений від компаній, що займаються діяльністю з видобутку та/або постачання газу, за правом власності (модель OU). В той же час, у випадку якщо система транспортування була частиною вертикально-інтегрованого підприємства на момент набуття чинності законодавства, компанії, що займаються діяльністю з видобутку/постачання газу можуть надалі бути власником інфраструктури, в той час як оператором є або незалежна компанія (модель ISO), або дочірня структура вертикально-інтегрованого підприємства, для якої забезпечено незалежну діяльність та самостійність прийняття рішень, в тому числі інвестиційних (модель ITO).
Ці ж правила застосовуються і для операторів системи транспортування водню із зобов’язанням забепезчити анбандлінг протягом двох років з дня набуття чинності новим законодавством.
Окрім цього, новий пакет законодавства передбачає і горизонтальний анбандлінг, а саме забезпечення відокремлення діяльності із транспортування газу та/або електроенергії від діяльності із транспортування водню. Такий підхід також став результатом тривалих дебатів та пояснюється прагненням забезпечити незалежний розвиток водневої інфраструктури та уникнення можливих кросс-субсидій із іншими видами діяльності операторів.
ТАРИФИ ТА ДОСТУП ТРЕТІХ СТОРІН
Оператори повинні забезпечувати недискримінаційний та рівний доступ третіх сторін до інфраструктури. Передбачається, що як мережі природного газу, так і водню функціонуватимуть як системи вхід/вихід із окремими тарифами для кожної точки, що повинні бути розраховані відповідно до затвердженої методології або визначені аукціонним шляхом.
Водночас, більше відмінностей існує у випадку операторів водневої інфраструктури. Так, до 2033 року доступ до системи транспортування та сховищ може надаватися на договірній підставі із окремими користувачами інфраструктури, а доступ до водневих терміналів залишатиметься таким і після 2033 року. Довгострокові договори на бронювання потужностей не можуть перевищувати термін 20 років для інфраструктури, побудованої до 2028 року, та 15 років для інфраструктури, побудованої пізніше.
Перехідний період для водневої інфраструктури пояснюється тим, що залучення постачальників водню до бронювання потужностей на окремих умовах повинно сприяти швидкому залученню інвестицій на ранньому етапі.
Детальні правила щодо розподілу потужностей, тарифоутворення, балансування тощо будуть уточнені у мережевих кодексах щодо водню.
ПІДХІД ДО ОРГАНІЗАЦІЇ РИНКУ ТА ПОСТАЧАННЯ
Директива надає чітку перевагу постачанню “зеленого” водню (виробленому з електроенергії з ВДЕ). Водночас визнає, що, враховуючи його невелику доступність у найближчий час, велику роль у постачанні в найближчій та середньостроковій перспективі також відіграватиме низьковуглецевий водень. “Низьковуглецевий водень” та “низьковуглецеві гази” визначаються у Директиві відповідно до показника скорочення викидів парникових газів – на 70% менше, ніж у випадку використання викопних палив. Детальна методологія визначення таких газів буде розроблена пізніше.
Водночас, Директива передбачає відмову від довгострокових контрактів на постачання викопного природного газу після 2049 року. Законодавство також передбачає існування механізму спільної закупівлі газу, який було запроваджено у 2022 році, а також створення подібного механізму на базі Європейського водневого банку до кінця 2029 року.
Директива передбачає механізми захисту вразливих споживачів – зокрема, визнаючи загальний принцип вільного визначення ринкової ціни.Законодавство дозволяє державам-членам ЄС тимчасові втручання для захисту вразливих споживачів у випадку якщо такі втручання є прозорими, недискримінаційними, обмеженими у часі та не шкодять досягненню кліматичних цілей. У випадку суттєвого зростання цін на ринку газу, Рада ЄС на підставі пропозиції Єврокомісії може оголосити регіональну або загальноєвропейську кризу із можливістю втручань для забезпечення доступності газу для вразливих домогосподарств, малих та середніх підприємств та важливих соціальних установ.
Документ окремо фокусується і на забезпеченні можливостей для швидкої зміни постачальника, наявності механізмів порівняння цін для споживачів, прискорення встановлення смарт-лічильників для газу та водню, надання в рахунках інформації щодо порівняння цін, інформації про зміну постачальника та викиди парникових газів.
Також Директива зберігає положення щодо можливості призначення постачальника «останньої надії» для забезпечення безперебійного постачання вразливим споживачам.
ВИСНОВКИ
Новий пакет законодавства із ринків водню та декарбонізованих газів має значно прискорити трансформацію енергетичних ринків ЄС, декарбонізацію газового сектору та розгортання інфраструктури водню.
Втім, імплементація багатьох зазначених положень лише очікується у найближчому майбутньому і, цілком ймовірно, ми побачимо також деякі труднощі у цьому процесі. Наразі споживання та виробництво водню є надзвичайно низьким у ЄС, що також впливатиме на його попит та розвиток інфраструктури. Очікується і значне стимулювання розвитку цього сектору з боку фондів ЄС та Водневого банку.
Успішність реформи ринків газу та водню в ЄС також може стати важливим вікном можливостей для України у розвитку власного виробництва водню та відновлюваних газів, а також модернізації існуючої газової інфраструктури.
Публікація підготовлена за фінансової допомоги Європейського Союзу у межах проєкту «Інтеграція сталого розвитку в Україні відповідно до Європейського зеленого курсу». Проєкт реалізується консорціумом громадських організацій: DiXi Group (координатор), Ресурсно-аналітичний центр “Суспільство і довкілля”, Асоціація “Енергоефективні міста України”, “Українська академія лідерства”, “Жіночий енергетичний клуб України”, “ДЗИГА”, “ПЛАТО”.
Її зміст є виключною відповідальністю ГО “ДІКСІ ГРУП” і за жодних обставин зміст не може вважатися таким, що відображає позицію Європейського Союзу.
Микола Яковенко, експерт проєкту "Інтеграція сталого розвитку в Україні відповідно до Європейського зеленого курсу"
реклама