В Інституті археології прокоментували ситуацію з артефактами на Поштовій

А з огляду на складнощі з консервацією знахідок та безпекою на досліджуваній ділянці їх долю повинні вирішувати не активісти, а фахівці та спеціальна комісія в порядку та на підставах, визначених законом. Таку позицію щодо ситуації з археологічними розкопками на Поштовій площі в Києві оприлюднив Інститут археології НАН України на своєму сайті.

“У зв’язку з поширенням великої кількості суперечливих повідомлень у ЗМІ, Інститут археології НАН України вважає за потрібне викласти свою позицію. Під час проведення розкопок державним підприємством «Центр археології Києва» на Поштовій площі у м. Києві у 2014–2017 рр., розкрито відрізок вулиці давнього Києва, фрагменти споруд та елементи садиби кінця ХІ–ХІІ ст. і рештки споруд, які можуть мати відношення до припортової зони Подолу ХVІІ–ХVІІІ ст. Публічні заяви, що саме з цієї ділянки Подолу відпливала до Візантії княгиня Ольга та саме тут відбувався акт Хрещення Русі, є дилетантськими і не підтверджуються ані тогочасними писемними джерелами, ані здобутими на сьогодні археологічними свідченнями. З огляду на накопичену за роки археологічного вивчення київського Подолу інформацію, виявлені розкопками ДП «Центр археології Києва» на Поштовій площі об’єкти і артефакти є інформативними, проте не унікальними, а радше, стандартними для центральної частини київського Подолу”, - йдеться в заяві Інституту.

В документі підкреслюється, що дійсно унікальним об‘єктом є фундаменти невідомого за літописами київського мурованого храму ХІІ ст., відкритого ще у 2003 р., які досі лишаються законсервованими в землі і взагалі невідомими широкій громадськості. Проте, сьогодні жодним чином не піднімається питання щодо їхньої музеєфікації.

Інститут археології НАН України також вважає, що питання організації музею на Поштовій площі напряму пов‘язане з вирішенням проблеми консервації археологічних решток, передусім деревини.

“Керівництво ДП «Центр археології Києва» публічно визнало, що не здатне здійснити консервацію знайденої на Поштовій площі деревини. Це фактично нівелює вимогу активістів-захисників Поштової площі щодо музеєфікації об‘єктів досліджень. В Україні на сьогодні відсутні методики, фахівці та реставраційні організації, які можуть виконати ці роботи. Тому, розмови про музеєфікацію «in situ» є звичайним популізмом, який вводить в оману і суспільство, і державні структури. Особливо некоректним виглядає той факт, що ця «гаряча» тема стає аргументом напередодні виборчих перегонів в Україні”, - підкреслюється в заяві.

Інститут вважає, що єдино можливим рішенням є консервація деревини, вилученої з культурного шару, та подальше її експонування у спеціальних волого-температурних умовах.

На особливу увагу заслуговує питання дотримання безпеки інженерних конструкцій на Поштовій площі. Нищівній критиці з боку громадськості піддається влаштування монолітної плити, яке насправді не завадить археологічним дослідженням ділянки, а лише частково ускладнить їх. Влаштування плити є необхідним для того, щоб запобігти виникненню аварійної ситуації на досліджуваній ділянці, а також для мінімізації можливості руйнування архітектурного ансамблю Поштової площі, зокрема церкви Різдва, а також діючого метрополітену, фунікулеру, розташованих поруч будівель.

“Це питання вкрай актуальне з огляду на наявність на цій ділянці грунтових вод, нетривкі схили Володимирської гірки, постійну вібрацію від метрополітену тощо. У цьому питанні Інститут археології НАН України покладається не на думку гуманітаріїв та активістів (при усій повазі до їхньої небайдужої позиції), а на фахові висновки проектантів, конструкторів (ІБК) та будівельників, які мають відповідні ліцензії на такі роботи”, - йдеться у заяві.

У ситуації, яка склалася на Поштовій площі, Інститут археології НАНУ у межах своєї компетенції пропонує наступне:

- Необхідною передумовою будь-яких подальших рішень та дій має бути здійснення у повному обсязі археологічних досліджень на Поштовій площі в м. Києві.

- Питання влаштування плити, яка має зв’язувати конструкції опорних колон об'єкта будівництва, повинне спиратися, передусім, на висновки фахівців (Науково-дослідний інститут будівельних конструкцій). Всі заяви співробітників ДП «Центр археології Києва» про безпеку подальших робіт без влаштування такої плити є не професійними. Тип проектних конструкцій, які гарантуватимуть безпеку, може встановити лише фахова комісія проектантів, конструкторів та будівельників у відповідності з чинним законодавством України. Проект укріплення ділянки має бути узгоджений із представниками Інституту археології НАНУ, Міністерства культури України, КМДА тощо.