Будапештський меморандум: Механізм допомоги Україні

Події 21.2.2022 року, зухвале визнання Путіним «ЛНР/ДНР», яскраво підтвердили правильність сказаного президентом України на Мюнхенській безпековій конференції про те, що слід згадати про Будапештський меморандум, повернутися до нього та діяти згідно його положень. Такий підхід до позиціонування України у зовнішній політиці та питаннях безпеки в Україні об'єднав не лише прихильників Володимира Зеленського, а й його опонентів. Залишилося переконати в тому наших союзників. І ця задача в нинішніх умовах виглядає цілком реальною. І навіть відмова Росія не є маркером неможливості проведення консультацій, передбачених Меморандумом. Україна має право проводити їх в режимі двосторонніх переговорів з країнами-підписантами.

А Росія, заявивши про визнання ОРДЛО у якості «незалежних держав», лише скоротила шлях повернення дипломатії від нав’язаних нам Мінських домовленостей до Будапештського меморандуму.

Можливості, які не використовували роками

Меморандум було підписаний 5 грудня 1994 року тодішніми керівниками ядерних держав – президентами України, США, Росії та прем’єр-міністром Великої Британії. Згодом до нього приєдналися Франція та Китай. Меморандум про гарантії безпеки розглядався не як самостійний документ, а як додаток до Закону України «Про приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року», стаття 6 закону фіксувала: «Цей закон набирає чинності після надання Україні ядерними державами гарантій безпеки, оформлених шляхом підписання відповідного міжнародно-правового документа».

Так, відмовляючись від ядерної зброї, Україна тоді не узгодила зі своїми партнерами конкретного механізму реалізації гарантій безпеки для нашої країни з боку країн-гарантів. Не було обумовлено та закріплено механізм компенсації Україні за відмову від третього за величиною ядерного потенціалу у світі. Ймовірно. якби Україна наполягла на прийнятті документа, в якому було б відображено механізм захисту територіальної цілісності та суверенітету України – такий документ було б розроблено та прийнято. Меморандум - це взагалі документ, який за визначенням нічого не вимагає, а лише роз’яснює. Але він цілком може послужити основою для подальших переговорів, в яких сторони мають знаходитися під впливом духу Меморандуму і взятих на себе моральних зобов’язань.

Про необхідність повернення до Будапештського формату та використання його можливостей, не так давно нагадував колишній заступник голови комітету із закордонних справ в попередньому скликанні парламенту Віктор Вовк. Він запевняв, що про практичні механізми використання Будапештського меморандуму варто замислитися всерйоз, зокрема про «надання Україні повноцінної військової допомоги у рамках меморандуму, повернення до легітимного формату міжнародних переговорів щодо агресії Росії – «будапештського» або «женевського» замість штучних «нормандського» та «мінського», закріплення міжнародних санкцій щодо Росії в рамках забезпечення режиму нерозповсюдження ядерної зброї».

Ще у травні 2020 року у своїй статті для аналітичного центру Atlantic Council нині чинний міністр оборони Олексій Рєзніков наголошував, що «в якомусь сенсі історія зробила повне коло. Погодившись відмовитися від свого ядерного арсеналу у 1994 році, Україна заощадила західному світу трильйони доларів на оборонні витрати протягом наступних двох десятиліть. Нездатність відповідати духу Будапештського меморандуму та захистити Крим від окупації у 2014 році тепер змушує Захід різко збільшувати витрати на оборону».

То треба згадати…

Повернення до працюючого формату взаємодії

Заява Володимира Зеленського у Мюнхені 19 лютого, що Україна ініціює проведення консультацій у рамках Будапештського меморандуму, знайшла свої продовження у кроках МЗС України. Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба уже повідомив, що направив офіційний запит на основі ст. 6 Будапештського меморандуму до держав-членів РБ ООН з вимогою негайно провести консультації щодо невідкладних дій зі зниження напруги та практичних кроків гарантування безпеки України

Міністр Кулеба також підкреслив, що "відмова Російської Федерації від проведення таких консультацій, на думку України, не повинна впливати на рішення інших держав-гарантій щодо участі в консультаціях. Ці гарантії безпеки надавалися Україні в 1994 році не від групи країн, а кожною країною індивідуально, і ці гарантії були об’єднані в одному документі".

Проведення консультацій в рамках Будапештського формату, хоч і з запізненням, дають змогу виробити механізм реагування на загрози українській безпеці. Спроби України та впливових світових держав вплинути на позицію Росії у рамках Нормандського, а потім і Мінського форматів виявилися неефективними, оскільки російська сторона мала можливість блокувати будь-які мирні ініціативи та пропозиції.

Між тим, навіть Китай, який є союзником Росії з багатьох питань, вустами свого міністра іноземних справ Ван І, заявив у Мюнхені: "Суверенітет, незалежність та територіальна цілісність кожної країни мають бути захищені, тому що це є основною нормою міжнародних відносин. Україна не виняток". Слова представника однієї з найпотужніших держав світу, чий підпис також стоїть під текстом Будапештського меморандуму, свідчать не лише про те, що світ занепокоєний деструктивними діями Росії, а й демонструють: потенціал Будапештського формату далеко ще не вичерпаний і в суто дипломатичному плані. Не кажучи вже про конкретну військову та фінансову допомогу.

Фактичний вихід Росії з Мінських угод шляхом «визнання ДНР та ЛНР», тим більше стимулює використати Будапештський меморандум як основу для запобіганню подальшому наступу на права держави Україна та спроби знищення нашої держави як економічними, так і суто воєнними методами.

Переваги «Будапешту» – дієвість, своєчасність, можливості вибору

Звичайно, «повернення до Будапешту» не є панацеєю від російської агресії. Це лише один з багатьох можливих способів протистояти спробам кремлівського режиму повернутися до епохи розділу сфер спливу та, брязкання зброєю. Згадка Будапештської угоди була у Мюнхені не каменем у город ядерних держав – швидше, пробним або пробірним каменем, яким перевіряються властивості та реакції.

Переваги, які може надати використання Будапештського формату, очевидні. Та обставина, що до нього не було розроблено та прикріплено механізм реалізації гарантій безпеки, дає можливість Україні проводити консультації та звертатися по допомогу не лише до всіх разом підписантів Меморандуму, а робити це у такий спосіб, який буде найбільш прийнятним для нашої країни, зокрема, у режимі двосторонніх переговорів. Час та місце консультацій, прохання про допомогу та надання допомоги від будь-якої держави-гаранта нашої безпеки можуть обиратися вільно та без огляду на позицію інших ядерних держав.

Власне, це вже і відбувається останніми місяцями, коли країни-підписанти США, Велика Британія та навіть Франція спрямували до нашої країни безпрецедентні обсяги озброєнь, матеріально-технічної та фінансової допомоги. Використання Будапештського меморандуму дає можливість спілкуватися з урядами дружніх держав, не обумовлюючи їх допомогу позицією тих країн, які, мають застереження щодо постачанням нам оборонних озброєнь, введення дієвих санкцій проти агресора тощо.

Безпека з прицілом на відновлення суверенітету

Саміт Байден-Путін, ініційований Францією, який мав відбутися на цьому тижні, тепер навряд чи відбудеться. Але що б там могло бути? Без сумніву, він розглядався б росіянами як чергова спроба домовитися про «розділ сфер впливу». Питання територіальної цілісності України та її безпеки, за такого підходу,у кращому разі, мало б там другорядне значення, а сама доля нашої державності – була б розмінною картою. Будапештський формат, якби його вдалося реанімувати, то було б зовсім інше.

Тож виступ президента Зеленського в Мюнхені важливий й з огляду на те, що наголошує на суб'єктності України у протистоянні Захід-Росія. Натомість Росія намагається щоразу нав’язувати, що Україна є маріонеткою Заходу, а наш уряд повністю залежний у своїх вчинках та рішеннях від «вашингтонського обкому». Пропонуючи своє бачення та своє трактування угод у Будапешті, Україна спростовує цю брехливу тезу. Ми вірні підписаним нами документам і розуміємо наслідки слів, заяв та вчинків, але готові і маємо право пропонувати свої шляхи вирішення питань нашої безпеки як невід'ємної складової безпеки Європи та всього світу.

Режим Путіна боїться безпосереднього зіткнення з потужними державами Заходу. Максимум, на що здатна Росія у протистоянні з США та НАТО – спробувати вчергове розшматувати та підкорити Україну. Тож використання можливостей, які надає Будапештський меморандум, сподіваймося, покладе край російській експансії а, з часом, дозволить відновити суверенітет України над усіма її територіями.

Дмитро Редько, Київ