Кримська платформа: від мрії до дії

У серпні в Києві відбувся вже Третій саміт Міжнародної Кримської платформи, а в жовтні пройде Другий парламентський саміт Міжнародної Кримської платформи. Як трансформується ця амбітна ініціатива Президента Зеленського та чим практичним наповнюють механізми майбутньої реінтеграції півострова після деокупації? 

Уперше ініціативу зі створення Кримської платформи озвучив Президент України Володимир Зеленський у вересні 2020 року під час виступу на 75-й сесії Генасамблеї ООН. Тоді як її Перший (власне, установчий) саміт відбувся в Києві 23 серпня 2021 року. На цьому заході 43 держави та 4 міжнародні організації схвалили Спільну декларацію, що окреслила основні параметри міжнародної політики щодо Криму. Серед них невизнання зміни міжнародно-правового статусу Криму внаслідок його окупації росією посідало ключове місце.

Дуже часто нашій державі доводилося переконувати міжнародну спільноту стосовно Криму, що це наша суверенна територія, що немає ніяких «але» щодо півострова, і тому він беззаперечно повинен бути повернений і де-факто, і де-юре під контроль України. І що окупація Криму – це пряме порушення всіх принципів міжнародного права, Статуту ООН та спеціальної резолюції ООН від 27 березня 2014 року «Про територіальну цілісність України». І зрештою питання «Чий Крим?» було повернуто до порядку денного, а відповідь однозначна – суверенна територія держави України. Це був вагомий успіх української дипломатії, який дав змогу запобігти виведенню Криму за дужки переговорів, над чим небезуспішно працювала рф протягом 2014–2020 років. Тому не тільки дружні до рф країни, але й певні цілком демократичні держави, на жаль, підігрували кремлю та намагалися заговорити питання українського півострова. Отже, на початковому етапі Кримська платформа мала чітку стратегічну мету – повернути тему деокупації Криму в міжнародний контекст. Водночас пріоритетним напрямом повернення півострова були саме дипломатичні зусилля.

Питання щодо Донбасу виглядало більш зрозумілим: росія, навпаки, готова була повернути ці території де-факто до складу України, але зі спеціальним статусом, із виборами на цих територіях до місцевих органів влади з розширеними повноваженнями та від цих територій до українського парламенту відвертих не тільки маріонеток москви, але й терористів, на руках яких кров наших людей та воєнні злочини, за принципом «спочатку вибори, потім контроль за міждержавним кордоном», на що ми не могли піти.

Другий саміт Кримської платформи відбувся 23 серпня 2022 року. На той час минуло вже пів року від початку повномасштабного російського вторгнення в Україну, що певним чином вплинуло як на формат проведення саміту (більшість учасників долучилася в режимі онлайн у звʼязку з безпековим складником), так і на його зміст. Основні зусилля української сторони було зосереджено на тому, щоб розширити підтримку принципів та підходів Кримської платформи, які були зафіксовані в Спільній декларації. І це вдалося зробити: якщо в Першому саміті участь узяли 43 держави, то в Другому – уже 59. Також відбулася ще одна важлива трансформація: деокупацію півострова вже не ставили під сумнів, але дипломатичні механізми вже не розглядали як пріоритетні.

Рік, що минув після Другого саміту, був наповнений потужною активністю Представництва Президента України в АР Крим, яке мало повну підтримку з боку Верховної Ради України. Основну увагу вже було зосереджено навколо розроблення комплексу політико-правових рішень щодо реінтеграції тимчасово окупованої АР Крим. У підсумку робоча група, створена за дорученням Президента Володимира Зеленського на базі представництва, розробила ґрунтовну концепцію «Деокупований Крим: першочергові кроки держави».

Основними блоками цієї концепції були такі:

• алгоритм реінтеграції Криму після його звільнення (ключова пропозиція – установлення перехідного періоду, протягом якого відбудеться визначення документів, які підлягають верифікації / заміні на документи державного зразка за визначеною процедурою);

• забезпечення відповідальності за вчинені злочини (основний механізм – проведення люстраційних перевірок стосовно співпраці з окупаційною владою на тимчасово окупованих територіях чи в рф із можливістю застосування амністії у випадках, які не призвели до важких злочинів);

• гарантування захисту прав власності через запровадження спеціальних механізмів (реституції та віндикації);

• демілітаризація гуманітарної сфери та її реінтеграція в український освітній, культурний та інформаційний простори;

• розв’язання питання російського громадянства (за моделлю «видворення» або «міграційної амністії»).

Третій саміт Кримської платформи суттєво розширив не лише коло запрошених країн – до 100, а й коло питань. З ініціативи Президента України Володимира Зеленського, крім міжнародного блоку, з’явився ще й вагомий внутрішньополітичний трек. На ньому предметно обговорювали шляхи й інструменти саме відновлення та реінтеграції півострова, зокрема до економіки України та глобальної економіки. Принагідно нагадаю й про те, що 23 серпня, у день відкриття Третього саміту, Верховна Рада України підтримала Заяву про пріоритетні напрями державної політики України у сфері деокупації, реінтеграції і відновлення Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

Також відбулося розширення форматів комунікації. На сьогодні Кримська платформа вже має чотири рівні співробітництва: на рівні лідерів держав, парламентський трек, формат комунікації міністрів закордонних справ та експертів. Це дає змогу всеохопно готувати напрацювання щодо правових механізмів майбутньої реінтеграції півострова, оскільки цей процес насправді багатогранний.

Окремо зазначу, що торік відбувся Перший парламентський саміт Міжнародної Кримської платформи в Загребі. Цього року в Празі буде Другий саміт. Це дуже важливо, що парламенти – як ті інститути, що напряму висловлюють волю своїх народів, – беруть активну участь у реалізації принципів та підходів Кримської платформи.

Нам важливо, щоб майбутня реінтеграція півострова відбулася максимально швидко й ефективно. Для цього потрібна відповідна законодавча база, над створенням якої активно працює український парламент. І вже маємо певні результати. Зокрема, на початку вересня Президент України підписав Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення окремих питань адміністративно-територіального устрою Автономної Республіки Крим». Тож у дію вводять рішення, які ухвалив український парламент у 2016 та 2020 роках щодо декомунізації та введення нового районного поділу АР Крим. Кабінету Міністрів України доручено протягом одного місяця визначити території та адміністративні центри територіальних громад у Криму, а упродовж трьох місяців утворити районні державні адміністрації нових районів і внести на розгляд парламенту законопроєкт про особливості відновлення публічної влади на півострові після деокупації.

Варто наголосити, що Кримська платформа, а також та робота, яку проводить Офіс Президента, Представництво Президента в Автономній Республіці Крим та Міністерство закордонних справ України, повністю співзвучна з Формулою миру, яку запропонував Президент Зеленський. Зокрема, п’ятий пункт Формули миру говорить про беззаперечне виконання дії міжнародного права і Статуту ООН в Україні, а шостий – про повне виведення російських військ із території України, і це стосується всіх, без винятку, окупованих територій нашої держави.

Отже, Кримська платформа сповна реалізувала свій потенціал та довела свою інструментальну ефективність. Вона дала змогу спочатку повернути питання деокупації Криму до міжнародного порядку денного, згодом – консолідувати світову спільноту навколо тези, що Крим – це, беззаперечно, невідʼємна частина України, а на нинішньому етапі – перейти до розгляду практичних питань реінтеграції та відновлення півострова, які доведеться вирішувати після його звільнення від російських окупантів.

Арсеній Пушкаренко, заступник голови Комітету зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Верховної Ради

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства