Роль міжнародних корпорацій у формуванні зовнішньої політики держав: уроки для України
Коли ми говоримо про ухвалення чи неухвалення рішень в інших державах, то згадуємо про бізнес, який разом із суспільними настроями має не менший, а подекуди й більший вплив на уряд своєї країни. Особливо коли мова про великі корпорації. Про це в матеріалі для «Інтерфакс-Україна» повідомив експерт аналітичного центру «Об’єднана Україна».
Аналізуючи вплив корпорацій на зовнішню політику держав (особливо це актуально в контексті сучасних геополітичних викликів), можемо спостерігати, як тісно поєднані інтереси бізнесу та державних інституцій. Останні десятиліття демонструють зміщення акцентів у зовнішній політиці, де економічна конкуренція стає одним з головних векторів міждержавних відносин.
Історично корпорації фокусувалися на глобалізації та розширенні ринків, часто ігноруючи геополітичні ризики. Проте сучасний світ демонструє, що великі держави, такі як США та Китай, активно використовують економічні важелі для досягнення своїх стратегічних мети і завдань, впливаючи на корпоративні стратегії через експортний контроль, санкції та стимулювання вітчизняних індустрій.
Зміна глобального ландшафту змусила компанії стати активними учасниками геополітичної арени, де їхні дії можуть мати значний вплив на міжнародні відносини. Це дуже помітно на прикладі сектора виробництва напівпровідників, де рішення певних корпорацій відіграють головну роль у формуванні технологічної та економічної безпеки країн.
У сучасному світі взаємодія між державою та корпораціями потребує нового підходу, де важливо не просто регулювати, але й співпрацювати, розуміючи спільні інтереси та виклики. Політики повинні адаптуватися до нових реалій, де економічна міць і технологічний прогрес є вирішальними чинниками геополітичної стабільності та процвітання.
Отже, взаємодія між державою та корпораціями в сучасному світі набуває нового виміру, де обидві сторони відіграють ключову роль у формуванні зовнішньої політики та міжнародної стабільності. Розуміння цієї динаміки є критично важливим для розроблення ефективних стратегій, які враховують інтереси держави та стратегії компаній.
Корпорації в сучасному світі вже не можуть діяти виключно з комерційного погляду, ігноруючи геополітику. Їхні рішення щодо інвестицій, виробництва та торгівлі мають глибокі геополітичні наслідки, впливаючи на міжнародні відносини та зовнішню політику країн. Так, наприклад, вибір місця для нового заводу з виробництва напівпровідників може вплинути на технологічну безпеку держави та її стратегічне становище в глобальній економіці.
Компанії тепер вимушені балансувати між дотриманням національного законодавства, з одного боку, та глобальними бізнес-інтересами, з іншого. Це добре помітно на прикладі санкцій та експортного контролю, де корпорації можуть опинитися між молотом урядових обмежень та ковадлом міжнародних ринкових можливостей. Це ставить перед ними складні питання щодо того, як адаптуватися до швидко змінюваних геополітичних умов, зберігаючи водночас конкурентоспроможність та інноваційність.
Державні інституції також повинні розробляти політику, яка враховує не тільки національну безпеку, але й економічний гаразд та інноваційний потенціал своїх корпорацій. Це потребує нового рівня взаємодії між урядом та приватним сектором, де обидві сторони розуміють та враховують інтереси одна одної та виклики.
Отже, сучасний стан міжнародних відносин потребує від корпорацій бути не просто економічними субʼєктами, а стратегічними гравцями, які здатні адаптуватися та впливати на глобальну геополітику, водночас враховуючи свої комерційні інтереси та зобовʼязання перед акціонерами. Відповідно урядам потрібно розробляти комплексні стратегії, які балансують між національною безпекою та створенням сприятливих умов для розвитку бізнесу та інновацій.
Розуміння взаємозвʼязку між корпораціями та зовнішньою політикою є критично важливим для України, особливо в контексті її залежності від зовнішньої підтримки у війні з Росією. Ось декілька головних причин:
1. Дипломатичні відносини: корпорації можуть відігравати значну роль у формуванні міжнародної думки та політики, тому Україні важливо підтримувати позитивні відносини з ключовими міжнародними компаніями та їхніми країнами-базами для зміцнення дипломатичної та економічної підтримки.
2. Лобіювання інтересів: Україна може співпрацювати з міжнародними корпораціями для лобіювання своїх інтересів на міжнародній арені, особливо стосовно питань, що стосуються безпеки, економічного розвитку та відновлення після війни.
3. Економічна підтримка та санкції: розуміння того, як корпорації можуть впливати на зовнішню політику, допомагає Україні сприяти формуванню ефективних санкційних механізмів проти Росії, а також залучати іноземні інвестиції та економічну підтримку для власної економіки.
4. Вплив на глобальні ринки: розуміння стратегій міжнародних корпорацій може допомогти Україні адаптуватися до світових економічних трендів, забезпечити стабільність власної економіки, а також використати глобальні ринки для збуту українських товарів.
5. Технологічна незалежність та безпека: висхідна роль корпорацій у глобальних технологічних ланцюгах постачань акцентує на необхідності розвитку власних технологічних потужностей України, а також на важливості захисту критичної інфраструктури від зовнішніх загроз.
6. Розвиток інфраструктури: співпраця з великими корпораціями може сприяти розвиткові інфраструктури України, зокрема у сферах енергетики, телекомунікацій та транспорту, що потрібно для підтримки обороноздатності та загальної стабільності країни.
Отже, для України важливо не тільки розуміти ці процеси, але й активно використовувати їх для зміцнення власної безпеки, економічного розвитку та міжнародної підтримки у війні з Росією.
З цього походить логічне запитання: що варто робити Україні, щоб налагоджувати відносини з міжнародними корпораціями й схиляти їх на свій бік? Для цього Україні варто зосередитися на кількох важливих аспектах:
1. Створення сприятливого інвестиційного клімату: потрібно продовжувати реформи для поліпшення бізнес-середовища, забезпечення правової безпеки, боротьби з корупцією та забезпечення прозорості урядових процедур. Це підвищить довіру міжнародних інвесторів та корпорацій.
2. Активне залучення у міжнародні альянси та ініціативи: участь в глобальних економічних та політичних обʼєднаннях може допомогти Україні підвищити свій міжнародний профіль та забезпечити більше можливостей для співпраці з корпораціями.
3. Підтримка інновацій та технологічного розвитку: залучення інвестицій в наукові дослідження, розвиток стартапів та інноваційних проєктів може сприяти створенню нових можливостей для співпраці з міжнародними технологічними компаніями.
4. Вдосконалення інфраструктури та логістики: розвиток сучасної інфраструктури, зокрема транспорту, енергетики та цифрових технологій, може зробити Україну більш привабливою для міжнародних корпорацій, які шукають ефективні ланцюги постачань та інвестиційні можливості.
5. Маркетинг та просування України на міжнародному рівні: активне представлення України на міжнародних форумах, виставках та бізнес-заходах допоможе привернути увагу міжнародних компаній, демонструючи інвестиційний потенціал та бізнес-можливості країни.
6. Стимулювання прямих іноземних інвестицій: розроблення спеціальних економічних зон, надання податкових пільг та інших стимулів заохочуватиме міжнародні корпорації до розміщення своїх виробництв та дослідницьких центрів в Україні.
7. Розвиток міжнародних торговельних відносин: укладення двосторонніх та багатосторонніх торговельних угод допоможе відкрити нові ринки для українських товарів та послуг, а також залучити іноземні інвестиції.
Зосередившись на цих аспектах, Україна може поліпшити свої відносини з міжнародними корпораціями, що також сприятиме економічному зростанню, технологічному розвиткові та зміцненню міжнародного становища країни, а відповідно і збільшення підтримки з боку корпорацій, оскільки вони будуть у цьому прямо зацікавлені.
Воднораз треба пам’ятати, що залучення міжнародних корпорацій та іноземних інвестицій може мати як позитивні, так і потенційно негативні результати для вітчизняних виробників.
ПОТЕНЦІЙНІ ПЕРЕВАГИ
1. Розвиток технологій: залучення іноземних компаній може сприяти передаванню передових технологій та ноу-хау, що дасть змогу місцевим підприємствам модернізуватися і підвищити свою конкурентоспроможність. Щоправда, передавати технології ніхто не поспішає, тут діє вкрай жорстка конкуренція.
2. Розвиток інфраструктури: інвестиції від великих міжнародних корпорацій можуть сприяти розвитку локальної інфраструктури, що корисно для всієї економіки, зокрема для малих та середніх підприємств.
3. Відкриття нових ринків: співпраця з іноземними партнерами може допомогти українським виробникам вийти на міжнародні ринки, розширити свою клієнтську базу та збільшити обсяги продажів.
ПОТЕНЦІЙНІ РИЗИКИ
1. Конкуренція: міжнародні компанії часто мають значні переваги в сфері капіталу, технологій та маркетингу, що може створити жорстку конкуренцію для місцевих підприємств, особливо для тих, хто не може швидко адаптуватися.
2. Залежність від іноземних інвестицій: є ризик надмірної залежності від іноземних компаній, що може призвести до втрати контролю над ключовими секторами економіки або до вразливості перед глобальними економічними коливаннями.
РАЗОМ ІЗ РОЗВИТКОМ ВІДНОСИН ІЗ МІЖНАРОДНИМИ КОРПОРАЦІЯМИ УКРАЇНІ ВАРТО РЕАЛІЗОВУВАТИ І СТРАТЕГІЇ МІНІМІЗАЦІЇ РИЗИКІВ
1. Захисні заходи: Україна може встановити певні регулятивні механізми, які захищають місцеві підприємства від несправедливої конкуренції, наприклад, через антидемпінгові закони або заходи щодо відповідальної корпоративної поведінки.
2. Підтримка інновацій: уряд може інвестувати у підтримку інновацій та розвитку навичок серед вітчизняних виробників, щоб підвищити їхню конкурентоспроможність та зменшити технологічний розрив.
3. Фокус на спеціалізації: зосередження на нішах, де українські компанії мають унікальні переваги або високий потенціал, може допомогти їм зайняти міцні позиції на міжнародних ринках.
4. Підтримувати діалог між урядом, бізнесом та громадськістю для забезпечення прозорості та врахування інтересів усіх сторін.
Враховуючи ці аспекти, Україна має розробити збалансований підхід, який, з одного боку, заохочує іноземні інвестиції та технологічний обмін, а з іншого – захищає та підтримує місцевих виробників, сприяючи їхньому зростанню та інноваційному розвиткові.
Тож міжнародні корпорації є стейкхолдерами в ухваленні урядових, державних рішень, і якщо ми прагнемо здобувати союзників, то варто розвивати відносини не лише з політиками та партіями, а передусім з корпораціями. Політика любить гроші, які вкладає в політиків переважно саме бізнес, і це справедливо для всіх країн. Це складне завдання, бо водночас ми маємо реалізовувати стратегії щодо захисту вітчизняних виробників. Але світ – прагматичний, і що далі, то зрозумілішою є мова прибутків, а не цінностей. Вочевидь, на це потрібно зважати...
Автори:
Ігор Петренко, доктор політичних наук, експерт аналітичного центру «Об’єднана Україна»
Першоджерело: «Інтерфакс-Україна»
реклама