Які слова Біблії найбільш актуальні для України: думки священиків
Не знаємо, чи кожен із вас буває у неділю в церкві, не знаємо, чи кожен стоїть на проповіді. Але у це свято Великодня всім нам хочеться відчути собі обдарованими Божою любов'ю або принаймні стати до нього ближчими. Ми попросили священиків різних юрисдикцій висловитися, які слова з Біблії видаються їм найбільш влучною порадою на сьогодні. Викладене здалося нам цікавими.
НЕ БІЙТЕСЯ!
Богдан Огульчанський, священик УПЦ МП, у досвященицькому житті - астрофізик:
Мене надихає сильна підтримка мужності й бадьорості для християнина в євангельських словах Христа. Неодноразово ми чуємо "Не бійтеся!" Ці слова визначні церковні діячі називають Одинадцятою заповіддю. Ми чуємо її й від Христа Воскреслого (Матв. 28,10). А ще підбадьорюють слова проповіді від Матв. 10,26: "Не бійтеся їх, бо немає нічого прихованого, що не відкриється, і нічого таємного, що не стане відомим". Ці слова були з нашими громадянами в усі останні роки. Ці слова спонукають боротися за правду, бо лукаві сили тьми цілком певно будуть виведені на світло, переможені й зганьблені! Христос воскрес, воскресне й Україна!
БАГАТОВЛАДДЯ - ВІД ПРОВИНИ
Віталій Ейсмонт, УПЦ КП, телеведучий, публіцист:
Для мене, і я гадаю - для України, завжди актуальним був старозавітній принцип праведності народу: "Коли країна провиниться (в рос. варіанті: отступит от закона), то має багато керівників" (Прип. 28.2) На мій погляд, різні часто антагоністичні центри впливу, багатовладдя - це ознака провини еліт, які часто не здатні домовитися. Ці люди не розуміють, що часто суспільний або управлінський неспокій - це не брак якихось законодавчих процедур, а це брак політичної культури, і це - наслідок їхньої провини. Продовжуючи думку провини еліт, скажу, що у цій саме книзі (Приповісті) у наступному розділі є такі слова: "Якщо правитель слухає слова брехливого, безбожні всі слуги його! " (Прип. 29.12). Це не стосується одного чи двох політиків. На жаль, у всіх гілках влади є приклади слухання брехливих радників, є приклади відсутності взаємодії, які дуже шкодять країні.
Це стосується також і церковної ситуації, три православні церкви - це вияв провини, але в цьому разі - й еліт, і вірних.
Тому, святкуючи Великдень, не забуваймо - ми винуваті перед цією країною.
ЯК ДОБРИЙ САМАРЯНИН
Сергій Бережний, священик УПЦ МП:
«Проходив же там якийсь самарянин, та й натрапив на нього, і, побачивши, змилосердився. І він підійшов, і обв'язав йому рани, наливши оливи й вина». Це слова притчі про доброго самарянина з Євангелія від Луки. Пам'ятаєте, як самарянин, побачивши побитого єврея, якого оминули два інших перехожих, зглянувся, омив його рани та завіз до готелю? Україна у особі її громадян - добрий самарянин, який доглядає за бідними та постраждалими з Донбасу, воїнами АТО. Вони радо прийняли патріотів з цього регіону, пробачили іншим, не здатним на такі почуття простим людям цього краю, помилки і відгукнулися на їхній біль. Але я хотів би просити, щоб це доброзичливе, безкорисливе ставлення не закінчувалося. Донбас, постраждалі райони все ще потребують вашої допомоги, вашого проникливого ставлення, вашої доброти. Коли почалася війна, люди з Києва, з інших регіонів, заходу та Центру ділилися домівкою та омивали рани переселенцям. Нинішній час стає більш жорстоким, але нехай добрий самарянин у вас всередині не покидає вас, нехай війна не викликає роздратування, і нехай вам не буде шкода зусиль та часу для тих, хто позбувся домівки.
ВІЙНА ДІЛИТЬ, ЯК СУД БОЖИЙ
Костянтин Холодов, головний військовий капелан Збройних Сил України:
Те що ми зараз проживаємо, це криза. Моральна, духовна, економічна, і багато інших криз. Їх спровокувала війна, а війна у мене асоціюється із судом Божим. Я коли думаю про суд, я згадую Євангельський вислів, що під час Суду перед Творцем зберуться усі народи, і Він відділить одного від одного, як відділяє вівчар овець від козлів. І поставить Він вівці праворуч Себе, а козлята - ліворуч». Це місце каже абсолютно прозоро, як, за яким принципом діляться істоти перед Господом: за принципом любові. Праворуч ті, хто напоїли, одягнули, пригорнули, поділилися із нужденним. Бо вівці у кожній істоті бачили Христа. І козлята, у яких нема любові. Так само війна гранично чітко поділила суспільство, людей на тих, хто готовий жертвувати, любити, ділитися, і тих, хто не хоче цього, козлят - ні до чого не придатних людей. І ми живемо у історичному моменті, коли бачимо цей поділ, коли робимо цей вибір чи не щоденно, коли маємо приклади величезної пожертви. Війна ніби предтеча великому Божому суду, де ти маєш зробити вибір: ти за Бога, чи проти Нього, ти за любов чи ти проти неї. Війна ніби яскраво проявила цей екзистенційний вибір. Я на війні вже другий рік. І цю віру, ці вияви Божої любові я бачу на війні. Бачив наші підрозділи і під час спецоперацій, бачу їх на молитві. Моя похідна церква, в якій моляться розвідники, спочатку налічувала кілька людей, а зараз причащається, стоїть на каноні та навіть після важкого дня б'ють поклони десятки, а деколи й сотня людей. Напевно, тому я люблю тут бути. Але коли я повертаюся у мирне життя, я чомусь навколо себе бачу менше віри і менше любові. На жаль.
ЗВЕРШИЛОСЯ
Михайло Димид, викладач Львівської Богословської Академії, Українська Греко-Католицька Церква:
Згідно з Євангелієм від Іоанна 19:28 і 19:30, останні слова Ісуса на хресті були «Звершилося!». Цей вираз походить з грецького терміну «tetelestai». «Teleo» походить від кореня дієслова зі значенням "завершити" або "кінець". Це дуже важливе слово, бо вказує на успіх тієї чи іншої дії. Ті, хто жив у першому столітті в Палестині, часто чули цей вираз у різних контекстах. Наприклад, слуга казав «tetelestai» до свого господаря, коли закінчив роботу, покладену на нього; священик говорив «tetelestai», коли після оглядин жертовного ягня встановлював, що воно готове для сповнення обряду. Сьогодні сказали б «tetelestai», щоб сповістити, що хтось досяг наукового ступеня або щоб вказати, що спортсмен перетнув фінішну лінію в кінці гонки. Це слово означає щось більше, ніж просто «мені вдалося». Це означає, що «я зробив саме те, що я вирішив зробити». Можливо, саме найцікавіше використання слова «tetelestai» за часів Ісуса було в комерційній та юридичній сферах. Після сплати боргу, на пергаменті, що підтверджував сплату боргу, писали слово «tetelestai». Археологи розкопали папірус, на якому слово написано поперек. Це була свого роду квитанція після сплати якоїсь данини. Коли, після того, як погасив свій борг перед судом, злочинець був звільнений, на обвинувальнім документі писали слово «tetelestai» і до тих пір, як цей документ існував, людина вже не могла бути звинувачена в якомусь злочині (див. Кол 2:14). Іноді слово «tetelestai» було написано на таблиці, прибитій до дверей приватного будинку, щоб громадяни знали, що власник повністю спокутував за свої злочини, і тому є вільною людиною. Але є більше. У новозавітній грецькій мові «tetelestai» є в доконаному часі (перфект). Це важливо, тому що доконаний час використовується для вираження дії, яка була завершена в минулому з результатами, які продовжують являтися в даний час і в майбутньому. Якщо минулий час вказує на подію, яка вже відбулася, доконаний час, несе в собі ідею, що «це, що відбулося, і досі в силі». Ісус вигукуючи: «Звершилося», мав на увазі «було виконане в минулому, сповнилося в даний час, і продовжуватиме звершуватися в майбутньому». Звернімо увагу на іншу реальність: Ісус не сказав: «Я скінчений», що означало б, що він помер вичерпаний, і переможений. Він вигукнув: «Звершилося», тобто «Я успішно виконав завдання, заради якого я прийшов». «Tetelestai» є отже остаточний крик перемоги Спасителя. Коли Він помер, Христос не залишив нічого відкладеним. Що, отже, значить "Звершилося" в нинішньому українському контексті? В час після Революції Гідності це просто може бути: все скінчено, історія тепер, нарешті, закрита, немає нічого більше до сказання, нічого більше не можна зробити, більше нічого не можна додати, бо ми корумповане суспільство зі збанкрутілою (failed) державою. Але тоді це було б тільки гіркою декларацією останнього акту об'єктивно невдалого життя - принаймні, відповідно до мирської логіки - або, в кращому випадку, це було б констатацією факту - безумовно, чесного й благородного - про кінець добре витриманої драми. Але ми знаємо, що воно не є так. Це не так, як у випадку з Ісусом, так і з нинішньою Україною. Відчуття, пережите Ісусом і описане Іоанном, коли вмираючий вимовляв ці слова з такою великою урочистістю, і євангеліст повідомив про них з такою ніжною турботою, має хоч болісний, але зовсім інший зміст. Це так, як народження дитини, яке завжди відбувається в муках. Ось глибокий сенс останніх слів Ісуса, які теж дійсно відносяться до нашого народу в цей переломовий історичний час жертви «Небесної Сотні» і тисячі чесних воїнів від московської кулі: «Все прийшло до завершення». Любов підійшла до своєї досконалості. Розп'яття торкнулося найвищої вершини священної гори любові: Він віддався Отцеві, беззастережно й без жалю («Отче, в руки Твої віддаю своє життя»); Він пробачив своїх ворогів («Отче, прости їм, бо не знають, що вони роблять»); Він відкрив двері раю розкаяному злодію. Коротше кажучи, Ісус на хресті змінив найбільший біль - безпричинно нанесений єдиній по-справжньому невинній людині за всю історію - на найбільшу любов; Він перетворив абсолютно невиправдане насильство в абсолютно безумовну відданість.Тільки люди, дійсно гідні цього імені, допомагають нам відчути й зрозуміти принаймні трохи з цієї любові. Вона - повна, досконала, незаймана. Дітріх Бонхеффер - німецький лютеранський пастор, теолог, учасник антинацистської змови, ранком перед своєю стратою, 8 квітня 1945 р., виголосив ці останні слова: «Це кінець. Для мене це початок життя», а перед тим він писав: «Коли любов Божа не обмежується просто до того, щоб бути там, де людина перебуває в грісі й стражданні, але, коли вона бере на себе долю, яка домінує над всім життям, смерть; тобто, коли Ісус - який є Божою любовю - насправді вмирає, то людина може бути впевненою, що любов Божа її супроводжає навіть у смерті... Бог так сильно любить людей, що бере на себе смерть з ними і для них... І тільки тому, що Ісус на хресті, в приниженні, демонструє свою любов і любов Бога до світу, після смерті слідує воскресіння. Смерть не може протистояти любові : "любов сильніша за смерть" (пор. Пісень 8,6.)». Звершилось! Іоанн 19:30. Кінець, який є початком. Поразка, яка насправді тільки є зовнішньою. Завершення місії, і віддавання всього в руки Сотворителя. Довершити, довести до кінця, поставити крапку. Дуже важливий момент, бо позначає позитивне завершення важливого процесу.
ВІРА БЕЗ ДІЛ МЕРТВА
Максим Кравчук, священик УПЦ КП:
«Бо як тіло без духа мертве, так і віра без діл мертва!" - ці слова апостола Якова згадую мабуть найчастіше за інші.
Справи, конкретні наші вчинки краще будь-яких промов і декларацій демонструють справжній стан справ, справжні наші думки і прагнення. Називати себе можна як завгодно, але ось трапляється ситуація - і ти явно показуєш чи ти християнин, чи ти православний?
Як бувало траплялося самому пересвідчитися, що людяність і руку допомоги отримуєш зовсім не від того, хто називав себе другом.
Тому й сам намагаєшся бути таким віруючим, про якого говориш під час проповіді. Щоб проповідь словесна не різнилася із проповіддю дієвою.
Мені здається, що ми, християни України, і власне - православні українці, маємо неймовірно важливий шанс у час суспільної кризи, у час зовнішної агресії продемонструвати, буквально засвідчити свою віру в Христа своїм життям за Христовими заповідями: не вкради, не свідч неправдиво, шануй батька і матір. Поводити себе так, щоб інші мали приклад адекватності, людяності, моральності у цьому цинічному і жорстокому світі.
А потім, можливо, ці інші запитають нас і про Того, у Кого ми віримо, і на Якого сподіваємося.
Загалом, я оптимістично бачу майбутнє Церкви в Україні - досвід волонтерства, досвід капеланського служіння є тими справами, які змінили якість внутрішньоцерковного життя. Є балаканина, а є тяжка і важлива праця. Більшість наших обрали працю.
Тепер питання до нецерковної спільноти - чи вона змінила свою якість? Тут, звичайно, все не просто. Проте, як пересторогу до наслідків, які ми отримуємо за свої вчинки, мені згадуються інші слова апостола Якова: "Той, хто знає, як чинити добро, та не чинить, той має гріх!"
Обробляли Лана Самохвалова, Валентина Сямро
