З переселенням на «планети NASA» землянам доведеться зачекати
22 лютого дослідники Національного управління з повітроплавання і дослідження космічного простору США (NASA) повідомили про відкриття ще чотирьох так званих екзопланет (ті, що розташовані за межами Сонячної системи і обертаються навколо інших зірок). Теоретично на них може бути життя. Вони знаходяться на відстані 40 світлових років від Землі. NASA відкрило їх в 2016 році, але повідомило про це тільки зараз.
Укрінформ пропонує добірку інформації на тему: що потрібно знати про гучне відкриття вчених NASA.
Які вони, планети карликової зірки TRAPPIST-1?
Нові планети виявив космічний телескоп Спітцера (Spitzer), який був запущений NASA 25 серпня 2003 року. У 2016 році телескоп підтвердив існування семи планет у системі TRAPPIST-1 (спочатку трьох, а потім – ще чотирьох). Цікаво те, що спочатку його проектували не для вивчення екзопланет, але згодом переобладнали спеціально для таких цілей.
Планети виявлені на орбіті ультра-холодної червоної карликової зірки TRAPPIST-1. Всі вони співставні за розміром із Землею і придатні для знаходження там води у рідкому вигляді. Тобто, теоретично можуть бути джерелом життя. Знайденим планетам ще не придумали назви. В даний момент вони називаються буквами (b, c, d, e, f, g, h).
Вимірявши зміну яскравості червоного карлика при проходженні його планет між ним і спостерігачами на Землі, вчені змогли оцінити масу і щільність планет, а також змоделювати їх обертання. Виявилося, що розміри шести планет зіставні з розмірами Землі і Венери. Стосовно сьомої планети, то даних про неї поки замало.
Сама зірка TRAPPIST-1 трохи більша за Юпітер в діаметрі, а за масою становить 8% маси Сонця. Планетна система зірки дуже компактна і за розмірами нагадує Юпітер з його супутниками, а орбіта TRAPPIST-1h – найдальшої від зірки планети – набагато менша орбіти Меркурія (найменшої планети Сонячної системи, орбіта якої лежить найближче до Сонця). Рік на цих планетах триває від 1,5 до 73 земних днів.
Поки що без прибульців
Гучний анонс - «Відкриття за межами Сонячної системи» - прес-конференції NASA викликав ажіотаж у публіки (за нею стежили близько 50 тисяч людей). Багато хто був переконаний, що вчені оголосять про перший контакт з інопланетянами. Але буквально за 10 хвилин до початку на офіційній сторінці NASA в Twitter з'явилося повідомлення: «У нас для вас – захоплюючі новини з-за меж Сонячної системи! Спойлер: не прибульці...».
За словами дослідників, планети системи TRAPPIST-1 прослуховували на предмет штучних сигналів, але поки не виявили жодних ознак життя. Встановити вік системи вдалося лише приблизно – 1,5 млрд. років (утричі менше, ніж вік Землі), і життя там зародиться лише в майбутньому.
Безумовно, це важливе відкриття, адже жодна з раніше знайдених систем не мала такої кількості планет, які теоретично придатні для майбутньої колонізації землян.
Планетарна TRAPPIST-1 побила як мінімум два рекорди: за кількістю землеподібних планет і за кількістю планет, які знаходяться в населеній зоні (тобто, таких, де може бути рідка вода – необхідна умова існування життя).
Рідка вода теоретично може бути на всіх семи планетах, хоча ймовірність знайти її на трьох з них вища, ніж на інших. На перших трьох від зірки планетах, ймовірно, занадто гаряче, хоча вода може бути там в невеликих кількостях в затінених куточках. Про найвіддаленішу від зірки планету - TRAPPIST-1h - відомо менше, ніж про інших. Астрономи припускають, що вона може виявитися занадто холодною, і рідкої води на ній нема, якщо тільки планету не розігрівають процеси, які йдуть в її ядрі. Метод виключення залишає три планети – «e», «f» та «g», на яких цілком можуть бурлити моря і океани.
Дані про щільність дозволили вченим припустити, що як мінімум шість з семи планет зірки TRAPPIST-1 складаються в основному з гірських порід, чим нагадують планети земної групи – Меркурій, Венеру, Землю і Марс.
Скільки туди летіти?
TRAPPIST-1 віддалена від Землі всього на 40 світлових років у бік сузір'я Водолія. Світловий рік – це час, який проходить світло у вакуумі за один земний рік, тобто за 365 днів. А швидкість променя світла — майже 300 тисяч км за секунду або понад 1 млрд км/год. Тобто, якби земляни могли пересуватися зі швидкістю світла, то вони подолали б відстань у 40 світлових років за 40 земних років. Утім, зараз про таке можна лише мріяти, адже максимальна швидкість космічних апаратів – 40 тис. км/год з космонавтами на борту та 240 тис км/год без людей. Тобто, при нинішніх швидкостях летіти до відкритих планет більше 100 тис років.
Надіятися на те, що люди потраплять туди через 50 чи 100 років не варто. Адже рекорд швидкості космічних апаратів встановив американо-німецький сонячний зонд «Геліос-Б» ще 40 років тому (15 січня 1976 року). Тому годі сподіватися, що вже завтра вчені розроблять апарат, який пересуватиметься зі швидкістю світла.
Що кажуть вчені?
Російський астрофізик Сергей Попов стверджує, що умови в системі TRAPPIST-1 не дуже привабливі для життя, навіть на тих планетах, які формально потрапили в населену зону: «Маленькі зірки зазвичай дуже активні. Регулярні потужні спалахи на такому світилі згубні для всього живого, особливо на планетах зі слабким магнітним полем, що, швидше за все, відноситься і до відкритих екзопланет системи TRAPPIST-1».
Крім того, каже Попов, планети системи TRAPPIST-1 весь час обернені до свого сонця однією і тією ж стороною, і тому на них не змінюються пори року, а це – погано позначається на кліматі.
Астроном з університету Льєжа (Бельгія) Мішель Жільон зазначає, що відкриття зірки TRAPPIST-1 поки не дозволяє говорити як про аналог Сонячній системі: «В даному випадку ми маємо справу з відносно рідкісним типом зірок, які вважаються одними з найбільш холодних і спокійних об'єктів Чумацького Шляху. Відтак не слід очікувати, що у червоних карликів можуть виникати аналоги Сонячної системи, адже в цих зірок просто не вистачить будматеріалів для того, щоб там з’явилися великі планети, подібні до Юпітера або Сатурна».
Мирослав Ліскович, за матеріалами сайту nasa.gov
Перше фото: Ймовірний вигляд поверхні планети TRAPPIST-f (малюнок художника)
