19 серпня. Пам’ятні дати

Преображення – одне з дванадцяти головних та найдавніших церковних свят. Традиція його святкування існувала вже в ІV столітті, а можливо, ще раніше. Але саме в ІV столітті рівноапостольна імператриця Єлена побудувала на горі Фавор храм на честь Преображення Господнього. Цього дня Церква  згадує євангельську подію, коли апостоли Петро, Яків та Іоанн разом зі своїм Учителем Ісусом Христом піднялися на високу гору (за повір’ям, гора Фавор). Тут Христос преобразився, з ним сталася метаморфоза (грецькою це власне й означає – перетворення): Його обличчя засяяло, як сонце, а одяг зробився білосніжним і сяючим як денне світло. Поряд з Ним апостоли побачили двох старозавітних пророків – Моїсея та Іллю. Вони розмовляли з Христом про Його майбутні страждання. При цьому з хмари почувся голос Бога Отця: «Це Син мій Улюблений, Його слухайтеся!» Після цієї чудесної події апостоли разом з Ісусом зійшли з гори вниз. Дорогою Спаситель суворо заборонив учням розповідати про побачене і почуте аж до Свого Воскресіння. Смисл свята полягає в тому, що в преображенні Христос виявив Свою Божественну природу. Змінивши перед учнями Свою людську подобу, Христос показав їм, що Він – Бог. Під час преображення цілковито проявилася Пресвята Трійця: Бог Отець – в голосі з хмари, Бог Син – Ісус Христос, який показав себе в Божественній подобі, та Бог Святий Дух – у Божественному сяйві. Один із головних духовних аспектів свята, на якому наголошує Церква – кожен християнин має прагнути до власного преображення, осяяння нетварним світлом подібно Христу, адже людина створена по образу та подобі Божій. Священики цього дня на богослужіння вдягають білі одежі, що символізує те світло, яке побачили апостоли. За давнім звичаєм, у храмах цього дня після святкової літургії освячуються різні плоди – яблука, виноград, груші, сливи тощо. Цим обрядом Церква висловлює щиру подяку Богові і просить у Нього благословення на новий урожай. В народі Преображення Господнє здавна називають Великим, або Яблучним Спасом через освячення цього дня яблук. Дата святкування Преображення Господнього стала і щороку відзначається 19 серпня.

День пасічника встановлений Указом Президента від 15 серпня 1997 року, як професійне свято. Втім, бджільництво можна назвати радше покликанням, аніж професією, або покликанням, що стало професією. Лиха людина ніколи довго не займатиметься бджолами. В Україні бджолярство було відоме з давніх давен, щоправда, звичних вуликів тоді не було й за медом доводилося лазити на дерева (часом дуже високо й можна було впасти й покалічитися). Звали таких збирачів меду бортниками. Найбільше бортництвом славились Чернігівщина й Полтавщина. Мед уживали не тільки як цінний харчовий продукт, але і як обрядову страву. Медом і воском сплачували данину. У великій кількості вони йшли на експорт у близькі й віддалені країни – Візантію, Італію, Францію, німецькі землі, через Каспій – аж до країн Сходу. Літописні джерела зберегли відомості, що в 945 році княгиня Ольга при обміні дарунками з візантійським імператором Костянтином отримала від нього золото, срібло, дорогоцінний посуд, а йому дарувала віск, мед, а також челядь. Й нині наша країна належить до п’ятірки країн-лідерів з виробництва меду (Китай, США, Аргентина, Туреччина, Україна). За даними Державної служби статистики, у 2016 році Україна продавала мед у 53 країни світу.

Щороку 19 серпня з ініціативи ООН відзначається Всесвітній день гуманітарної допомоги. Цього дня 2003 року біля офісу ООН в Багдаді (Ірак) в результаті теракту вибухнула вантажівка. Трагедія забрала життя 22 осіб, у тому числі Верховного комісара ООН з прав людини Сержіо В’єра де Мілло. Всесвітній день гуманітарної допомоги – це щорічне нагадування про необхідність дій, покликаних полегшити страждання. А ще це одна з нагод гідно оцінити ту важку працю, яку щоденно виконують працівники гуманітарних місій і волонтери на передній межі боротьби з різноманітними кризами. Ми маємо подякувати цим мужнім людям – чоловікам та жінкам, які, здебільшого ризикуючи власним життям, йдуть і допомагають тим, хто піддається ще більшому ризику. У цьому році День присвячений захисту цивільного населення, працівників, що займаються наданням гуманітарної допомоги, і всіх жертв військових конфліктів. У зв'язку з цим, ООН закликає держави-члени, громадянське суспільство і світових лідерів підвищувати обізнаність усього суспільства з питань захисту цивільного населення і робити відповідні дії.

Разом з тим, сьогодні у світі відзначається Всесвітній день фотографії. Саме цього дня у 1839 році уряд Франції викупив у французького хіміка і винахідника Луї Жака Дагера патент на винайдення методу отримання відбитка (дагеротипа) й оголосив світові про цей винахід. Таким чином, майбутня фотографія отримала офіційне «свідоцтво про народження».

Події дня:

250 років тому (1767) у Києві освячено Андріївську церкву. Андріївська церква була побудована на замовлення російської імператриці Єлизавети як частина Київської царської резиденції, до якої входить і Маріїнський палац. Храм розташований на Андріївській горі, яка слугує своєрідним природним п’єдесталом для споруди церкви. На цьому місці, згідно з літописом «Повість временних літ», апостол Андрій Первозванний у І ст. н.е. встановив хрест і провістив виникнення великого міста. Починаючи з XI століття, тут, змінюючи одна одну, будувалися і з часом руйнувалися дерев’яні та кам’яні церкви на честь Андрія Первозванного. Проектування нового храму було доручено обер-архітектору імператорського двору Франческо Бартоломео Растреллі. Його будівництво тривало у 1747-1762 роках, а освячення відбулося лише 19 серпня 1767 року. Згодом церква втратила опіку царського двору, і у 1768 році її було передано Київському магістрату, а пізніше – Київській міській думі. Церква працювала як звичайна діюча до 1932 року, аж поки за рішенням радянського уряду в ній було припинені богослужіння. У роки Другої світової війни богослужіння поновлюються, а в 1961 році церкву знову закривають. З 1987 року храм входить до складу Національного заповідника «Софія Київська». Останні десять років в Андріївській церкві проходять реставраційні роботи, проте оглядовий майданчик обіцяють відкрити до 24 серпня.

Ювілеї дня:

Цього дня народилася Ґабріела Шанель, відома під псевдонімом Коко (1883-1971), французький модельєр жіночого одягу, засновниця модного «Будинку Шанель» в Парижі. Прославилась не лише своєю діяльністю у якості законодавиці мод, але й своїми романами з високопосадовими особами і тиранством стосовно оточуючих. Про неї казали, що її подарунки схожі на ляпаси. Мала гострий саркастичний розум, незалежний характер, була надзвичайно працездатною та енергійною; нетерпимою і зверхньою; ніколи не розповідала правди про своє походження. 1920-1939 роки ХХ століття – «золота епоха» Коко Шанель: вона запроваджує моду на тканину джерсі, замінивши нею шовк, випускає парфуми «Шанель № 5» (1921) та знамениту «маленьку чорну сукню» (1926). Наприкінці 40-х років у неї з’явився серйозний конкурент – Крістіан Діор зі своїм новим стилем, але вона знайшла у собі сили витримати удар – у 85 років стала творцем так званого «аскетичного», або ж класичного стилю. Знаменитий рожевий костюм Жаклін Кеннеді був створений саме Коко Шанель. Померла славетна модельєрка, «еталон стилю» у 87 років від серцевого нападу (так само як і Крістіан Діор); похована в Лозанні - «цвинтарі європейської аристократії», як не без гіркої іронії сказав колись про це чудове швейцарське місто Мопассан. За свідченнями сучасників, на схилі літ вона була надзвичайно пихатою, злостивою і владною старою. «Я створювала одяг для жінок усього світу, але тепер вони воліють ходити роздягненими, що тут скажеш…», - констатувала «велика і нестерпна» Коко наприкінці свого довгого життя.

Роковини смерті:

56 років з дня смерті Мирона Онуфрійовича Зарицького (1889-1961), українського математика, фундатора української математики на західноукраїнських землях. До 1939 року Мирон Зарицький працював учителем у галицьких гімназіях. Зокрема, викладав математику в Львівській гімназії ім. Кароля Шайнохи (за австрійської доби – німецька гімназія, а тепер – середня школа №8), серед учнів якої був і Станіслав Лем, котрий став згодом відомим письменником. У своїх спогадах Лем пише: «Математику викладав професор Зарицький, одна з найнезвичайніших постатей грона педагогів, українець, донька якого була причетною до справи замаху на міністра Пєрацького. Ми його дуже боялися, крім того, математика завжди була моєю ахіллесовою п’ятою. Оскільки мав добру фантазію, наш математик розпочинав заняття з нами в незвичний спосіб. За добру відповідь інколи відзначав так, що казав відзначеному залишити клас і спацерувати містом; то знову розпочинав урок з того, що посилав учнів за різними адресами, щоб йому полагодили те й оте». За відповідь на складне запитання Зарицький міг нагородити цигаркою. Подаровану йому цигарку Лем зберігав як велику реліквію. Після 1939 року Зарицький викладав математику в Львівському  (з 1945 – професор) та в Ужгородському університетах. Один із львівських студентів стверджував, що «на лекції Мирона Онуфрійовича ми ходили як на свято. На них панувало щось схоже до атмосфери концерту великого музиканта, а віртуозом на цьому концерті був Мирон Онуфрійович». А щосереди та щосуботи в себе вдома професор грав зі студентами у бридж. Наукові праці вченого були присвячені теорії множин, математичній логіці, історії математики, теорії ймовірностей, теорії функцій дійсної змінної.