18 жовтня. Пам’ятні дати

День започаткований Європарламентом у 2007 році. Торгівля людьми – це злочин, жертвами якого можуть стати чоловіки, жінки і діти, як з метою примусової праці, так і сексуальної експлуатації. Нині у світі понад 21 мільйон людей є жертвами примусової праці. Чоловіки, жінки і діти потрапляють до рук торговців людьми, як у власних країнах, так і за кордоном. При цьому страждають усі країни – і країна походження, транзиту, і країна призначення. За оцінками Міжнародної організації з міграції, понад 230 тисяч українців постраждали від торгівлі людьми з 1991 року. Нині Україна є однією з основних країн походження постраждалих від сучасного рабства в Європі. Лише за останні 17 років Міжнародною організацією з міграції було надано комплексну реінтеграційну допомогу, у тому числі юридичну, медичну, психологічну, фінансову, освітню та інші види допомоги 13485 українцям, котрі стали жертвам торгівлі людьми. Якщо на початку 2000 років переважала торгівля людьми з метою сексуальної експлуатації, то зараз лідирує трудова експлуатація. Так само змінилося і співвідношення жертв торгівлі людьми за статтю – якщо раніше майже 85% потерпілих були жінки, то зараз понад 60% складають чоловіки. Не варто вважати, що жертвами сучасних работорговців стають люди з низьким освітнім рівнем – як свідчить статистика, потрапити в рабство може будь-хто, зокрема, серед постраждалих чимало людей з технічною та, навіть, вищою освітою. Основною країною призначення є Росія, на другому місці – Польща. Торгівля людьми та експлуатація доведених до відчаю людей – загрози, що зростають в умовах економічної кризи та збройного конфлікту. Важка ситуація багатьох українців, зокрема, внутрішньо переміщених осіб, робить їх більш схильними приймати будь-які пропозиції працевлаштування. Україна ратифікувала у вересні 2010 року Конвенцію Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми. У вересні 2011 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про протидію торгівлі людьми». У 2011 році український парламент ратифікував ще один документ – Конвенцію Ради Європи № 201 про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насилля. Торгівля людьми вважається особливо тяжким злочином в Україні та багатьох інших країнах. Стаття 149 Кримінального Кодексу України передбачає, що злочини, пов’язані з торгівлею людьми, караються позбавленням волі на строк від 3 до 15 років.

Події дня:

Цього дня у 1715 році в Чернігові освятили Катерининську церкву – нині одну з візитівок міста. Катерининська церква споруджена в пам'ять про козаків Чернігівського полку, які перебували під командуванням полковника гетьмана Якова Лизогуба. З 1933 по 2006 рік у храмі не проводились богослужіння, адже  у 1962 році Катерининська церква стала частиною Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній».

18 жовтня 1918 року, у Львові було створено Українську національну раду, до складу якої увійшли депутати австрійського парламенту, крайових сеймів Галичини та Буковини, представники українських політичних партій. УНРада стала політичним представницьким органом українського народу в Австро-Угорській імперії. Наступного дня, спираючись на право народів на самовизначення, УНРада проголосила Українську державу на всій українській етнічній території Галичини, Буковини і Закарпаття. Першим президентом ЗУНР став президент УНРади Євген Петрушевич.

Ювілеї дня:

240 років від дня народження Генріха фон Клейста (1777-1811), німецького поета і драматурга доби романтизму. Один із найзагадковіших і «найважчих» письменників початку ХІХ ст. «Мова прози Клейста – унікальна. У його час жодна людина так не писала… Він вміє перетворювати захопленість у тортури – і добивається того, що ми вдячні йому за це» (Томас Манн про Клейста). За життя його не визнавали, справжня слава прийшла до Клейста в ХХ столітті. Нині його ім’я поряд з Гете і Шіллером. У 1912 році в Німеччині була заснована престижна літературна премія його імені. Драми, новели і навіть есе Генріха фон Клейста неодноразово екранізувались. Українською мовою твори Клейста перекладав Іван Франко.

98 років від дня народження П’єра Трюдо (1919–2000), державного і політичного діяча Канади, прем’єр-міністра країни в 1968–1984 рр. (з перервою в 1979–1980 рр.), однієї з найяскравіших політичних постатей у новітній історії Канади. Його по праву називають «батьком» сучасної Канади. Саме за його керівництва у 1982 році ця країна отримала власну конституцію, замінивши таким чином в якості основного закону країни Акт про Британську Північну Америку, який діяв з 1867 року; він зрівняв у правах англійську й французьку мови, надавши останній статус офіційної; був непримиренним антисепаратистом, категорично виступаючи проти відділення провінції Квебек від Канади; запровадив метричну систему, відмовившись від англійської; з його ім’ям пов’язують також лібералізацію розлучень і законодавства щодо абортів і гомосексуалістів. З цього приводу політик сказав фразу, що стала крилатою: «Державі немає місця в спальнях її громадян». Ліберал за переконаннями, аристократ у побуті, П’єр Трюдо був досить ексцентричною особою. Він міг прийти на засідання парламенту в сандалях, міг дозволити собі непристойний жест у бік мітингувальників що виступали проти його політики… Одного разу він навіть зробив пірует за спиною англійської королеви. Цікаво, що нині прем’єр-міністром Канади є старший син П’єра Трюдо - Джастін Трюдо.

Роковини смерті:

62 роки тому помер видатний іспанський філософ, публіцист і громадський діяч Хосе Ортега-і-Гассет (1883-1955). Автор праць «Повстання мас», «Дегуманізація мистецтва» та ін. Засновник і співробітник журналів «Espana», «El Sol», щомісячника «Revista de Occidente». Народився Хосе Ортега в сім’ї, що належала до культурної буржуазії часів Реставрації, правління короля Альфонса XII. Батько був письменником, публіцистом, вів літературний розділ у газеті «Імпарсіаль». Мати була дочкою засновника й власника цієї ліберальної газети, у минулому дипломата. Як зауважував сам Ортега, він народився «під друкарським верстатом». Чимало родичів філософа – відомих діячів культури, літераторів, журналістів, політиків – потрапило до Іспанського енциклопедичного словника. Ортега навчався в єзуїтському коледжі, потім в університетах  Більбао і Мадрида. Навчання не задовольняло його, тому майбутній філософ активно займався самоосвітою. Потужний вплив на формування його особистості справила французька культура. У 1904 році він захищає докторську дисертацію і їде до Німеччини, вчиться в університетах Берліна й Марбурга, який на початок ХХ ст. був місцем справжнього паломництва європейської молоді, центром філософської освіти. З 1908 року Ортега викладає філософію, а в 1910 році отримує кафедру метафізики в Мадридському університеті, де читає курси лекцій аж до 1936 року. Кількість його учнів і послідовників швидко зростала, й на початок 1930-х років виникла «мадридська школа», яка проіснувала декілька десятиліть, і відіграла помітну роль у розвитку філософської думки в Іспанії та країнах Латинської Америки (куди емігрували після поразки Республіки чимало учнів Ортеги). Варто зауважити, що коли Ортега розпочинав свою викладацьку діяльність, філософія в іспанських вишах не викладалася – вчений став першопрохідцем у цій царині, займаючись просвітництвом й популяризуючи філософію як у невеличких аудиторіях, так і читаючи лекції на кшталт «Що таке філософія» в повному-повнісінькому театрі. Ортегу не можна назвати філософом «не від світу цього» – два томи його творів присвячені політичній публіцистиці. Коли почався франкістський заколот (1936) Ортега, не зважаючи на антипатію до тодішнього уряду, висловився на захист законної влади, але згодом, ставши свідком правого і лівого терору, виїхав з Іспанії. Впродовж тривалого часу філософ жив у Франції, Голландії, Португалії, Аргентині, але, зрештою, у 1945 році повернувся на батьківщину. Він важко переживав трагедію Іспанії й підсумок громадянської війни – мільйон убитих, майже мільйон емігрантів, сотні тисяч в’язнів, калік. Не оминула війна і сім’ю Ортеги – один його син був республіканцем і емігрував, інший воював у лавах фалангістів. Майже всі учні залишили країну. В Іспанії вчений жив у стані «внутрішньої еміграції», не сказавши жодного слова на підтримку режиму, але й утримувався від відкритої критики. Але й за таких умов Ортега знайшов у собі сили для філософії – у 1948 році він заснував Інститут гуманітарних наук, де читав курс з філософії історії Арнольда Тойнбі, цикл лекцій «Людина і люди».