Нещодавно правоохоронці прозвітували про розкриття убивства колишнього депутата Держдуми РФ Дениса Вороненкова. Він разом зі своєю дружиною Марією Максаковою наприкінці минулого року переїхав в Україну і став свідком у трьох кримінальних справах, порушених за фактом російської агресії.

Генпрокурор Юрій Луценко заявив, що слідчі дійшли висновку про причетність до цього злочину   російських спецслужб та колишнього цивільного чоловіка Максакової – кримінального авторитета Володимира Тюріна.

За версією слідства, він замовив Вороненкова через свого давнього товариша по криміналу Юрія Василенка. Отримавши завдання, той прибув до України і залучив до вбивства Олександра Лося. Разом вони підшукали виконавців серед учасників АТО – Ярослава Левенця, Ярослава Тарасенка і кілера Павла Паршова.

І коли для демонстрації причетності до злочину виконавців журналістам під час прес-конференції показали промовисті відео з камер спостереження, записи телефонних розмов та інші докази, то відносно замовників слідство обмежилося, можна сказати, лише констатацією факту.

Цим не забарився скористатися головний обвинувачений Володимир Тюрін. Через свого адвоката він  невдовзі заперечив свою причетність до цього зухвалого злочину.

Укрінформ вирішив детальніше дізнатися про докази слідства відносно Тюріна та російських спецслужб і роль у розкритті цього вбивства Головного управління розвідки Міноборони.

На наші запитання погодився відповісти прокурор Києва Роман Говда.

- Під час прес-конференції генпрокурор звинуватив у замовленні вбивства Вороненкова колишнього цивільного чоловіка Максакової та кримінального авторитета Володимира Тюріна і ФСБ РФ. Водночас конкретних доказів озвучено не було. Чим обгрунтовується це твердження слідства?

- На цій стадії досудового розслідування, на мій погляд, ми оприлюднили  доволі безпрецедентно велику кількість інформації. Генпрокурор виклав основну версію слідства: що убивство Вороненкова було зумовлене бажанням та практичними заходами як російських спецслужб, так і самого Тюріна.

Після вбивства ми відпрацьовували кілька версій, але у нас була серйозна зачіпка – це кілер Павло Паршов. Ми пішли від його особи і вийшли на Ярослава Левенця, який виконував головну роль у злочинній групі виконавців, та Ярослава Тарасенка – водія. Потім дійшли до Юрія Василенка – співорганізатора та співвиконавця цього злочину. Почали аналізувати його зв'язки і з'ясували, що Василенко мав контакти та зустрічі з Володимиром Тюріним.

Після цього слідство кинуло всі сили на аналіз моніторингу їхніх дзвінків, відео, показів свідків, інформації прикордонників. Ми відслідкували перебування старшого сина Тюріна – Дмитра на території України буквально напередодні вбивства – 20 березня. Він був посередником у перемовинах з Василенком. Це, серед іншого, також свідчить про причетність і самого Тюріна до вчинення цього злочину. Все це зайняло багато часу, але у нас з`явилася доказова база і впевненість, що саме ці люди причетні до вбивства.

- Чи має В.Тюрін якийсь процесуальний статус у цій кримінальній справі?

- Ми підготували йому повідомлення про підозру відповідно до вимог чинного законодавства України та міжнародних договорів. Далі направимо клопотання про міжнародно-правову допомогу до Російської Федерації для вручення йому цієї підозри. Можу сказати, що це буде найближчим часом. Якщо він не з'явиться для її отримання, будуть вживатися заходи для оголошення його в міжнародний розшук.

- Чи будете звертатися до Росії з проханням про екстрадицію Тюріна?

- Ми можемо звернутися, але, оскільки він є громадянином Російської Федерації, то навряд чи нам його видадуть. Існують правила, що країни не видають своїх громадян. Тут є кілька варіантів розвитку подій. Перший, коли ми можемо направити частину кримінального провадження в Російську Федерацію для розгляду там по суті, що малоймовірно у зв'язку з сумнівами щодо обєктивного судового розгляду. Другий варіант – це оголошення Тюріна в міжнародний розшук. Маємо переконання, що Інтерпол оголосить його у розшук. Ще залишається його заочне засудження. Кваліфікація його дій, а саме ст.115 Кримінального кодексу України, дозволяє розпочати процес заочного засудження. 

- Хто у російських спецслужбах був зацікавлений у фізичному знищенні Вороненкова?

- На даний час це не можливо конкретизувати. Ми не можемо проводити власних слідчих дій на території Росії в таких обсягах, щоб повністю розуміти роль у цьому вбивстві того чи іншого підрозділу Федеральної служби безпеки чи Головного управління розвідки Російської Федерації.

Так, ми не знайшли тих людей, які стояли за державною позицією Російської Федерації у ліквідації Вороненкова. Але ми достеменно можемо стверджувати, що одним із замовників і організаторів цього вбивства є Тюрін.

Одна з причин переїзду Дениса Вороненкова в Україну – це його переслідування російськими спецслужбами (справа «Трьох китів», наприклад). Крім того, – його позиція щодо перебування військ РФ на території України, яка прямо суперечить політиці РФ. Також, Вороненков планував на початку квітня 2017 року розпочати новий проект. Даний проект полягав у зборі та оприлюдненнні досі не відомих фактів щодо анексії Криму та окупації Донбасу. Зокрема, про роль та участь у вказаних подіях конкретних посадовців РФ. Сукупність всіх цих дій Дениса Вороненкова, на нашу думку, й призвела до замовлення його вбивства.

- Генпрокурор розповів, що Головне управління розвідки Міністерства оборони допомогло слідству «знайти ниточку, яка потягнула клубок». Що саме він мав на увазі?

- Вони надавали нам інформацію з точки зору розуміння процесів у Росії, які пов'язані з Вороненковим та окремими фігурантами справи.

Ця інформація потім аналізувалася, перевірялася, і частина її набула процесуального значення після отримання доказів, допитів людей, інших слідчих дій. Загалом їхня роль у цьому розслідуванні достатньо велика.

- А більш конкретно, що це була за інформація?

- У тому числі завдяки інформації ГУР ми дізналися, коли Василенко виїжджав у Росію для контактів з Тюріним. До речі, він і зараз або там, або в Криму. Також ми дізналися про період перебування в Росії Левенця і Паршова, коли вони там обоє переховувалися від слідства в економічній справі у 2012-2014 роках.

- Це в ГУР вам повідомили, що після убивства Тюрін отримав якісь преференції від російської влади, а також зріс його статус у злочинному світі, про що і заявляв генпрокурор?

- Після убивства Вороненкова ми бачимо, що цей процес дійсно почав мати місце. У Росії розподіл матеріальних благ відбувається за якимись певними критеріями, відповідно до наближеності до перших осіб цієї держави, різними заслугами тощо. Більшість кримінальних угруповань у РФ підконтрольні спецслужбам, які в обмін на різні преференції, як, наприклад, усунення конкурентів у цих колах, доручають кримінальним авторитетам виконання різних завдань. Також, на кожного з «кримінальних авторитетів» є компромат, який у вигідний спецслужбам час використовується. Таким чином, ФСБ може здійснювати контроль над злочинними угрупуваннями – як на території РФ так і в цілому на пострадянському просторі, і веде підривну діяльність, у тому числі на території нашої країни.

Крім того, згідно з оперативною інформацією, наближений до Тюріна Юрій Василенко за організацію цього вбивства мав отримати контроль над Харківською областю. А це означає контроль контрабанди зброї, нелегальний обіг наркотичних речовин та інше.

- Чи відреагували якось російські правоохоронці на результати українського слідства? 

- Жодних запитів, клопотань від правоохоронних органів РФ з цього приводу до прокуратури міста Києва не надходило.

- Можливо, Генпрокуратурі надходила якась інформація по ваших каналах?

- Наскільки мені відомо, то ні. Ми з Російською Федерацією вимушено спілкуємося в межах Європейських конвенцій. Передача тих чи інших матеріалів, запитів займає чимало часу на підготовку і направлення. Тому малоймовірно, щоб так швидко до нас могло б щось надійти, навіть коли б вони і хотіли спитати.

- Відомо, що після заяв українських посадовців про причетність до вбивства Вороненкова російських спецслужб Слідчий комітет РФ у березні ініціював власне розслідування. Наскільки  взагалі можливо в іншій країні розслідувати такий злочин?

- Це вже не раз опробований Росією метод донесення до мас контрпозиції щодо того, що висловлює та чи інша країна, у даному випадку Україна. Я вбачаю це розслідування елементом пропаганди. Воно для нас не має практичного значення.

- Майже одразу після вбивства нардеп Антон Геращенко заявив, що кілер Паршов пройшов у Росії школу диверсантів. Водночас під час оголошення результатів розслідування керівник слідчої групи Павло Кононенко нічого про це не сказав. Чи відповідає дійсності інформація Геращенка, і від кого він це дізнався?

- Геращенко повідомив нам, що дізнався про це від іншої людини. Потім ми допитували цю людину і на якомусь етапі просто не зрозуміли, звідки така інформація взялась. Слідчим шляхом ми не змогли це підтвердити.

- Одразу після вбивства у ЗМІ з`явилася інформація, що Вороненкова виманив на зустріч об 11:30 ранку в готелі «Прем'єр Палас» його колишній водій Владислав Тихонькін. Перед цим, за свідченням Максакової, водія викрадали співробітники ФСБ при перетині кордону з Білоруссю. Яка була його роль у вбивстві Вроненкова?

- Версія щодо можливої причетності до злочину водія Вороненкова слідством повністю відпрацьована у перші два місяці після вбивства. І свого підтвердження вона не знайшла.

У день вбивства Денис Вороненков планував зустрітися у холі готелю «Прем'єр Палас» з іншим колишнім депутатом Держдуми – Іллею Пономарьовим. Його можна виключити з кола підозрюваних осіб. Ми знаємо, що за Вороненковим у день убивства слідкували Василенко та Лось, які передали сигнал Паршову з Тарасенком, що об'єкт вийшов з квартири. У якийсь момент вони прийняли рішення, що виконають свій злочинний умисел біля готелю. Для них це було одне із найоптимальніших для вчинення злочину місць, щоб вийти з машини, наздогнати Вороненкова і мати потім шлях відходу. Засідки там не було.

- А як почувається охоронець з Міноборони, якого поранив Паршов?

- Наскільки я знаю, слава Богу, почувається добре. На третьому тижні після поранення нормалізувався його стан, і він був виписаний з лікарні. Він пройшов реабілітацію і вийшов на роботу.

- Давайте повернемося до виконавців злочину. Коли збираєтеся направляти до суду справу відносно затриманих Тарасенка і Лося?

- Упродовж двох місяців ми направимо до Шевченківського райсуду обвинувальний акт для розгляду по суті.

- Яке покарання їм загрожує?

- Довічне позбавлення волі. Їм інкримінується організація вбивства за попередньою змовою групою осіб, тобто частина 2 ст.115 Кримінального кодексу України. Хоча на цьому етапі ще рано визначати міру покарання. Позиція державного обвинувача буде формуватися по закінченню судового слідства, після того, як в суді будуть досліджені всі докази.

- Хтось із осіб, затриманих у цій справі, співпрацює зі слідством?

- Один із фігурантів з нами співпрацює.

- Яка винагорода передбачалася виконавцям за це вбивство?

- У нас є певна інформація про їхній гонорар, яка поширювалась у певних злочинних колах Харківської області, але сума процесуально не доведена. Тому ми не кваліфікували мотив убивства з корисливих мотивів. Хоча для нас очевидно, що Левинець, Паршов та Тарасенко вчинили цей злочин через гроші.

- Який спільний економічний злочин об'єднує Паршова і Левенця? У ЗМІ писали, що їх затримували у Дніпрі в справі конвертаційного центру.

- Вони були кур'єрами – рядовими членами злочинного угрупування, яке займалося конвертацією грошей в готівку. Коли його викрили, більшість із їхньої групи виїхала у Москву. Ми дослідили етапи їхнього московського життя. Даних про те, що Паршов брав участь у якихось злочинних  угрупованнях, у нас немає. Тобто, він жив якимось своїм життям. До речі, у Москві йому придбали ті червоні кросівки, у яких він був у день убивства Вороненкова. Всі думали, що червоні кросівки мали відвернути увагу, але насправді у нього просто не було іншого взуття, він ходив у них кожен день.

Після подій на Майдані Паршов повернувся до України і вступив у Нацгвардію. За характеристикою людей, з якими він служив, він не курив, займався спортом, словом, тримав себе в тонусі. Хотів щось героїчне зробити. В АТО з цим не склалося. Тому, можливо, убивство було для нього способом самоствердження, бажанням перевірити себе.

У другій частині інтерв'ю з Романом Говдою читайте про розцінки на хабарі у столичних вишах, результати боротьби з розповсюдженням наркотиків та притягнення до відповідальності топ-менеджерів банків.

Алла Шершень, Київ.

Фото: Юлія Овсяннікова, Укрінформ