10 листопада. Пам’ятні дати

Всесвітній день науки в ім’я миру та розвитку був заснований в 2001 році на Генеральній конференції ЮНЕСКО в рамках зобов’язань, прийнятих в ході спільної Всесвітньої конференції ЮНЕСКО і Всесвітньої ради з науки, що відбулася в 1999 році в Будапешті. Всесвітній день науки в ім’я миру та розвитку покликаний нагадувати міжнародній спільноті про необхідність використання науково-технічних досягнень в інтересах миру та розвитку на благо людської цивілізації, а також сприяти популяризації ролі науки в якості інструменту, що знаходиться на службі суспільства. В науці існує величезна кількість напрямків. Саме завдяки науковим досягненням світ рухається вперед. Цього дня світове співтовариство має гарну нагоду замислитись про роль науки в нашому житті. Тема Дня 2017 року - «Наука для глобального розуміння». З цього приводу ООН наголошує, що наука має вирішальне значення для збільшення глобального розуміння, оскільки вона не тільки допомагає людям зрозуміти світ і один одного, але також сприяє розробці, розвитку та виконанню необхідних перетворень.

Події дня:

Цього дня 1764 року російською імператрицею Катериною ІІ в Україні було остаточно ліквідовано гетьманство. Вся повнота влади зосередилась в руках новопризначеного президента Другої Малоросійської колегії (1764-1786) генерал-губернатора Петра Румянцева. Прагнучи зосередити у своїх руках всю повноту влади над усіма землями величезної імперії, Катерина ІІ поставила перед державним апаратом імперії завдання позбавити Україну-Гетьманщину, Ліфляндію та Фінляндію державної автономії. «Поводитися з ними як з чужими землями, - вважала імператриця, - було б явною дурницею… Ці провінції… треба легкими засобами привести до того, щоб вони обрусіли і перестали дивитися, як вовки до лісу». У перші роки свого царювання Катерина не робила різких рухів – вичікувала. Але під новий 1764 рік вона отримала з Глухова інформацію про те, що з’їзд старшин підготував документ, у якому йдеться про відновлення в Україні порядку обрання гетьмана вільними голосами, регулярного скликання представницького від старшин органу – сейму або генеральної ради, заснування вищої судової інстанції – трибуналу, відновлення митниць на кордоні з Росією (митний кордон з Росією було ліквідовано 1754 року), повернення Гетьманщині відторгнутих земель, припинення безплатного утримання в Україні російських полків, повернення українському народу боргів за останні турецьку та прусську війни та ін. Почувши таке, Катерина ІІ сполошилася і негайно викликала Розумовського до Петербурга – зажадала добровільного складення повноважень. Одночасно, побоюючись збройного виступу українців, вона таємно надіслала до українських кордонів кілька полків, привела в бойову готовність війська, дислоковані в Україні, та заарештувала українську артилерію, а Сенат заборонив виробництво у Гетьманщині пороху ( такий собі аналог сучасної ядерної зброї). У 1767 році під час виборів до єкатерининської законодавчої комісії українське старшинство і козацтво висловили Катерині ІІ своє незадоволення її політикою, але марно – після ліквідації української держави – Гетьманщини, російській цариці жодні заяви були не страшні. Як відомо, у 1775 році вона знищила Запорізьку Січ – останній оплот української державності, 1782-го розчленувала Гетьманщину на Київське, Чернігівське та Новгород-Сіверське намісництва, під час урочистого відкриття яких народ був зобов’язаний кричати: «Віват, Вєлікая Єкатєріна!». Наступного, 1783-го року цариця, аби українці краще відчували її «матєрнєє попєчєніє», закріпачила їх, а ще заборонила козацьке військо, запровадила російську мову викладання в Києво-Могилянській академії, а 1785 року надала українським старшинам за слухняність права російського дворянства. До того ж Катерина ІІ не забувала й про історію: саме за її правління росіяни добряче «підчистили» українські книгозбірні та підправили власну історію. Саме німкеня Катерина ІІ почала називати себе спадкоємицею Володимира Великого, тобто, «ноги» сучасного російського великодержавного шовінізму – звідти. Попри те, що на службі Російської імперії перебувало чимало талановитих українців (приміром, Олександр Безбородько і Петро Завадовський були її секретарями), вона ніколи не симпатизувала українцям. У 1787 році, подорожуючи на південь України, у листі з Києва писала, що ніде у своєму житті не бачила провінції, де б люди були такі дурні та гидкі, як в Україні. Отже, було б цілком доречно, якби статуя Катерини ІІ з’явилася біля Кремлем (на місці св. Володимира), а не в Одесі, але ті українці, які були ініціаторами встановлення цього монументу в Одесі, мабуть, і дійсно несповна розуму.

10 листопада 1926 року було засновано Український науковий інститут у Берліні – наукову установу, фундатором якої був гетьман Павло Скоропадський. Завданням інституту було ширення серед німців відомостей про Україну й український народ, дослідження взаємин України з західними країнами, зокрема Німеччиною, в минулому і сучасному і допомога українським студентам і науковцям у студіях і дослідах. За першого періоду своєї діяльності (до 1931 року) директором Інституту був Дмитро Дорошенко. Після окупації Берліна більшовиками у 1945 році інститут перестав існувати, а його бібліотека загинула.

Ювілеї дня:

Сьогодні виповнюється 89 років від дня народження Енніо Морріконе (1928), італійського композитора, аранжувальника, диригента, одного з найвідоміших композиторів у світі кіно. Написав музику майже до 500 кінофільмів, серед яких такі відомі кінострічки, як «Гарний, поганий, злий», «Червоний намет», «Професіонал», «Одного разу на Дикому Заході» (премія BAFTA, 1985), «Спрут», «Місія» (премія BAFTA, «Золотий глобус», 1987), «Недоторкані» (премії BAFTA, 1988; Grammy, 1988), «Лоліта», «Вовк», «Легенда про піаніста» (премія «Золотий глобус», 2000), «Незнайомка», «72 метри», «Одного разу в Америці». Нагороджений почесним призом МКФ у Венеції (1995). Лауреат спеціальної премії «Оскар» (2007) за видатні досягнення, а також «Оскару» (2016) за музику до «Мерзенної вісімки» Квентіна Тарантіно. Зажив слави завдяки творчій співпраці з Серджо Леоне, чиї вестерни нині важко навіть і уявити без саундтреків Морріконе. Композитор писав музику до фільмів Бертолуччі, Пазоліні, Даріо Ардженто, Терренса Маліка, Романа Поланскі, Олівера Стоуна, Браяна Де Пальми, Джона Карпентера та ін. Маестро декілька разів був із гастролями в Києві. «Натхнення вигадали романтики. Я не вірю в натхнення. Якщо ти композитор, то ти просто повинен працювати – писати музику. Коли у мене немає замовлень на кінофільми, я пишу камерну музику. Але я пишу щодня», – зазначив композитор в одному з інтерв’ю. Цікавий факт в біографії музиканта, який мало хто знає: Енніо Морріконе – гравець другої національної категорії (за нашими мірками – майстер спорту) з шахів, на його рахунку нічия з Борисом Спаським.

Роковини смерті:

День пам’яті Івана Петровича Котляревського (1769-1838), українського письменника, театрального і громадського діяча, першого класика нової української літератури. Автор поеми «Енеїда», п’єс «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник». Михайло Коцюбинський, характеризуючи роль Котляревського в розвитку української культури, підкреслив, що «занедбане й закинуте під сільську стріху слово, мов фенікс з попелу, воскресло знову… і голосно залунало по широких світах». Творчість Котляревського високо цінував Тарас Шевченко. Поет в 1838 році написав вірш «На вічну пам’ять Котляревському», в якому підносив його, як національного співця та прославляв як творця безсмертної «Енеїди».