Олег Сенцов. Випробування мерзлотою та ізоляцією

Коли стало відомо, що українського кінорежисера привезли до колонії «Білий ведмідь», неподалік від міста Лабитнангі (Ямало-Ненецький автономний округ РФ - ЯНАО), навздогін цій новині швидко, але коротко дали, де це і що. І все... Більше деталей не було.

Відтоді я почав готувати розширену довідку про ті місця, де зараз відбуває покарання український політв'язень. І справа тут не в медійності, богемності. Не буде перебільшенням сказати, що оката російська Феміда саме цього нашого співгромадянину, який опинився під її владою, підбирає найвіддаленіші, найважчі місця відбування ув'язнення. Тому їх можна розглядати як своєрідну точку відліку для інших.

Але ця публікація затримувалася. Передусім тому, що я не отримував відповіді від тамтешніх правозахисників. І ось хоч якоїсь відповіді дочекався (але про це наприкінці). Так що починаємо знайомитися з деталями.

ЯНАО, ЛАБИТНАНГІ — ГЕОГРАФІЯ

Ямало-Ненецький автономний округ має величезну площу - на чверть більшу, ніж Україна. При цьому населення - лише 536 тисяч осіб. І, відповідно, дуже низька щільність проживання — менше однієї людини (0,7) на км.

Клімат тут, скажімо прямо, не дуже здоровий. Особливо для тих, хто не звідси родом. Тим більше для тих, хто, як Сенцов, народився і до того все життя прожив у м'якому кліматі степового Криму.

Ті місця, де Олег перебуває зараз, розташовані на кордоні субарктичного і помірного кліматичних поясів. Клімат визначається наявністю вічної мерзлоти, близькістю холодного Карського моря, великою кількістю заток (у тому числі у вигляді розширених гирл річок, що звуться тут «губами». В цілому для округу характерна довга зима (число днів із стійкими морозами - до 200 на рік), коротке дощове літо (на липень-серпень припадає понад 40% річних опадів), сильні вітри, невелика товщина снігового покриву. Середня температура січня - трохи нижче -23° C, липня - трохи вище +14° C. опадів випадає 450-500 мм/рік, що приблизно вдвічі більше, ніж у степовому Криму (і це не теплі сімферопольські дощі). При таких опадах, низькій випаровуваності внаслідок холоду і багаторічній мерзлоті, що не дає воді просочуватися всередину землі, тут багато річок, боліт, озер.

Повторю головне: для жителя півдня Олега Сенцова ямальський клімат - вкрай несприятливий, тим більше з урахуванням постійного психологічного навантаження, стресу і ослабленого в результаті частих, важких етапувань здоров'я. (Згадуючи Якутськ - його різко-континентальний клімат, із меншою кількістю опадів, але набагато більшим контрастом температур був для Олега не краще).

Адміністративний центр ЯНАО місто Салехард (48,5 тис. жителів) розташований на правому березі Обі, в півтораста кілометрах від її впадання в Обську губу. Навпроти, на лівому березі — місто Лабитнангі (25,3 тис.), яке можна вважати залізничним передмістям столиці ЯНАО. Дістатися до нього з Москви можна двома поїздами з однією пересадкою Москва-Воркута, Воркута-Лабитнангі. Але для економії часу пересідати краще не у Воркуті, а на станції Чум. Дорога займе трохи більше двох діб. Ціна квитків у сумі - від 60 доларів. Простіше дістатися літаком Москва-Салехард, ціна практично та ж - від 75 доларів. Взимку внутрішнє перевезення між містами на Ямалі - всюдиходи на повітряній подушці «Арктика 3Д» (квиток - 2-8 дол.)

Важлива деталь - Салехард саме адміністративний, а не економічний центр ЯНАО, тому - лише третє за величиною місто. Сам же округ можна вважати вотчиною «Газпрому». «Газова столиця» Ямало-Ненецького округу - Новий Уренгой (113 тис.), «Нафтогазова столиця» - місто Ноябрьск (108 тис.)

А ось Лабитнангі та розташований у 30 км від нього селище Харп можна ще вважати «зонівськими столицями» ЯНАО.

РОМАНТИЧНІ НАЗВИ КОЛОНІЙ СТРОГОГО РЕЖИМУ

Спочатку були чутки, що Сенцова везуть саме у Харп. Тут розташовані виправні колонії №3 і №18 (остання неформально відома, як «Полярна сова»). Це ВК суворого режиму за «вчинення особливо тяжких злочинів». Але ми-то знаємо, що в сьогоднішній Росії це поняття трактується надзвичайно широко. Так, наприклад, у ВК-3 кілька років утримувався Платон Лебедєв, який на той час хворів на гепатит (пізніше його перевели у Читу до колеги і друга Ходорковського).

ВК-18 («Полярна сова») - колонія для ув'язнених довічно. Тут утримується, наприклад, серійний вбивця з Москви, відомий, як «Бітцевський маніяк» (49 вбивств) Олександр Пічушкін. Якийсь час в одній камері з ним перебував Нурпаші Кулаєв - єдиний, як вважається, що залишився у живих із групи терористів, які захопили школу в Беслані (01.09.2004). Але після того, як Пічушкін погрожував вбити сусіда, того перевели до іншої камери. Ще один знаменитий в'язень «Сови» - майор міліції Денис Євсюков, який отримав довічний строк після того, як п'яним вбив сімох і поранив двох людей у московському супермаркеті.

Тут сидить і націоналіст-інтелектуал Ілля Горячев, звинувачений, як вважають багато хто, за сумнівними свідченнями націоналіста-бойовика Микити Тихонова, який на той час вже мав довічний строк. При чому «довічник» Тихонов, після того, як дав вирішальні свідчення на Горячева, був переведений із «Полярної сови». Куди - невідомо. Можливо, в більш сприятливі умови, що і було платою за потрібні свідчення. (Але це лише версія, що не підтверджена).

Таким є тло для виправної колонії суворого режиму №8 («Білий ведмідь»), де зараз перебуває в ув'язненні Олег Сенцов. В'язнів з такими резонансними справами до нього в ній не було, зате був ряд скандалів - через перевищення повноважень, побиття, втечі, а також налагоджену керівництвом колонії незаконну економічну діяльність.

Відповідно, ув’язнені з «Білого ведмедя» у 2000-ті - на початку 2010-х неодноразово повідомляли про тортури, нелюдські умови, робочий день понад 12 годин, відсутність гарячої води, вогкість (її особливо важко переносити у місцевому кліматі) тощо. Великий розголос  набув скандал у 2014 році, коли з'явилися заяви про переслідування за релігійною ознакою - приниження, побиття мусульман, схиляння їх до переходу в християнство. Однак «перевірка не підтвердила». І лише у 2015 році вдалося відкрити справу про побиття трьох ув'язнених. З іншого боку, в тому ж році в регіональних новинах на «Росії-1» вийшов хвалебний репортаж «Автомайстерня в колонії суворого режиму №8 міста Лабитнангі» 

Важлива для нас деталь. Останні кілька років нових резонансних справ у «Білому ведмеді» немає. 

Начальник колонії - полковник Сергій Скачев. У декларації Сергія Вікторовича за 2014 рік вказані дохід у 2 318 954 рублів (приблизно $38 тис.), дві квартири загальною площею 96,1 кв.м та гараж у 18 кв.м. Машина знатна - жигуль-сімка, ВАЗ-2107. Втім, із такою славною майстернею в підвідомчому закладі кращого і не потрібно.

«БІЛИЙ ВЕДМІДЬ», ВИД ЗСЕРЕДИНИ

Про те, що Сенцова етапують саме в Лабитнангі точно стало відомо 11 жовтня, коли челябінські правозахисники Тетяна і Микола Щури опублікували (передавши Укрінформу копію) лист Олега Сенцова, в якому він повідомив їм про це.

За дивовижним збігом симпатична журналістка із Салехарда, автор проекту «Ямальська окружна школа молодого журналіста», заступник головного редактора журналу «Ямальський меридіан» Ольга Ситник саме 11 жовтня опублікувала в своєму блозі в ЖЖ пізнавальний фоторепортаж про «Білий Ведмідь». 

Пройдемося по ньому. Повідомляється, що в «Білому ведмеді» близько 700 ув'язнених, як правило, це вперше засуджені чоловіки. Судили їх переважно за злочини, пов'язані з наркотиками (зберігання, збут), а також «за злочини проти життя і здоров'я громадян». Журналістка робить для читачів віртуальну екскурсію по таких місцях: житлові й технічні приміщення, місця прийому їжі, школа, пекарня, майстерні, спортмайданчик.

У колонії ув'язненим дозволено відеозв'язок з родичами («приблизно раз на місяць вони можуть побачити своїх близьких на екрані») і «побачення наживо». 

Є в колонії клас вечірньої школи, в якому зобов'язані вчитися всі, хто не має середньої освіти і які не досяг тридцятирічного віку (до Олега, як ми розуміємо, це не відноситься).

У меню заявлені чотири групи харчування: загальна (мінімальні норми харчування) і спеціальні групи, до яких відносять людей з різними захворюваннями. Чотири види каші: манна, вівсяна, перлова, пшоняна. Супи, як обіцяє меню, на курячому бульйоні. Є хлібопекарня, де печуть сірий хліб.

Є тут магазин, де продаються предмети гігієни і продукти харчування. Найпопулярніший товар, як і зазвичай у подібних торгових точках, солодке. 

Згущене молоко, цукор, пироги, зефір, цукерки, снікерси, шоколадки. А також сигарети.

Загони розміщуються в приміщеннях казарменого типу. У кожному - близько ста чоловік. 

Ліжка двоярусні. На кожному - табличка з ім'ям і фотографією. 

Спортмайданчик із невеликим вибором тренажерів під відкритим небом.

Різноманітність снарядів невелике - бруси, кросовер, лава і верстат для жиму.

В останні роки приміщення старої хлібопекарні було відведено під каплицю Святої великомучениці Анастасії Узорішительниці, в якій «зібрана строго цензурувати бібліотека православної літератури».

Із майстерень журналістка показала тільки деревообробку (без уточнення, чи залишилася автомайстерня). Тут роблять сувеніри з дерева, як ручної роботи, так і з застосуванням запрограмованих верстатів. Найбільш складна і кваліфікована діяльність - збірка великих складних моделей вітрильників.

Крім перегляду стандартного телебачення, в колонії є власне ТБ і радіо. Якщо хтось хоче привітати приятеля з днем народження, заявки на це вкидаються до спеціальної синьої поштової скриньки з намальованим на ній білим ведмедем.

Далі для колориту краще дати цитату: «Програма (по місцевому радіо, - О.К.) триває мінімум годину. Основна сітка мовлення - лекції виховного характеру, суспільно-пізнавальні. Частка ефіру виділяється на привітання. Замовляють і молоді, і старші. Вибирають пісні вісімдесятих, дев'яностих ... І більш сучасні. Створена база пісень, що пройшли цензуру. Крутять і кіно. В основному, історичні, патріотичні, пізнавальні стрічки».

- Прем'єри ми не маємо права крутити, фільми показуємо тільки після того, як вони пройдуть на центральному телебаченні, - сказав політрук ».

У фіналі Ольга Ситник надає фото і пряму мову полковника Скачева. Частина його промови також дуже цікава для ознайомлення: «Засуджені потребують великої праці від психологічних служб, вихователів. Все починається із розпорядку дня, з дотримання дисципліни. Засуджені звикають жити у рамках закону, багато з них, отримавши професію, влаштовуються потім на роботу. Багато з них, особливо представників нечисленних народів Півночі, отримують повну середню освіту, потім отримують затребувані в окрузі професії: муляр, тесляр, столяр, кухар, зварювальник, кочегар. 

Велика частина засуджених - з Ямалу, це політика Росії: розподіл засуджених у межах територіального органу (ось тут погано стикується з випадком Сенцова, - О.К.). Основна маса засуджених - наша, ямальська. У кожному загоні - до ста чоловік. Склад непостійний, ті із засуджених, хто виправився, за рішенням суду отримують умовно-дострокове звільнення».

«ПРАВОЗАХИСНИКИ», ЯКІ ШАРАХАЮТЬСЯ ВІД ЦЬОГО СЛОВА

За правозахисну діяльність у столичному Салехарді відповідають два громадянина начальника. Перший - уповноважений з прав людини в Ямало-Ненецькому автономному окрузі Анатолій Іванович Сак. Десять років пропрацював прокурором, потім ще чотири роки в регіональних управліннях Мін'юсту РФ. Другий - голова Громадської спостережної комісії Ямало-Ненецького АО Данила Борисович Гонтар. На даний час - заступник начальника відділу місцевого державного юридичного бюро. Висунутий до Громадської спостережної комісії регіональним відділенням Асоціації юристів Росії.

«Державне юридичне бюро» - це спеціальні структури в РФ, які реально працюють у тісній зв'язці із судом і прокуратурою. Вони надають «безкоштовну юридичну допомогу для малозабезпечених громадян». На прикладі українських політв'язнів у Росії ми бачили, наскільки «ефективною» є така безкоштовна допомога. Зрозуміло, для російського «судочинства» ефективна.

Листа від ямальського омбудсмена я так і не дочекався. Тепер писатиму в апарат федерального омбудсмена Тетяни Москалькової.

А ось відповідь від голови Ямало-Ненецької Громадської спостережної комісії отримав. Вона коротка, але доволі виразна. Оголошу її, пропустивши кілька важко перетравлюваних бюрократичних формулювань.

«У відповідь на Ваш лист щодо засудженого Сенцова Олега Геннадійовича <...> повідомляю, що засуджений Сенцов О.Г. своєї згоди на передачу відомостей про стан його здоров'я та інших особистих даних не давав.

<...>

У ході відвідування ФКУ «ВК №8» УФСВП по ЯНАО відбулася особиста бесіда з засудженим Сенцовим О.Г., від якого скарг чи інших заяв не надходило».

Я попросив прокоментувати цю відповідь справжнього правозахисника - добру знайому Сенцова Тетяну Щур із Челябінська. Вона була членом Челябінської Громадської спостережної комісії другого і третього скликань, коли, на відміну від нинішнього, четвертого скликання, правозахисники в російських ГСК переважали.

- Що тут скажеш. Це типова стилістика для «правозахисників» ГСК останнього набору. Відповідь за своєю формальністю просто жахлива, хоча витримана так, що, якби це була відповідь прокуратури або ФСВП, нема до чого причепитися.

- Ймовірно, нинішні члени ГСК десь там раніше і працювали.

- Ймовірно. Для правозахисників, якими апріорі повинні бути члени ГСК, подібна відповідь була би просто ганьбою.

- Через жорсткий офіціоз, не притаманний правозахисту?

- Так. ГСК - це громадська структура і в неї немає суворих правил діловодства, які б диктували такий бездушний стиль. Особливо слова "засуджений Сенцов", що нескінченно повторюються, - це взагалі жах.

- І на обидва моїх запитання, по суті, надана негативна відповідь.

- Цікаво, а вони у Олега ось цей самий дозвіл на «передачу відомостей про стан його здоров'я та інших особистих даних» для вашого інформагентства справді запитували? Не впевнена. А ось в те, що скарг від Олега їм не надходило, можу повірити. А ви б на його місці стали б про щось їх просити? Розумієте, я б їх у принципі не називала б правозахисниками. Навіть у лапках. «ГСКашніки» в кращому випадку. Тим більше, що вони навіть самі себе правозахисниками не називають і не вважають. Більш того - від цього слова шарахаються. Воно для них лайливе, як «п'ята колона», НКО (некомерційні організації) та інші. Люди іншого типу в нинішніх ГСК є дуже рідкісним винятком.

- А у вас самої є якась нова інформація про Олега?

- Ми відправили скарги до Генпрокуратури Росії та прокуратури ЯНАО, центрального апарату ФСВП і Управління ФСВП по ЯНАО, а також до «Пошти Росії».

- На що скаржилися?

- Олегу не віддають посилку - ще з 21 листопада. Взагалі, він пише, що, буває, і місяцями посилки на пошті тримають. Просто неподобство! Зі ФСВП надійшла відповідь, що передали скаргу в округ. А звідти - поки лише підтвердження про те, що скарга отримана і все ... Що хочу сказати. Пишіть листи Олегу. 629400 Росія, Ямало-Ненецький автономний округ, м Лабитнангі, вулиця Північна, 33, ВК-8. Сенцову Олегу Геннадійовичу, 1976 р.н. Але якщо надумаєте слати посилку - будьте обережні, обов'язково погоджуйте її із сестрою Олега Наталією Каплан (її легко знайти в інтернеті). Справа в тому, що кількість посилок обмежена. І потрібно добре знати, про що саме просить адресат.

ПІСЛЯМОВА. СОЦІАЛЬНИЙ ВАКУУМ

Готуючи матеріал, я дуже хотів вийти на неформальне спілкування із кимось у Лабитнангі або Салехарді. Але не вийшло. Ні по журналістській лінії, ні по правозахисній, ні по діаспорній.

Але ж в ЯНАО дуже багато українців. За різними даними 8-18%. Це ті, які давно переїхали туди на заробітки, так і нові заробітчани, в тому числі ті, хто працює вахтовим методом. Але особливої соціальної активності вони зараз не виявляють. Бояться втратити роботу (а то й свободу). Невеликі містечка в суворому кліматі Полярного Уралу. Там все на виду. І необережне спілкування може привести до кепських наслідків.

Так що ми повинні звідси боротися за наших в'язнів у Росії.

У майбутньому я продовжу серію подібних нарисів про місця відбування українськими політв'язнями в РФ призначених термінів.

Олег Кудрін. Рига

Фото: Ольга Ситник, Livejournal