Про автокефалію на російському ефірі: страшно далекі вони від реалій...

Я хотіла цієї розмови. Нещодавно у Римі російськомовна перекладачка-екскурсовод, чоловік якої з України і яка сама закінчувала український виш, розповіла мені про свого клієнта. Це російський священик, який (за її словами) так само жадібно, як я, вбирав всі святині Риму, прикладався до мощів, а коли зайшла мова про Україну, то з глибоким зітханням жалю сказав: "Путін неадекватний. І Україну ми втратили. Можливо, назавжди..."

Це був далеко не перший приклад того, як реагує нетитуловане, не завжди медійне, але досить відоме російське священство на українське питання.

Переглядаючи іноді агресивні акаунти працівників апарату Московської патріархії, я б і сама не повірила, але як не дивно – і в Москві, і в Петербурзі є клір, який адекватно оцінює сьогоднішнє українське питання. Як і зараз переконана, що там є розумні священики. І, чекаючи виходу з Московської патріархії, я була б не проти адресувати росіянам якісь слова.

З одного боку, помножити кількість прихильників серед віруючих, пояснивши, що наш вихід – логіка історичного розвитку. З іншого боку, дати зрозуміти Моспатріархії, що це питання вирішене, і краще не чинити опір.

Тільки тому я погодилася взяти участь (по Скайпу) в програмі російської редакції "Радіо Свобода". Так і спрацював стереотип: видання, яке фінансується на гроші Конгресу США, програма відомого журналіста Володимира Кара-Мурзи (представника відомого "однойменного" інтелектуального клану) як би підтверджувала правильність вибору. Вибору, який я б ніколи не повторила.

Запам'ятайте: приходячи на російські ефіри, ви станете усього лише фоном, на якому "розляжуться" чорносотенні експерти російської з дозволу сказати "релігійної думки". А тепер розглянемо, чим нас і світ буде лякати Моспатріархія у разі визнання.

РОСІЯНИ ЗНОВУ ХОЧУТЬ ЗАХИСТИТИ МОЇ «РЕЛІГІЙНІ ПРАВА»: ЦЬОГО РАЗУ – ВІД ПОРОШЕНКА

А думки у людей, атакуючих автокефалію з Півночі, одні і ті самі.

"Це призведе до утисків прав віруючих Московського патріархату, про що вже говорять в міжнародних організаціях і що вже відбувається з боку парамілітарних утворень і екстремістських груп", – жваво почав висловлюватися керівник експертної ради так званого Всесвітнього російського народного собору Олександр Рудаков. (Всесвітній російський собор – це одна із структур, очолювана патріархом Кірілом, що просуває традиційну ідею месіанства (теми їх форумів: "Єдність історії, єдність народу, єдність Росії", "Росія як країна-цивілізація. Солідарне суспільство і майбутнє російського народу")). Кому-кому, як не пану Рудакову знати про утиски. Ідея гонінь – центральна в інформаційних атаках Росії на Україну. Не здивуюся, якщо саме пан Рудаков пише меседжі для тих представників церковної влади, які їздять скаржитися до Європи.

І головне - в цій ситуації в ефірі немає ніякої можливості сказати пану Рудакову, що зараз на одному полі іноді лежать убиті з російської зброї православні Московського патріархату і Київського, а на початку війни їх відмовлялися відспівувати священики Московського ж патріархату. І що конфлікти на сільських парафіях пояснюються однією лише причиною: сателіти Моспатріархії просто заборонили на цих парафіях різним конфесіям одного села служити в одному храмі по черзі. Не можуть, вважає священноначаліє, в одному храмі по черзі служити два православні священики – КП і МП.

УКРАЇНСЬКА АВТОКЕФАЛІЯ – ПОЛІТИЧНА, А ОТ ТА, ЯКУ ДАВ СТАЛІН ГРУЗІЇ – ПРАВИЛЬНА

Продовжують експлуатувати думка, що автокефалія – питання політичне. Заради справедливості: один з присутніх гостей, авторитетний загалом журналіст Сергій Чапнін в ефірі обережно сказав: "Автокефалія... останні тисячу років завжди була політичною проблемою. З цієї точки зору участь Порошенка і Верховної Ради у питанні про те, щоб національна церква України отримала цю автокефалію, виглядає досить органічно". Та де там. Балакучі голови патріархії поспішили заперечити.

"Всі заяви і звернення Порошенка і представників Верховної Ради, крім Опозиційного блоку, – це порушення всіх церковних правил, про що Московський патріархат і його представники абсолютно резонно заявляють. Українська православна церква Московського патріархату все-таки підпорядковується Патріарху Кірілу", – рефреном повторював соціолог релігії Роман Лункін.

"У Порошенка скоро вибори, – повідав Рудаков, – Його політичне становище досить хитке. Очевидно, він зацікавлений в тому, щоб вийти на виборчий марафон з якимось потужним ідеологічним демаршем, яким, мабуть, може стати втручання в церковні справи".

Голова собору, в форумах якого брав участь Путін (президент, який вже більше двадцяти років не має проблем з виборами), розуміється на виборчих технологіях. Але, осідлавши коника "втручання у церковні справи", Рудаков не демонструє глибини якихось знань. Ну просто відмовляється визнавати очевидні речі. Лицемірно каже, що отримавши автокефалію від Сталіна, Грузинська церква довго чекала визнання автокефалії від Константинополя. З першою частиною тези можна погодитися – Грузія дійсно «по блату» отримала патріаршество від Москви. Відомо, чому.

«ЗАГРОЗА РОЗКОЛУ» У СВІТОВОМУ ПРАВОСЛАВ'Ї

Погрози тривали. Рудаков пригрозив усім розколом у світовому православ'ї і заявив, що кордони держави змінюються швидше, ніж кордони церковних юрисдикцій.

Чи нам не знати про кордони. У нас є зони окупації, а у деяких випадках цій окупації допомагає церква. А щодо розколу, то його важко не помітити. Ось, наприклад, на Всеправославний собор Москва не приїхала і навіть не пустила туди трьох своїх сателітів. Неможливо налякати тим, що вже де-факто відбулося. У тому числі і рішенням про надання Томосу.

Причому лексика чергового спікера рясніла виразами на кшталт – "нові релігійні утворення, які хочуть відколотися від церкви".

«ПАТРІАРХ КІРІЛ – СВЯТА ЛЮДИНА»

Ну і, звичайно, останнім хітом антиавтокефальної пропаганди був жаль спікерів, що патріарх Кіріл не може приїхати і допомогти.

"Патріарх Кіріл відмовився від будь-якого тиску на Українську православну церкву. Він вже давно не згадує визначення "русский мир", щоб не дратувати українську частину своєї пастви, щоб зберегти українське православ'я в рамках Російської православної церкви. Враховуючи ситуацію, викручування рук митрополиту Онуфрію з приводу єдиного православ'я, я думаю, що ситуація не зміниться", – переконував один з критиків автокефалії.

«ПАТРІАРХ ВАРФОЛОМІЙ ЇМ НІЧОГО НЕ ОБІЦЯВ...»

Ще одна теза, запущена Москвою – заперечувати будь-який позитивний сценарій, трактувати слова святійшого Варфоломія так, що, мовляв, він провів усього лише протокольні дії, що він і близько не збирається розглядати питання на Синоді.

"Патріарх Варфоломій заявив, що не може діяти через голову Москви, і надав досить туманну відповідь щодо того, що всі православні церкви повинні вирішувати це питання. Виходить, що це має вирішуватися на якомусь Всеправославному Соборі, куди, природно, не поїде Московський патріархат", – заявляли неформальні захисники РПЦ.

* * *

Хоча, заради справедливості, треба відмітити: один об'єктивний спікер там був – історик церкви Сергій Бичков. Обережно, між крапельками намагався пройти ще один – Сергій Чапнін. Але витримати ефір, в якому гучним голосом неправих людей ти чуєш богословські безграмотні тексти, присмачені емоціями та пропагандою, не просто некорисно для душевного спокою – ти чудово розумієш, що твої думки просто відтіняють імперський дискурс вічно гнаних. Ви просто допомагаєте вести релігійну війну!

Навіть якщо вони і вислухають ввічливо ваше обурення тим, що в Храмі Христа Спасителя звучить молитва "проти чвар і негараздів в Україні" та думка, що українське суспільство давно дозріло до автокефалії, ви все одно будете змушені вислуховувати "скорботних" речників РПЦ, які буквально на танку хочуть в'їхати в Україну, щоб «захистити» права віруючих. Я наївно сподівалася, що хоч у чомусь зможу знайти спільну мову з братами-християнами з РПЦ, а в результаті вислухала парад ідеологічних штампів від людей, які з усіх сил намагаються виправдати абсолютно агресивну політику РПЦ.

Докладно про те, як розвивалися автокефальні зусилля, і що вони завжди – зусилля земних влади, написано тут.

Лана Самохвалова, Київ