Українсько-польський конфлікт: В'ятрович сказав, хто запустив міфи про "геноцид"

Про це сказав під час круглого столу в Укрінформі голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович, повідомляє кореспондент агентства.

Він зазначив, що українські науковці апелюють до документів і закликають польських дослідників скористатися нашими архівами для подальших досліджень. Натомість у Польщі поспішають ці дослідження зупинити і приймають політичні рішення, в основі яких лежать міфи.

"Я переконаний, що відкритість архівів, яка зараз спостерігається в Україні, на жаль, для частини польського політикуму послужила пришвидшуючим чинником, який спонукав їх до політичних рішень. Завдання цих політичних рішень - зупинити будь-які подальші дослідження польсько-українського конфлікту, зупинити будь-які подальші дискусії між українськими і польськими дослідниками, які можуть поставити під сумнів зручні для цих польських політиків гіпотези, які зараз уже побутують як основи польського законодавства", - зауважив В'ятрович. 

За його словами, коріння багатьох міфів про "геноцид", які зараз побутують в якості канонічних у польських медіа і навіть в історіографії і політиці, криється ще у 1980-х роках.

"Міфи запускали через дуже специфічних осіб - це такі люди, як Едвард Прус, який небезпідставно підозрюється в тому, що активно співпрацював з комуністичними спецслужбами ще в радянські часи, як Віктор Поліщук, українець за походженням, який мешкав у Канаді, автор книжки "Гірка правда про ОУН-УПА" та інших. Його колеги після його смерті зробили йому ведмежу послугу, опублікувавши в інтернеті архів Віктора Поліщука, де можна ознайомитися з копіями документів, з якими він працював. Це копії документів з архівів КГБ, зроблені у 80-ті роки, які передані громадянину Канади. Зважаючи на те, який ступінь "відкритості" був для українських, взагалі радянських і особливо закордонних дослідників архівів КГБ у 80-ті роки, можна самостійно зробити деякі висновки", - підкреслив голова УІНП.

Як зазначив керівник академічних програм Центру дослідження визвольного руху Володимир Бірчак, відкриття архівів було однією з цілей, з якою писався закон про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму.

"На жаль, так виглядає, що польська сторона боїться тих документів. Тому що міф вже дуже добре сконструйований... В Україні настільки ліберальне законодавство, що як громадяни України, так і іноземці користуються тими самими правами по доступу до цих документів. На жаль, ми змушені стверджувати, що польські дослідники не працюють з цими документами. Тобто є лише невелика кількість польських дослідників, які працюють з матеріалами "Великого терору" 1937-38 років. На жаль, з матеріалами, про які сьогодні неодноразово згадувалося, не працюють", - сказав Бірчак.  

Директор Науково-дослідницького інституту українознавства Богдан Галайко констатував, що польські посадовці категоричні у своїх твердженнях про "геноцид".

"На жаль, ми спостерігаємо риторику найвищих посадовців польської влади, особливо в часі візиту на територію України, ті речі, про які говорив президент Анджей Дуда, зокрема 8 липня, де в черговий раз наголошував на тому, що нібито українці на Волині в 1943 році вчинили величезний акт геноциду супроти поляків і що це не була ніяка війна між Польщею і Україною, а звичайна етнічна чистка. Також ми чули заяви прем'єра Польщі 11 липня вже у Варшаві, коли відбувалися заходи пам'яті, де говорилося про те, що офіційний Київ має покаятися і визнати акт геноциду на Волині", - сказав Галайко.

Він підкреслив, що польська сторона застосовує міфи і не дослухається до фактів і наукових досліджень, до яких апелюють українські науковці.

"Круглий стіл" на тему: "Польсько-український конфлікт у роки Другої світової війни: міфи і факти" в Укрінформі / Фото: Юлія Овсяннікова, Укрінформ

"Польська сторона говорить про те, що нібито існував певний наказ за номером один від УПА про тотальне винищення поляків, що 11 липня була величезна масова акція, де відповідно до цього наказу відділи УПА знищили більше, ніж 100 населених пунктів, де жили поляки, що лише після 11 липня 1943 року відбувалися "відплатні акції" поляків проти українців. Водночас польська сторона чомусь не хоче побачити і замовчує ті факти, що і українське підпілля, і польське підпілля намагалися проводити перемовини, домовлятися про спільний фронт боротьби проти окупаційних тоталітарних режимів - Німеччини і СРСР. І водночас польська сторона наголошує на певних цифрах, які вже увійшли в їхній офіційний документообіг", - зазначив історик.