Любов учнів, повага і зарплата — а більше вчителю й не треба
Цієї неділі в Україні відзначають День учителя, і не дивно, що водночас із привітаннями вчителів, родичів чи знайомих, які обрали цю професію, думаєш – а як їм зараз живеться? Чи пішли, нарешті, до шкіл молоді педагоги, яких там завжди не вистачало, і чи стала професія вчителя престижнішою і грошовитішою? На початку 2017-го, коли вчителі отримали свої перші вполовину підвищені зарплати, директори у розмові з кореспондентом Укрінформу зізнавалися: «стартова» зарплата була така мала, що навіть цих +50% для підвищення престижності професії все одно недостатньо, адже на ринку праці молодь легко знаходить краще оплачувану альтернативу. Напередодні ж Дня вчителя Укрінформ дізнавався, який статус мають вчителі в Україні та за кордоном, та шукав відповіді на згадані питання.
Де в Україні та світі найбільше поважають вчителів?
Ще з радянських часів професія вчителя в українській школі не вважалася престижною та здається, що останніми роками ситуація стала змінюватися на краще. Торік навіть було проведене дослідження GfK на замовлення громадської організації “Освіторія”, яке вивчало повагу до професії вчителя в Україні. Виявилося, що ставлення до вчителя у різних регіонах може доволі суттєво відрізнятися. “Тільки 56% киян вважають роботу вчителів важливою. Тоді як на заході України цей показник перевищує 80%, на сході – 85%, на півдні – 75%, в центрі – 74%”, – йшлося у дослідженні.
Соціологи зауважили, що повага до учителя залежить від розмірів населеного пункту: у містах, де мешкає від 51 до 100 тисяч осіб, важливою роботу учителів назвали 92%, тоді як в містах з більш як півмільйонним населенням – тільки 66%. Директор київської СШ №148, член колегії МОН Сергій Горбачов тоді пояснював, що у великих містах у людей більше соціальних контактів та більше джерел інформації. А відтак соціальний статус учителя як ключового джерела знань про світ знижується, на що також впливає і розвиток інтернету.
Статус учителя в різних країнах світу теж, як виявилося, може доволі суттєво відрізнятися. Дослідження глобального благодійного фонду Varkey GEMS Foundation, метою якого є підвищення стандартів освіти для малозабезпечених дітей, вивчало сучасний статус вчителя в 21 країні світу, склавши «Глобальний індекс статусу вчителів». Він базується на думці людей з цих країн про різні питання – починаючи від того, якою є справедлива заробітна плата для вчителів, чи вважають вони, що учні поважають учителів, і до того, наскільки високо вони оцінюють власну систему освіти.
І хоча дослідження проводилося 5 років тому, навряд чи за цей час ситуація кардинально змінилася. Україна, а також інші пострадянські країни, щоправда, не згадуються в дослідженні, але загальна картина видалася досить цікавою.
Виявилося, що статус учителя найвищий у Китаї (100), за ним із суттєвим відривом ідуть Греція (73,7), Туреччина (68), Південна Корея (62), Нова Зеландія (54), Єгипет(49,3) і Сінгапур (46,3), а найнижчий – у Чеській Республіці (12,1), Бразилії (2.4) та Ізраїлі (2). Дослідники з’ясували, що статус вчителя в азіатських країнах дуже високий, що пов’язано з культом шанобливого ставлення до старших. А от у країнах Заходу, приміром США, де суспільство зосереджене на фінансових цінностях, статус учителя корелює з тим, скільки вчитель заробляє.
Зарплати вчителів у 13-15 тисяч? Буває і таке, якщо у школі – все життя
Що й казати – нашій країні теж притаманна згадана кореляція. Адже зарплата вчителя дійсно є одним із ключових маркерів визначення поваги і престижності цієї професії. Вивчаючи простори Фейсбуку, дуже складно знайти оптимістичні повідомлення про те, що за останній час оплата праці вчителів значно зросла. Взагалі ж, аналізувати освітній сектор у цілому доволі непросто, адже зарплати там можуть суттєво відрізнятися: як по селах, де різні громади мають різні фінансові можливості, так і по областях, де місцева влада по-різному визначає рівень субвенцій. Приміром, педагоги Луцька отримують надбавки за престижність у розмірі від 10 до 20%, а от у педагогів Тернопільської області – лише 5% такої надбавки.
Приблизний зріз можна зробити хіба що за даними Держстату. А вони показують, що у липні середньомісячна зарплата працівників освіти становила 7278 гривень, що на 20,5% більше, ніж з початку року (6037 гривень у січні). Рік тому за такий же період зростання вчительських зарплат складало 17%. До середніх зарплат по країні ці цифри іще не дотягують (а це – 9170 гривень станом на липень), хоча судячи зі статистики, по країні навряд чи знайдеться інший державний сектор, де б за півроку зарплати зросли б на 20%. Інша річ, що ці 20% – від невисокої суми. Звісно, тут треба розуміти, що Держстат обчислює середній показник.
Аби співставити дані Держстату з реальністю і дізнатися про нинішню зарплату – заглядаємо на сайти з пошуку роботи. Приміром, учителю математики в одеській школі №32 пропонують зарплату в 5000 гривень (залежно від категорії і стажу вона може збільшуватися), у київській гімназії №34 – 7000 гривень, в іншій столичній спеціалізованій школі №80 – 6000 гривень. Якщо врахувати різноманітні надбавки, як-то за класне керівництво, престижність, стаж та кваліфікацію, то в підсумку може вийти непогана сума. А от в київській школі №5 учителю молодших класів (за програмою НУШ) і взагалі обіцяють 13 000 гривень.
Експрес-опитування знайомих теж показало непогану картину: у деяких селах на Чернігівщині вчитель з майже тридцятирічним стажем може заробляти до 13 тисяч гривень (погодьтеся, для селища це дуже непогано), у місті Вінниця – 12 тисяч, а в райцентрі Жашкові – взагалі до 15 тисяч гривень. Тобто вважати збільшення учительських зарплат абсолютним міфом не випадає.
А серед молодих фахівців зараз знайдеш хіба що ентузіастів
Проте все ще залишаються школи і регіони, де вчительські зарплати далеко не такі привабливі. Наталія Потєхіна, директор Компаніївського Навчально-виховного об’єднання, що на Кіровоградщині, нарікає, що малі зарплати не дають змоги залучити молодих фахівців: “У минулому навчальному році намагалась знайти вчителя інформатики в нашу школу. Пропонувала студентам 5 курсу нашого педуніверситету (і не одному). Відхрещуються, як чорт від ладану. Ті, хто розуміються на ІТ, не будуть працювати в школі. Все! Крапка! Хіба матимуть інше джерело прибутку, а така робота буде просто для душі. Але чи багато таких альтруїстів-ентузіастів знайдеться?”. На запитання Укрінформу, які ж зарплати вчителям може запропонувати освітній заклад, вона відповідає: «Вчитель зі стажем понад 20 років та вищою категорією при повному навантаженні (18 годин на тиждень) в середньому отримує близько 6000 гривень. Якщо ж ідеться про ставку молодого вчителя (теж 18 годин), то це 3818 гривень, а з доплатою за престижність, яка у нас лише 5%, - 4009 гривень, тобто майже те саме, що мінімальна зарплата».
Студентка магістратури НПУ ім. М.П. Драгоманова Аня Кінаш, яка цікавилась у майбутніх роботодавців та знайомих, якої зарплати їй чекати як молодому фахівцю (а це без наявності стажу і категорії), говорить, що більше, ніж на 3-3,5 тисячі розраховувати не доводиться, причому як у столичних, так і у сільських школах. Її щоправда низька зарплата не відлякує від професії: “Хочеться попрацювати за спеціальністю і мати педагогічний досвід, а низька зарплата не відлякує, бо маю підробіток. Планую повернутися додому на Закарпаття і там вести уроки з української мови та літератури і англійської мови за освітою”, – каже студентка.
Чому зарплати і надбавки вчителів так різняться – пояснили в МОН
Укрінформ звернувся до Міністерства освіти і науки, щоб прояснити ситуацію. Заступник міністра Павло Хобзей каже, що різниця в оплаті вчителів зі практично однаковим стажем залежить лише від традиційних надбавок. “Зарплата вчителя може суттєво відрізнятися залежно від стажу, кваліфікації, звання, надбавки за престижність (+5-20%), наявності класного керівництва (+25%), облаштування кабінету (+15%), перевірки зошитів (+20%). Інших факторів бути не може”, – говорить Павло Хобзей.
На запитання, чим пояснюється значна різниця по регіонах у надбавках за престижність, заступник міністра пояснив, що відсоток надбавки розраховувався залежно від наповненості класів у регіонах: “Якщо йдеться про освітні субвенції, то вони залежать від ефективності шкільної мережі. Якщо, наприклад, мережа у Волинській області є оптимізованою, то для неї ми закладали надбавку до 30%. Якщо ж у Тернопільській області багато малоукомплектованих шкіл, і там не можуть їх оптимізувати, то там закладено мінімальну надбавку в 5%. Тож якщо регіон робить мережу шкіл ефективнішою, то у нього залишається більше коштів на розвиток та підняття зарплат учителям”, – пояснює Павло Хобзей і додає, що розуміючи ситуацію з низькою зарплатою молодих фахівців, Міністерство наразі у пошуках шляхів, як можна її підвищити.
Нещодавно стало відомо, що на модернізацію освітнього простору початкової школи на 2019 рік у бюджеті закладено 1 млрд гривень. Зрости мають і зарплати учителів. Міністр освіти і науки Лілія Гриневич під час виступу на Форумі видавців у Львові анонсувала, що наступного року всі педагогічні працівники отримають підвищення зарплати на 9%. Чи стануть ці 9% інструментом для залучення молодих фахівців у школи – відповідь очевидна. Можна тільки порадіти, що останнім часом частина вчителів нарешті стали отримувати достойну зарплату. Але як стимулювати ту іншу частину, яка не відчула особливих змін? Це знову ж таки питання не лише до державної влади, а й до місцевих органів – знаходити і використовувати будь-які можливості, щоб ті, хто навчають і виховують наші майбутні покоління, мали реальний стимул і натхнення це робити якнайкраще.
Юлія Горбань. Київ
