“Обличчя Майдану”: Студент розповів, як відбувалася перша спроба розігнати активістів
Студент Віталій Кузьменко прийшов на майдан Незалежності напередодні штурму. Тоді вже кілька днів тут збиралися люди з надією не допустити зрив підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Це були мирні акції, з піснями, гаслами і чаєм. У ніч на 30 листопада зі сходинок біля стели Незалежності розпочалася нова сторінка Євромайдану, повідомляє UATV.
В ту ніч на майдані залишалося близько 200 осіб, в основному студенти. Серед них під кийки силовиків потрапив і Віталій. “Тоді мені сильно дісталося, в результаті - зламана рука, струс”, – згадує Віталій.
Понад 80 людей травмовано, близько трьох десятків затримано. Це була перша спроба розігнати Євромайдан. Вона призвела до нового витка протесту. Через день на вулиці вийшли мільйони людей по всій країні. На Майдан Віталій повернувся відразу після лікарні. Його рука ще була в гіпсі. “Так, там у бійку не полізеш, але все інше можна було… З огляду на те, що ліктьовий суглоб, потім після перелому потрібно було розробити руку. Але якось під час подій у лютому й забулося, що рука була зламана”, – каже Віталій.
За офіційними даними, під час Революції Гідності загинуло 107 осіб. Більшість із них були розстріляні з 18 по 20 лютого в центрі Києва. У ці ж дні з країни втекли Янукович і його оточення.
“Це довгий час із 18 по 20 лютого, з ранку 18-го фактично все злилося в один день. Причому 20 лютого ще не було зрозуміло, як і що відбувається, коли ти йдеш, лежать тіла убитих, ти піднімаєшся – ось, на початку Інститутської, і не розумієш, що відбувається навколо… Тобто, були проблеми з координацією, і вже не було відчуття небезпеки”, – розповідає студент.
Він зазначив, що не відчувалося якоїсь ейфорії після всього того, що сталося. “Майдан для мене закінчився після падіння влади Януковича, коли потрібно було починати щось робити у всій країні”, – сказав активіст. Віталій Кузьменко планував закінчити університет і розвивати свій маленький бізнес, який відкрив незадовго до Євромайдану.
Але Росія захопила Крим і розпочала війну на сході України. “Коли війна в твоїй країні, ти не можеш просто сидіти собі в Києві, й казати, що тут я закінчив, отжн, можу займатися своїми справами”, – говорить він.
На Донбасі Віталій два роки служив розвідником. У 2016-му повернувся до мирного життя. Тепер своєю справою називає проектний офіс зі створення Міністерства ветеранів.
