20 січня. Пам’ятні дати
Героїчна оборона Донецького аеропорту, яка стала символом незламності та мужності українських військових, тривала 242 дні: з 26 травня 2014 року по 22 січня 2015 року. 242 дні українські військові, добровольці, медики та волонтери протистояли навалі російсько-окупаційних військ та проросійським бойовикам, затято відстоюючи малесенький клаптик української землі.
Бої за Донецький аеропорт почались 26 травня 2014 року, коли проросійські сепаратисти та чеченські бойовики захопили будівлі аеропорту тоді ще мирного Донецька. Цього ж дня українські силовики, завдяки скоординованим діям українських Повітряних сил та високомобільних десантних військ, завдали удар по позиціях терористів та встановили контроль над Донецьким летовищем. Пізніше була повна дестабілізація міста Донецьк, початок окупації та нескінченні спроби ворога відібрати контроль над аеропортом, але наші воїни не здавали позицій і, навіть під шквальним вогнем, тримали оборону.
За стійкість, безстрашність і непереможність українських захисників Донецького аеропорту назвали «кіборгами», а форпост українських кіборгів став символом української мужності, оплотом українського духу.
У різний час в аеропорту та прилеглому селищі Піски воювали спецпризначенці 3-го окремого полку, бійці 79, 80, 81, 95 окремих аеромобільних та 93 окремої механізованої бригад, 57 окремої мотопіхотної бригади, 90-го окремого аеромобільного та 74-го окремого розвідувального батальйонів, бійці полку «Дніпро-1», вояки Добровольчого українського корпусу (ДУК) та багато інших. Багатьох із них було відзначено державними нагородами, деяких із них – посмертно.
18-21 січня 2015 року внаслідок підриву терміналу ДАП загинуло 58 захисників-«кіборгів», які відстоювали цей плацдарм до останньої краплі крові. 21 січня 2015 року було прийнято рішення відвести українських військовослужбовців з нового терміналу – цей об’єкт був повністю зруйнований і не придатний для оборони. За офіційними даними, захищаючи Донецький аеропорт загинули понад 200 військових.
16 січня з ініціативи самих «кіборгів», які пройшли через 242-денне пекло, відзначається День захисників ДАПу та вшановується пам’ять загиблих побратимів. Можливо, колись ця дата стане офіційною.
Події дня:
Цього дня у 1661 році заснований один із найдавніших вищих навчальних закладів в Україні та Європі - Львівський національний університет імені Івана Франка. Історія вишу розпочалась у XVII столітті: у 1608 році було засновано Львівську єзуїтську колегію, а 20 січня 1661 року польський король Ян Казимир підписав привілей, який надав колегії «гідність академії і титул університету». Впродовж усієї історії Львівський університет гідно ніс знамено справжньої науки, плекав визначних фахівців, які зробили вагомий внесок у європейську та світову цивілізацію. З університетом пов’язана діяльність багатьох видатних науковців, просвітителів і державних діячів. Це – фольклорист і музикознавець Філарет Колесса, історик літератури Михайло Возняк, історик Іван Крип’якевич, математик Мирон Зарицький та багато інших. Протягом двадцяти років у львівському виші працював видатний учений, президент УНР Михайло Грушевський. У 70-х роках ХІХ ст. на філософському факультеті Львівського університету навчався Іван Франко – український мислитель, письменник, учений, перекладач, політичний та громадський діяч. Його ім’я присвоєно університету у 1940 році. Статус національного виш отримав у 1999. Нині велика університетська родина об’єднує понад 19 тисяч студентів та понад 4 тисячі працівників, які гідно продовжують естафету своїх великих попередників, наслідуючи гасло «Patriae decori civibus educandis» («Освічені громадяни – окраса Батьківщини»), яке розміщене на фронтоні Франкового університету. Сьогодні у структурі навчального закладу функціонують 19 факультетів, 3 коледжі, 7 інститутів, 5 музеїв, Астрономічна обсерваторія, Ботанічний сад. Важливий науковий підрозділ вишу – Наукова бібліотека, одна з найдавніших книгозбірень України, яка у 2008 році відсвяткувала 400-річний ювілей. Сучасна діяльність Львівського національного університету ім. Івана Франка побудована на засадах збереження української культури, розвитку національної свідомості та ідентичності.
Ювілеї дня:
135 років від дня народження Івана Адріяновича Фещенко-Чопівського (1884-1952), українського політичного діяча, видатного вченого в галузі металургії та металознавства. Автор двотомної праці «Природні багатства України» та двотомної «Економічної географії України», а також фундаментальної тритомної монографії «Металознавство». Книги вченого публікувалися німецькою, українською, англійською, французькою та польською мовами. Поляки й по сьогодні вважають Івана Фещенка патріархом польського металознавства. Він створив і очолював у Краківській гірничій академії власну металургійну кафедру, його обрали членом-кореспондентом польської Академії наук, він отримав найвище педагогічне звання «титулярного професора» та Золотий Хрест Заслуги. Народився майбутній вчений на Житомирщині; з відзнакою закінчив хімічний факультет Київського політехнічного інституту. У 1917 році молодого вченого обирають головою Київської губернської ради і, як її представник, він входить до складу Центральної Ради. Згодом обіймав пост міністра промисловості й торгівлі у державному кабінеті УНР під головуванням Голубовича. За Директорії Фещенко-Чопівський був заступником міністра народного господарства, міністром і заступником прем’єр-міністра. Після підписання у 1921 році Симоном Петлюрою закону про створення екзильного парламенту – Ради Республіки – стає його головою. У березні 1945 вчений був арештований органами НКВС на окупованих польських землях і засуджений до 15 років позбавлення волі. Покарання відбував у карельських концтаборах. Там і помер на початку вересня 1952 року. Нині ім’я Івана Фещенка-Чопівського носить одна з центральних вулиць Житомира і одна з вулиць Львова.
Цього дня народився Олександр Шалімов (1918–2006), український хірург і вчений, один із засновників національної хірургічної школи, дійсний член Академії медичних наук України (1993) і Нью-Йоркської академії наук, член міжнародного союзу хірургів, доктор медичних наук, професор, Герой України (2005). Першим провів успішну пересадку підшлункової залози хворому діабетом, розробив і впровадив нові методи операцій при онкологічних захворюваннях, органів травлення, серця, судин. Під його керівництвом проведена перша в Україні операція з пересадки серця. За рішенням ЮНЕСКО у 1998 році академік Шалімов був названий Людиною планети. Засновник Київського науково-дослідного інституту клінічної та експериментальної хірургії – нині Національний Інститут хірургії та трансплантології ім. О.О.Шалімова АМН України.
73 роки з дня народження Девіда Лінча (1946), відомого американського кінорежисера, продюсера, сценариста, одного з кращих представників американського незалежного кінематографа. Поставив фільми «Голова-ластик» (фільм, знятий 1976 року і невдовзі майже заборонений для показу в США на сьогодні є культовим – у 2004 році Бібліотекою Конгресу США названий «культурно значущим» і обраний для зберігання в національному кіноархіві), «Людина-слон», «Дюна», «Синій оксамит», «Дикі серцем» (приз «Золота пальмова гілка» МКФ у Канні, 1990), «Твін Пікс», «Твін Пікс. Крізь вогонь, йди за мною», «Малхолланд-Драйв» (приз за режисуру МКФ у Канні, 2001; премія «Сезар», 2002); у 2006 році був нагороджений «Золотим левом» Венеціанського кінофестивалю за внесок у світовий кінематограф. У квітні 2009 американський кінорежисер відвідав Київ. В українській столиці Лінч відкрив філію благодійного фонду свого імені та презентував власну книгу «Спіймати велику рибу. Медитація, свідомість, творчість». Крім кіно і медитації захоплюється музикою – не в останню чергу завдяки відомому американському композитору і піаністу Анджело Бадаламенті, який є автором музики до більшості фільмів Девіда Лінча.
71 рік від дня народження Натана Щаранського (1948), ізраїльського державного та політичного діяча українського походження, радянського дисидента, публіциста. У середині 1970-х був одним з ініціаторів створення Московської групи з контролю за дотриманням Гельсінкських угод у галузі прав людини (так званої Гельсінкської групи), помічником і перекладачем академіка Андрія Сахарова. У 1977 році був арештований в СРСР за сфабрикованою справою в шпигунстві на користь США і антирадянську діяльність. На закритому судовому процесі засуджений до 13 років ув’язнення. Через 9 років, після клопотань провідних політиків Європи та США його обміняли на кордоні Західного і Східного Берліна на заарештованого радянського розвідника. Відтоді Натан Щаранський живе в Ізраїлі, обирався до ізраїльського парламенту і обіймав урядові посади. Сьогодні Щаранський очолює Єврейське агентство - «Сохнут», яке опікується культурними та іншими зв'язками між Ізраїлем та євреями по всьому світі. У 2016 році Щаранського було обрано головою Наглядової ради Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр».
Роковини смерті:
День пам’яті Івана Карабиця (1945-2002), українського композитора, професора Національної музичної академії ім. П.І. Чайковського. Навчався в Київській консерваторії, учень Бориса Миколайовича Лятошинського. Автор трьох симфоній, двох ораторій, концертів для фортепіано з оркестром, декількох симфонічно-хорових опусів, серед яких такі перлини, як «Сад божественних пісень» на вірші Григорія Сковороди, «Vivere memento» на вірші Івана Франка, «Заклинання вогню», «Київські фрески», вокальних циклів «На березі вічності», «Мати»; крім цього написав понад 50 естрадних пісень, музику до художніх кінофільмів і театральних вистав. Для багатьох ім’я Івана Карабиця асоціюється, насамперед, з Міжнародним музичним фестивалем «Київ Мюзик Фест», автором ідеї і постійним директором і художнім керівником якого був композитор від 1990 року і до останніх днів свого життя. Він також був одним із засновників Міжнародного конкурсу молодих піаністів пам’яті Володимира Горовиця (упродовж декількох років очолював журі), секретарем правління Національної спілки композиторів України, членом правління Українського фонду культури і національної комісії з питань культури при ЮНЕСКО.
