31 січня. Пам’ятні дати
Леонід Каденюк (1951-2018) увійшов в історію як перший і наразі єдиний українець, який здійснив політ у космос. Він народився в маленькому буковинському селі. Саме там, почувши про перший політ людини у космос, вирішив стати космонавтом. Першим кроком для здійснення мрії став вступ до Чернігівського вищого військового училища льотчиків. У 1976 році, почувши про черговий набір в загін космонавтів, Каденюк написав рапорт, що хоче взяти участь в цьому відборі та стати космонавтом. Тоді з 3-х тисяч кандидатів - льотчиків-винищувачів, відібрали групу з дев’яти осіб. Серед них був і Каденюк. Згодом він пройшов досить жорстку комісію і, зрештою, з цієї групи залишився один.
У 1995 році Каденюка зарахували до групи космонавтів Національного космічного агентства. Він переміг численних конкурентів саме тим, що володів усіма потрібними якостями - відмінним здоров’ям, професіоналізмом, волею у виборі і досягненні мети. До того ж, він - космонавт-дослідник, отже, до старту пройшов відповідну і наукову підготовку.
Вперше про участь українського космонавта в дослідницьких місіях американських шатлів було оголошено 13 травня 1995 року в спільній заяві тодішніх Президента України Леоніда Кучми і Президента США Білла Клінтона. А вже 19 листопада 1997 року відбувся старт космічного корабля «Колумбія» з Леонідом Каденюком на борту. В політ його проводжали Леонід Кучма і Леонід Кравчук, які спеціально прибули з такої нагоди на стартовий майданчик на мисі Канаверал. З особистих речей космонавт взяв з собою прапор України, «Кобзар» і аудіодиски з українською музикою.
З точки зору світової науки, головним досягненням космонавта Леоніда Каденюка стало те, що він першим в історії космічних експериментів штучно запилюючи квіти ріпаку. А от з точки ж зору будь-якого українця, Каденюк – перший громадянин України, який взяв участь в польоті у космос. Перший і, на жаль, до сих пір єдиний.
Місія Каденюка в складі міжнародного екіпажу тривала 15 діб 16 год 35 хв і 1 с. Виконавши завдання і заплановану наукову програму біологічних експериментів з рослинами, український космонавт повернувся на землю 5 грудня.
Згодом в численних інтерв’ю Леонід Каденюк згадував, що після того як він опинився на орбіті Землі, то йому не було страшно від того, що щось може трапитись, а навпаки було «страшно цікаво». «Для мене цей політ, старт, виведення на орбіту не було стресом. Страху не було. Була така величезна напруга, аж поки не вийшов на орбіту».
Окрім неймовірного захоплення від побаченого, був в нього і страх від усвідомлення того, як людство знищує планету. «Крім позитивних вражень були й негативні від того, що я побачив – це надзвичайно тоненький прошарок атмосфери, який окутує Землю на фоні чорного космосу. Мене аж жах якийсь пройняв: невже в такому тоненькому прошарку існує життя. Там розумієш, наскільки неправильно живе суспільство. Маю на увазі створення ядерної, хімічної зброї – все це засмічує нашу біосферу», – говорив космонавт.
Після повернення в Україну кар’єра Каденюка пішла в гору. У 1998 році він став начальником управління авіації військ ППО. У наступному році - помічником президента Кучми з питань авіації і космонавтики, і, навіть, був народним депутатом. Згодом захистив дисертацію. Писав книги, став почесним професором кількох університетів.
Леоніда Каденюка не стало 31 січня 2018 року - він раптово помер в парку Царське Село у Києві під час ранкової пробіжки.
Ювілеї дня:
222 роки від дня народження Франца Шуберта (1797-1828), австрійського композитора, одного з перших представників музичного романтизму. Основоположник романтичної пісні-романсу (створив їх понад 600) і лірико-романтичної симфонії. Автор пісенних циклів «Прекрасна мельничиха», «Зимовий шлях», «Лебедина пісня»; пісень «Баркарола», «Вечірня серенада», «Ave Maria». Для львівського музичного товариства св. Цецилії написав чотириголосний псалом для хору. Композитор жив у надзвичайних злиднях. 26 березня 1828 року, за декілька місяців до смерті, він дав один єдиний «авторський» концерт, на гонорар від якого купив собі рояль – це була мрія усього його життя. Помер Франц Шуберт на 31 році життя у Відні від черевного тифу.
Цього дня народився Джастін Тімберлейк (1981), американський поп- і R&B-співак, композитор, продюсер, танцюрист і актор, улюбленець МТV і жіночого глянцю. Володар чотирьох премій «Еммі» та дев’яти «Греммі». Джастін Тімберлейк – типовий продукт американської індустрії поп-культури. З дитинства хлопець марив сценою, брав участь у численних музично-розважальних шоу. Можна сказати, що він ріс на очах у публіки. Зажив іміджу «правильного» плейбоя, впродовж якогось часу вважався офіційним нареченим солодкоголосої білявки Брітні Спірс. Було то кохання, чи просто піар-хід, покликаний привернути ще більшу увагу до Джастіна і Брітні, вигаданий цинічно-розважливими продюсерами – ніхто не знає, але весіллям справа не закінчилася. Потім стався курйоз 2004 року під час виконання спільної пісні з Джанет Джексон, коли Джастін, наче ненавмисно, відірвав верхню частину топу співачки, оголивши їй груди. Таблоїди світу захлиналися в емоціях, переоповідаючи подію й проводили справжні розслідування з приводу «що ж то було». Після того чи то спланованого, чи то й дійсно прикрого випадку, який, тим не менш, поставив Тімберлейка в центр скандалу, артист вирішив зробити декількарічну паузу у власній кар’єрі. Тріумфально повернувся в музику в 2013 у спільній пісні з репером Джей-Зі. Нині продовжує співати, танцювати, знімається в кіно («Альфа Дог», «Соціальна мережа» (фільм отримав «Оскар»), «Дуже погана училка», «Кручений м’яч»), поволі виходячи з ролі кумира тінейджерів. Одружений з акторкою Джессікою Біл. У 2015 році у подружжя народився син.
Роковини смерті:
День пам’яті Олекси Гасина (псевдо «Лицар», «Тур», «Дор»; 1907-1949), українського політичного і військового діяча, учасника визвольних змагань 1940-х років, заступника військового міністра в Українському державному правлінні (1941), керівника групи УПА-Захід, начальника Головного військового штабу УПА (1946–1949). Полковник Української Повстанської Армії. Життя Олекси Гасина – типовий приклад самовідданого служіння Україні, мужнього людського протистояння величезним репресивним машинам Польщі, Росії, Німеччини, які безупинно намагалися підім’яти під себе українську незалежність; зразок нонконформізму, віри і самопожертви до останньої миті. Народився Олекса Гасин в селі Конюхів на Львівщині. Навчався у Стрийській гімназії, де познайомився й потоваришував зі Степаном Бандерою. Член УВО, в ОУН від 1929 року. Навчався у Львівській політехніці (1931–1935, з перервами через арешти). Поряд з прагненням здобути вищу освіту ґрунтовно вивчав військову справу. Зокрема, у 1929 році закінчив польську школу підхорунжих зі званням чотового-підхорунжого, зайнявши друге місце серед всієї школи, що було нечуваним досягненням для українця. У 1937 – скорочений курс Баварської воєнної академії. У 1934-1935 відбував покарання у концтаборі Береза-Картузька. Неодноразово арештований польською поліцією (1931, 1933, 1937). Напередодні німецько-радянської війни викладав на краківських старшинських курсах ОУН, працював заступником шефа повстанського штабу. Співавтор «Єдиного генерального плану» збройного повстання проти радянської влади (1941), організував і командував таємною старшинською школою у Львівській області. У 1942 році був арештований гестапо. Після звільнення у 1943 році став одним із керівників партизанської боротьби проти гітлерівців і «совєтів» у Карпатах, яку вели відділи Української Народної Самооборони. Разом із Євгеном Коновальцем написав «Військовий підручник». В січні 1946 року був призначений начальником штабу УПА. Розробив і реалізував план боротьби УПА в нових умовах. Останнім часом мусив переховуватися, перебувати в підпіллі. На нього посилено полювали енкаведисти. Загинув у перестрілці з чекістами у Львові – потрапив у засідку біля конспіративної квартири. Батьків Олекси Гасина було вислано до Сибіру, брати загинули, захищаючи незалежність України; дружину Ольгу (теж підпільниця) згодом було арештовано й заслано до сталінських таборів (після звільнення жила в Броварах під Києвом, там і похована; одна з вулиць названа її ім’ям); діти – син та дві дочки – поневірялися по дитбудинках та інтернатах. На батьківщині видатного борця за свободу України встановлено пам’ятник, діє меморіальний музей; у Львові, на розі вулиць Стефаника і Коперника (місце загибелі Гасина) встановлено пам’ятний знак.
