15 лютого. Пам’ятні дати

День вшанування учасників бойових дій на території інших держав встановлено згідно з Указом Президента від 11 лютого 2004 року.

Ця дата вибрана не випадково: 15 лютого 1989 року завершилась радянська військова інтервенція в Афганістані. Через горнило тієї війни пройшли 160 тисяч українців, 12 тисяч з них отримали поранення, контузії, були скалічені, а 3360 – не повернулися до своїх домівок.

Окрім афганської, за часів СРСР, українські військові брали участь і в інших локальних війнах і збройних конфліктах на території 16 іноземних держав - вони виконували «інтернаціональний» обов’язок у Чилі, Іспанії, Єгипті, В’єтнамі, Ефіопії, Сирії, Анголі, Мозамбіку на острові Куба та в інших «гарячих» точках.

Після здобуття Україною незалежності наші військові фахівці стали учасниками багатьох миротворчих місій. За даними Міністерства оборони України, з 1992 року в міжнародних миротворчих операціях взяли участь майже 44 тис. військовослужбовців.

Від самого початку війни на сході України тисячі ветеранів, насамперед «афганців», виступили на захист рідної землі. Нині вони проходять службу у складі Збройних сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, СБУ та інших силових підрозділах.

Цього дня зазвичай відбувається низка урочистих заходів і церемоній –  покладання квітів до пам’ятних знаків, проведення мітингів-реквіємів, зустрічей з учасниками бойових дій на території інших держав. У храмах і монастирях звершуватимуться панахиди за загиблими та померлими учасниками бойових дій на території інших держав.

Разом з тим, сьогодні у християн східного обряду останнє велике свято зими – Стрітення. Повна й офіційна назва цього одного з двунадесятих свят богослужбового року –  Стрітення Господа нашого Ісуса Христа. За Євангелієм, цього дня маленького Ісуса принесли в Єрусалимський храм для обряду посвячення Богу. Сталося це на сороковий день після Його народження. В храмі Богородицю з Немовлям зустрів старець Симеон, котрому було відкрито Святим Духом, що він не помре, поки не побачить очікуваного в Ізраїлі Месію («помазаника», «царя»).  За переказами, Симеон чекав на цю подію 350 років. Побачивши немовля Ісуса, він упізнав у Ньому Спасителя. Старець взяв Богонемовля на руки і передрік, що в цій дитині – спасіння для всіх народів. Смисл свята в тому, що прославляється «зустріч» Симеона з Богом – визнання того, що втілення Бога в людину було реальним. Свято відзначається на сороковий день після Різдва Христового і встановлене в IV столітті. В народі зі Стрітенням, яке ще називали Громницями, або Зимобором пов’язували надії на весну. Вважалося, що в цей день зустрічається зима з літом. З цього приводу казали: «Прийшла громниця – зимі половиця», оскільки «В цей  день лютий до березня приїхав». На честь Стрітення в церквах робили відправи, святили воду й свічки. 

Ювілеї дня:

455 років від дня народження Ґалілео Ґалілея (1564-1642), італійського мислителя, вченого доби Відродження, одного з засновників експериментально-теоретичного природознавства. Встановив ізохронність коливань маятника, закони вільного падіння, інерції тіл, рівноваги сил у механізмах, сконструював перший термометр, гідростатичні терези, маятниковий годинник, мікроскоп, 3-кратну і 32-кратну зорові труби. В результаті астрономічних спостережень відкрив чотири супутники Юпітера, гори на Місяці, плями на Сонці, фази Венери тощо. Захищав геліоцентричну систему світу, за що піддавався суду інквізиції (1633). У 1992 році Папа Римський Іван Павло ІІ оголосив рішення суду інквізиції помилковим.

147 років від дня народження Густава Ціріца (1872–1920), українського військового діяча, генерал-майора, начальника штабу Української галицької армії. Народився у місті Сатмар в Угорській частині Австро-Угорщини (тепер місто Сату-Маре в Румунії). Дитинство та юність минули у Стрию на Львівщині. У 1891 році закінчив Стрийську гімназію, згодом навчався у Віденській кадетській школі. У 1987 році завершив навчання в офіцерській піхотній школі й отримав звання четаря. З 1900 служив у Генеральному штабі австро-угорської армії, у 1903-1906 – професор Кадетської школи у Львові. Після закінчення в 1909 році військової Академії служив у Галичині. Автор низки військово-теоретичних праць. Перед Першою світовою війною призначений професором кафедри тактики і стратегії Вищих гарматних курсів у Відні. З початком Першої світової війни і до березня 1915 року – начальник штабу 43-ї стрілецької дивізії. Брав участь у боях на російському фронті під Львовом і Чернівцями. З 1915 року – начальник вишкільного відділу військового міністерства, командир 29-ї піхотної дивізії. В УГА з лютого 1919 року. Під час українсько-польської війни 1918-1919 років – начальник штабу корпусу, заступник військового міністра, начальник штабу УГА. В другій половина листопада 1919 року під проводом начальника штабу Ціріца почалася реорганізація УГА; в корпусах і бригадах з’явилися денікінські офіцери. Після переходу частини Галицької армії на бік Червоної армії 10 лютого 1920 року заарештований і разом із командувачем армії генералом Осипом Микиткою вивезений до Москви. Влітку 1920 року помер у тюремній лікарні. За іншими даними, на початку серпня 1920 року разом з генералом Осипом Микиткою розстріляний.

127 років від дня народження Марії Іванівни Юнак (1892–1977), українського живописця, графіка. Серед найвідоміших робіт: «Казка» (1921), «Портрет В. Кутинської» (922), «Портрет І. Франка» (1927), «Квіти» (1972), фреска «Пори року» (1975). Представниця української школи монументального живопису, учениця Михайла Бойчука, розстріляного більшовиками в 1937 році разом зі своїми учнями і сподвижниками Іваном Падалкою та Василем Седлярем. Мірія Юнак уникла страшної долі вчителя і старших колег, але тінь тих страшних репресій упала на все подальше її життя. Її не прийняли в Спілку художників, їй, «бойчукістці», важко було влаштуватися на роботу, а головне – вона практично була позбавлена можливості займатися фрескою, яку вважала справою свого життя. Частина її робіт була знищена під час війни, а частина в роки боротьби з «бойчукізмом». Попри все, Марія Іванівна була людиною сильною і гордою – все життя сумлінно працювала, оформляла книжки, писала етюди, розробляла ескізи килимів, декоративних подушок, гобеленів. Вона ніколи не зраджувала власним переконанням, не йшла на жодні компроміси з совістю. Молодша сестра Марії Юнак Ольга була графіком.