4 квітня. Пам’ятні дати
4 квітня 1949 року у Вашингтоні представниками 12 країн був підписаний Північноатлантичний договір, на підставі якого було засновано Організацію Північно-Атлантичного Договору (North Atlantic Treaty Organization, НАТО) – міжнародну військово-політичну організацію, союз колективної оборони. Північноатлантичний альянс був створений на основі договору між країнами-членами, кожна з яких приєдналася до нього добровільно після публічного обговорення і відповідного парламентського процесу. Договір поважає їхні індивідуальні права та міжнародні зобов’язання згідно зі Статутом ООН. Він зобов’язує країни-учасниці взяти на себе частину ризиків і відповідальності за колективну безпеку, а також утримуватись від приєднання до будь-яких інших міжнародних зобов’язань, які можуть суперечити договору. Усі рішення в НАТО приймаються колегіально на основі консенсусу. Найважливішим органом прийняття рішень в НАТО є Північноатлантична рада, в якій беруть участь представники усіх країн-членів Альянсу на рівні послів, міністрів або глав держав та урядів. На сьогодні Організація Північноатлантичного договору – це альянс 29 країн з Північної Америки і Європи. НАТО була створена на противагу експансіоністській політиці СРСР. Адже, між 1947 і 1949 роками сталася низка драматичних політичних подій, які змусили західні країни серйозно замислитись над проблемами безпеки. Першим кроком у повоєнній реконструкції західноєвропейської безпеки і створенні оборонної організації Західноєвропейського Союзу став Брюссельський договір, підписаний у березні 1948 року п’ятьма країнами Західної Європи – Бельгією, Францією, Люксембургом, Нідерландами і Великою Британією. Це також був перший крок на шляху до підписання у 1949 році Північноатлантичного договору та створення НАТО. Відносини між НАТО і Україною розвиваються з моменту отримання Україною незалежності в 1991 році – тоді наша країна приєдналася до Ради північноатлантичної співпраці (згодом замінена на Раду євроатлантичного партнерства). В 1994 році Україна стала першою пострадянською країною, яка приєдналася до Партнерства заради миру. Протягом 90-х років українці продемонстрували своє прагнення взяти участь у забезпеченні євроатлантичної безпеки, надаючи підтримку миротворчим операціям під проводом НАТО на Балканах. 9 липня 1997 року в Мадриді український президент і глави держав і урядів НАТО підписали Хартію про Особливе партнерство між НАТО і Україною. Згідно з Хартією було створено Комісію Україна-НАТО (КУН), яка є органом прийняття рішень, відповідальним за розвиток відносин між НАТО і Україною та скерування спільної діяльності. У травні 1997 року в Києві відкрився Центр інформації та документації НАТО, а в квітні 1999 року – Офіс зв’язку НАТО; 2004 – Офіс оборонної документації НАТО в Україні. Вперше офіційно про бажання України вступити до НАТО, було проголошено у травні 2002 року, незадовго до п’ятої річниці підписання Хартії. На сьогодні, зважаючи на збройну агресію й ризик подальших воєнних дій з боку Росії, тема вступу України до НАТО є надзвичайно актуальною.
Разом з тим, сьогодні Міжнародний день просвіти з питань мінної небезпеки та допомоги в діяльності щодо розмінування. День проголошений на 60-й сесії Генеральної Асамблеї ООН резолюцією 8 грудня 2005 року. Міни і вибухонебезпечні пережитки війни складають серйозну загрозу безпеці, здоров’ю і життю цивільного населення, а також перешкоджають соціально-економічному розвитку на національному і місцевому рівнях. За даними ООН на сьогодні у 64 державах, у зонах минулих і нинішніх збройних конфліктів, знаходиться понад 100 мільйонів мін. Близько 90 відсотків цих мін – протипіхотні, тобто такі, від яких гинуть або калічаться люди, здебільшого мирні мешканці. За останні 15 років підірвалися на мінах і загинули понад півтора мільйона людей, а покалічились утроє більше. Тема Дня в 2019 році: «Організація Об'єднаних Націй просуває цілі в питаннях сталого розвитку: Безпечна земля - безпечний дім». Протягом 20 років Служба ООН з питань діяльності, пов’язаної з розмінуванням (ЮНМАС), займається питаннями реагування на потреби людей, чиєму життю загрожують вибухові пристрої, включаючи цивільних осіб, миротворців і гуманітарних співробітників. ЮНМАС рятує життя, сприяючи в розгортанні Місій ООН, доставці гуманітарної допомоги, захисту цивільного населення, підтримці добровільного повернення внутрішньо переміщених осіб чи біженців. Цього року в рамках програм з розмінування в декількох країнах будуть проводитися акції «Безпечна земля». Так, ЮНМАС організовує футбольний турнір в Газі, на Кіпрі ЮНМАС проведе остаточну очистку від мін в буферній зоні, де буде побудований спортивний об'єкт, в Сомалі пройде футбольний матч, а в Іраку заплановані автогонки. Заходи в рамках акції заплановано в Південному Судані, Лівані та Колумбії. Як відомо, в зв’язку з воєнними діями на сході України, проблема мінної безпеки для нашої держави стоїть надзвичайно гостро – незважаючи на заходи, які вживаються, продовжують траплятися нещасні випадки, від вибухів боєприпасів гинуть та травмуються люди.
Ювілеї дня:
95 років тому народився Микола Лемик (1914-1941), український політичний діяч, член ОУН. 21 жовтня 1933 року Лемик за наказом проводу українських націоналістів убив начальника канцелярії (за деякими даними, емісара більшовицьких спецслужб) консульства СРСР у Львові Олексія Майлова на знак протесту проти штучно організованого радянською владою голодомору 1932–1933 рр. в Україні. Негайний суд у Львові, який відбувся в жовтні-листопаді 1933 року, засудив Лемика до смертної кари. Через деякий час вирок був замінений на довічне ув’язнення. На початку Другої світової війни був звільнений з тюрми, став одним з організаторів Похідних груп ОУН та їх діяльності в Україні. В жовтні 1941 року був заарештований гестапо і розстріляний у Миргороді (Полтавська обл.).
Цього дня народилась Квітка Цісик (1953-1998), американська співачка українського походження. Народилася вона у Нью-Йорку в родині українських емігрантів. Цісики виїхала зі Львова у 1944 році. Мешкали спочатку в німецькому Байройті, з 1949 – у США. Батько, Володимир Цісик, працював викладачем в Українському музичному інституті, штат Нью-Йорк, а мати Іванна – в банку. З дитинства Квітка навчалася грі на скрипці, гарно співала. В 1974 році закінчила консерваторію в Нью-Йорку. Під час навчання взяла собі псевдонім Кейсі від ініціалів К. С. Виконувала джинґли, була бек-вокалісткою у Боба Джеймса, Роберта Флека, Майкла Джексона та інших американських виконавців. 1977 року зіграла епізодичну роль у комедійній мелодрамі «Ти світло мого життя». За виконання однойменної пісні до цього фільму отримала «Оскар». 10 років Квітка Цісик була голосом автомобільної компанії Ford. Крім того, озвучувала реклами інших великих корпорацій Америки. Записала два україномовних альбоми: «Пісні України» (1980) та «Два кольори» (1989). 1983 року співачка разом із матір’ю відвідала Україну. Була у Львові, інших містах Західної України. Саме після тієї поїздки в її репертуарі з’явилися пісні Володимира Івасюка. Квітка Цісик двічі була в шлюбі. У другому шлюбі у неї народився син Едвард-Володимир (нині піаніст). Сім років жінка боролася з раком. 29 березня 1998 року вона померла, не доживши п’яти днів до свого 45-річчя. Якою була Квітка Цісик у житті? Вона любила свою сім’ю, не мислила себе без співу. Любила босою пройтися безлюдним берегом океану, тримаючи за руку маленького сина. Любила плавати, запливати далеко-далеко, як тільки можна, аби з берега здаватися малесенькою цяткою на тлі горизонту. Любила довгі спокійні кінні прогулянки за містом і разом із тим – шалену швидкість – впродовж багатьох років їздила на спортивному Jaguar, хоча могла дозволити собі найновішу модель Ford (компанія дарувала їй автівки). Любила погратися зі своїм велетенським чау-чау на прізвисько Медьо. Мешкала співачка в просторих апартаментах біля Централ-парку. В Україні її музика почала звучати наприкінці 80-х років. Усі, хто вперше чув голос Квітки, був вражений, заскочений зненацька, приголомшений. Цей голос брав вас у полон одразу і назавжди – він був неповторний і незабутній – поєднання сили, ніжності та щирості. Цьому проникливому чару піддавалися всі – починаючи з професійних музикантів, й закінчуючи одеським таксистом, чиї смаки далі «блатаря» і Міші Шуфутинського не простягалися. Поет Іван Малкович згадує, як після того, як він привіз на початку 90-х з Канади до себе в Карпати диск Квітки Цісик, то всі сусіди переписали собі платівку, а один чоловік, котрий жив на найвищій горі і мав гучномовця, щонеділі після церковної служби пускав голос Квітки Цісик на найближчі гори. На одному з україномовних альбомів Квітки Цісик написано: «Ця збірка пісень є бажанням мого українського серця вплести радісні нитки в розшарпане життям полотно, на якому вишита доля нашого народу…»
Роковини смерті:
День пам'яті Олега Антонова (1906-1984), прославленого авіаконструктора, ім’я якого носять найбільші у світі літаки – «Руслан» та «Мрія». З 1946 року – головний конструктор, в 1967–1984 рр. – генеральний конструктор ДКБ (Київ). Загалом Антонов створив 52 типи планерів та 22 типи літаків. У 1997 Національною Академією наук України була заснована Премія НАН України імені О.К. Антонова, яка вручається Відділенням механіки НАН України за видатні досягнення в галузі технічної механіки та літакобудування.
