29 квітня. Пам’ятні дати

В Україні обливати когось або самого себе водою у Великодній понеділок – стародавній звичай, пов’язаний із весняним очищенням водою.

Як відомо, в давні часи вважалося, що вода і вогонь мали чарівні властивості: проганяли злі сили, надавали родючість матері-землі, а людини - здоров’я і добробут. Тому у циклі Сонячних свят на початку кожної пори року цим стихіям віддавалась особлива пошана. Отже, на початку весни – а весна починалась після весняного рівнодення, був ритуал обливання водою. Коли на весні дівчина і хлопець будуть облиті водою – влітку будуть дощі, буде врожай, а «обливані» будуть цілу весну й літо чисті, здорові, сильні.

Разом з тим, на другий день Великодня в Україні існує традиція ходити в гості один до одного, обмінюватися писанками або крашанками, зичити всіляких гараздів.

Події дня:

Цього дня, у 1918 році, на зміну Центральній Раді прийшов гетьманат Павла Скоропадського. Вранці 29 квітня була оприлюднена «Грамота до всього українського народу», яка сповіщала народ України, що Павло Скоропадський оголосив себе Гетьманом всієї України. Як відомо, 9 лютого 1918 року, в Бресті, був підписаний Брестський мирний договір, згідно з яким Німеччина, Австро-Угорщина, Туреччина і Болгарія визнали Україну самостійною державою. Однією з умов договору було надання Німеччиною і Австро-Угорщиною військової допомоги для визволення України від більшовиків. Вже на початку березня уряд УНР повернувся з Вінниці до Києва, а більша територія країни була окупована німецько-австрійськими військами. Свої основні зусилля Центральна Рада спрямувала на підготовку конституції, затвердження якої планувалось 29 квітня. Саме цього дня і відбулось останнє засідання Центральної Ради. На ньому був ухвалений проект Конституції Української Народної Республіки. На цьому ж засіданні опівдні, коли на Софійському майдані вже вітали обраного на гетьманство Скоропадського, за три квартали, по вулиці Володимирській, обрали першого Президента Української республіки – Михайла Грушевського. Всі розуміли, що то була виключно символічна акція. Після того, як всім стало зрозуміло, що жодних арештів та переслідувань членів Центральної Ради нова влада здійснювати не збирається, Грушевський як приватна особа та всіма шанований учений і патріарх українського національного руху оселився на віллі Виноградний сад (сучасний масив Виноградар) поблизу Києва. За гетьманства Скоропадського було відкрито близько 150 нових україномовних гімназій, у Києві та Кам’янці-Подільському створено два нові університети, засновано Національний архів та Національну бібліотеку, відкрито Українську академію наук. Проте йому не вдалося зробити головного – подолати більшовицьку агітацію та опозиційні настрої в суспільстві, зумовлені автократичними методами правління гетьманської влади й невирішеністю аграрного питання. 14 листопада 1918 року, намагаючись зберегти владу, гетьман проголосив федерацію Української держави з майбутньою небільшовицькою Росією, що стало приводом до антигетьманського повстання 13 грудня 1918 року.

Цього ж дня, у Севастополі, переважна більшість кораблів Чорноморського флоту підняла український прапор. Ще 27 січня 1918 року Центрально Радою був прийнятий тимчасовий закон про флот УНР, яким російський Чорноморський флот (як військовий, так і транспортний) оголошувався флотом УНР. Однак на той час чорноморське узбережжя було захоплене більшовиками. Після підписання Берестейської угоди, розпочалося визволення України її військами у союзі з військами Німеччини та Австро-Угорщини. Поразки червоних військ в Україні у березні-квітні значно послабили більшовицьку владу на Кримському півострові. 22 квітня до Криму з боями прорвалася група полковника Армії УНР Петра Болбочана. Згодом до Севастополя прибула делегація УНР. Після довгих переговорів контр-адмірал Михайло Саблін офіційно оголосив Чорноморський флот флотом УНР та наказав урочисто підняти українські прапори. Це рішення було прийняте з урахуванням підсумків делегатських зборів на лінкорі «Воля» та настроїв української більшості команд. Відтак 29 квітня 1918 року до шостої години вечора в Севастополі на лінкорах, крейсерах, деяких есмінцях були спущені червоні прапори та підняті українські. Флагманом тодішнього українського флоту став корабель «Святий Юрій Побідоносець». Проте, вже наступного дня, піддавшись на пропаганду більшовиків, частина кораблів вийшла до Новоросійська. В Севастополі під українським прапором залишилися: 7 лінійних кораблів, 3 крейсери, 12 есмінців, 15 підводних човнів, 5 плавучих баз, 3 румунських допоміжних крейсери, велика кількість транспортних та допоміжних кораблів. Не дивлячись на це, дата 29 квітня стала днем зародження Українського військового флоту. У квітні 1919 року Морським Міністерством УНР було встановлено прийняти день 29 квітня днем Свята Українського Державного Флоту і разом з тим днем Свята Українського Чорного Моря. Того ж року в українських частинах морської піхоти, які розміщувалися в Коломиї, відбулося перше святкування дня Українського Державного Флоту. У період між двома світовими війнами день 29 квітня відзначався як свято в Західній Україні та майже по всіх осередках української еміграції Європи та Азії. Не забували про цей день і після Другої світової війни. Так, у 1951 році Підпільна Пошта України випустила перший пам’ятний блок з чотирьох марок під назвою «Вітай, Чорне море!», присвячений 33-й річниці з дня підняття українських прапорів кораблями Чорноморського флоту. У 1953 у Філадельфії (США) відбулась академія на честь Свята Українського Моря, влаштована Організацією Демократичної Української Молоді. А у 1959, в Аргентині організація «Легіон ім. Симона Петлюри» відзначила Свято Українського Моря і Фльоту. В 60-ту річницю підйому українських прапорів на Чорноморському флоті, у Нью-Йорку, на борту історичного вітрильника «Peking», відбулася історична реконструкція подій 1918 року: корабель було символічно перейменовано на «Святий Юрій Побідоносець» і передано до складу Чорноморського флоту УНР. Таким чином, свято 29 квітня відзначалося на всіх континентах, де існувала українська діаспора.

Ювілеї дня:

165 років від дня народження Жюля Анрі Пуанкаре (1854–1912), французького математика, фізика й астронома, голови Паризької академії наук (1906), члена Французької академії (й понад 30 академій світу). Автор понад 1000 робіт, багато з яких можна віднести до різноманітних наукових напрямків. Математична діяльність ученого мала міждисциплінарний характер. Його роботи, опубліковані Паризькою Академією наук в 1916-1956 рр., становлять одинадцять томів. Це праці зі створеної ним топології, автоморфних функцій, теорії диференціальних рівнянь, багатовимірного комплексного аналізу, інтергральних рівнянь, неевклідової геометрії, теорії ймовірностей, теорії чисел, небесної механіки, філософії математики та філософії науки.

138 років від дня народження Катерини Андріївни Рубчакової (1881–1919), української актриси і співачки (сопрано). Співу навчалась приватно. Працювала в Руському народному театрі у Львові, Чернівецькому українському драматичному театрі та Новому львівському театрі. 100-річчя з дня народження актриси, за рішенням ЮНЕСКО, відзначалось (1981) у міжнародному масштабі. Катерину Рубчакову критика і публіка називала «галицькою Заньковецькою». Найкращими образами артистки були Анна («Украдене щастя» Франка), Маруся («Ой не ходи, Грицю» Старицького), Галя («Назар Стодоля» Шевченка), Тетяна («Міщани» Горького), Маша («Живий Труп» Толстого) та ін. Катерина Рубчакова як співачка значно поступалася перед Рубчаковою як драматичною актрисою. Вона володіла досить приємним, але не сильним голосом. Проте й в опері артистка створила яскраві образи, такі, як Оксана («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Катерина («Катерина» Аркаса), Галька («Галька» Монюшка), Маргарита («Фауст» Гуно).

Роковини смерті:

День пам’яті Дмитра Гнатюка (1925-2016), українського оперного співака. Широкому загалу Дмитро Гнатюк був відомий, передусім, як виконавець легендарних українських хитів 60-х років – «Два кольори», «Пісня про рушник» і «Як тебе не любити, Києве мій!». Загалом Протягом свого життя артист записав понад 15 платівок і шість компакт-дисків. Давав безліч концертів як співак. На оперній сцені він створив такі самобутні образи, як Остап, Микола («Тарас Бульба», «Наталка-Полтавка» Лисенка), Петруччио («Приборкання норовливої» Шебалина), Мазепа, Онєгін («Мазепа», «Євгеній Онєгін» Чайковського), Демон («Демон» Рубінштейна), Фігаро («Севільський цирульник» Россіні), Ріголетто («Ріголетто» Верді). Як режисер поставив понад 20 вистав. Працював головним режисером Національної опери, викладав у Національній музичній академії України імені Петра Чайковського. Був депутатом Верховної Ради України.