14 вересня. Пам’ятні дати

День встановлений згідно з Указом Президента від 12 січня 1996 й щороку відзначається у другу суботу вересня. Український кінематограф бере початок ще з кінця ХІХ століття, коли в 1893 році механік Одеського університету Йосип Тимченко на три місяці раніше за Едісона й більше ніж за рік раніше братів Люм’єрів сконструював кінознімальний та кінопроекційний апарати. Кілька років по тому, в Харкові Альфред Федецький зняв кілька короткометражних картин і 2 грудня 1896 у приміщенні Харківського оперного театру (тепер обласна філармонія) провів перший в Україні публічний кіносеанс. На час винайдення кіно вважалося атракціоном, «рухомою фотографією»; воно багато запозичувало з літератури і театру. В Україні ігрові стрічки з’явилися 1907 року, з 1909 почали випускались комедії, драми, водевілі з репертуару та у виконанні акторів українських театрів: «Шельменко-денщик», «Москаль-чарівник», «Ніч перед Різдвом». Існували невеликі студії в Катеринославі (Дніпро), Одесі, Києві. Потім були по-справжньому «революційні» для українського кіно 20-ті роки ХХ століття, коли з’явилися фільми Довженка «Звенигора» (1928), «Арсенал» (1929), «Земля» (1930). З появою звуку український кінематограф отримав нове дихання. У 30-х роках Іван Кавалерідзе знімає «Коліївщину» (1933), «Прометея» (1935), «Наталку Полтавку» (1936), «Запорожця за Дунаєм» (1937). Після Другої світової війни, попри жорстку цензуру й тиск з боку тоталітарної держави, на екрани кінотеатрів виходять фільми Леоніда Осики, Сергія Параджанова, Кіри Муратової, Юрія Іллєнка та інших визначних українських кінорежисерів, де й досі немеркнучим світлом сяють зірки акторського таланту Івана Миколайчука та Леоніда Бикова, Лариси Кадочникової та Ади Роговцевої, Богдана Ступки та Костянтина Степанкова. У новітній час, незважаючи на всі перешкоди, наше кіно продовжує не просто жити, а й набирати обертів світового масштабу. Варто згадати хоча б фільми Сергія Лозниці, Мирослава Слабошпицького, Марини Вроди, Олеся Саніна, Михайла Іллєнка, Ахтема Сеітаблаєва.

Разом з тим, щороку в другу суботу вересня відзначається День фізичної культури і спорту. Свято встановлено в Україні «…на підтримку ініціативи фізкультурних і спортивних організацій та об’єднань громадян…» згідно з Указом Президента «Про День фізкультури і спорту» від 29 червня 1994 року. Цього дня заплановані традиційні фізкультурно-оздоровчі заходи, показові виступи провідних спортсменів, вихованців спортивних шкіл, спортивних клубів; зустрічі з видатними спортсменами, тренерами, фахівцями та ветеранами фізкультурно-спортивного руху.

Події дня:

Цього дня 1939 року у США було здійснено перший політ дослідного зразка гелікоптера Ігоря Сікорського VS-300 (S-46). У 1944 році на його основі було створено перший у світі гелікоптер, який випускався серійно.

Ювілеї дня:

107 років від дня народження Едуарда фон Фальц-Фейна (1912-2018), громадського діяча князівства Ліхтенштейн, знаного мецената. Племінник засновника унікального заповідника «Асканія-Нова» Фрідріха фон Фальц-Фейна народився в шляхетній родині на півдні України. Його бабуся Софія була засновницею величезного маєтку на Херсонщині. Згодом її під час страшних подій 1917 року вб’ють червоні. Рятуючи життя, родина Едуарда Фальц-Фейна змушена була залишити батьківщину і після довгих поневірянь, зрештою, знайшла притулок у Ліхтенштейні. Впродовж десятиліть батьки Едуарда мріяли повернутися на рідну землю, але втілити їхню мрію в життя випало лише їхньому синові. Барон Едуард Фальц-Фейн неодноразово бував в Україні. На його кошти побудована церква в селі Гаврилівка на Херсонщині (колишній маєток батьків); він виділив кошти на реставрацію садиби Фальц-Фейн в «Асканії-Новій» та став одним із засновників Фонду «Асканія-Нова»; передав НАН України бібліотеку Сержа Лифаря, яку за чималі кошти викупив на одному з аукціонів. «У моїх жилах тече і часточка української крові. Я ніколи про це не забуваю. Саме тому, живучи впродовж багатьох років за межами України, я залишаюся її патріотом…» І один із рецептів щасливого і довгого життя від Фальц-Фейна: «Не можна весь час жити минулим. Завжди треба вчасно перегортати сторінку й іти далі».

93 роки від дня народження Мішеля Бютора (1926-2016), французького письменника, представника «нового роману» (утім, сам письменник заперечував належність до цього літературного напрямку). Автор романів «Міланський проїзд», «Розподіл часу», «Зміна», «Сходи», літературних та мистецтвознавчих есе «Репертуар», книг про Шарля Бодлера, Мішеля Монтеня, Франсуа Рабле, Мерселя Пруста, Гюстава Флобера. Лауреат численних літературних премій, зокрема й премії Ренодо.

83 роки від дня народження Богдана Медвідського (1936), українського філолога, фольклориста, етнографа у Канаді. Доктор філософії, професор. Закінчив Оттавський університет, працював на факультеті слов’янських мов і літератур Торонтського університету, в Карлтонському університеті (Оттава); з 1971 – професор Альбертського університету. Член асоціації канадських фольклористів, Канадської асоціації славістів, Американського фольклорного товариства, Асоціації канадських етнічних досліджень, НТШ в Канаді та ін. Досліджував мову новел Василя Стефаника; вивчає фольклор, етнографію і народне мистецтво українців Канади. Співавтор ряду англомовних праць з фольклористики.

Роковини смерті:

82 роки із дня смерті Томаша Масарика (1850-1937), державного і політичного діяча Чехословаччини, першого Президента незалежної Республіки Чехо-Словаччина (1918-1935), вченого-філософа. Заслугою Масарика було створення у міжвоєнній Чехо-Словаччині стабільного і функціонуючого демократичного ладу. Він був для цієї країни тією ж знаковою постаттю, що й Маннергейм для Фінляндії, чи Ататюрк для Туреччини. На пост глави держави Масарик обирався в 1920, 1927, 1934 роках і як один з найавторитетніших політиків країни сприяв її соціально-політичній та економічній консолідації. У грудні 1935 року 85-річний Масарик передав президентські повноваження своєму найулюбленішому учневі й послідовнику Едуарду Бенешу, а 14 вересня 1937 помер. Створена ним держава протрималася трохи більше року, але закладений Масариком фундамент виявився настільки потужним, що й нині, після багатьох десятиріч володарювання нацистів і комуністів, Чехія як одна з найуспішніших постсоціалістичних країн займає гідне місце серед європейських держав.

37 років тому в автомобільній катастрофі загинула Грейс Патриція Келлі (1929-1982), княгиня Монако (з квітня 1956), дружина князя Монако Реньє ІІІ, кінозірка 50-х років. Знялась у головних ролях у фільмах: «Рівно опівдні», «Сільська дівчина» (премія «Оскар») і «Вище суспільство», а також у трьох фільмах Альфреда Хічкока - «Наберіть «М» для вбивства», «Вікно у двір», «Спіймати злодія».