4 жовтня. Пам’ятні дати
Міжнародний день захисту тварин покликаний звернути увагу людства не лише на власні проблеми, але й згадати про інших мешканців планети. День відзначається за рішенням Міжнародного конгресу прибічників руху захисників природи, що проходив у 1931 році у Флоренції. Дата проведення Всесвітнього дня захисту тварин обрана не випадково – 4 жовтня католики вшановують пам’ять святого Франциска Ассізького (1181–1226), одного з найулюбленіших католицьких святих, покровителя тварин. Саме Франциска вважають одним із фундаторів такого вчення як екологічна етика. Він був унікальною людиною: попри те, що вважав своїм покликанням «оплакувати страждання Христа» і попри власні фізичні страждання наприкінці життя, Франциск до останнього зберігав унікальну свіжість погляду на світ і відповідно, поетичне до нього ставлення. Його братня любов до всього живого є важливою складовою його гімнів. Він підгодовував під час холодів бджіл медом і вином, підіймав з дороги хробаків, щоб їх не задавили, викуповував ягня, яке вели на бійню, звільняв з мисливської пастки зайченя, звертався з проповідями до птаства. Для Франциска все довкілля було Божим творінням, братами і сестрами, однією єдиною сім’єю і все поєднувалося Божою любов’ю. У цей день різні товариства з захисту прав тварин проводять акції у багатьох країн світу, закликаючи людей відмовитися від споживацького та жорстокого ставлення до «братів наших менших», починаючи з домашніх тварин й закінчуючи рідкісними й екзотичними представниками дикої природи.
Сьогодні ж, в День початку космічної ери людства, розпочинається й триватиме до 10 жовтня Всесвітній Тиждень Космосу. Всесвітній тиждень космосу є щорічною подією, яка відзначається в період з 4 по 10 жовтня. Проводиться згідно з резолюцією ГА ООН від 6 грудня 1999 року в ознаменування внеску космічної науки і технологій у поліпшення умов життя людини на Землі. Подія приурочена до успішного запуску першого в світі штучного супутника Землі (керівником проекту був наш співвітчизник Сергій Павлович Корольов), який був виведений на орбіту 4 жовтня 1957 року, а також до набрання чинності 10 жовтня 1967 року Договору про принципи діяльності держав з дослідження і використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла. Україна приєдналася до цього Договору 22 травня 1967 року. Тема Всесвітнього тижня космосу 2019 року - «Місяць: дорога до зірок», присвячена найближчому космічному сусідові Землі. Ця тема тижня обрана у зв'язку з 50-ю річницею здійснення людиною першого кроку на Місяці 20 липня 1969 року.
Разом з тим, щороку, у першу п’ятницю жовтня, у світі відзначається Міжнародний день усмішки. Свято запропоновано американським художником Гарві Беллом, винахідником «смайлика» і відзначається з 1999 року. Головна риса цього дня – гарний позитивний настрій, а девіз – «Зроби добру справу. Допоможи хоча б одній людині усміхнутися». Впродовж тривалого часу про Гарві Белла ніхто в світі не чув. Цілком можливо, що так би воно й тривало далі, якби у 1963 році представники однієї з американських страхових фірм не звернулися до Гарві з проханням вигадати якийсь простий, зрозумілий, але водночас і промовистий логотип компанії. Художник одразу ж запропонував власну розробку, за яку власне і отримав від замовника гонорар 50 доларів. Запропонований Гарві Беллом логотип компанії «State Mutual Life Assurance Company of America» був не чим іншим, як тим, що сьогодні будь-який користувач інтернету назве смайликом. Компанія швиденько виготовила бейджі з логотипом і роздала їх своїм співробітникам. Успіх був грандіозним. Місяць потому смішні пички красувалися не тільки на візитках і бейджах компанії, а повсюдно. Згодом у Сполучених Штатах навіть випустили поштову марку зі смайликом. В одному з інтерв’ю художник зазначив, що надзвичайно щасливий, адже у світі «…не було нічого, зробленого так просто, швидко, але що стало приємним усім».
Події дня:
У 1582 році на основі булли Папи Римського Григорія ХІІІ Inter gravissimas була здійснена реформа календаря. Реформа ліквідувала десятиденну різницю між календарною і астрономічною датою, що виникла з часу введення у 45 році до н. е. Юліанського календаря. Згідно з нововведенням відразу після 4 жовтня 1582 року наступало 14 жовтня, разом з тим, змінювалась методика визначення високосних років. У 1582 році на Григоріанський календар перейшли Іспанія, Італія, Португалія, Річ Посполита (в тому числі і частина України), Франція; наступного - Голландія, Бельгія, Герцогство Брабант, Фландрія, Аугсбург, Трір, Баварія, Зальцбург, а у 1584-у - Австрія, католицькі кантони Швейцарії, Сілезія, Вестфалія та Іспанські колонії в Америці. У 1583 році папа Григорій XIII надіслав Константинопольському Патріарху Ієремії II пропозицію перейти на новий календар. Однак цю пропозицію було відкинуто і більшість православних країн перейшли на григоріанський календар лише на початку ХХ ст.
Цього дня у 1875 році було відкрито Чернівецький університет – один із найстаріших класичних університетів в Україні (нині – Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича). На урочистостях з нагоди відкриття вишу, які розпочалися ополудні гожого осіннього дня 1875 року, виступали представники австрійських університетів (Відня, Праги, Інсбрука, Кракова, Львова), закордонні гості зі Стасбурга і Ґетінґена, а також міністр культури й освіти Австро-Угорщини Карл фон Штремайр. Першим ректором університету Франца Йосифа призначили доктора права Костянтина Томащука. Власне він, будучи депутатом крайового сейму, й запропонував відкрити у Чернівцях виш. Університет мав три факультети – теологічний, правничий і філософський. Студентський склад був національно розмаїтим – із 208 студентів – 41 українця, решта – румуни, німці, євреї. Навчання проводилося німецькою мовою, але на кафедрі східноєвропейської історії викладали історію України. Як відомо, з 1775 року західна частина теперішньої Чернівецької області перебувала у складі Австрійської – пізніше Австро-Угорської імперії як Герцогство Буковина. Після розпаду Австро-Угорської імперії у 1918 році Університет до 1940 року вважався румунським вищим навчальним закладом. У 1940 році після входження Північної Буковини до складу УРСР Університет реорганізовано у державний вищий навчальний заклад з українською мовою навчання. У 1989 році Університетові присвоєно ім’я визначного буковинського письменника Юрія Федьковича, у 2000 році – надано статус національного. Нині в університеті функціонує 16 факультетів і вчиться майже 20 тисяч студентів. З 2011 року за рішенням Комітету Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО Архітектурний ансамбль Резиденції митрополитів Буковини і Далмації (нині Центральний корпус університету) включено до Списку об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Ювілеї дня:
151 рік від дня народження Кирила Йосиповича Студинського (1868-1941), українського філолога-славіста, літературознавця, письменника, громадського діяча. Випускник Віденського університету. З 1900 року працював у Львівському університеті. Досліджував давню, зокрема полемічну, українську літературу, літературний рух у Галичині, українсько-польські та українсько-чеські літературні зв’язки. З 1923-го по 1932-ий роки Студинський очолював Наукове товариство імені Шевченка в Львові, яке тоді було, по суті, академією наук західного регіону. Після приєднання Західної України до УРСР у жовтні 1939 року був обраний головою Народних Зборів Західної України, у 1940 - депутатом Верховної Ради СРСР. Загинув за нез’ясованих обставин у липні 1941 року.
Цього дня народилась Сьюзен Сарандон (1946), американська кіноактриса. Знімалась у фільмах: «Атлантік-сіті», «Голод», «Іствікські відьми», «Білий палац», «Тельма і Луїза», «Клієнт» (премія ВАFТА, 1995), «Мрець іде» (премія «Оскар», 1996), «Красунчик Алфі, або Чого хочуть чоловіки?». Рідкісний випадок для Голлівуду з його культом молодості і краси: свої найвідоміші ролі актриса зіграла після сорока років. Одна з перших більш-менш відомих її ролей – в «Атлантік-сіті» французького кінорежисера Луї Маля, за яку актрису номінували на «Оскар». Але широкій публіці Сарандон була не відома. Лише після виходу на екрани комерційно успішних «Іствікських відьом» (1987) та «Даргемського бика» (1988) актриса зажила слави. Сьюзен Сарандон є переконаною пацифісткою, активно виступаючи проти участі США у збройних конфліктах; захисницею довкілля та прав сексменшин.
Роковини смерті:
350 років з дня смерті Гарменса ван Рейна Рембрандта (1606-1669), голландського живописця і гравера. Твори Рембрандта сповнені життєвості, внутрішнього драматизму, філософського узагальнення, його творчість знаменує собою вершину розвитку голландського мистецтва XVII ст. Характерний художній засіб – застосування ефектів світлотіні. Художня спадщина митця напрочуд різноманітна. Це й портрети, натюрморти, пейзажі, жанрові сцени, картини на історичні, біблійні, міфологічні теми, був неперевершеним майстром малюнку та офорту. Серед найвідоміших творів – «Урок анатомії доктора Тюльпа», «Нічна варта», «Старійшини суконного цеху», або т.з. «Синдики», «Повернення блудного сина», офорти («Сліпий Товій»), автопортрети. Наразі найбільші колекції творів Рембрандта представлені в провідних музеях світу: в амстердамському Рейксмузеї, в Національній галереї Лондона, Берлінській картинній галереї, Дрезденській картинній галереї, в Луврі, Національному музеї Швеції. Найбільша експозиція гравюр художника знаходиться в будинку-музеї Рембрандта в Амстердамі.
85 років з дня смерті Марії Заньковецької (1854–1934), української театральної актриси. Видатні сучасники, свідки сценічних тріумфів геніальної української актриси, не скупились на захопливі відгуки і усілякі компліменти цій дивовижній жінці. Її порівнювали то з Елеонорою Дузе, то з Сарою Бернар, то з Марією Єрмоловою. Істина ж полягала в тому, що вона не була схожа на жодну з цих актрис – вона була Марією Заньковецькою. Панас Саксаганський зауважив: «Вона могла затопити театр сльозами» – і це була щира правда – під час гри Заньковецької дехто з надто чутливих глядачів і дійсно втрачав свідомість. Її коронними ролями була Наталка в «Наталці Полтавці» Котляревського, Харитина і Софія в «Наймичці» і «Безталанній» Карпенка-Карого, Одарка і Олена в «Дай серцю волю, заведе в неволю» і «Глитай, або ж павук» Кропивницького, Аза і Цвіркунка в «Циганці Азі» і «Чорноморцях» Старицького. Заньковецька ніколи спеціально не навчалась акторській майстерності, та й якоїсь екстраординарної зовнішності теж не мала. Просто, як сказав один з критиків, «…Господь нагородив її колосальною інтуїцією і унікальним драматичним темпераментом».
