2 грудня. Пам’ятні дати

Саме цього дня 1949 року на 4-й сесії ГА ООН було прийнято Конвенцію про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами. Для України документ набрав чинності 15 лютого 1955 року.

Метою цього Дня є викорінення таких сучасних форм рабства, як торгівля людьми, сексуальна експлуатація, найгірші форми дитячої праці, примусові шлюби, продаж наречених, передання у спадщину вдів і насильницьке вербування дітей для подальшого використання у збройних конфліктах.

За даними ООН, сьогодні у світі близько 40,3 мільйона людей є жертвами сучасних форм рабства, включаючи 24,9 млн жертв примусової праці та 15,4 млн жертв примусових шлюбів. За оцінками експертів щорічно майже 2 млн. людей стають «живим товаром».

Ювілеї дня:

116 років від дня народження Івана Кириленка (1903-1938), українського письменника. Належав до Спілки пролетарських письменників «Гарт. Друкувався з 1923 року. Автор збірок оповідань «Відступ», «Стихія», «Одна доба», «Над ямою», романів «Перешихтовка» і «Весна». Після переведення столиці України з Харкова до Києва (1934 рік) Кириленко стає відповідальним секретарем Спілки письменників, очолює письменницьку партійну організацію, редагує популярний журнал «Червоний шлях» і є одним із найактивніших депутатів Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету. За свідченнями сучасників, у літературному середовищі Кириленко вважався «твердокам’яним більшовиком», котрий беззастережно підтримував лінію «вождя всіх народів» у боротьбі з троцькізмом, українським націоналізмом, усілякими ухилами та закрутами. Проте це не вберегло письменника від тенет НКВС. Невдовзі Кириленка звинуватили (як і годиться на основі безпідставних доносів), що він «…является участником украинской контрреволюционной националистической организации и подозревается в шпионской деятельности», арештували, а згодом і розстріляли.

96 років від дня народження Марії Каллас (справж. прізв. – Калогеропулос; 1923-1977), американської співачки (лірико-драматичне сопрано) грецького походження, однієї з найвидатніших представниць вокального мистецтва ХХ століття. Виступала в провідних оперних театрах світу, зокрема, в «Ла Скала», «Ковент-Гарден», «Метрополітен-опера». Серед кращих партій – Медея («Медея» Керубіні), Віолетта («Травіата» Верді), Тоска (однойменна опера Пуччіні). Улюбленими партіями незрівнянної Каллас були Травіата й Норма. «Вони приносять себе в жертву коханню й цим очищують душу», - зауважила якось співачка. Востаннє голос співачки лунав на концерті в Саппоро 11 листопада 1974 року. Повернувшись у Париж після гастролей, Каллас фактично більше не залишала своєї квартири. Через три роки вона пішла з життя: такими були наслідки фатального кохання артистки до співвітчизника - грецького мільярдера Арістотеля Онассіса.

73 роки від дня народження Джанні Версаче (1946-1997), італійського кутюр’є, майстра італійської високої моди, члена-кореспондента Паризької палати синдикату кутюр’є, власника сімейної компанії «Джанні Версаче СПА». Народився творець одягу для «егоцентристів», на півдні Італії в не надто заможній родині. В 25 років відкрив свою першу крамничку готового одягу. Ще 25 років знадобилося модельєрові, аби збудувати власну бізнес-імперію. Джанні Версаче досить плідно співпрацював з театром, зокрема, з такими відомими балетмейстерами як Моріс Бежар і Вільям Форсайт, створюючи костюми для їхніх постановок. Працював Версаче і для кіно – костюми серіалу «Поліція Маямі» – його рук справи. 15 липня 1997 року біля свого палацу Каза Казуаріна в Майамі Версаче був застрелений. Його убивця – 27-річний Ендрю Філліп К’юненен згодом наклав на себе руки. «Я любив його…», - неодноразово зізнавався він до того своїм близьким. На похоронах Версаче плакав увесь світовий бомонд, починаючи з Елтона Джона, Мадонни, принцеси Діани, Міка Джеггера і найулюбленішої моделі Версаче Наомі Кемпбелл, закінчуючи алюмінієвими баронами Східного Сибіру. Сьогодні справу Джанні досить успішно продовжує його сестра – Донателла. На теренах колишнього СРСР марка «Версаче» набула великої популярності завдяки золотому кольору та помітній розкоші – малиновий піджак, один із найяскравіших символів «нових росіян» початку 90-х, був відголоском італійської моди 80-х, і його автором був не хто інший як Джанні Версаче. До речі, в Італії дехто називав Версаче «дизайнером для мафії», хоча він це категорично заперечував.

Роковини смерті:

День пам'яті Олександра Греківа (1875–1958), відомого українського військового діяча, генерал-хорунжого армії УНР. Загалом армії Олександр Греков присвятив 22 роки свого життя. Почав гвардійським підпоручиком, а закінчив генералом Генерального штабу. До початку військової кар’єри встиг ще й закінчити юридичний факультет Московського університету (виконував батьківську волю). Родом з Чернігівщини. В роки Першої світової війни – генерал російської армії. В листопаді 1917 року призначений командиром 2 Сердюцької дивізії; з грудня 1918 – командувач Південної групи військ Армії Української Народної Республіки. Наприкінці 1918 на поч. 1919 року – міністр військових справ УНР. У складі української делегації вів переговори в Одесі з представниками Антанти про надання Директорії УНР воєнної допомоги у боротьбі проти більшовиків. Згодом був призначений командувачем Української Галицької Армії. Підготував і провів Чортківський наступ 1919 року (одна з кращих військових операцій під час українсько-польської війни 1918–1919 рр., коли галичани, по суті, на одних багнетах прорвалися аж до Львова). Невдовзі Греков змушений був емігрувати до Австрії. Там колишній генерал зазнав чималої скрути. Займався спочатку сільським господарством, декілька років був безробітним, працював на книжковому складі. В 1945 році у Відні його арештували радянські спецслужби і доправили до Києва, де майже 4 роки тримали («про всяк випадок») у Лук’янівській в’язниці. У 1949 врешті-решт винесли вирок: 25 років виправно-трудових таборів у Сибіру. Для 74-літнього генерала починався черговий бій (цього разу вже за власне життя), який він, утім, виграв, хоча й шанси були мінімальними. У 1956 році завдяки старанням доньки та австрійського посольства (Греков був громадянином Австрії) його звільнили. Помер він у Відні, на 83 році життя. Нині ім’ям Олександра Грекова названо невеличку вулицю у Львові.

День пам’яті Володимира Забаштанського (1940-2001), українського поета, перекладача, лауреата Державної премії України ім. Т.Г. Шевченка (1986), щирого і справжнього патріота українського слова і України. Народився в с. Браїлів Вінницької обл. Після закінчення будівельної школи працював каменярем у кар’єрах, підручним кочегара на цукровому заводі, робітником у радгоспі. Внаслідок нещасного випадку 1958 року, вісімнадцятирічним, втратив очі й руки. Після цього знайшов у собі сили та мужність гідно жити повноцінним життям, навчатися – закінчив філологічний факультет Київського університету ім. Т.Шевченка. Писав вірші, друкувався, керував студією «Кобза» при столичному видавництві «Молодь». Володимир Забаштанський є автором збірок «Наказ каменярів», «Моя вузькоколійка», «Крицею рядка», «Запах далини», «Мужністю завдячую тобі», «Древо роду» та ін. Його вірші – прості і чесні, легкі й натхненні – продовжують жити, продовжують чіпляти струни душі кожного, хто їх читає, а «Молитва за Україну» – залишається своєрідним заповітом поета, духовною настановою нащадкам.