24 березня. Пам’ятні дати

Всесвітній день боротьби з захворюванням на туберкульоз відзначається за рішенням Всесвітньої організації охорони здоров’я з 1993 року. Саме 24 березня 1882 року німецький мікробіолог Роберт Кох повідомив про відкриття збудника туберкульозу, за що й був у 1905 році відзначений Нобелівською премією з фізіології та медицини.

Туберкульоз (або ТБ – скорочення від туберкульозна бактерія) – поширене й іноді смертельне хронічне інфекційне захворювання, яке передається повітряно-крапельним шляхом. Найчастіше хвороба вражає легені, також може розвиватися патологічний процес в інших органах і тканинах. Лікування туберкульозу складне й вимагає прийому декількох видів антибіотиків протягом тривалого часу.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, третя частина населення планети інфікована мікобактерією туберкульозу (МБТ). Щорічно на планеті виявляють 8-9 млн осіб, які вперше захворіли на цю підступну хворобу, а кожного дня від неї помирають близько 4,5 тис. людей. Глобальні зусилля з боротьби з туберкульозом врятували приблизно 54 мільйони життів з 2000 року і знизили рівень смертності на 42%.

Мета Дня – підвищити рівень обізнаності населення щодо глобальної епідемії туберкульозу та розповісти про способи її профілактики та лікування.

Одночасно із світовим співтовариством, відзначають день боротьби із захворюванням на туберкульоз і в Україні (Указ Президента від 22 березня 2002 року). Хоча за критеріями ВООЗ епідемію цієї хвороби в Україні подолано, наша країна все ж віднесена до групи країн з високим рівнем захворюваності на туберкульоз.

Разом з тим, з ініціативи ООН, починаючи з 2010 року, щорічно цього дня відзначається Міжнародний день права на встановлення (з’ясування) істини щодо грубих порушень прав людини та гідності жертв. Саме 24 березня 1980 року у Сальвадорі під час церковної служби декількома пострілами з гвинтівки був убитий католицький священик, правозахисник Оскаро Арнульфо Ромеро (1917-1980). Його вбили за те, що він не хотів мовчати і миритися з насильством, тортурами і несправедливістю в країні. Міжнародний день права на встановлення істини щодо грубих порушень прав людини і гідності жертв має на меті нагадати світовому співтовариству про мужність людей в усьому світі, які присвятили своє життя захисту і реалізації прав людини, незважаючи на величезний ризик, з яким нерідко пов’язана їхня діяльність. ООН зауважує, що драматичні події останнього часу, ще раз підтверджують гостру необхідність збереження і оприлюднення правдивої інформації про порушення прав людини, скоєних в періоди репресій за тоталітарних режимів і під час збройних конфліктів. Відмовляти жертвам в праві на отримання цих даних рівнозначно відмові їм у праві на правосуддя, гідність і визнання – а також компенсацію – заподіяних їм страждань і понесених втрат. Йдеться не тільки про осіб, які безпосередньо постраждали від спроб приховати порушення прав людини. Права на істину і правосуддя є неодмінною умовою для того, щоб покінчити з безкарністю за грубі порушення прав людини. Якщо зникнення відбулося внаслідок насильницьких дій, сім’ї мають право знати долю і місцезнаходження близьких їм людей. Якщо вони були вбиті, то вбивці мають бути покарані. У будь-якому випадку повага цього права служить попередженням іншим про те, що довго приховувати зловживання не вдасться. Генеральна Асамблея ООН пропонує у своїй резолюції всім державам-членам, організаціям системи Організації Об’єднаних Націй та інших міжнародних організацій та суб’єктам громадянського суспільства, включаючи неурядові організації і приватних осіб, належним чином відзначати цей Міжнародний день.

Ювілеї дня:

151 рік від дня народження Олени Кисілевської (1869-1956), громадської та політичної діячки, письменниці, перекладачки, активістки жіночого руху в Західній Україні. Народилася в сім’ї священика на Тернопільщині. Шкільну освіту здобула в Станіславі (тепер Івано-Франківськ). Жила деякий час у Львові та в Коломиї (1919–1939), потім емігрувала до Канади. Декілька років поспіль обиралась сенатором польського сейму. Разом з Володимиром Бачинським стала ініціатором видання безплатного додатку до газети «Діло» – «Жіноче діло», де публікувала свої статті з питань жіночої рівноправності. Заснувала і редагувала у Коломиї журнал «Жіноча доля». З ініціативи Кисілевської у Коломиї відзначено 40-річчя літературної діяльності Ольги Кобилянської. Прозові твори письменниці (переважно новели і оповідання) присвячені життю селян та інтелігенції. Враження від численних подорожей по Україні (Київ, Канів, Одеса та ін.), Італії, Швейцарії, Африці лягли в основу книг нарисів «Вражіння з дороги», «Під небом півдня», «Подорож до Африки», «Листи до сина». Записувала казки, пісні, народні звичаї.

Цього дня народився Іван Козловський (1900-1993), видатний український співак (тенор). Був солістом Харківського оперного театру і московського Большого театру. В репертуарі співака – понад 50 оперних партій, величезна кількість пісень, романсів. Так склалися життєві обставини, що Іван Семенович прожив майже все своє життя в Москві. Але це не завадило йому завжди пам’ятати про батьківщину. «Моя душа в Україні», - любив повторювати він. Всі роки, що Козловський жив на чужині, він не поривав зв’язків з Україною. Записував платівки з українським репертуаром, виступав з оркестром українських народних інструментів, неодноразово приїздив до Канева на могилу Шевченка. У своїй рідній Мар’янівці відкрив на власні кошти музичну школу, із захопленням працював з маленькими співаками, виступав з дитячим хором. У його московській квартирі завжди лунала українська мова. Серед репертуару співака були «політично небезпечні» українські твори: «Мені однаково» на слова Шевченка, пісні українських січових стрільців. Все життя Козловський мріяв, щоб народні пісні, календарні, обрядові, які він знав та любив з дитинства – зберігалися та поширювалися. Але в ті часи бувало й так, що платівки, випущені силами співака, на яких були записані колядки та щедрівки, знищувались повним тиражем. У 54 роки співак залишив сцену Большого театру, але своєї концертної діяльності не полишав. У його репертуарі були твори Баха, Бетховена, Шумана, Глінки, Даргомижського, Чайковського, Рахманінова, старовинні російські романси і, звичайно, українські народні пісні, які йому були дорогі й близькі протягом всієї його творчої діяльності. Виступав Іван Семенович із сольними концертами аж до 87-річного віку.

94 роки від дня народження Даріо Фо (1926-2016), італійського драматурга, теоретика сценічної майстерності, живописця, лауреата Нобелівської премії з літератури (1977), однієї з центральних постатей європейського театру останніх десятиліть. Даріо Фо є автором майже 50 п’єс (серед найвідоміших – «Вільна гра», «Випадкова смерть анархіста»), які з успіхом ставляться на театральних майданчиках світу. П’єси Даріо Фо політизовані, але тісно пов’язані з національною театральною традицією комедії дель арте (їм притаманна імпровізація, фарсовість, відмова від психологізму, поєднання реальності і фантастики, гротеск). Драматург дотримувся лівих поглядів, які ніколи не приховував – навпаки – навіть пропагував: у театрі, в пресі, на телебаченні, на радіо. Нобелівську премію він, власне, отримав за те, що «наслідує середньовічних блазнів, відважно критикуючи владу і відстоюючи інтереси пригнічених».

Роковини смерті:

115 років з дня смерті Жюль Верна (1828-1905), французького письменника, одного з основоположників жанру науково-фантастичного роману. За фахом юрист (адвокат). Автор 65 романів і науково-популярних книг («Від Землі до Місяця», «Діти капітана Гранта», «Двадцять тисяч льє під водою» та ін.). Жюль Верн був не лише романістом, а й автором відомих праць з історії географічних відкриттів. За життя письменника було видано понад 120 томів: науково-фантастичних, пригодницьких, географічних та соціально сатиричних романів. Син Жюля Верна Мішель видавав твори батька до 1920 року. Велику роль у популяризації творів Верна в Україні відіграла Марко Вовчок, яка переклала 16 його книг.