6 червня. Пам’ятні дати
День журналіста відзначається згідно з Указом Президента від 25 травня 1994 року щорічно в цей день. Саме цього дня, 6 червня 1992 року, Спілка журналістів України була прийнята до Міжнародної федерації журналістів, яка є найбільшою в світі організацією професійних працівників ЗМІ.
Як відомо, слово журналіст і журналістика походить з французької мови. Journal «газета» виникло як скорочення словосполучення papier journal і означає «щоденний папір (листок)», що в свою чергу походить від латинського «щоденна звістка». Тобто, журналісти – це вісники, ті, що оповіщають, приносять щоденні звістки. Прообразом газети вважають стародавні рукописні новини. Ще Юлій Цезар почав публікувати «Діяння сенату», а згодом «Щоденні громадські дощечки», на яких записували хроніку подій. Приблизно з 911 року в Китаї почав виходити «Цзінь бао» («Столичний вісник»). Вважається, що перша газета вийшла друком у 1605 році у французькому Страсбурзі. А от перше успішне щоденне видання з’явилося в Британії – газета The Daily Courant друкувалася з 1702 по 1735 рік.
З часом і з розвитком суспільства преса сформувалася як впливовий соціальний інструмент під титулом «Четверта влада» (Fourth Estate – «четвертий стан»). Цей вислів, який згодом став терміном, приписують Томасу Карлейлю і Жан-Жаку Руссо.
В Україні журналістика як професія виникла в ХІХ столітті. Наступні 100 років вона намагалася розвиватися, але шансів на те у неї було обмаль – журналістам дозволялося рухатися вузькоколійкою марксизму-ленінізму, агітації-пропаганди – все інше було полем суцільних табу.
З початком незалежності відбулось відродження традицій української журналістики, але, знову ж таки, на неї, як і на суспільство, чатували нові небезпеки і нові виклики – самоцензура, важкий спадок посттоталітарного минулого, продажність, сумнозвісні «темники», готовність писати замовні матеріали, прогинатися під замовника та ще багато чого іншого. І не дивлячись ні на що, українська журналістика продовжує розвиватись, виконуючи одну з головних функцій - виявлення важливих для суспільства тем, їхнього розкриття і формування дискусії, що сприяє розвитку цього ж таки суспільства.
Крім Дня журналіста існують й інші професійні свята – Міжнародний день солідарності журналістів (8 вересня), Міжнародний день спортивного журналіста (2 липня), День україномовної преси (12 листопада, свято не офіційне), День працівників радіо, телебачення та зв’язку України (16 листопада). Втім саме День журналіста є чи не «найдушевнішим» святом української журналістської спільноти, адже засноване воно було на зорі незалежності нашої держави, в пору великих сподівань і світлої надії на зміни в суспільстві.
Події дня:
6 червня 1944 року, під час Другої світової війни, розпочалась операція «Оверлорд» - наймасштабніша висадка десанту у світовій історії. Саме цією операцією був відкритий Другий фронт. Цього дня на береги Нормандії, перетнувши протоку Ла-Манш, висадились близько 160 тисяч солдатів. На п’яти відрізках суші вони штурмували укріплення так званих «Атлантичних валів», якими забарикадувався німецький Вермахт. Це був смертельний наказ, бо спочатку незахищені союзні солдати мали пройти крізь воду, а потім по відкритій місцевості під ворожим вогнем німецьких військових. Згодом до французького берега наблизилися понад тисячу військових і близько 4200 десантних кораблів. Тисячі літаків і танків були задіяні у якості підкріплення. Питання про відкриття Другого фронту в Європі було остаточно вирішено на Тегеранській конференції 28 листопада – 1 грудня 1943 року. Тоді було прийнято рішення, що операція «Оверлорд» буде здійснена протягом травня 1944-го року, разом з операцією в Південній Франції та Італії. Радянський Союз в свою чергу в цей же час зобов’язувався розгорнути широкі наступальні дії на сході. На початку 1944 року Верховним головнокомандувачем союзницьких військ було призначено американського генерала Дуайта Ейзенхауера. Саме Ейзенхауер і визначив дату «Дня Д» - 5 червня. Однак, через погодні умови, наступ довелось відкласти на добу. Навіть попри те, що висадка союзницьких військ у Нормандії стала одним із поворотних пунктів Другої світової війни, минуло ще 11 місяців, перш ніж війна у Європі скінчилася. Багато солдатів, що брали участь у боях «Дня Д», були перекинуті до бойових дій в Азійсько-Тихоокеанському регіоні. Там війна тривала до вересня 1945 року.
Ювілеї дня:
421 рік від дня народження Дієго Веласкеса (1599-1660), іспанського живописця, одного з найяскравіших представників золотої доби іспанського живопису. Протягом майже сорока років був придворним живописцем короля Філіппа ІV, писав портрети самого короля, його дітей, оточення, карликів і блазнів, що розважали королівську родину; у нього лише декілька картин на релігійні й міфологічні теми (та й ті більше за назвою – «Кузня Вулкана», «Вакх», «Венера і Амур») і одне єдине історичне полотно – «Здача Бреди». Життя митця було зосередженим подвигом служіння істині мистецтва. Він був придворним, але якщо за цим словом уявляти пишне, сите світське життя, то це аж ніяк не стосується Веласкеса. Він лише писав картини, а крім того, виконував різноманітні цілком ділові обов’язки. Наприклад, був завідувачем двірцевих приміщень (що його надзвичайно обтяжувало). Він був скромним, невибагливим і небагатим. Один з його біографів зазначає: «Цей наближений іспанського двору більш близький до злиднів Рембрандта, аніж до буржуазних розкошів Рубенса».
145 років від дня народження Томаса Манна (1875-1955), німецького класика світової літератури ХХ ст., лауреата Нобелівської премії з літератури (1929). Автор роману «Будденброки» (Нобелівська премія, 1929), інтелектуально-філософського роману «Чарівна гора», в якому за допомогою розгорнутої метафори представлено життя інтелектуальної буржуазної верхівки напередодні Першої світової війни (роман називають «енциклопедією декадансу»), тетралогії «Йосиф та його брати», роману «Лотта у Веймарі» – про зустріч Гете з Шарлоттою Кестнер через 40 років після їхнього драматичного розлучення; і роману-підсумку «Доктор Фаустус. Життя німецького композитора Адріана Леверкюна в розповіді його приятеля». Томас Манн є також блискучим майстром жанру новели.
111 років від дня народження сера Ісайї Берліна (1909–1997), британського філософа, одного з видатних ліберальних мислителів ХХ ст. («пророк лібералізму», як його інколи називали), історика літератури. Професор Оксфордського університету. Автор збірок філософських есе «Чотири есе про свободу», «Дві концепції свободи», «Проти течії», «Їжак і лисиця», «Поняття і категорії»; чудових спогадів про зустрічі з російськими письменниками (Ахматовою та Пастернаком). Народився Берлін в Ризі, в респектабельній і багатій єврейській родині. У 1920 сім’я емігрувала до Великобританії, де юнак здобув гарну освіту, закінчивши Оксфорд (він був одним з перших єврейських емігрантів, кому це вдалося; з цієї нагоди від імені єврейської громади Британії його привітав головний рабин, а родина Ротшільдів запросила до себе на гостину в США). Деякий час він був учнем знаменитого Людвіга Вітгенштейна, але згодом обрав більш легку і популярну соціальну філософію та історію культури. В 1941-1946 рр. Ісайя Берлін перебував на дипломатичній службі (в британських посольствах в США і СРСР). Його звіти з Вашингтона і Москви читав Уінстон Черчілль, і саме Берліну він довірив редагувати свої мемуари. Берлін гарно впорався з роботою, але мемуари політика йому не сподобалися. Після закінчення дипломатичної кар’єри очолював Британську академію, виступав з лекціями, викладав. Тема свободи була наскрізною в усіх його творах. «Маніпулюючи людьми, штовхаючи їх до цілей, які видимі нам, соціальним реформаторам, але не видимі їм, ми спілкуємося з ними як із безвільними об’єктами, а значить, - розтліваємо їх. І головне питання не в тому, у чиїх руках влада, а в тому, який її об’єм сконцентрований, адже необмежена влада у розпорядженні будь-кого, рано чи пізно когось знищить», - писав філософ.
Роковини смерті:
Минулого року, цього дня, відійшов у вічність Юрій Мушкетик (1929-2019), український письменник. Він був визнаний майстер сучасної української прози, автор повістей та романів «Гайдамаки», «Серце і камінь», «Крапля крові», «Останній острів», «Смерть Сократа», «Біль», «Суд над Сенекою», «Гетьманський скарб», «Рубіж», «Яса», «На брата брат», «Час звіра». Загалом за три десятиліття літературної праці Юрій Мушкетик опублікував понад десять романів, низку повістей і збірок оповідань, кілька п'єс. За роман «Крапля крові» автора відзначено Республіканською премією ім. М. Островського (1965), за роман «Позиція» - Державною премією ім. Т. Г. Шевченка (1980). У 1986-2001 роках Юрій Мушкетик очолював Національну спілку письменників України.
День пам’яті Кіри Муратової (1934-2018), відомого українського кінорежисера, автора двадцяти двох кінострічок, які мають світове визнання та одержали високі премії на багатьох престижних міжнародних кінофестивалях, зокрема, «Короткі зустрічі», «Довгі проводи», «Астенічний синдром», «Чутливий міліціонер», «Захоплення», «Три історії», «Чеховські мотиви», «Мелодія для шарманки», «Вічне повернення». Муратова відзначена численними професійними й державними нагородами. У 1997 році вона отримала почесне звання академіка Національної академії мистецтв України. З 2017 року входила до складу Американської кіноакадемії, що визначає володарів премії «Оскар».
