Винуватці повеней-катастроф давно відомі. Але ще жодного разу вони не відповіли за скоєне…
Повідомлення із зони стихійного лиха в Івано-Франківській, Чернівецькій, Львівській, Тернопільській і Закарпатській областях нагадують фронтові зведення: ще кілька річок вийшли із берегів... зруйновано міст... затоплено село... припинено транспортне сполучення... евакуюють районну лікарню... Та головне – велика вода вже забрала кілька життів... За словами прем’єр-міністра Дениса Шмигаля, який разом із урядовцями, науковцями і фахівцями у середу відвідав зону підтоплення, масштаби нинішньої біди перевершують наслідки сумнозвісної повені 2008 року... На засіданні комісії з техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій ухвалено рішення для подолання наслідків стихії.
Але це вже – про дії постфактум. Ефективно діяти на упередження повінь-2008 та інші подібні катаклізми українців, схоже, так і не навчили. Адже поміж головних причин теперішньої гідрологічної катастрофи – не лише кліматичні та географічні особливості, а й вплив нашого бездумного господарювання. Та й зміни клімату – і до Ґрети Тунберг не ходи – також залежать, переважно, від антропогенного втручання. І то вже “заслуга” не лише українців, а й усього людства. Чи можна мінімізувати масштаби подібних НП у майбутньому (повністю уникнути їх у найближчі десятиліття, певно, не вдасться)? Чи й надалі наша реакція обмежуватиметься подоланням наслідків і витрачанням державних мільярдів?
Науковці й експерти – про причини “великої води”
“Збільшення кількості, а головне інтенсивності опадів – один із наслідків змін клімату, що відбуваються останніми роками, – пояснює у коментарі Укрінформу завідувачка відділу прикладної метеорології та кліматології Українського гідрометеорологічного інституту ДСНС і НАНУ Віра Балабух. – Зокрема, про ймовірність такого сценарію свідчили дослідження, проведені науковцями у рамках проєктів “Зміна клімату та безпека в басейні річки Дністер” і “Стратегічні напрямки адаптації до зміни клімату в басейні Дністра”. Спостереження у високогірному Рахівському районі на Закарпатті, де особливо щільно вивчалося це питання, продемонстрували: кліматичні зміни досить суттєві. Загроза паводків, пов’язаних з інтенсивними зливами, дедалі більша. І, на жаль, прогнози справджуються...”.
1. Кліматичні зміни.
Ще у 2016-2017 роках дослідники зазначали, що Дністер чи не найбільше потерпатиме від зміни клімату – більш теплих і вологих зим та гарячих, сухих літніх днів. Нижній Дністер дедалі частіше потерпає від засухи. Кількість посушливих періодів протягом останнього десятиліття суттєво зросла. А це означає, що дисбаланси, викликані нерівномірною інтенсивністю опадів, – посилюються. “Такі наслідки для водних ресурсів мають каскадний вплив – крім населення, – сільське господарство (зменшення запасів води для зрошення разом з підвищеним попитом), енергетика (обмежений гідроенергетичний потенціал), туризм (водний туризм), рибальство та біорізноманіття”, – зазначають дослідники. Та головне – це загроза повеней не лише навесні, а й в інші періоди.
За словами Віри Балабух, це стосується не тільки Карпат, а й України загалом. Більше того – і Європи та всієї Північної півкулі. Через різницю в температурах повітряних мас (холодне повітря вгорі і максимально розігріте поблизу землі) утворюються більш потужні купчасто-дощові хмари.
“Протягом останніх десятиріч на Закарпатті і зокрема у високогірній частині регіону стрімко зростає приземна температура повітря. Це зумовлено збільшенням як мінімальної, так і максимальної температури упродовж всього року. Влітку значно збільшилася кількість спекотних днів, коли повітря прогрівається до понад 25 градусів. Те, що маємо зараз... Збільшується кількість періодів зі спекою та їх тривалість. Температура підвищується не лише біля поверхні землі, а і в нижній тропосфері. Там, де формуються хмари і відбувається процес утворення опадів. А через підвищення температури повітря збільшується вміст у ньому вологи. Як наслідок – активізація зливових процесів, граду і гроз”, – розповідає Віра Балабух. І все це – у максимально стислі терміни. Адже кількість дощових днів у році постійно зменшується. Отже, 30% річного обсягу опадів у басейні Дністра припадає на сильні та дуже сильні зливи. За 10 останніх років “внесок” таких дощів зріс на 7%.
2. Фактор гір.
У Карпатах на цей процес накладається ще й орографічний чинник (рельєф, висота над рівнем моря, крутизна і напрямок схилів. – Ред.). Тобто, додається динамічна конвекція, коли на потужність хмар впливають ті ж гори. Система гірських хребтів Карпат розташована на шляху переміщення вологих повітряних мас з Атлантики, що призводить до динамічного впливу гірських схилів на повітряні потоки, гальмування їх панівного “західно-східного переносу”. Внаслідок цього теж відбувається інтенсифікація злив. Коли кількість опадів за 24 години може перевищувати 2-3 місячну норму – 150-250 міліметрів. Якщо на рівнинній території України в середньому за рік випадає 400-600 міліметрів опадів, то в Карпатах – 1000-1600, а подекуди – і до 2000-2400 міліметрів.
Дуже інтенсивна злива, яка триває порівняно недовго, може заподіяти набагато більшої шкоди, аніж багатогодинні “грибні” дощі. Свій внесок роблять і особливості рельєфу. Похили місцевості в горах перевищують 200-500 метрів (різниця висоти) на кілометр. Тому під час зливових дощів стоки формуються доволі інтенсивно. Вода прибуває швидко. Підйоми рівнів води у гірських річках досягають 1,5-2,5 метрів за 3-4 години. Одночасно відбувається швидке скидання паводкових вод з гірських водотоків до річкових долин Тиси, Дністра, Пруту та пониззя їхніх приток. Але, на відміну від гір, ситуація там більш прогнозована. Є більше часу на реагування.
3. Антропогенний чинник.
За таку інтенсивність паводків маємо “дякувати” не лише географічним і кліматичним особливостям, а й впливу людини. “Рух води пришвидшує те, що опади потрапляють на схили, де вже немає дерев. Відповідно із вершини до підніжжя гори вода потрапляє миттєво. Додайте захаращеність та безконтрольну самовільну забудову заплав гірських річок...” – каже пані Віра. За словами науковця, одразу після трагедій на кшталт повені 2008 року інтенсивність будівництва падає. Але проходить час – і його темпи відновлюються. “Високі температури взимку усе частіше призводять до відсутності весняних повеней у наших річках – у тому числі, і в західному регіоні. Люди заспокоюються. А район же дуже привабливий – зокрема для туризму... Тож починають бездумно забудовувати територію. Рано чи пізно це й призводить до катастрофічних наслідків”, – пояснює Віра Балабух.
Ще один зі згубних антропогенних впливів – згадане вже вирубування карпатських лісів. Люди не лише власними руками ліквідували природні перепони для руху води і захист від підвищення температури повітря, а й часто-густо самі “вказують” стихії напрямок до власних осель. Якщо пройтися багатьма карпатськими схилами, можна побачити, що там, де вивозили дерева, утворилися величезні колії, якими й течуть донизу бурхливі потоки. Тож у людей фактично немає часу, щоб врятуватися.
Заважає вчасно відреагувати на наближення біди і те, що інтенсивні опади, зазвичай, мають локальний характер. Вони пов’язані із утворенням окремих хмар. “І дуже часто за таких обставин та мережа пунктів спостереження, яка є в Карпатах (хоча вона й найщільніша в Україні) не дозволяє завчасно виявити райони, де можуть випасти інтенсивні локальні опади. Відповідно, попередити про це населення не завжди встигають, – констатує Віра Балабух, – Хоча останніми роками ця мережа активно розвивається”.
Звісно ж, попередження та інформування – речі важливі. А що робити для того, щоб запобігати виникненню великих повеней?
Попереду – ще більші випробування. Як мінімізувати впливи стихії?
“За допомогою кліматичних моделей можемо оцінити ймовірні зміни в Карпатському регіоні. Зокрема, на високогір’ї, – розповідає пані Віра. – Прогнозуємо, що навіть за досить помірного сценарію інтенсивність опадів там стрімко зростатиме. А отже – до середини століття у літній період кількість паводків у верхній течії Дністра може зрости на 20-30% (подекуди – й до 40%), у середній течії – на 25%. Інтенсивність паводків, вочевидь, збільшуватиметься на всій території Дністровського басейну”.
У зв’язку із черговим “уроком”, який піднесла Україні стихія, на державному (може, й на законодавчому) рівні, певно, будуть ухвалені нові рішення і програми. В тім числі, й на підставі рекомендацій науковців. Але головне при цьому – не просто затвердити, а реально виконувати поставлені завдання. І дотримуватися законів та правил співіснування із матінкою-природою у таких специфічних регіонах як Карпатський, де повені були завжди, але через вплив людини від десятиліття до десятиліття ставали все небезпечнішими.
Експерти нагадують, що в Україні вже втілюють кілька протипаводкових програм, покликаних запобігати украй негативним наслідкам стихії. Перш за все, йдеться про продовження робіт із укріплення берегів річок, підсилення гідроспоруд. Окрема тема – заборона вивезення гальки. Вона начебто існує. І відповідальність за порушення нібито є. Але на практиці – віз і нині там: місцеві продовжують активно вивозити її для будівництва, а іноді – й на продаж до сусідніх регіонів. Те ж стосується і дієвості заборони на будівництво в заплавах річок. Віра Балабух, приміром, звертає увагу, що багато споруд, які пошкодила нинішня повінь, зведені незаконно.
І, звісно ж, фахівці нагадують про давнє гасло: “Бережіть ліс”.
“Супутникові знімки Карпат просто жахають... Причина – і промислова (здебільшого – браконьєрська) заготівля деревини, і, як не прикро, – туристична популярність регіону, – розповідає Віра Балабух. – Взяти, приміром, престижний Буковель... Схили, якими прокладено лижні траси, практично “голі”... Одна із нових “фішок”, яка виправдовує наше споживацьке ставлення до природи, – нібито очищення лісів від сухостою. Річ у тім, що зміни клімату, з-поміж іншого, призводять до всихання зелених насаджень. Особливо потерпають від цього смерекові ліси. Їх вирубують – начебто із “благородною метою”. Але... дуже часто “під шумок” вивозять і частину здорових дерев із сусідніх ділянок... І таких “схем” багато...
Винні в цьому й державні та правоохоронні органи, які не завжди наполягають на безумовному дотриманні законодавства і не карають винних у вирубуванні карпатських лісів, вивезенні гальки, забудові й захаращенні річкових заплав. І самі українці – через бідність, зажерливість, звичку жити “одним днем”. У результаті ж потерпають самі, “підводять під монастир” сусідів і додають клопотів усій країні...
Висновок: Про причини і винуватців регулярних стихійних лих на Прикарпатті та Закарпатті відомо давно. Мало про який кримінальний злочин є у правоохоронців стільки достовірної інформації. Отже. Доки конкретні люди та структури не нестимуть відповідальності за провокування і наближення чергової катастрофічної повені – нічого не зміниться.
Владислав Обух, Київ
