У рамках проєкту «Національна єдність: як зшивати країну» розмовляємо з доктором економічних наук, заступником директора Національного інституту стратегічних досліджень Ярославом Жалілом. Нагадуємо, що цей проєкт Укрінформу і Національної платформи «Діалог за мир та безпечну реінтеграцію» передбачає пошук шляхів й інструментів забезпечення національної єдності в умовах глобальної нестабільності. У ньому беруть участь політики, експерти й науковці, громадські й культурні діячі, активісти, усі небайдужі. Читайте також інтерв’ю з цієї теми з Юрієм Макаровим та Олесем Донієм.

- Пане Ярославе, наскільки питання національної єдності є важливим для безпечного та сталого розвитку України?

- Воно є критично важливим.

- Чи можете навести приклади успішних ініціатив або проєктів часів Незалежності, які були спрямовані на об’єднання українців?

- Спортивні перемоги, насамперед футбол, підготовка та проведення Євро-2012, Євробачення, протистояння російській агресії (з певними обмовками), економічні акції, наприклад так званий Податковий майдан.

- Чи могли б назвати найбільш успішні загальнонаціональні бренди, які складають сучасний образ України?

- На жаль, таких немає…

- Що означає бути українцем сьогодні, яке ваше бачення модерної загальнонаціональної ідентичності?

- Це відчуття належності до спільноти, яку суб’єкт вважає українською. У свідомості різних груп вони різняться, проте чітко зрозуміти розбіжності майже неможливо. Тому, якщо не акцентувати увагу на розбіжностях, спрацьовують потенційні точки єдності.

- На вашу думку, які елементи української ідентичності є прийнятними для більшості українців?

- Мова (при м’якому впровадженні), ставлення до землі та природи, економічні проєкти, децентралізація (зміцнення дієздатності громад), туристичні об’єкти (ландшафти, будівлі, рекреаційні об’єкти), спільність переживання сучасних негараздів (корупція, важке фінансове становище, проблема доріг, майнове розшарування тощо).

- Які чинники та гасла здатні дискредитувати та «убити» будь-який проєкт, що претендує на посилення національної єдності в Україні?

- «Україна – для українців», «Україна понад усе», «Какая разница», усе, що пов’язане з насильством (у т.ч. «Смерть ворогам»), зневага до будь-якого з національних проявів (зокрема й російської мови чи культури).

- Чи є в сучасному світі приклади успішної політики щодо національної єдності, які Україна могла б узяти собі за взірець?

- США, Ізраїль, Ірландія (щодо роботи з діаспорою), Китай (так само), Росія (щодо комплексності інформаційної політики).

- Як ви вважаєте, у якій сфері було б доцільно запровадити спеціальні заходи, спрямовані на посилення національної єдності в країні?

- Спорт, культурні проєкти, економіка, інфраструктура, наукові гуманітарні (історичні) дослідження, боротьба з корупцією тощо… Але справа не у сфері, а в предметі єднання.

- Назвіть ключові передумови розгортання в Україні ефективного суспільного діалогу з питань національної єдності та соціальної згуртованості?

- По-перше, виявити основні витоки ідентичностей різних регіональних груп та працювати над зближенням (інтеграцією) цих витоків, а також усіляко уникати їх свідомого чи несвідомого руйнування.

По-друге, вибудовувати спільні проєкти, які мають універсальну значущість, – вони стануть основою для формування «смарт»-ідентичності – самостійного зближення різних груп (економічні, наукові, культурні, спортивні тощо).

По-третє, максимізувати обмін інформацією та взаємні поїздки для отримання особистого досвіду й спілкування.

По-четверте, упроваджувати сучасні елементи в традиційні складники ідентичності, насамперед з орієнтацією на молоде покоління (сучасна українська пісня, сучасна художня література, сучасні інтерпретації художніх промислів – вишивка, кераміка, робота з деревом тощо);

По-п’яте, переформатувати історичні акценти, на основі яких будується ідентичність (наприклад, замість дискретної логіки «революція–індустріалізація–війна–відбудова–незалежність» для Донбасу зробити акцент на неперервній індустріальній історії Донбасу з XVIII століття).

По-шосте, просувати видатні історичні постаті поза політичним дискурсом (замість Жуков – Бандера: Гончар – Франко чи Корольов – Кондратюк).

Укрінформ
Фото: Укрінформ, НІСД

Читайте також інші бесіди в рамках проєкту «Національна єдність: як зшивати країну»:
●  Юрій Макаров, журналіст, продюсер, голова комітету Шевченківської премії
●  Олесь Доній, політолог