Пам’яті Валерія Козловського

Відійшов у Вічність відомий український журналіст, дипломат, багатолітній заступник генерального директора Українського національного інформаційного агентства Укрінформ Валерій Анатолійович Козловський (23.02.1951 - 09.01.2021).

У шкільні роки він захоплювався літературою і мріяв стати журналістом, письменником. Ще в студентські роки, навчаючись на факультеті журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка, Валерій Козловський почав співпрацювати з молодіжною редакцією Українського радіо. Отримавши направлення в цей колектив, він незабаром став у ньому заступником головного редактора. Його слово постійно звучало в українському ефірі, його ім’я було популярними серед радіослухачів, особливо молоді. Згодом Валерія Анатолійовича було призначено на посаду віце-президента Національного радіо України. У перші роки незалежності України його творчий талант і організаторські здібності яскраво проявилися на дипломатичній ниві, у ролі радника з гуманітарних питань спочатку Посольства України у Російській Федерації, а після цього Посольства України у Республіці Білорусь.

Починаючи з липня 2006-го і до виходу на пенсію (лютий 2011 р.) Валерій Козловський працював заступником генерального директора Укрінформу. Його в нашому колективі щиро шанували. За мудрість і розважливість, терплячість і толерантність, дипломатичну наполегливість і непоказну скромність, людяність і готовність підсобити колегам, підтримати їх у разі потреби. Для інформагентства, де завжди кипить напружена праця і не бракує екстремальних ситуацій, ці риси характеру Валерія Анатолійовича, його величезний журналістський і життєвий досвід, були особливо цінними.

Він і на пенсії не сидів склавши руки. Тривалий час виконував на громадських засадах обов’язки генерального директора Українського фонду культури. Дуже радів літературним успіхам, пишався книгами свого сина Володимира, який став одним з наймолодших членів Національної спілки письменників України.

Колектив Укрінформу