Хто вони, безхатьки 20-х років?

З початком епідемії коронавірусу в Україні побільшало бездомних. Через закриття малих підприємств, скорочення робочих місць та кількості пунктів прийому вторинної сировини на вулиці опинилися ті, хто до цього мав нестабільну роботу з низькою зарплатою. Ще рік тому, за оцінками експертів із волонтерської ініціативи «Допоможи бездомному» у Києві налічувалося понад 20 тисяч безхатьків. А вже минулого року, згідно з дослідженням, проведеним Моніторинговою місією ООН з прав людини в Україні, зокрема у столиці, за оцінюванням, було до 40 тисяч бездомних людей. А місто може розмістити лише 150 осіб у комунальному притулку та прогодувати 300 людей з вулиці.

А за офіційними ж даними Департаменту соціальної політики Київської міської держадміністрації, у столиці налічується близько п’яти тисяч безхатченків. Втім, це лише люди, які зареєструвалися у Центрі обліку бездомних осіб.

Кількість бездомних людей зростає не лише у столиці. Проблемами безхатченків львівський священик отець Олег Жаровський займається вже майже півтора десятиліття. Разом з проектом «Оселя», що є частиною міжнародного руху «Емаус». Він зазначає, що «Цьогоріч Різдвяна вечеря 6 січня, яку ми робимо більш ніж 10 років, то зазвичай ми збирали приблизно 200, а тепер прийшло 500 людей.» У Херсоні також помітне зростання кількості безхатченків, про це каже директор обласного Центру реінтеграції бездомних "Надія" Валентин Лапицький.

Чому люди опиняються на вулиці зараз?

Олена Давидюк, кандидат соціологічних наук, завідувачка відділу проблем соціальної безпеки Центру перспективних соціальних досліджень Міністерства соціальної політики України та Національної академії наук України стверджує, що для того є об’єктивні причини. «Зростання масштабів бездомності в Україні за останні двадцять років стало наслідком системної соціально-політичної та економічної кризи, утворенням чисельних прошарків населення, що знаходяться у стані соціально-економічного, громадянсько-правового та побутового лиха».

Головні причини втрати даху над головою з роками не змінюються. На думку експерта, це конфлікти у сім’ї, позбавлення волі, розлучення, наркозалежність та алкоголізм. Також бездомними стають через втрату житла при незаконних операціях з нерухомістю, сирітство, міграцію, продаж квартири (будинку) після втрати роботи.. Нині трапляється й втрата житла через заборгованість з оплати комунальних послуг – це уже становить понад 50 мільярдів гривень по Україні (без урахування електроенергії).

Далеко не всі з бехатченків самі обрали собі таке життя, і при цьому навіть журналісти нерідко називають їх “бомжами” – зневажливим терміном, який вигадали у радянській міліції, вважає Ольга Макар, журналістка, координатор волонтерського українського руху «Молодь за мир».

У кожного з тих, хто опинився на вулиці – своя історія, яку люди не завжди хочуть озвучувати. Втім, ті хто їх все-таки розказує не відходять від сумної традиції, що склалася багато років тому.

Сергій з притулку херсонського центру реінтеграції "Надія", розповідає,що він втратив документи з інвалідності, які йому у першу чергу потрібно відновити – загубив. Не зміг вирішити цю проблему сам. І він дуже радий, що йому взялися допомагати.

«Я травмувалась, коли мене штовхнув шеф, – розказує Ольга, – він був п’яним, а удар від падіння виявився доленосним». Після операції жінка не змогла працювати і оплатити житло. Якийсь час жила в подруги. Не зжилася з нею і вибралася на вулицю.

Серед безхатченків, на думку експерта з питань соціальної політики Андрія Павловського, “є й ті, кому подобається жити на вулиці. Це стиль їх життя, але таких меншість». Усім іншим потрібна підтримка, вони прагнуть мати і житло, і роботу. Але залишаються нікому непотрібними.

Чи справді бездомними нині вчиняється значно більше злочинів?

Статистика стосовно злочинності бездомних в Україні не виокремлюється. Однак недосконалість системи реінтеграції бездомних громадян, соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, невирішеність питання щодо примусового лікування осіб, хворих на алкоголізм, безумовно, впливає на збільшення кількості злочинів.

На думку юриста О. Рибалова (Інститут прокуратури та кримінальної юстиції Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, м. Харків), «однією з головних умов, що сприяють вчиненню злочинів, виступає бідність та низький рівень життя, від яких страждає значна частина населення України, насамперед, сім’ї з дітьми, діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, безробітні, інваліди, пенсіонери, бездомні громадяни.»

В Україні немає програм надання соціального житла для безпритульних. А у сферу відповідальності поліції бездомні потрапляють лише у разі скоєння злочинів. І саме МВС найчастіше фігурує у всіх державних документах і програмах у цій сфері. Бездомність, однак, є соціальною проблемою, а не злочином, вадою чи пороком. Тож залучення поліції не може зарадити її структурним причинам.

Соціальні програми мають бути ефективнішими

У Міністерстві соціальної політики повідомляють, що наразі в Україні функціонує сто закладів для бездомних, зокрема 91 центр обліку, 15 центрів реінтеграції, 22 будинки нічного перебування та 5 відділень соціальних готелів.

Заклади соціального захисту для бездомних осіб розраховані на 1623 ліжко-місця, де безхатченки можуть отримати комплекс соціальних послуг, зокрема послугу притулку. Цього кричуще мало.

У декількох областях місцева влада й громадські організації тісно співпрацюють, щоб організувати притулок для бездомних. Наприклад, у Черкасах, Чернігові, Чернівцях, Полтаві та Житомирі заклади соціального захисту управляються громадськими організаціями й фінансуються місцевими органами влади. У деяких областях громадські й релігійні організації та неформальні волонтерські групи надають бездомним людям допомогу, включно з притулком, без підтримки місцевої влади.

Як повідомляв Укрінформ, в Україні, станом на 17 січня, місцевими органами влади у взаємодії з ДСНС було розгорнуто 4 тисячі 836 пунктів обігріву, з них місцевим самоврядуванням – 4 тисяч 802 стаціонарних пункти, а ДСНС – 34 мобільні пункти обігріву на базі наметів та транспортних засобів.

Наприклад, є цілодобовий пункт обігріву біля Південного вокзалу у Києві. На вокзалі виділили окреме приміщення, де можна зігрітися, випити гарячого чаю та відпочити. Про це повідомили у Департаменті соціальної політики КМДА. Але чому ж про це не знав і не скористався його допомогою громадянин Індії, який загинув через переохолодження на Борщагівці? Цей дикий випадок потребує уважного розслідування, яким, до речі, займається поліція,

Коли про волонтерів кажуть «наші друзі»

У Києві працюють три держустанови, які надають послуги безпритульним: Будинок соціального піклування, Центр обліку бездомних громадян та Центр соціальної адаптації під Києвом. У місті діють кілька громадських і благодійних організацій, які теж допомагають безхатькам. Найбільші з них − рух «Молодь за мир», «Спільнота святого Егідія» і благодійний магазин «Ласка».

Надвечір вівторка в одній з квартир у київському Пасажі збираються молоді люди, переважно студенти. Це − волонтери руху «Молодь за мир», чия місія – допомагати бездомним і знедоленим містянам. Для цього вони знаходять вільний час після роботи або навчання. Є всього декілька годин, щоб приготувати кілька сотень бутербродів і заварити безліч літрів чаю. О сьомій годині усі розділяться на групи по п’ять-шість чоловік і повезуть клунки з їжею і теплим одягом по різних районах міста. Там на них чекають бездомні.

Якщо волонтери руху «Молодь за мир» допомагають безхатченкам уже кілька років, то Центру реінтеграції бездомних "Надія" у Херсоні виповнився лише рік. Центр може прийняти до 30 чоловік, – розповідає директор Валентин Лапицький. – "Рік, слава Богу, пройшов, 80 людей пройшло через Центр. Більшість отримали паспорти, когось вдалося влаштувати у будинки для людей похилого віку. Є люди, які знайшли роботу, зняли житло».

Як закон захищає бездомних громадян?

У нас діє Закон України „Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей", прийнятий ще у 2005 році, до якого кілька разів вносились зміни. Востаннє – наприкінці минулого року. Однак вони стосувалися лише дітей, а щодо заходів поліпшення соціального становища бездомних громадян змін не сталося.

На думку головного спеціаліста Департаменту соціального, трудового та гуманітарного законодавства Міністерства юстиції Світлани Ананко, «Закон визначає загальні засади соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей, забезпечує регулювання відносин у суспільстві, які спрямовані на реалізацію бездомними громадянами і безпритульними дітьми прав і свобод, передбачених Конституцією України».

Законодавчо закріплюється право повагу до їх гідності; охорону здоров’я; соціальний захист; правову допомогу; звернення відповідно до законодавства із заявами та скаргами до органів державної влади та органів місцевого самоврядування; отримання інформації про свої права та обов’язки. Крім цього, ці громадяни мають право користуватися іншими правами та свободами, що закріплені Конституцією і законами України.

Тобто, закон гарантує бездомним такі ж самі права, як цілком благополучним громадянам. Залишилося забезпечити умови для реалізації їх безхатьками. І найголовніше, слід вирішити болюче питання із наданням бездомним соціального житла. Наприклад, доводилося чути пропозиції створити для цього спеціальний Фонд, законодавчо зобов’язавши відраховувати до нього певний відсоток з прибутку, якщо він становить понад 100 мільйонів гривень на рік. Наскільки це реально – вирішувати не нам. Ми можемо лише констатувати: що проблема перезріла.

Ярослав Шлапак, Київ