8 лютого. Пам’ятні дати
Більшовицька армія під командуванням генерала Муравйова ввійшла до міста з боку лівого берега Дніпра і зайняла Печерськ і Липки – це були найбагатші квартали Києва, там мешкало чимало високопосадовців – як військових, так і цивільних та й просто заможних містян. Почався кількаденний кривавий грабунок міста, яке до того піддалося нищівній артилерійській атаці.
Київ обороняли приблизно дві тисячі вояків, які залишилися вірні УНР, – залишки Богданівського, Полуботківського, Дорошенківського, Богунівського й Гордієнківського полків, Гайдамацького коша Слобідської України, куреня Січових стрільців, вільного козацтва та чорних гайдамаків, – які не могли довго чинити опір більш ніж учетверо чисельнішим силам більшовиків.
Комендант Києва Михайло Ковенко, який фактично командував обороною, оголосив евакуацію. Відступали на захід Святошинським шосе – у бік Житомира. За військом вирушили міністри Української Народної Республіки й кілька десятків членів Української Центральної Ради на чолі з професором Михайлом Грушевським (його будинок був ущент розбомблений).
Червоноармійці влаштували в Києві справжнісіньку криваву баню: вдиралися до помешкань, витягали генералів, офіцерів і просто дорослих чоловіків і вбивали їх без суду і слідства. В більшості будинків, навіть на Хрещатику, вікна були наглухо забиті дошками. Навіть розмовляти українською мовою на вулиці стало небезпечно. У Маріїнському парку, де стояв самітній царський палац, урядував штаб Муравйова і ЧК під проводом завжди п’яного чекіста Полуянова. Сюди червоногвардійці звозили арештованих киян і тут же в Маріїнському парку їх розстрілювали… Число жертв більшовицького терору не відомо, але, за деякими підрахунками, воно сягало щонайменше п’яти-шести тисяч осіб.
«Київ заплатив дорогу ціну за це перше знайомство з більшовиками», - згадував член Української Центральної Ради й міністр продовольчих, а згодом земельних справ в уряді УНР Микола Ковалевський. Він не зміг евакуюватися і залишився в місті – обзавівся фальшивими документами і працював продавцем на молочарні на Малій Васильківській. «П’яні червоноармійці й матроси, обвішані кулеметними стрічками і гранатами на всю горлянку співали: «Эх, яблочко, сбоку красное. Что Украине… конец – дело ясное…»»
Варто зауважити, що безчинства головорізів Муравйова занепокоїли навіть членів маріонеткового радянського уряду України. Нагору пішли сигнали про надмірну жорстокість, пияцтво і мародерство «рабоче-крестьянской армии». У березні 1918 року в Москві на прийомі в голови ВЧК Фелікса Дзержинського члени колишнього армійського комітету Першої революційної армії звинуватили Муравйова в розправах, розстрілах, самодурстві, наданні воякам прав на пограбування здобутих міст і сіл. Була утворена спеціальна комісія, опитано чимало свідків у цій справі. Муравйова навіть арештували, але незабаром випустили – за нього заступилися впливові покровителі.
9 лютого 1918 року був укладений Берестейський мирний договір, відповідно якого півмільйонний контингент австро-німецьких військ почав займати територію Лівобережної України. Вже 1 березня більшовицькі війська змушені були залишити Київ. Через тиждень до міста прибув уряд Центральної Ради. Більшовицьку владу було повалено.
Події дня:
100 років тому, 8 лютого 1921 року, заповідному парку Асканія-Нова було надано статус Державного степового заповідника. На Асканію-Нову було покладено завдання зберігати і вивчати природу цілинного степу, а також акліматизувати та вивчати якнайбільше число видів тварин і рослин, які мають народногосподарське значення. При Асканії-Новій були створені науково-степова станція, зоотехнічна станція з племінним господарством, фітотехнічна станція та інші наукові заклади. Значно розширено зоопарк і ботанічний сад. Як відомо, заповідник був заснований у 1898 році німецьким колонізатором Фрідріхом Фальц-Фейном. Назву місцевості дав один з її попередніх власників – герцог Ангальт-Кетенський у 1841 році на честь свого родового маєтку Асканія в Німеччині. Нині до складу Біосферного заповідника «Асканія-Нова» ім. Ф.Е. Фальц-Фейна, що знаходиться в смт Асканія-Нова Чаплинського району Херсонської області (звідси і колишня назва заповідника «Чаплі»), входять ділянка заповідного степу, акліматизаційний зоопарк і дендропарк. Площа заповідника становить 33 307,6 га, з них 11 054 га – «абсолютно заповідна» степова зона. Біологічна різноманітність степових екосистем налічує більше 500 видів вищих рослин і понад 3000 видів тварин. У різні пори року над Асканією пролітає 270 видів птахів, з яких 107 видів залишаються на гніздування. У 1984 році заповідник «Асканія-Нова» рішенням Бюро ЮНЕСКО внесений до списку еталонних територій планети і є Біосферним резерватом.
8 лютого 1994 року Україна приєдналася до програми НАТО «Партнерство заради миру». Ця Програма є інструментом взаємодії НАТО з країнами-партнерами, що базується на практичному співробітництві та відданості демократичним принципам. 8 лютого 1994 року Україна підписала Рамковий документ ПЗМ, а 25 травня того ж року передала керівництву НАТО свій Презентаційний документ. У ньому визначені політичні цілі участі України в Програмі ПЗМ, заходи, які планується здійснити для досягнення цих цілей, а також сили і засоби, що виділяються Україною для участі в неї. Нині Україна бере активну участь у програмі «Партнерство заради миру», в рамках якої українські військові були залучені до кількох десятків спільних з країнами-членами та партнерами НАТО миротворчих навчань як на території країни, так і за кордоном.
8 лютого 2014 року, під час Революції Гідності, оголошене напередодні, суботнє прибирання на Майдані ледве не перетворилося на силове протистояння.
Зранку до барикади Майдану біля Центрального універмагу прийшли близько тисячі людей, назвавшись «небайдужими киянами». Вони заявили, що будуть «наводити порядок» у центрі столиці. На рукавах у них були георгіївські стрічки, а в руках дехто мав дерев’яні кийки. Євромайданівці миттєво оголосили мобілізацію: на захист барикади вийшли близько 200 членів самооборони Майдану.
Через кілька годин, після кількох невдалих спроб спровокувати бійку, «небайдужі кияни» вирішили розійтися. Активісти та самооборонівці випровадили непроханих гостей і провели ходу центральними вулицями Києва.
Після того, євромайданівці влаштували на центральній площі столиці велике прибирання. Зібране сміття і сніг пішли на укріплення барикад.
8 лютого у Сімферополі пройшов перший Кримський форум Євромайданів. Учасники форуму з прапорами України та Євросоюзу колоною пройшли центральними вулицями столиці Криму до будівлі представництва президента. Вони скандували: «Крим - це Європа», «Слава Україні», «Банду геть!». І попри спроби активістів партії «Російський блок» та комуністів перешкодити проведенню заходу, форум завершився без інцидентів.
Ювілеї дня:
199 років від дня народження Опанаса Марковича (1822-1867), українського фольклориста, етнографа. Був одружений з Марією Вілінською (письменниця Марко Вовчок). Біограф Шевченка, Михайло Чалий, пише про київський період життя подружжя Марковичів: «Жили на Куренівці у найбіднішій халупі, навіть без дверей…» Потім переїхали до Немирова (Маркович там вчителював), звідти – у Петербург, де зустрічалися з Тарасом Шевченком, Пантелеймоном Кулішем, Іваном Тургенєвим. У квітні 1859 Марковичі виїхали у Німеччині. Проте сімейне життя не заладилося, дружина з сином Богданом залишилися за кордоном, а Маркович повернувся до Петербургу. Останні роки прожив у Чернігові, служив мировим посередником, працював у «Черниговских губернских ведомостях». Друкував етнографічні нариси про русалок, купальські пісні. Зібрав майже 5тис. українських приказок і прислів’їв.
193 роки тому народився Жюль Верн (1828-1905), французький письменник, один із основоположників жанру науково-фантастичного роману. За фахом юрист (адвокат). Автор 65 романів і науково-популярних книг, серед яких «Від Землі до Місяця», «Діти капітана Гранта», «Двадцять тисяч льє під водою» та ін. Жюль Верн був не лише романістом, а й автором відомих праць з історії географічних відкриттів. За життя письменника було видано понад 120 томів: науково-фантастичних, пригодницьких, географічних та соціально сатиричних романів. Велику роль у популяризації творів Верна в Україні відіграла Марко Вовчок, яка переклала 16 його книг.
Роковини смерті:
День пам’яті Федора Муравченка (1929-2010), українського інженера і вченого в галузі авіаційного двигунобудування, генерального конструктора ДП «Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро «Прогрес» імені академіка О.Г. Івченка», члена-кореспондента НАН України. Брав участь у створенні 44 типів і модифікацій авіадвигунів. Обгрунтував і втілив в життя концепції створення сімейства турбореактивних двигунів з великим ступенем двоконтурності (за окремими напрямками не мають аналогів у світовій практиці), які дають змогу значно знизити витрати на розробку, сертифікацію і впровадження у серійне виробництво авіадвигунів, газових турбін промислового призначення. За цими концепціями (і під керівництвом) створено і впроваджено у серійне виробництво: перший вітчизняний турбореактивний двигун з великим ступенем двоконтурності Д-36-базовий (6 модифікацій), який експлуатується на літаках Ан-72, Ан-74, Ан-74ТК-300, Як-42; один з найпотужніших у світі двигун Д18Т тягою 23430 кілограм для важких транспортних літаків Ан-124 «Руслан», Ан-225 «Мрія»; турбовальний двигун Д136 (для гелікоптера Мі-26, що за потужністю і вантажопідйомністю немає аналогів у світі) та ін. Автор понад 110 наукових праць, понад 25 авторських свідоцтв і патентів.
