15 березня. Пам’ятні дати

Як відомо, після розпаду на початку ХХ століття Австро-Угорської імперії, Закарпаття, яке входило до її складу, відійшло до Чехо-Словаччини.

У жовтні 1938 року празький парламент ухвалив конституційний закон про автономію Карпатської України, після чого Чехо-Словаччина перетворювалася на федеративну державу чехів, словаків і карпатських українців. До влади автономної Карпатської України прийшов уряд, очолюваний Августином Волошиним. З його ініціативи у січні 1939 року була утворена політична організація закарпатського населення – Українське національне об’єднання (УНО), яка мала на меті створення суверенної держави. У лютому 1939 року відбулися вибори до парламенту – Сойму Карпатської України.

13 березня 1939 року за згодою і повною підтримкою Гітлера керівник Угорської держави Хорті надіслав чехословацькому уряду ноту з вимогою протягом 24 годин віддати Карпатську Україну Угорщині. Не дочекавшись відповіді, в ніч на 14 березня 1939 року, порушивши кордони, угорські війська перейшли в наступ. Спроби голови уряду Карпатської України Волошина добитися підтримки Берліна не увінчалися успіхом.

Зрештою, в ніч з 14 на 15 березня, було зібрано засідання Сойму, на якому було проголошено самостійну Карпатську Україну. Прийнята парламентом конституція Карпатської України визначила назву держави - Карпатська Україна, державний устрій - президентська республіка, державну мову - українська. Водночас були визначені Державний герб (ведмідь на лівому червоному півполі й чотири сині та три жовті смуги у правому півполі та тризуб з хрестом на середньому зубі), Державний прапор - жовто-блакитний стяг і Гімн - пісня «Ще не вмерла Україна». Президентом Карпатської України було  обрано Августина Волошина.

Тим часом угорські війська підступили до Хуста, навколо якого точилися запеклі бої. Солдати Карпатської Січі, які фактично стали національним військом Карпатської України, мужньо боронили незалежність. Найбільший бій відбувся на Красному полі - рівнині на правому березі Тиси поблизу Хуста. Там регулярним частинам угорської армії протистояло кілька сотень вояків, озброєних легкими кулеметами, гвинтівками, ручними гранатами та пістолетами. В бою на Красному полі загинуло близько 230 українських січовиків і добровольців, переважно семінаристів та пластунів. Через кілька днів,18 березня, Карпатська Україна була повністю окупована угорськими військами.

Впродовж кількох тижнів лютував терор на Закарпатті, яке заплатило дорогу ціну за свою незалежність. Загалом без суду і слідства було розстріляно понад 27 тис. чоловік. Понад 75 тисяч закарпатців вирішили шукати притулку в УРСР, втім, майже 60 тисяч з них загинули в сталінських таборах. Решта вступила до чехословацької армії. Всього в 1939-1944 роках загинули від рук угорців і більшовиків 80 тисяч закарпатських українців. І все ж недовгий період існування Карпатської України став однією з найяскравіших сторінок багатовікової боротьби українців за встановлення нашої державності.

Разом з тим, починаючи з 1983 року, цього дня відзначається Всесвітній день захисту прав споживача. 15 березня 1962 року в своєму посланні до Конгресу президент США Джон Кеннеді сформулював чотири основних права споживача: право на безпеку, якість товарів і послуг; право на достовірну інформацію про них; право бути почутим у разі висунення споживацьких претензій; право захищати свої споживацькі претензії в суді. Згодом вони були покладені в основу закону прав споживачів у багатьох країнах світу. В 1960 році була заснована некомерційна компанія Consumers International (CI) – Всесвітня організація споживачів, яка на сьогодні об’єднує близько двохсот громадських і державних організацій із захисту прав споживачів із понад ста країн світу. Захист прав споживачів – складова частина захисту прав людини. У 1973 році XXV сесія Консультативної Асамблеї Ради Європи затвердила «Хартію захисту споживачів», а 1985-го Генеральна Асамблея ООН ухвалила «Керівні принципи захисту інтересів і прав споживачів». Підписала відповідні документи ООН і Україна. Практичне втілення це знайшло в тому, що Україна перша серед республік колишнього Союзу прийняла Закон «Про захист прав споживачів». Процес становлення та формування системи захисту прав громадянина ґрунтується на статті 42 Конституції України, згідно з якою «держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та всіх видів послуг і робіт». 

Ювілеї дня:

172 роки від дня народження Володимира Шухевича (1849-1915), українського громадського діяча, етнографа, педагога і публіциста, члена НТШ. Шухевич був ініціатором створення та одним з керівників багатьох громадських установ у Львові, зокрема товариства «Просвіта», «Руського Педагогічного Товариства», засновником товариств «Руська Бесіда» (його голова 1895-1910), «Боян» (1891) і Музичного Товариства ім. Лисенка (1903-1915), для якого збудував будинок. Окрім того, був засновником і редактором (1890-1895) дитячого журналу «Дзвінок», автором і видавцем дитячих книг і читанок, редактором газети «Учитель», співробітником газет «Зоря» та «Діло». Автор праць з етнографії Прикарпаття, найфундаментальнішою якою є «Гуцульщина» у 5-ти томах.

161 рік від дня народження Володимира Хавкіна (1860-1930), вітчизняного бактеріолога і епідеміолога. Учень Іллі Мечникова. Закінчив Новоросійський університет (в Одесі), працював в Одеському зоологічному музеї. Був приват-доцентом Женевського університету. З 1993 по 1915 рр. працював в Індії. Очолював створену за його ініціативою протичумну лабораторію в Бомбеї, реорганізовану в 1925 році в інститут його імені, який став центром по вивченню бубонної чуми і холери в Південно-Східній Азії. Довів інфекційну природу холери і чуми. Вперше розробив ефективні вакцини проти холери (1892) і чуми (1896), поставив на собі досліди, довівши безпечність цих вакцин. В 1956 році у зв’язку з 60-річчям створення Хавкіним протичумної лабораторії тодішній президент Індії Раджендра Прасад відзначив: «… ми в Індії  зобов’язані докторові Хавкіну. Він допоміг Індії позбутися основних епідемій – чуми і холери».

89 років від дня народження Єжи Гофмана (1932), польського кінорежисера. Найбільш значні роботи – фільми «Пан Володиєвський» (1961), «Потоп» (1974) і «Вогнем і мечем» (1999) – екранізація однойменних романів Генрика Сенкевича. Зняв також картини «Прокажена» (1976), «Знахар» (1982), «Прекрасна незнайомка» (1992), «Варшавська битва. 1920» (2011; знятий за технологією 3D, один із найдорожчих в історії польського кіно). Народився Єжи Гоффман у Кракові. Восьмирічним (1940) був вивезений разом із родиною в Новосибірську область Росії, де вони мешкали в таборі «спецпереселенців» і працювали на заготівлі лісу. Там померли дідусь, бабуся, сестра бабусі та дядько Єжи Гоффмана. Після нападу Німеччини на СРСР і відновлення дипломатичних відносин Москви з польським еміграційним урядом родина Гоффманів була амністована. 1943 року батько Єжи Гоффмана пішов воювати з німцями, а після закінчення війни надіслав родині виклик до Польщі. У липні 1945 року Єжи Гоффман уже був у Варшаві. У 1955 році закінчив московський ВДІК; кінокар’єру розпочав з документального кіно, згодом перейшов до художнього. Митець досить часто бував в Україні, у 2008 році зняв документальну стрічку «Україна. Становлення нації». Дружина Єжи Гоффмана Валентина Трахтенберг була киянкою. Подружжя прожило разом понад 30 років (жінка померла від раку під час зйомок «Вогнем і мечем»). Під час російської інтервенції в Україну в березні 2014 року Єжи Гоффман разом з іншими відомими діячами польського театру та кіно виступив із підтримкою українського народу.