Вчені-імунологи – про важливість вакцинування та українську вакцину
Зараз в Україні першу вакцинацію отримали приблизно 1,6 млн людей, а другу – понад 300 тис. людей. Насамперед це лікарі стаціонарних медичних установ та "швидкої" допомоги. Зараз у черзі на вакцинацію – люди похилого віку, це найуразливіші верстви населення. На думку фахівців, не має значення, яку саме вакцину їм робити. Головне – треба робити.
Ще краще, вважають вчені, було б розпочати загальну вакцинацію із щеплення медичних працівників первинної ланки – сімейних лікарів, терапевтів та молодшого медичного персоналу, чи провести її хоча б одночасно зі щепленням лікарів стаціонарних лікарень та "швидкої" допомоги. Бо тоді своєчасно вакцинований медперсонал надав би допомогу людям похилого віку, які зараз складають кричущий відсоток смертей від ускладнень, пов’язаних з коронавірусом.
Про ці та інші моменти, а також про те, наскільки реально розробити вітчизняну вакцину проти COVID-19, кореспондент Укрінформу поговорила з ученими Інституту мікробіології та імунології ім. І.І.Мечникова Національної академії медичних наук України – директором цього інституту, професором, доктором медичних наук Валерієм Мінухіним та доктором фармацевтичних наук, професором, завідувачем лабораторії та клінічного відділу молекулярної імунофармакології Артуром Мартиновим.
НАСАМПЕРЕД НЕОБХІДНО БУЛО ВАКЦИНУВАТИ СІМЕЙНИХ ЛІКАРІВ
- На мій погляд, більшість лікарів стаціонарів і швидкої допомоги вже перехворіли COVID-19, та їм взагалі варто було би провести вакцинацію не в першу чергу. Насамперед необхідно було вакцинувати лікарів сімейної медицини, терапевтів і медсестер поліклінік. Це конче потрібно для забезпечення другої лінії вакцинації – людей похилого віку, а саме, тих, кому вже є 70-80 років. Більша частина таких людей не можуть вільно рухатися та дійти до поліклініки. Відповідно, вже вакцинована медсестра повинна була обійти таких людей і вакцинувати їх. Тим більше, що щеплення добровільні й безоплатні, – розповідає про своє бачення особливостей перебігу вітчизняної вакцинації завідувач лабораторії та клінічного відділу молекулярної імунофармакології Інституту мікробіології та імунології ім. Мечникова Артур Мартинов.
За його словами, у базі e-health у кожного сімейного лікаря є інформація про таких осіб. Зробити першочергові списки та обійти їх поквартирно – не проблема. Але лікарі сімейної медицини та їх медсестри не були вакциновані, тому з хворими вони не дуже хочуть спілкуватися. Ось чому МОЗ вирішило вакцинувати лікарів невідкладної медицини, реаніматологів, лікарів стаціонарів, які, до речі, майже всі вже перехворіли на COVID-19.
- Що це дає для вже виснаженої хворобою імунної системи самих реаніматологів? Чи зможе їхній організм, який уже, ймовірно, не раз перехворів на COVID-19, сформувати повноцінний імунітет? А якщо у лікаря є постковідний синдром у тому чи іншому вигляді, але його було вакциновано саме в цей період? Не зашкодить така вакцинація перехворілим лікарям?
На ці питання відповідей поки що немає, бо сама хвороба дуже молода та недосліджена. Те, що логіка та послідовність застосування вакцин була порушена, не викликає сумніву. Підкреслюю: зважаючи на явний дефіцит вакцин, бажано було б насамперед захистити той контингент населення, серед якого смертність від COVID-19 є максимальною – людей похилого віку.
Чому експертна рада МОЗ із питань боротьби з ковідом запропонувала насамперед вакцинувати лікарів швидкої допомоги, багато з яких уже перехворіли, а також військових, а пізніше й учителів, які зі старшокласниками працювали дистанційно, а зараз узагалі йдуть на довгострокові канікули, – не зовсім зрозуміло. Притому ця рада не має в своєму складі жодного імунолога та вакцинолога, – зауважує Артур Мартинов.
За словами вченого, сімейні лікарі й зараз не мають повноцінної можливості вакцинувати літніх пацієнтів. Вони тільки телефонують їм та запрошують до кабінету вакцинації. Чи зможуть люди після 80 років, інваліди прийти в кабінет вакцинації? Питання риторичне.
ЛЮДЯМ ПОХИЛОГО ВІКУ: ЯКЩО Є МОЖЛИВІСТЬ ПРИЩЕПИТИСЯ, НЕ ВАГАЙТЕСЯ
- Звертаючись до людей похилого віку, одразу хочу зазначити: не слухайте російської пропаганди, і якщо у вас буде можливість прищепитися хоч якоюсь вакциною, не вагайтеся.
Пояснюю спеціально для них, що у клонів вакцини AstraZeneka індійського та корейського виробництва немає побічних явищ у вигляді тромбозів, як в оригінальної вакцини. До того ж, зараз в Україні немає оригінальної вакцини AstraZeneka, яка розроблена Оксфордським університетом та британсько-шведською компанією AstraZeneca й котра викликає тромбози в одного зі ста тисяч вакцинованих. З причинами цього цікавого явища ще має розібратися ВООЗ, – каже Мартинов.
Він зазначає, що цілком безпечна й вакцина китайського фармацевтичного підприємства Sinovac Biotech, що спеціалізується на виробництві вакцин проти гепатиту та грипу. Вона вже дозволена для екстреного використання в Азербайджані, Бразилії, Китаї, Чилі, Індонезії та Туреччині. Перша партія вакцини Sinovac Biotech, придбана за державні кошти, надійшла в Україну ще 25 березня.
ЧИ НАЗАВЖДИ МИ ВТРАТИЛИ СТАТУС ВИРОБНИКА ВАКЦИН?
Щодо загальних положень, то Україна є унікальною державою. На пострадянському просторі вона мала дуже потужну фармацевтичну галузь, включно з виробництвом вакцин і сироваток. Останні вироблялися на двох провідних підприємствах – в Харкові та Одесі. Але в останні роки одеське підприємство просто було доведено до банкрутства і зруйновано, а харківське продано. І на одному, і на другому підприємствах більше не виробляються вакцини за повним циклом.
Хто був зацікавлений у руйнуванні галузі виробництва вакцин та сироваток – судити не нам, але саме для таких ситуацій, як пандемія, вакцинне виробництво для держави з 40-мільйонним населенням вельми необхідне.
Коли виникають такі пандемії – а ця пандемія точно не остання для такої щільності населення – децентралізація у виробництві вакцин здатна забезпечити швидке виготовлення і постачання вакцин саме для тієї країни, де ці підприємства розташовані. Чи винна сучасна влада в тому, що закордонні виробники вакцин поставили Україну в черзі на вакцини в самий кінець? Мабуть, ні.
Виробники, попри обіцянки, насамперед забезпечили вакцинами своїх громадян та громадян країн-сусідів, бо коронавірус SARS-CoV-2 з легкістю перетинає кордони.
Приклад такої політики – Індія, яка зупинила постачання вакцини Covishield в Україну, як тільки ситуація із захворюваністю в цій країні погіршилася.
Тут не треба зупинятися на побічних ефектах від різних вакцин, вони незначні у порівнянні зі смертністю та побічними ефектами від самого COVID-19: чого вартий постковідний синдром із вірусним енцефалітом та враженням багатьох органів людини. Реабілітація після таких ускладнень може тривати рік. Але треба акцентувати увагу на шляхах і правилах вакцинації, прийнятих МОЗ в Україні.
Імунітет від вакцинації проти COVID-19 справді значно відрізняється від імунітету після перенесеного захворювання. Інколи після хвороби у людини зовсім немає специфічних антитіл або антитіла настільки слабкі, що люди здатні підхопити вірус і вдруге, і втретє. Після двох доз вакцин повторних захворювань практично не буває.
З вищесказаного варто зробити кілька висновків на перспективу: необхідно негайно відновлювати окрему епідеміологічну службу та епідеміологічні розслідування, негайно відновлювати виробництво власних вакцин,зменшити до нуля всі податки на такі виробництва та безкоштовно виділяти землю для їх будівництва.
Наприклад, в Індії для біофармацевтичних виробництв створено саме такі умови, і ця держава стала лідером у фармацевтичному виробництві у світі. Адже тільки вакцини та швидка технологія їх виробництва залишаються запорукою боротьби з пандеміями.
НАСКІЛЬКИ РЕАЛЬНО РОЗРОБИТИ УКРАЇНСЬКУ ПРОТИКОВІДНУ ВАКЦИНУ?
На це запитання нам відповів директор Інституту мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова, професор, доктор медичних наук Валерій Мінухін.
- На теперішній час робота зі створення на території України умов для розробки вакцин та імунобіологічних препаратів не сконцентрована, а фінансування не має системного цілеспрямованого характеру, – каже директор інституту і продовжує: – Наприклад, відомо, що кошти на отримання антигену до коронавірусу були виділені. Мабуть, їх отримали, але вітчизняної вакцини немає. Аналогічна ситуація, на мій погляд, з отриманням т.з. «прототипного антигену». Висновок той самий – вакцини немає.
Сучасні проблеми із забезпечення епідемічного благополуччя населення України насамперед склались через відсутність фінансування оновлення науково-лабораторної бази державних наукових установ НАМН України і власного (вітчизняного) виробництва імунобіологічних препаратів (вакцин, імунних сироваток тощо) та інших життєво необхідних лікарських засобів для профілактики, діагностики і лікування особливо небезпечних інфекційних хвороб.
На наш погляд, Державну установу «Інститут мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова Національної академії медичних наук України» слід залучити до створення імунобіологічних препаратів.
Харківські вчені вважають, що для фінансування слід більш раціонально використовувати можливості Національного фонду досліджень України.
- На нашу думку, тематика минулорічного конкурсу на фоні пандемії коронавірусної інфекції могла бути більш конкретною. Тема завершеного конкурсу «Наука для безпеки людини та суспільства» на перший погляд актуальна, але не конкретна, кошти витрачені, а пандемія коронавірусної інфекції продовжує крокувати Україною, – каже Мінухін.
Як повідомляв Укрінформ, торік на Другому національному форумі вчених-мікробіологів, імунологів, алергологів, мікробіологів та спеціалістів клінічної медицини, який відбувся в Інституті мікробіології та імунології ім. Мечникова НАМН України (Харків) до 175-річчя славетного вченого-земляка, була презентована вітчизняна тест-стистема для діагностики COVID-19, яку розробили фахівці фірми ВП "СІМЕСТА" (Одеса). Серед конкурентних переваг цього набору – висока аналітична чутливість: він дозволяє виділити 100% вірусних РНК з крові, слини, фрагментів тканин та клітин, причому, у технологічному режимі "в одній пробірці".
Інститут мікробіології та імунології ім. Мечникова НАМН України – один з найстаріших у світі наукових закладів протиепідемічного профілю, заснований у 1886 році, він спеціалізується на розробці вакцин та інших лікувальних і діагностичних препаратів для боротьби з інфекційними хворобами.
Світлана Лігостаєва, Харків
