23 жовтня. Пам’ятні дати

23 жовтня. Пам’ятні дати

Укрінформ
Цього дня, 1956 року, в Угорщині спалахнуло повстання проти комуністичного режиму, жорстоко придушене радянськими військами

Після закінчення Другої світової війни Угорщина опинилася у сфері впливу СРСР. Досить скоро угорці відчули, що значить «братня любов старшого брата» і випробували на собі радянський стиль управління: в аграрній країні продукти видавалися по картках, катастрофічно не вистачало продовольства, вперше за всю історію свого існування Угорщина була змушена імпортувати зерно. На додаток в країні відбувалися репресії та переслідування інакомислячих.

Після смерті Сталіна прем’єр-міністром став Імре Надь – переконаний марксист, але людина більш широких поглядів. За прем’єрства Надя було проведено ряд досить ліберальних реформ, а головне, Надь почав привселюдно розповідати про репресії та визнавати помилковість попереднього курсу на форсовану індустріалізацію. Для угорців він був реформатором, а для Москви – «правым уклонистом». Тому навесні 1955 року його прибрали з уряду, а на додачу ще й виключили з партії. Серед угорців популярність опального політика лише зростала, а політична обстановка в Угорщині ставала дедалі напруженішою. Люди почали масово виходити на вулиці, вимагаючи проведення в країні демократичних перетворень, виводу радянських військ, зміщення сталіністів з державних посад. СРСР вичікував, але Угорщина вибухнула 23 жовтня 1956 року – того дня на вулиці Будапешта прийшло майже 200 тисяч людей – надзвичайно багато для такої маленької країни як 10-мільйонна Угорщина. Вже ввечері демонстранти захопили будівлю угорського радіо і ряд промислових об’єктів столиці, зокрема і декілька заводів з виробництва зброї.

Наступного дня в Будапешт увійшли радянські війська. Як вважають деякі історики, початок збройної конфронтації, в результаті якої загинули багато людей, спровокували угорські спецслужби, які почали стріляти у беззбройний натовп. То було надзвичайно жорстоке протистояння: протестувальники чинили самосуди над сталіністами, вішали на деревах офіцерів служби держбезпеки. У відповідь солдати розстрілювали цивільних. Вже 26 жовтня 1956 року в Угорщині був сформований уряд на чолі з Імре Надєм, який наполіг на виведенні радянських військ, розпустив держбезпеку і пообіцяв багатопартійну систему.

Для керівництва СРСР це була відверта непокора. Тому вже за кілька днів був сформований новий прорадянський уряд, який очолив Янош Кадар, а 4 листопада радянські війська – 17 дивізій, 60 тисяч військових і майже шість тисяч танків під командуванням заступника міністра оборони СРСР Івана Конєва оточили Будапешт і остаточно придушили повстання. За весь період повстання – з 23 жовтня по 4 листопада, було вбито кілька тисяч цивільного населення. Радянські втрати склали понад 700 убитих і півтори тисячі поранених. Після придушення повстання почалися масові арешти і репресії. Імре Надь був арештований і згодом страчений. Втім, після закінчення повстання уряду Яноша Кадара все ж довелося піти на ряд поступок угорському суспільству – оголосити амністію, дозволити приватну власність і дрібне підприємництво в сільському господарстві та сфері обслуговування, до мінімуму скоротити витрати на армію, послабити цензуру.

У цей день народилися

в Україні

Наталія Статива-Жарко (1970), художниця, майстриня петриківського розпису.

Народилася у с.Петриківка на Дніпропетровщині. Походить з роду Олександра Стативи – художника, засновника і першого директора художньої школи Петриківського розпису. Молодша сестра відомих майстринь петриківського розпису Валентини Деки, Лідії Булавін і Марії Яненко.

Брала участь десятках виставок в Україні і за кордоном, має близько 20 персональних виставок. Роботи знаходяться в багатьох музейних зібраннях, приватних колекціях, прикрашають дипломатичні і громадські установи.

Художниця створює як суто декоративно-вжиткові речі (посуд із дерева, скла, кераміки), меблі, інтер’єри, принти для одягу та аксесуарів, так і графічні твори.

Український бренд OLIZ випустив серію шовкових хусток і шаликів з малюнками Наталії Стативи-Жарко.

Сторінка в ФБ, де можна побачити багато творів майстрині: Natalia Stativa-Zharko

Яна Дементьєва
Яна Дементьєва

Яна Дементьєва (1978), веслувальниця, олімпійська чемпіонка, чемпіонка світу і багаторазова Європи.

Народилася у Харкові. З 2001 року входила до складу збірної України.

Член олімпійської збірної України на Іграх XXX Олімпіади 2012 року в Лондоні. У складі парної четвірки (Анастасія Коженкова, Яна Дементьєва, Катерина Тарасенко й Наталія Довгодько) стала олімпійською чемпіонкою.

П’ять разів ставала чемпіонкою Європи. Чемпіонка світу-2009 в парній четвірці. Багаторазова чемпіонка України, призерка Кубків світу.

Після тривалої перерви 2018 року поновила виступи.

…і у світі

Пеле (справж. – Едсон Арантіс ду Насіменту; 1940), легендарний бразильський футболіст, нападник команди «Сантос» (1956-1971), громадський діяч.

Єдиний гравець, який тричі вигравав чемпіонат світу з футболу (1958, 1962 і 1970). За кар’єру забив понад 1280 голів (провівши майже 1365 ігор) і став одним із найрезультативніших гравців за всю історію футболу. Найкращий бомбардир збірної Бразилії всіх часів – забив 77 голів. Визнаний найкращим футболістом XX століття.

Народився Пеле в доволі бідній родині. Чи не єдиною і головною розвагою хлопчика був вуличний футбол. Десь у дев’ятирічному віці до нього «прилипло» прізвисько Пеле. Спочатку він грав у місцевих вуличних дитячих командах, згодом виступав за юніорську збірну рідного міста Бауру. Коли Пеле виповнилось 15 років, перспективним нападником зацікавився «Сантос» – тодішній чемпіон штату і одна з найсильніших команд Бразилії. Спочатку він грав за молодіжну команду, а після травми форварда «Сантоса» тренер почав випускати Пеле в основному складі. За перших 11 ігор Пеле забив 17 м’ячів. 8 квітня 1957 року він підписав професійний контракт з «Сантосом».

До 1965 року Пеле став однією з найвідоміших персон Бразилії та світу, а його команда – найсильнішою у Південній Америці. Вболівальники і журналісти почали з нетерпінням рахувати його голи. Тисячний гол нападник забив 19 листопада 1969 року на арені «Маракана» у Ріо-де-Жанейро під час гри з «Васку да Ґама» з пенальті.

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-