Питання руба: наскільки захищений кордон України з Білоруссю?
Низка вітчизняних експертів виражають занепокоєння, причому цілком не безпідставні, що вся ця навала мігрантів з польсько-білоруського кордону рано чи пізно може ринути (самотужки або під примусом) в наш бік.
«З приходом холодів ситуація з мігрантами перетворюється на справжню гуманітарну катастрофу. Кількість смертей на кордоні зростає… Білорусь ризикує перетворитися на «відстійник» мігрантів, які не змогли потрапити у ЄС і не збираються їхати додому. Такі розклади збільшують ризики й для України – у Лукашенка можуть спробувати запропонувати мігрантам альтернативний шлях до ЄС», – прогнозує директор із досліджень Європейської експертної асоціації Марія Авдєєва.
«Якщо мігранти, які перебувають довший час в лісах і без їжі, які знаходяться на такому етапі нервового зриву, неконтрольованості, не проб'ються до Польщі, то… вони можуть спробувати перейти український кордон», – заявив в ефірі одного з українських телеканалів посол України в Республіці Польща Андрій Дещиця.
«Колись протистояння з Польщею скінчиться, і ці тисячі мігрантів мають кудись подітися. Навряд чи Путін буде транспортувати їх літаками Аерофлоту туди, звідки вони прибули. Нагадаю, що у нас кордони з чотирма країнами Євросоюзу. Уявімо, якщо вони вирішать потрапити до ЄС через них», – розмірковує військовий експерт, полковник запасу Олег Жданов.
Логічно напрошується питання: наскільки захищений на сьогодні українсько-білоруський кордон?
«Рік тому Комітет Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки робив виїзне засідання на українсько-білоруському кордоні через скарги прикордонників у тому, що цей кордон практично не обладнаний нічим… У нас фактично цей кордон існує лише на папері, на мапах. Він незахищений. Ніщо не заважає білорусам спрямувати певну кількість мігрантів до українського кордону, щоб просто створити певні загрози, певні конфлікти», – каже народний депутат з фракції «Голос» Сергій Рахманін.
«Якщо ми з боку Польщі бачили якийсь колючий дріт, то у нас і такого немає. У нас просто ліси, де десь стоять таблички: з цього боку табличка – Україна, з цього – табличка Білорусь. Ми ніколи з об'єктивних причин не розглядали цей кордон, як можливе вогнище дестабілізації» – зазначив політолог Ігор Рейтерович.
Колишній посол України в Республіці Білорусь Роман Безсмертний підтверджує: «З точки зору традиційного розуміння кордону – в нас його, по суті, немає… Причому немає навіть таких елементарних речей, які потрібні бути на кордоні, як от контрольно-слідові полоси, загородження з колючим дротом, тощо».
Натоміть, є дванадцять переходів…
«З яких два більш-менш обладнані, один – так собі, а решта – це лісові дороги, на яких вряди-годи чергують українські військові… Тобто, фактично, немає жодних перешкод для того, щоб хтось зміг потрапити з території Білорусі в Україну, і навпаки», – підкреслив пан Безсмертний.
На початку 2000-х, в 2010-х роках на білорусько-українському кордоні щодоби затримували 25-30 осіб, згадує він.
«Здебільшого, це були збиральники ягід, грибів… Ці люди абсолютно не усвідомлювали того, що порушили державний кордон. Їх затримували, втім, відпускали, тому що як такої лінії, що контролюється, її просто не існувало. І дотепер не існує. Делімітація відбулася, тобто на карті все визначено, але фізична демаркація… На сьогодні цей процес не завершено», – переконує Роман Безсмертний.
«Прикордонники є, межа позначена, але… самої споруди кордону немає», – констатує міністр внутрішніх справ України Денис Монастирський.
Що ж, ситуація направду виглядає досить плачевно… Одначе, не можемо сказати, що на сьогодні це питання залишилося поза увагою. Українські силовики готуються.
«Ми посилюємо наші сили та засоби вздовж українсько-білоруського кордону. Йдеться про близько 8,5 тисяч додаткових військовослужбовців, які будуть охороняти кордон та посилювати напрямки можливого прориву мігрантів. Йдеться, безумовно, і про Державну прикордонну службу, і про Національну гвардію, і про сили Національної поліції», – розповів в ефірі Радіо Свобода перший заступник очільника МВС Євгеній Єнін.
Крім того, за його словами, в чотирьох прикордонних областях поліція перейшла на посилений режим несення служби.
«Ми масово інформуємо населення цих регіонів і закликаємо їх повідомляти правоохоронцям будь-яку інформацію про появу в цих районах невідомих осіб. Ми підтягнули гелікоптери, броньовану техніку до місць, де можливі прориви українського кордону. Ми не допустимо жодних провокацій на нашому кордоні і готові застосовувати всі сили і засоби, передбачені законодавством України. Ми будемо діяти виключно в межах чинного законодавства. Водночас будемо реагувати вкрай жорстко на всі можливі провокації і факти чи спроби порушення режиму державного кордону України. Ми не допустимо прориву мігрантів на нашу територію», – наголосив пан Єнін.
Але чи достатньо цим заходів? Експерти мають певні сумніви…
«Українські прикордонники мають отримати інструкцію щодо застосування засобів примусу, але нагадаю, що в нас не врегульована законодавча база. Законопроект № 5232... Сподіваюся, що наступного тижня цей документ з'явиться на розгляді у парламенті», – каже Сергій Рахманін.
Мається на увазі те, що Держприкордонслужба обмежена в застосуванні засобів примусу – спецзасобів, зброї, техніки. Якщо цей законопроект вчасно не стане законом, то будуть складнощі.
«Також РНБО повинно заслухати звіти розвідників… І розглянути можливість введення там надзвичайного стану, щоб всі ті недоліки, які наявні (на українсько-білоруському кордоні, – Ред.), можна було б швидко прибрати», – додав нардеп.
«Ми бачимо, що поляки лише на невеликий відрізок свого кордону змушені були перекинути майже 15 тисяч військових та поліцейських. А за даними нашого МВС – готові лише 8,5 тисяч для прикриття. Можна, звісно, сподіватися на те, що природні кордони зіграють нам на руку, бо загалом ця територія болотиста та важка для великих пересувань», – нагадує політолог-міжнародник, координатор напрямку безпекової політики Центр політичних студій «Доктрина» Гліб Парфьонов.
Водночас, політолог не виключає, що мігранти можуть знайти місцевих провідників, які за грошову винагороду проведуть їх, зокрема, й через Зону Відчуження.
«В такому разі наявних сил може бути недостатньо, бо вони (мігранти. – Ред.) можуть піти фактично будь-звідки – з гомельського напрямку чи з брестського, або взагалі через Прип’ять. Вважаю, що Україні слід готуватися ретельніше. Особливо, беручи до увагу те, що зараз проходять незаплановані раптові навчання росіян – і десантування, і у використанні бомбардувальної авіації і і все це в безпосередній близькості до наших кордонів», – додав експерт.
Натомість, Роман Безсмертний переконує, що в даному разі треба «бити» не стільки по наслідках, хоча це також важливо, скільки по причині. А причиною є Кремль в обличчі Путіна. Це він організовує всі ці провокації. А Лукашенко – субпідрядник.
«Потрібна координація дій між Києвом, Варшавою та Вільнюсом. Причому об’єднанні зусилля повинні бути не тільки гуманітарного чи соціального планів, а й оперативно-тактичного, воєнно-політичного, воєнно-стратегічного, тощо. Треба розуміти, що окрім речей, про які ми з вами говоримо, Білорусь зараз перетворюється на російський воєнно-політичний плацдарм, який несе в собі колосальну загрозу не лише Україні, але й європейським державам», – наголошує колишній посол України в Мінську.
На півдні – загроза з Криму, на сході – Донбас, на півночі – Білорусь, на південному заході – Придністров’я.
«Уявляєте в якому зараз оточенні знаходиться наша держава? Це наш шанс. Ми маємо скористатися цією ситуацією, і разом з литовцями і поляками пояснювати Європі, що відбувається і пропонувати відповідні заходи. І ціллю цих заходів має бути Путін і Лукашенко. Буйних треба зв’язувати, інакше ми весь час будемо у стані тривоги», – підкреслив Роман Безсмертний.
Схоже, у високих кабінетах це також розуміють. Як повідомив секретар РНБО Олексій Данілов, на тлі ситуації з мігрантами у Луцьку очікується нарада з міністрами та, ймовірно, послами Польщі та Литви: «Будемо вирішувати, у який спосіб ми будемо відповідати на ці виклики».
Отже, попередній підсумок такий: загроза є реальною та конкретною, маємо цілком адекватну реакцію. Втім, крапку ставити поки рано, продовжуємо слідкувати за ситуацією.
Мирослав Ліскович. Київ
