Їх втратила Україна у 2021 році
Цей рік, так само ковідний як і попередній, забрав багато життів. Пандемія стала частиною нашої реальності так само, як і війна на сході України. Втім, не лише вірус, а ще час, вік… У 2021-му в засвіти пішло чимало українців – відомих і не надто – митців, учених, політиків, – тих, хто творив історію України і тих, хто просто своєю світлою людською присутністю і щоденною працею робив життя трішки кращим.
Укрінформ згадує легким словом тих, кого українське суспільство втратило цього непростого року, що ось-ось завершиться.
Сергій Проскурня (63 роки) – видатний український режисер і культурний діяч, продюсер. Він був одним із тих, хто творив новітню українську культуру і показував її світу. Він організовував театральні обміни з кращими театрами Західної Європи, працював з відомими театральними фестивалями по всьому світу. Ставив вистави у театрах Львова, Києва, Одеси. Впродовж п’яти років, починаючи з 2008, організовував державні паради та концерти до Дня незалежності України.
Василь Омеляненко (96 років) – найстаріший гончар України, легенда опішнянського гончарства. З глиною мав справу понад 80 років, творячи з неї неймовірні вироби. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1999). Його твори брали участь у численних виставках як в Україні, так і за кордоном: Бельгії, Канаді, Болгарії, Японії, Норвегії, США, Великій Британії та багатьох інших країнах світу. Одна з найяскравіших робіт майстра – «Лев при двох головах».
Любомира Мандзій (48 років) – українська політологиня, викладачка, науковиця,тимчасова виконувачка обов’язків міністра освіти і науки України з 25 березня до 25 червня 2020 року, кандидатка політичних наук (2003). Львів’янка.
Олександр Омельченко (83 роки) – невтомний міський голова Києва у 1998-2006 роках. Його двічі обирали очільником української столиці й обидва рази він набирав рекордну кількість голосів на свою підтримку – понад 70%. Людина, за якою міцно закріпився, попри всю критику, імідж доброго господарника і справжнього хазяїна міста. Серед пам’яті, яку залишив по собі Олександр Омельченко – відбудова двох знакових для Києва храмів: Михайлівського Золотоверхого та Успенського собору Києво-Печерської лаври.
Юрій Зозуля (93 роки) – визначний учений-нейрохірург, академік НАН України (2009). З 1993 по 2013 – директор Київського НДІ нейрохірургії ім. академіка А.П. Ромоданова (1993-2013). Віце-президент АМНУ, президент Української нейрохірургічної асоціації. Член Української та Європейської асоціацій нейрохірургів. Лауреат Державної премії України в царині науки та техніки (1996, 2001), премії ім. Богомольця НАНУ (1998). Автор 11 монографій.
Георгій Морозюк (77 років) – український актор театру і кіно, народний артист України(1993). Актор Рівненського обласного академічного музично-драматичного театру. За свою творчу кар’єру зіграв сотні ролей. Широкому глядацькому загалу запам’ятався за роллю Юзьо у кінофільмі Володимира Денисенка «Високий перевал» (1981). Грав також у фільмах «Чорна рада», «Богдан Хмельницький», «Братовбивча війна» та інших.
Тимур та Олена Литовченки (обом було по 58 років) – подружжя українських письменників-фантастів. Писали також авантюрно-історичні романи і детективи. Їхні книжки «Пустоцвіт» і «Забути неможливо зберегти» у різні роки входили до довгого списку номінантів на премію Книга року ВВС.
Віталій Малахов (67 років) – театральний режисер, народний артист України, лауреат Національної премії України ім. Т.Г. Шевченка в галузі мистецтва 2008 року. Але основне – засновник, художній керівник-директор Київського драматичного театру на Подолі, який кияни від самого початку називали просто, Театром Малахова. Людина шаленої енергії та артистизму. Створений ним театр був і його дітищем, і його сім’єю, а також був відкритий абсолютно для всіх – від його опонента ще з інститутських років Віталія Семенцова до Андрія Жолдака, який ставив у Малахова «Ідіота». Вистави Малахова – «Ніч чудес», «Трактирниця», «Квартал небожителів», «Яго», «Translations» та інші, стали легендарними, так само, як і він сам.
Катерина Кричевська-Росандіч (96 років), знана українська мисткиня з Каліфорнії, меценатка, яскрава представниця української діаспори США. Належала до родини українських митців Кричевських – дочка Василя Васильовича Кричевського. У творчому доробку Катерини Кричевської-Росандіч понад 1000 робіт і більш ніж 50 персональних виставок по всьому світу. Її серце належало Україні, яку вона безмежно любила.
Валерій Хмелько (82 роки), відомий український соціолог, професор кафедри соціології Національного університету «Києво-Могилянська академія», президент Київського міжнародного інституту соціології. Спільно з Володимиром Паніотто і Майклом Сваффордом у 1992 організував Київський міжнародний інститут соціології і став його президентом. Засновник і в різні часи завідувач кафедри соціології Національного університету «Києво-Могилянська академія»; в 1996, 2000 і 2001 роках – запрошений дослідник департаменту соціології Університету Джона Гопкінса (США).
Галина Хатчінс (Андросович; 42 роки) – українська операторка-постановниця, журналістка. Працювала над понад 30 фільмами та мінісеріалами, включно з «Archenemy», «Darlin'» та «Blindfire». Почесна членкиня Американської спілки кінематографістів. Трагічно загинула на знімальному майданчику в Санта-Фе. У 2019 році журнал American Cinematographer назвав її «зіркою, що подає великі надії» у кінематографі.
Олександр Петраківський (33 роки) – український військовослужбовець, полковник, командир роти 8-го окремого полку спеціального призначення, учасник російсько-української війни. Герой України. 20 липня 2014 року розвідувальна група під його керівництвом, забезпечуючи проходження колони техніки Збройних Сил та сил добровольчого батальйону «Айдар» до аеропорту Луганська, виявила засідку в районі міста Щастя і вступила у бій, що дозволило забезпечити проходження колони запасним шляхом. Під час бою Олександр Петраківський отримав важке поранення голови, але продовжував керувати діями групи. З 2014 року був прикутий до ліжка. До останнього боровся за життя, але в серпні цього року героя не стало.
Олександр Ройтбурд (59 років) – гуру українського живопису, громадський діяч, директор Одеського художнього музею (2018-2021) і взагалі – знаний у світі одесит. Його твори зберігаються в багатьох художніх колекціях, зокрема і в Музеї сучасного мистецтва Нью-Йорку. Ройтбурд як митець робив усе можливе і все від нього залежне, щоб українська культура була живою і сучасною. Керувався гаслом: «Будьте реалістами, вимагайте неможливого». А ще він був невтомним просвітником і непримиренним ворогом невігластва і культурного мракобісся. Міг зробити більше, але, на жаль, не встиг.
Євген Марчук (80 років) – український державний діяч, політик, 4-й прем’єр-міністр України, генерал армії. Він прийшов у радянський КДБ у 1963 році. Пройшов усі службові щаблі тієї репресивної структури. Але, попри все, йому вдалося залишитися людиною. Вдалося скинути з очей радянську полуду і стати українським державником. Він стояв біля витоків зародження української Служби Безпеки та української армії.
Тарас Силенко (48 років), український кобзар, заслужений артист України. Киянин, «до нестями залюблений в українську історію, культуру, релігію». В його репертуарі були сотні українських народних пісень – чумацьких, козацьких, повстанських, ліричних, авторських. Він концертував по всій Європі і ніс автентичну українську пісню – давню, як українська історія. Виступав не тільки на концертних майданчиках, але й на вулицях. Наприклад, у Києві, у вестибюлі метро станція «Театральна». І це було щось неймовірне – почути «Слово о погибелі землі Руської» в самому серці Києва... Співав він і на українських Майданах.
Григорій Чапкіс (91 рік) – український хореограф, танцівник «без віку», улюбленець телевізійників, завсідник танцювальних шоу. Народний артист України (2010). Професійно почав займатися танцями з 1946 року, в славетному академічному ансамблі танцю імені Павла Вірського. За 26 років праці в цьому колективі був задіяний майже в усіх хореографічних постановках, брав участь у 70-ти закордонних гастрольних поїздках. Крім танцю, був чудовим співрозмовником – міг розповідати безліч бувальщин із власного життя.
Михайло Слабошпицький (74 роки), знаний український літературознавець, публіцист, критик, прозаїк, видавець. Автор двох з половиною десятків книжок різних жанрів. Лауреат низки престижних літературних премій, а також Шевченківський лауреат 2005 року за роман-біографію «Поет із пекла». Він був людиною енциклопедичних знань; міг цікаво розповісти фактично про будь-кого з українських поетів чи письменників – чи то про Григора Тютюнника, Леоніда Кисельова, чи то про Оксану Лятуринську. Чого лишень варта його книга «25 українських поетів на вигнанні»! Хоча, він писав і для дітей. І все це неймовірно цікаво.
Вадим Гнєдаш (89 років), видатний український диригент, яскравий представник київської диригентської школи. Народний артист України, майже 30 років (1961 – 1989) був диригентом Симфонічного оркестру Українського радіо. За цей час записав у фонд Українського радіо понад тисячу творів української та світової класики, здійснив запис музики до 380 кінофільмів. Через оркестр під його керівництвом пройшла величезна кількість молодих українських композиторів, музикантів, виконавців. Записані під орудою Гнєдаша симфонічні твори Левка Ревуцького і Бориса Лятошинського входять до золотого фонду української музики.
Ігор Крикунов (67 років) – найвідоміший ром України. Режисер, актор театру і кіно, педагог, громадський діяч; народний артист України. Засновник (1994) і художній керівник Київського циганського театру «Романс». Випускник Щукінського училища. Після Москви творчу діяльність починав у Віталія Малахова в його театрі на Подолі. Однією з найвідоміших у кіно була його роль Василя у фільмі «Циганка Аза».
Володимир Яворівський (78 років) – український письменник, громадсько-політичний діяч, радіоведучий; один із засновників Народного Руху України. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка. Впродовж багатьох років очолював Національну спілку письменників України. Був ведучим радіопрограми «20 хвилин з Володимиром Яворівським» на Українському радіо.
* * *
Від початку 2021 року і по сьогодні внаслідок бойових дій на Донбасі, за офіційними даними Генштабу ЗСУ, загинули 65 українських військових.
