7 січня. Пам’ятні дати

Сьогоднішнє Різдво урочисто святкують церкви, які використовують у своєму літочисленні юліанський календар. Зокрема, Православна Церква України, Єрусалимська, Російська, Сербська, Грузинська, а також Українська греко-католицька церква.

Згідно з Писанням, Богородиця народила Ісуса Христа, якому була уготована доля Спасителя, під час перепису населення в Віфлеємі. Оскільки місто було переповнене, і там не знайшлося вільного місця, Марія разом з Йосифом розташувалися на нічліг у хліву, поруч з домашньою худобою. У момент народження Спасителя на небі засяяла Віфлеємська зірка, яка вказала шлях волхвам, що принесли свої дари маленькому Ісусу. У пам’ять про цей світлий день християни щороку збираються на урочисті богослужіння.

Свято Різдва Христового – найурочистіше серед дванадесятих, воно відзначається аж до наступного свята – Хрещення. Цей період називають Святками. В Україні здавна у ці дні водили вертеп, співали колядки і бажали всім добра на весь рік.

Різдво Христове надзвичайно урочисте – високо-небесне, але й водночас дуже земне, людяне свято, адже, що може бути важливішим і дивовижнішим за народження дитини, за прихід нового маленького життя у великий складний світ дорослих. Тож нехай срібне світло Різдвяної зірки, що світить ось уже понад дві тисячі років і не тьмяніє, торкнеться душі кожного.

І нехай звістка про народження Сина Божого буде для нас у ці дні найголовнішою і найважливішою новиною: «Христос рождається! Славімо Його!»

У цей день народилися

в Україні…

Микола Аркас (1852-1909), композитор, музично-громадський діяч, історик.

Засновник і керівник миколаївської «Просвіти», активний і наполегливий збирач українського музичного фольклору. Товаришував з Кропивницьким, Лисенком. Мав величезну власну бібліотеку з українознавчої проблематики, глибоко студіював документальні матеріали та праці професійних істориків. У 1908 році вийшла друком його «Історія України-Русі» – одна з перших написаних і надрукованих українською мовою книжок з історії України. Тираж її (7 тисяч примірників) розійшовся протягом кількох місяців. Відомі українські письменники та науковці схвально сприйняли сам факт її появи. Євген Чикаленко зауважував, що праця читається з великим інтересом, пробуджує любов до рідного краю, його минулого і надії на майбутнє. Автор отримав багато відгуків, йому дякували за книгу, написану українською мовою, доступну для розуміння навіть малоосвіченим читачам. Микола Аркас відомий і як талановитий композитор, хоча спеціальної музичної освіти не мав. Його оперу «Катерина» (1891), написану на основі власного лібрето за поемою Шевченка, можна віднести до української оперної класики.

Ростислав Братунь (1927-1995), поет, громадський діяч, один з засновників Товариства Лева – однієї з перших незалежних громадських організацій в Україні (1987).

Випускник Львівського університету ім. І. Франка. Племінник відомої української актриси Наталії Ужвій. У 1966-1980 роках очолював Львівську організацію СПУ, був деякий час головним редактором журналу «Жовтень» («Дзвін»). Видав збірки: «Вересень», «Пісня про волю», «Світанки». Значну частину віршів поета становить інтимна лірика. Автор лібрето опери «Назустріч сонцю». Ряд віршів Братуня покладено на музику композиторами Євгеном Козаком, Володимиром Івасюком («Ватра», «Ноктюрн осіннього міста», «Вогні Львова», «Перший сніг»), Мирославом Скориком. Загалом на вірші Ростислава Братуня написано понад 200 пісень. Свого часу на ІІ з’їзді народних депутатів СРСР саме Братунь, відстоюючи позиції незалежності, сказав Горбачову: «А Україна буде таки вільною!» (Братунь був першим демократичним депутатом від західного регіону України). У 1993 році підняв український національний прапор над «Гетьманом Сагайдачним» – флагманом Військово-Морських Сил України. Одну з вулиць Львова названо ім’ям Ростислава Братуня.

Володимир Денисенко (1930- 1984), кінорежисер, сценарист та педагог. Лауреат Шевченківської премії 1979 року за стрічку «Женці».

Народився в селі Медвин на Київщині. Дід Володимира Денисенка, Яків Гордійович, був активним учасником повстанського руху – «міністром оборони» Медвинської республіки. Володимир Денисенко мав отримати акторську освіту у Київському театральному інституті ім. І. Карпенка-Карого, та незважаючи на сталінську стипендію за успіхи у навчанні й гарні сценічні роботи, у 1948 році отримав 5 років виправно-трудових робіт за «український буржуазний націоналізм». У 1953 році звільнений за амністією (реабілітований у 1956 році). Після звільнення з великими труднощами відновився в інституті та закінчив режисерський факультет. Пройшов стажування у Олександра Довженко на зйомках «Поеми про море». Як режисер зняв 12 фільмів. За стрічку «Женці» (1978 рік) отримав Шевченківську премію.

…і у світі

Ніколас Кейдж (1954), відомий американський актор, продюсер та режисер.

Справжнє ім'я актора – Ніколас Кім Коппола, і походить він з відомої голлівудської родини. Один з його старших братів став актором, другий вибрав професію кінорежисера, рідний дядько – всесвітньо відомий кінорежисер Френсіс Форд Коппола, який зняв «Хрещеного батька», а дідусь Кармін Коппола – знаменитий композитор. Сам Ніколас дебютував у кіно в 1981 році, а перший успіх прийшов до нього у 1983 після фільму «Дівчина з долини». Тоді ж він і взяв собі псевдонім. Згодом Кейдж зіграв у картинах свого дядька Френсіса Копполи – «Бійцівська рибка» (1983), «Клуб Коттон» (1984), «Пеггі Сью вийшла заміж» (1986). Проте, слава до актора прийшла після участі в фільмі Девіда Лінча «Дикі серцем» (1990), а довгоочікуване справжнє визнання у 1995 після ролі у фільмі «Залишаючи Лас-Вегас». За цю роботу Ніколас Кейдж був нагороджений премією «Оскар» в номінації «Кращий актор року» і «Золотим глобусом» за кращу чоловічу драматичну роль. Наступні ролі тільки підтвердили його славу по-справжньому талановитого актора. Наразі фільмографія Кейджа вже наближається до сотні.