Як психологу чи журналісту не нашкодити постраждалим: сім принципів від етичної комісії НПА

Бо кожен закон, правило, рекомендація ставить на меті запобігти болю, сльозам, стражданням, а особливо це важливо у такій царині, як психологія. Стародавні лікарі аксіомою прийняли заклик “Не нашкодь”, який і сучасні спеціалісти у сфері ментального здоров’я, і ЗМІ, котрі висвітлюють травмівні події та особисті історії постраждалих, мають прийняти за базовий.

Наразі у ЗМІ та соцмережах розповсюджуються тексти і фото щодо вбивств, катувань та зґвалтувань російськими солдатами цивільних українців, зокрема у Бучі, Ірпені, Гостомелі, тощо. Деякі публікації базуються на інтерв’ю психологів і психотерапевтів з людьми, які зазнали насильства.

Відтак Етична комісія Національної психологічної асоціації України (ЕК НПА) розробила ряд рекомендацій та зауважень щодо висвітлення психологами, публічними особами та ЗМІ тем жорстокого поводження, злочинів проти сексуальної недоторканності особистості та інших злочинів в період війни. https://www.facebook.com/npa.org.ukraine/posts/1439036679860290

ЕК НПА наголошує на необхідності у висвітленні та публічному обговоренні чутливих тем дотримуватися нижченаведених принципів:

1. Принцип пріоритетності інтересів травмованої особистості відносно колективних (суспільних) інтересів. Потреби людини, яка зазнала насильства, у безпеці, збереженні приватності, автономії, допомозі є абсолютним пріоритетом відносно потреб суспільства в оприлюдненні суспільно значущої інформації. Лише постраждалій особі належить остаточне право вирішувати, чи буде оприлюднена її історія. Почуття та травматичний досвід людини не можна використовувати з метою досягнення певних політичних, соціальний чи будь-який інших цілей.

2. Принцип інформованої згоди та її зворотності. Кожен фахівець, залучений до супроводу особи, яка зазнала насильства, зобов’язується заручитися інформованою згодою цієї особи на оприлюднення її історії, детально обговоривши і узгодивши цілі, обсяг, міру  деталізації, контекст такого оприлюднення. Фахівець несе відповідальність за оцінку того, чи є інформована згода цілком свідомим рішенням, а не імпульсивним вчинком або іншим наслідком  травматизації. Фахівець усвідомлює та безумовно визнає право особи, яка зазнала насильства, відкликати свою згоду на будь-якому етапі оприлюднення.

3. Принцип компетентного втручання. Кожен фахівець, залучений до психологічного супроводу особи, яка зазнала насильства, або поширення її історії на суспільний загал, визнає свою відповідальність за публічне надання доказів своєї належної кваліфікації/спеціалізації у роботі з чутливими темами насильства.

4. Принцип конфіденційності та анонімності. Інформаційні матеріали щодо воєнних злочинів, злочинів проти людяності, жорстокого поводження, мають безумовно  захищати право осіб, які постраждали внаслідок таких злочинів, на конфіденційність, анонімність, недоторканність приватного життя. Фахівець несе відповідальність за надання для подальшого розповсюдження відомостей, фотографій, малюнків тощо, що належать жертві, та можуть бути використані для небажаного розкриття її особи, навіть за наявності інформованої згоди.

5. Принцип необхідного і достатнього обсягу інформації. За можливості варто уникати оприлюднення історій людей, які зазнали насильства, навіть за наявності інформованої згоди. Рекомендується посилатися на вже оприлюднені, у тому числі офіційними особами, приклади, обговорювати не стільки долю конкретних осіб, скільки узагальнене явище. Інформуючи суспільний загал про обставини скоєного злочину проти сексуальної недоторканності особистості, фахівець зобов’язується уникати надмірної деталізації та емоційної забарвленості повідомлень з метою запобіганню вторинній травматизації у жертви та її близьких, травми свідка або надмірного/патологічного емоційного залучення в аудиторії. Розкриття зайвих деталей також є небезпечним з точки зору захисту конфіденційності та анонімності особи чи осіб, чия історія поширюється, що є абсолютно неприйнятним наслідком такого поширення.  

6. Принцип неупередженого та недискримінуючого висвітлення. Жодна особа, яка зазнала насильства, не заслуговує на те, що з нею сталося, не несе відповідальності за свої страждання, не має імпліцитних умов, залежних від її статі, віку, походження, які роблять її переживання більш або менш болісними порівняно з іншими. Кожна людина переживає те, що з нею сталося, у свій спосіб і заслуговує на безумовну повагу до себе та своїх переживань. Інформуючи суспільство про випадки жорстокого поводження російських військових з мирним населенням, зокрема злочини проти сексуальної недоторканності особистості, необхідно дотримуватися гендерно-чутливого підходу. Зокрема, уникати оціночних суджень або коментарів щодо різного ступеню травмівного впливу насильства, у тому числі сексуалізованого, на осіб різної статі. Досвід зіткнення з насильством може бути руйнівним як для жінок, так і для чоловіків.

7. Принцип суспільної значущості інформації. Поширюючи інформацію, що торкається чутливих або травмагенних тем, важливо пам’ятати, що сексуальне насильство є не ексцесом війни, а різновидом зброї, що застосовується проти всього суспільства. Варто фокусуватися на просвітництві аудиторії, поясненні причин та наслідків тих чи інших подій, наданні узагальнених рекомендацій.

Етична комісія закликає членів НПА та інших фахівців, зокрема і співробітників ЗМІ, задіяних у висвітленні російських воєнних злочинів проти громадян України, чітко усвідомлювати мету такого висвітлення, уникати зайвої травматизації суспільства, натомість усіма доступними засобами сприяти зміцненню його солідарності, стійкості, спроможності чинити ефективний опір ворогу.

Разом із тим, важливо зауважити, що ці рекомендації жодним чином не утискають свободу слова, яка є важливою цінністю сучасного демократичного світу та правом кожної людини.

Юлія Любшина, письменниця, психологиня

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства