Повномасштабна російська агресія змінила життя кожного українця, проте чи не найгостріше - маленьких громадян. Діти разом із батьками, здебільшого з мамами, а часто й з іншими дорослими рідними та знайомими з перших хвилин війни змушені покидати домівки, тікати від російських військ у більш безпечні місця та за кордон, по кілька днів переховуватись у бомбосховищах, жити в окупації без елементарного - води та їжі. Тільки за офіційними даними, росіяни вбили 397 дітей, близько 1,2 тис. - поранили. Зростає кількість сиріт та дітей без батьківського піклування. Проте досі лишається достеменно невідомою ситуація на тимчасово захоплених територіях та з примусово депортованими до росії українських малюків.

Напередодні Дня усиновлення, яке в Україні щорічно відзначається 30 вересня, Укрінформ поговорив з радницею-уповноваженою Президента з прав дитини та дитячої реабілітації Дар'єю Герасимчук про те, як українська держава вирішує питання влаштування дітей без батьківського піклування, чи можна під час війни усиновлювати малюків і як "Дія" допомагає в пошуку нових родин для дітей.

"Більша частина дітей, які залишилися без батьківського піклування після 24 лютого, влаштовані в сімейні форми виховання"

- Нещодавно в одному з публічних виступів Президент Володимир Зеленський заявив, що від повномасштабної російської агресії постраждали 7,5 млн дітей, фактично, усі без винятку маленькі українці. Однак мається на увазі здебільшого саме морально-психологічна складова. А яка ситуація наразі з улаштуванням дітей, які лишилися без батьківського піклування або осиротіли? Чи суттєво збільшилась кількість дітей із таким статусом у зв'язку з війною?

 - На жаль, у нашій країні досить велика частина територій є тимчасово окупованою, тому важко сказати точні дані щодо дітей, які залишилися без батьківського піклування. Загалом в Україні понад 68 тис. дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

За інформацією Національної соціальної сервісної служби, станом на 1 вересня була 3781 дитина, яка залишилася без батьківського піклування, із яких 685 дітей набули такого статусу внаслідок саме обставин воєнного стану. 

 -  Тобто в результаті бойових дій?

 - Так. Тут варто також згадати про те, що 10 вересня уряд розширив перелік підстав надання дітям статусу  дитини позбавленої батьківського піклування, додавши випадки, коли батьки не виконують свої обов’язки з виховання та утримання дитини з причин перебування на територіях, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні, або батьки перебувають у розшуку як зниклі безвісти, є військовополоненими і перебувають у полоні держави-агресора чи затримані, взяті у заручники російськими органами влади, окупаційними адміністраціями чи збройними формуваннями. Такі діти не підлягають усиновленню, але влаштовуються в сімейні форми виховання та підтримуються державою.

 - Досить часто в соціальних мережах і ЗМІ можна побачити інформацію, коли зовсім незнайомі дорослі рятували дітей з-під обстрілів, вивозили з оточених і захоплених міст. Чи збільшилась кількість бажаючих дати дім малюкам без батьків?

 - Українці насправді просто неймовірна нація емпатійних людей! Багато дорослих під час цієї війни максимально проявили свій батьківський потенціал і ресурс швидко шукати для дітей, які залишилися без батьківського піклування, нові родини, нові домівки... Хоча ми розуміємо, що практично у кожної дитини є бабусі, дідусі, інші родичі, тому часто цим дітям не потрібна нова родина. Їх потрібно повернути й возз’єднати з рідними, знайомими, близькими. Дитина повинна залишатися у колі своєї родини, так їй легше, вона менше зазнає травм.

Рідко буває, коли у дитини немає взагалі нікого і вона потребує нової родини.

Із майже чотирьох тисяч дітей, які лишилися без батьківського піклування після 24 лютого, більша половина були влаштовані саме в сімейні форми виховання, тобто це або під опіку рідних, близьких, знайомих, або до дитячих будинків сімейного типу, у прийомні сім’ї, або на тимчасове влаштування. І тільки близько 500 дітей були влаштовані в заклади інституційного догляду.

Сподіваємось, що діти влаштовані до цих закладів також тимчасово. Тому що пріоритет держави: у кожної дитини має бути родина, дитина має жити у сім’ї.

 - Чи продовжує роботу чат-бот "Дитина не сама", за допомогою якого держава з початком війни планувала шукати дорослих, готових до тимчасового влаштування в них дітей без батьків і рідних?

 - Так, працює. Уже 24 тисячі заявок заповнили громадяни України у чат-боті. Після розширеної інформації, яка їм надійшла про форму влаштування, що не можна, наприклад, із цією дитиною виїжджати за кордон, людям пропонувалося заповнити розширену заявку. Таку заявку заповнили 8852 людей, вони отримали можливість проглянути вступний вебінар - його проглянули вже 5423 людини, тобто більше половини заявників. І повний курс навчання пройшло майже 2 тисячі людей, які вже готові, з документами, чекають.

Чат-бот “Дитина не сама” - це про тимчасовий прихисток у своїй родині дитини, яка цього потребує, проте однієї подачі заявки мало, обов'язково ще треба пройти спеціальне навчання. У першу чергу, на тимчасове перебування у сім'ї може бути влаштовано дитину з кола знайомих, рідних, близьких.

- Чи є приклади такого влаштування, коли родина для дитини була знайдена серед зареєстрованих через чат-бот?

 - Звичайно, є. У сім'ї, які пройшли реєстрацію і навчання через чат-бот «Дитина не сама», влаштовано 16 дітей.

Наприклад, дитина знаходилася в лікарні, батьків і рідних поруч з нею не було й не могли їх знайти. У лікарні волонтерила одна сім'я, вони допомагали в тому числі й цій дитині. У них налагодився хороший дружній контакт і, коли дитина одужала, треба було кудись її тимчасово влаштувати, тож ця родина пройшла всю процедуру через чат-бот, навчання і дитину влаштували саме до них. Дитина перебуває у родині на тимчасовому влаштуванні , але вже знайшлася мама на тимчасово окупованій території, яка, на жаль, не може вибратися зараз, але вона на зв’язку, спілкується з сім'єю, з дитиною. Щойно мама зможе евакуювати, сім’я буде возз’єднана!

Хочу додати, що під час навчання з тимчасового влаштування родинам також розповідають про інші форми - усиновлення, опікунство, дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім’ї. І багато родин з числа тих, хто проходить навчання, уже пішли збирати документи — частина на усиновлення, частина на створення дитячого будинку сімейного типу, на прийомну сім’ю. Тобто люди прийшли з готовністю до тимчасового влаштування у себе дітей, але потім зрозуміли, що їхнього батьківського ресурсу вистачить на більше.

"Усиновлення під час війни може здійснюватися виключно громадянами України на території України"

- Усиновлення в Україні нині відбувається чи поставлено на паузу?

 - Під час повномасштабної війни взагалі не було нічого відмінено чи законом заборонено. Дійсно, певний час процедура усиновлення була на паузі, оскільки не могла реалізовуватися з низки об’єктивних обставин. Зокрема, судова система не в повному функціоналі працювала, відбувалася евакуація дітей, які підлягають усиновленню, самі кандидати в усиновлювачі переміщувалися.

Сьогодні там, де є можливості, усиновлення відбувається. Маю сказати, що за період цього року, попри воєнний стан, усиновлено близько 500 дітей, а якщо бути точними, то станом на 31 серпня 479 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Водночас на обліку кандидатів в усиновлювачі дитини нині перебуває 1252 особи, тоді як у першому кварталі їх було 1038. 

Зараз нам вдалося реанімувати, по суті, перезапустити алгоритм усиновлення під час воєнних дій.

- Іноземці можуть претендувати на усиновлення українських дітей?

- Усиновлення під час воєнного стану може здійснюватися виключно громадянами України, які знаходяться на території України за винятком тимчасово окупованої, і дітей, які зараз є на території України. Тож, міждержавне усиновлення поки на паузі, суто фізично воно реалізовуватись не може. А всередині країни усиновлення запущено.

- Нещодавно на порталі "Дія" з'явилася нова послуга, яка дозволяє подавати заявки на усиновлення онлайн...

- Одразу хочу сказати, що процедура усиновлення жодним чином не спростилась, взагалі! Отримую різні повідомлення, багато хто хвилюється, що нібито ми цифровізували усиновлення і будемо "роздавати" через “Дію” дітей. Ні, процедура всиновлення не спростилася, там просто немає чого спрощувати, не можна викинути чи замінити ні один із пунктів процесу, усе настільки викристалізувано, що змінам не підлягає.

Але є можливість осучаснити, що ми і зробили, цифровізувавши процедуру усиновлення через портал “Дія”.

Відтепер можна записатися на першу консультацію з приводу усиновлення онлайн або офлайн, наприклад, записатися онлайн і в онлайні проконсультуватися. Раніше для цього треба було прийти у службу в справах дітей, домовитися про зустріч, потім прийти на консультацію фізично, тепер можна це зробити у будь-який зручний час.

Також можна згенерувати необхідні документи для подачі пакету документів із заявою на кандидатство в усиновлювачі. Тобто не треба йти в надцять інституцій, щоб узяти цей папірець в одному місці, інший — в другому, а ще інший — у третьому. Тепер достатньо через портал “Дія” згенерувати ці документи, підвантажити те, що згенерувати неможливо, зокрема довідку з психоневрологічного диспансеру чи наркологічного диспансеру, й онлайн надіслати пакет документів на кандидатство, який служба у справах дітей має обробити за п’ять днів.

Тепер вся ця процедура подачі на кандидатство займає 30 хвилин.

І ще один нюанс: ви не зможете подати пакет документів, якщо там чогось не буде. Тому якщо раніше доводилося по кілька разів заходити у службу, бо у пакеті могло не виявитися певних документів і треба було йти їх дозбирувати, нині система не надішле пакет, поки всі довідки не будуть згенеровані чи прикріплені.

Через п'ять днів після відправки документів через "Дію" потенційному кандидатові-усиновлювачу має надійти запрошення на співбесіду, і ось тут важливо, що співбесіда обов’язково буле тільки очною.

Далі — запрошення на навчання, яке також буде варіативне: частина — очно, частина — вебінарами онлайн, але особисто з тренерами, а не так, що просто ознайомитися з інформацією.

Саме ці процедурні моменти тепер цифровізовано, решта лишається, як було.

Якщо ж людині зручніше ходити по інстанціях, збирати документи і нести фізично у службу в справах дітей, вона може це робити і так.

Усиновлення - дуже серйозний і відповідальний процес, дітей не можна роздати направо-наліво. Тому послуга у "Дії" не спрощує саму процедуру, а лиш полегшує її окремі етапи.

 - Скільки часу в середньому займає процедура від подачі заяви й до моменту винесення рішення про усиновлення дитини?

- По-різному. Це залежить від дуже багатьох факторів.

Наприклад, візьмемо онлайн-формат. Спершу людина записується на консультацію через "Дію", проходить її у визначений час, потім формує необхідний пакет документів, який можна в основному згенерувати за півгодини, але треба ще взяти медичні довідки. Далі пакет відправляється у службу в справах дітей, де розглядається п'ять днів.

Потім усе рухається в індивідуальному порядку. Хтось одразу піде на очну співбесіду, хтось за тиждень-два. Хтось почне навчання одразу, а хтось - через місяць.

Тому до моменту, коли справа потрапить до суду для розгляду й винесення рішення про усиновлення, може пройти різний відрізок часу — у когось два-три місяці, у когось п’ять-шість місяців.

Більше того, важливо дорослим пам'ятати: усиновлення - це не магазин іграшок, ви не можете назбирати гроші, піти в магазин і купити те, що хочеться. Це — дитина. Коли люди вагітніють і чекають дитину, з народженням малюка вони сприймають його таким, який є. А при усиновленні часто очікування не збігаються з реальністю. Наприклад, дорослі хочуть дитинку світловолосу з блакитними очима, щоб була обов’язково схожа на них, але це вкрай важко.

- І, мабуть, здебільшого маленьких діток шукають?

- Так. Але більшість дітей у нас потребують родини вже ті, які старшого віку — це підлітковий вік, це 10-річні або сімейні групи по три-чотири дитини, яких не можна роз’єднувати, а для чотирьох дітей дуже складно знайти сім’ю. Оце найбільша проблема, кандидати в усиновлювачі хочуть малесеньких, та їх на всіх просто не вистачає.

І ще треба пам'ятати про важливість контакту між дорослими і дитиною. Дорослі, які вирішили стати усиновлювачами чи долучитися до інших альтернативних сімейних форм виховання — створити дитячий будинок сімейного типу, прийомну сім’ю, повинні адекватно оцінювати свої можливості й батьківський потенціал.

Не можна взяти дитину, а потім повернути назад, так не буває, це не бракований товар, який можна обміняти.

Тому вкотре наголошу: процедура усиновлення не може бути спрощеною. Вона не може бути суперлегкою, вона не може бути здійснена за два-три місяці, це неправильно.

 - Хто може стати усиновлювачем?

 - Сімейний кодекс України передбачає, що усиновлювачем дитини може бути повнолітня дієздатна особа, що старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на 15 років.

Кодекс також прописує, що не можуть усиновлювати дітей, зокрема особи, які обмежені у дієздатності та недієздатні особи; позбавлені батьківських прав; мали усиновлену дитину, але були позбавлені такого права з їх вини; перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері; зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами; не мають постійного місця проживання та доходу або страждають на певні хвороби.

Також нагадую, що іноземці зараз не можуть усиновити дитину в Україні.

 - Дякую за розмову! Хай у кожної дитини буде родина!

Олена Литвиненко

Фото: Руслан Канюка