Як росіяни намагаються замирити окуповані території. Основні меседжі пропаганди

Зокрема, загнати їх мешканців у свою інформаційну матрицю. 

Нав’язуючи на окупованих територіях свій інформаційний порядок денний, росіяни роблять ставку не на якість, а на його безальтернативність. Тому найперше, до чого вдається, російська окупаційна адміністрація - закриває доступ до альтернативних джерел телебачення, радіомовлення і преси, блокує, або намагається цензурувати інтернет.

Аналогічна цензура діє і в самій Росії: головні її медіа давно по-рейдерськи захоплені путінським режимом, неугодні ЗМІ закриті, заблоковані Роскомнаглядом,  або змушені носити, наче нашивку із зіркою Давида на одязі, тавро «іноземного агента». Після початку неспровокованої, і погано обґрунтованої самим же режимом, повномасштабної агресії проти України, Кремль намагається розправитися також і з залишками вільної громадської думки в своїй країни. З цією метою були внесені зміни у законодавство, які дозволяють переслідувати за «дискредитацію армії» та «поширення фейків про її діяльність у період виконання обов'язків із захисту громадян та держави».

Створення мадіагетто на тимчасово окупованих територіях України супроводжується знищенням традиційних для людей джерел інформації, починаючи з вилучення і спалення книжок з публічних бібліотек і закладів освіти та завершуючи запровадженням своїх підконтрольних інтернет-провайдерів.

Окупанти діють, очевидно, керуючись російським прислів’ям «стерпится, слюбится», розраховуючи якщо не на вдячність, то принаймні на стокгольмський синдром своїх жертв. Особливу увагу, загарбники звертають на молодші покоління та дітей, яких розраховують виховати у дусі, протилежному громадянським переконанням і життєвому досвіду своїх батьків.

Центр стратегічних комунікацій дослідив прийоми, до яких вдавалися рашисти на початку листопада, аби насадити «русский мир» у голови окупованого населення.

• Молодь намагаються затягнути в загальноросійські активності, організовують поїздки в Росію, зокрема, «юних спортсменів».

• Створюють культурні активності. Для підтримки ілюзії нормальності окупації вдаються, зокрема, до послуг акторів, які грали в Маріупольському театрі, де 16 березня внаслідок російського авіаудару загинули жителі міста. Зараз акторський колектив вирушив на гастролі містами півдня Росії під брендом театру з Маріуполя. 

• Для інтеграції реалізується регіональна «співпраця» з сусідніми регіонами РФ, із залученням російських «громадських» організацій.

• Підсилено меседж «Маріуполь зруйнували не ми, а націоналісти». Часом використовують дітей, аби ті розповідали, що в обстрілах винна українська армія. 

• Піаряться «гуманітарні подачки» місцевим мешканцям. Для прикладу, поставку книг та канцелярії в навчальний заклад окупаційною адміністрацією називають гуманітарною допомогою та змушують студентів вишиковуватися, махаючи прапорцями Росії при зустрічі машини з такою «допомогою».

• Намагаються зіграти на ностальгії людей за молодістю, яка припала на часи СРСР. Хоча такі спроби зачарувати українців червоними прапорами, наприклад, на 7 листопада, виглядають смішно. 

• Намагаються насаджувати брехливу ідеологію. Мовляв, «Україна – це поганий індивідуалізм, а Росія – хороший колективізм. Росія – це родинні цінності, а не західні нетрадиційні погляди з їх ЛГБТ».

• «Російська армія знищує українську»: «друга армія світу» все ще непереможна в пропагандистських реляціях. Відступ з Херсонщини подається як необхідна підготовка для подальших перемог. Часом поширюються фейки, що з боку України «воюють військовослужбовці польської регулярної армії». 

• Стверджується, що полонені, які повертаються з України в ОРДЛО, начебто зазнали в українському полоні знущань та повертаються хворими. Так віддзеркалюється український наратив про знущання та тортури в російському полоні. 

• «Українська влада кинула людей. Вивезла з собою речі. А Росія тепер допомагає» - стандартна риторика окупантів. 

• Намагаються показати, що українці змінюють своє ставлення до росіян, мовляв, хтось там волонтерив на ЗСУ, все зрозумів і тепер – волонтерить для ЗС РФ.

• Розмивають відповідальність Росії, стверджуючи, що Україна також винна, переносять провину на США, згадують Російську імперію, як ідеал, до якого треба прагнути.

Робота з молоддю

Нещодавно на окупованих територіях був проведений молодіжний конкурс есе про «майбутнє у складі Росії», переможці  відвідали Волгоград.

«З 26 жовтня представники Запорізької області знаходяться в місті Грозний Чеченської Республіки РФ на навчально–тренувальних зборах», – йдеться в повідомленні окупаційної адміністрації.

Ось деякі з новин: «Скадовський хлопець врятував свого друга, за що його нагородили у Москві «За виявлену мужність» – наша гордість!»; «Вихованці Бердянської музичної школи взяли участь у Всеросійському фестивалі «Душа баяна», який проходив у Самарі».

Путінський режим сподівається, що розбудова зв’язків із сусідніми регіонами Росії допоможе йому поглинути окуповані території. При цьому до роботи намагаються залучати російські «громадські» організації. 

Наприклад, губернатор Ростовської області Василь Голубєв «запропонував донським НКО розширити взаємодію з колегами з Новоросії»: «Нас чекає величезна робота щодо зміцнення соціальних, політичних, культурних зв'язків з новими суб'єктами. І особлива роль тут належить некомерційним організаціям».

Започаткування культурних активностей

У російських ЗМІ активно висвітлюється турне Маріупольського театру. Нагадаємо, що його будівлю розбомбили російські літаки, вбивши сотні людей, які там переховувалися.  Наприклад, розслідування AP говорить про загибель близько 600 людей. 

«З 8 по 20 листопада відбудуться «Великі гастролі» Маріупольського республіканського академічного ордена «Знак Пошани» російського драматичного театру у містах Ростові-на-Дону, Сімферополі, Ялті, Севастополі та Краснодарі», – пишуть російські ЗМІ.

З сюжету на «Першому каналі».

Окупанти використовують деяких акторів, які грали в тому самому зруйнованому театрі, в якості пропагандистського інструменту, щоб прикрити ганьбу свого злочину нищення Маріуполя.

«Частина прізвищ, на жаль, добре відома, – розповів в коментарі Центру стратегічних комунікацій маріупольський журналіст Максим Грабовський. – Вони організувалися ще кілька місяців тому і навіть влаштовували фотосесію на тлі зруйнованого Драмтеатру. Цікаво, куди подівся Кожевніков, який спершу був директором цього вертепу, а тепер, судячи з усього, цю посаду зайняв інший чоловік. Напевно, окупанти поставили когось свого. А так, на жаль, актори дійсно ті самі... Частина театру –  виїхала, нині в Ужгороді, вже теж давали вистави. А ті, хто лишився, як бачимо, розважають росіян на кістках».

Гауляйтер Запорізької області Євген Балицький про важливість культурної обслуги загарбників говорить так: «Я вдячний усім творчим працівникам, які залишаються на своїх робочих місцях. Культурний фронт – це теж своєрідна зона бойових дій, де йде боротьба за наших дітей, за їхнє вільне і щасливе майбутнє у світі та єдності».

«Маріуполь зруйнували не ми, а націоналісти»

Руїни Маріуполя лишаються мовчазним докором путінізму. Знищене місто важко прибрати зі свідомості. «На кадрах Маріуполь та історія про те, як важко буває знайти отримувача серед уламків та зруйнованих будівель. Адже у цих багатоповерхівках досі живуть люди…», – доводиться визнавати реальність і на російських Telegram–каналах.  

Пропаганда, звісно, розповідає, як вона все відновить і що відбудова вже розпочалася. «[Дитячий хірург] Олександр Смирнов зізнався, що Маріуполь вразив його масштабами руйнування, але при цьому за допомогою Росії місто активно відновлюється. Тут ремонтуються та будуються дороги, зводяться нові житлові комплекси». В TikTok молоді блогери знімають з різних ракурсів кілька відновлених будинків з тим самим меседжем про відбудову.

Але загарбникам все складніше приховувати «секрет Полішинеля» про те, хто зруйнував місто. З’являються нові документальні фільми і свідчення російських злочинів. Такі як фільм «Маріуполь. (Не)втрачена надія».  

Помітна нова хвиля виправдань, що насправді місто зруйнувала Україна. «Мешканка Маріуполя розповіла «Вісті Твер» про звірства націоналістів». В Telegram–каналах також поширювали відео з українськими полоненими, які озвучують текст про вбивства цивільних. 3 листопада в Маріуполі розпочалося мовлення міського телеканалу «Маріуполь 24».

RT Russia випустила документальний фільм «Мариуполь Русский город. Как брали город». Він починається зі слів окупантів, що українські захисники прикривалися мирними мешканцями. Далі йде нарізка з інтерв’ю місцевих мешканців, які звинувачують в усіх бідах ЗСУ. 

В коментарях читачів телеграм–каналу переконують, що злочини точно робили українці. «Невже правда не доходить до українців на той бік, навіть через родичів! Які ж вони зазомбовані!». Пропаганда повторює ті самі слова, які лунають в Україні, тільки навпаки.  

Один з російських інформаційних злочинців, ведучий ток-шоу на російському «Першому каналі» Артем Шейнін, безпосередня робота якого разом з іншими сприяла розпалюванню міжнаціональної ворожнечі та призвела до війни, приїхав в Маріуполь та зняв відео з руїн Драмтеатру. При цьому він навів «переконливі аргументи» про те, що вибух пролунав всередині, а отже, театр зруйнували азовці. Насправді 500 кілограмова російська авіаційна бомба, якими, як вважається, був зруйнований театр легко пробиває дах, тому вибух, звісно, міг статися і всередині.

Гуманітарні подачки

«Влада України втекла, забравши з собою машини швидкої допомоги… Вивела з ладу комунальну техніку. І перший, хто прийшов на допомогу – Росія», – переказує черговий меседж для невибагливої  аудиторії російський гауляйтер окупованої частини Запорізької області Євген Балицький. 

Це супроводжується сюжетами, де показують, як окупанти підгодовують дітей, наприклад, у Лисичанській міській громаді. «Нас годують військові, які нас захищають: військовослужбовці союзних сил не лише захищають мешканців Новодружеська, а й організували дворазове гаряче харчування для всіх охочих», – розказує пропаганда про «допомогу» дітям. 

Ось інший приклад «подачки»: «Казанський (Приволзький) Федеральний Університет відгукнувся на прохання МДУ та привіз до Маріуполя літературу та канцелярію». Дітей вишикували зустрічати російські підручники з прапорцями Росії. 

На окупованих територіях часто гастролюють представники «Єдиної Росії», які роздають вказівки, що треба покращити.  Регіональне відділення партії «Єдина Росія» відкрито у Запорізькій області. «Ігор Кастюкевич, заступник керівника фракції «ЄДИНА РОСІЯ» прибув до міста Скадовськ, щоб поспілкуватися з тимчасово переміщеними людьми, дізнатися, які є питання».

 «Українці поміняли ставлення до російської армії»

Пропаганда намагається переконати, що люди відмовляються від України. «Колишній голова охорони Запорізької атомної електростанції Олександр Дубінін, який раніше збирав кошти для української армії, передав обігрівачі та гумові чоботи російським військовим у районі Енергодару, - повідомив воєнкор РИА Новости».

На відео чоловік передає речі російським солдатам та розповідає, що раніше допомагав українським, але потрапив під обстріл і збагнув, що він помилявся: «Я зрозумів, що стріляють з того боку по своїх же мешканцях... На тлі обстрілів люди бачать, що армія Росії справді прийшла захищати нас від київського режиму».

 «Україна знущається з полонених»

Черговий обмін військовополоненими Вікторія Сердюкова, так звана «уповноважена з прав людини в ЛНР», коментує словами: «всі, як завжди, зазнавали знущань, нелюдського ставлення, морально-психологічному тиску, мали місце і тортури, і фізичне знущання. Є наслідки катувань, насилля». 

Скадовськ – за колективи, але без геїв

«Ви прожили тут з українською владою, зараз знаходитесь з російською владою. Чи є якісь зміни, ви можете розповісти?», – питає пропагандист на вулиці в Скадовську.  

«Зміни звісно є, – відповідає людина, яку, цілком ймовірно, попросили дати саме таку відповідь. – Люди починають думати про те, що йде повернення, що люди будуть жити як колектив. Тобто час індивідуалізму – закінчується. Вже не буде таке, що кожен сам за себе. Люди починають згадувати, як жили при Радянському Союзі. Ну, не так, як при Радянському Союзі… А саме «общность» ідей». Також в інтерв’ю йдеться про те, що мешканцям Скадовська не притаманні західні цінності, зокрема, «пропаганда ЛГБТ» і від цього їх захистила Росія. 

       Коли був молодий – прапор стояв червоний

Ностальгією за дитинством, юністю та радянськими символами намагаються легітимізувати загарбання територій. 

Іноді здається, що слово «крінж» придумали саме для майбутніх акцій російських окупантів в Україні, які ті проводять з нагоди «червоних днів» радянського календаря.

Про СРСР кажуть, що треба «лишити складні сторінки в минулому, а все добре – взяти з собою». Про злочинні сторінки пропаганда забуває взагалі.  

Часом на Telegram-каналах викладається відео недобудованих об’єктів з коментарем, що в цьому занепаді винувата українська влада – «Україна, від якої ми пішли». 

«Мы долго молча отступали» 

Основний меседж щодо відступу з Херсонщини – треба відійти для майбутньої перемоги. 

 Цікаво, що ще 7 листопада гауляйтер Сальдо запевняв, що «Херсон – вистоїть». Але, як ми бачимо, слова російської пропаганди та реальність це паралельні сутності.  

Після відступу від Херсона російська пропаганда також пробує заспокоїти та окуповане населення, яке їх повірило. Так керований з Росії паблік «Типичная Одесса» виклав в Telegram-каналі аудіозвернення, в якому намагається зняти одноосібну відповідальність з РФ. Мовляв, у цій війні винні дві сторони, як Росія, так і Україна. Війна – вигідна США. І треба розуміти ідею Одеси, як південного форпосту Російської імперії, який зараз захопили «рагулі». Проте як би не було складно, треба цю ідею Росії зберегти в своїх серцях…

Після всіх скоєних більшовиками та чекістами злочинів від імені Росії, у тому числі і проти Одеси наших днів, хочеться пригадати фразу братів Стругацьких: «Якщо заради ідеалу людині доводиться робити підлості, то ціна цьому ідеалу — лайно».

 ***

Як ми бачимо, пропаганда путінського режиму проявляє активність в намаганнях переробити українців в росіян. Проте брехня тільки здається переконливою, особливо коли її насаджують озброєні та жорстокі загарбники.

Що трапляється, коли фактор примусу зникає, показав Херсон, мешканці якого ще до підходу своїх визволителів вивісили українські прапори над містом.

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпек