У Музеї Голодомору відкрили виставку фото 1933 року австрійського інженера Вінербергера
Про це повідомляє кореспондент Укрінформу
Музейники називають ці предмети найціннішими експонатами з історії Голодомору, а світлини – доказами вчинення злочину і підтвердженням того, що незважаючи на зміну назви держави та її очільників, через 90 років після другого наймасштабнішого з трьох цілеспрямованих Голодоморів, наміри москви щодо України не змінилися. Непокараний злочин геноциду радянсько-російського режиму знайшов своє продовження у розпочатій рф 24 лютого повномасштабній сучасній війні: у 1932-1933 роках Харків помирав від голоду, а нині – злочинний режим путіна намагається знищити українців крилатими ракетами, дронами, бомбами і мінами.
Презентація виставки “Leica, що бачила Голодомор” / Фото: Володимир Тарасов, Укрінформ
На відкритті виставки "Leica, що бачила Голодомор", яка триватиме лише до 27 листопада, міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко сказав: "Радянський режим нищив усе. Тому так важливо і символічно, що цей фотоапарат і світлини ми можемо побачити сьогодні. І дуже символічно, що ми вшановуємо пам’ять жертв Голодомору-геноциду під час цієї війни. Музей Голодомору – практично єдиний об’єкт, де продовжується будівництво другої черги. Тому що ті злочини, які вчиняли росіяни впродовж десятиліть та під час Голодомору, має знати світ. І, на жаль, зараз ми є свідками нових злочинів».
Александр Вінербергер народився у Відні. У роки Першої світової війни був мобілізований до лав австрійської армії, а у 1915-му потрапив у полон до росіян. Згодом освіта інженера-хіміка забезпечила йому роботу у москві. Загалом він півтора десятка років пропрацював на хімічних підприємствах СРСР. У вересні 1932-го перебрався у Харків, його призначили керівником модернізації фабрики з виробництва пластичних сумішей.
У 1932-1933 роках Вінербергеру вдалося зробити знімки заморених голодом українців, хоча це було небезпечно, потім ще й переправити їх за кордон. На тепер є відомими майже 100 таких світлин, які є фотодоказами Голодомору – нарівні з роботами американців Джеймса Еббе і Вайтінга Вільямса.
На виставці представлені візуальні матеріали з приватної колекції Самари Пірс, праправнучки Вінербергера, яка зберігає альбом з фотографіями Голодомору та фотокамеру, якою прапрадід фотографував жертв геноциду в Харкові. Самара поділилася на відкритті виставки власними розвідками про життя Александра з його письмових спогадів та слів його доньки. Вперше жінка почула про Голодомор в Україні у 2012 році і була шокована. Через рік знайшли фотокамеру Александра на горищі.
Після повернення в Австрію в 1934 році Вінербергер уклав альбом з назвою не без іронії – "Робітничий рай. СССР", де є знімки з москви і Криму, але більшість – з Харкова. За кольором обкладинки цю фотозбірку часто називають в Україні "Червоним".
Також інженер написав книгу спогадів "Росія, якою вона є насправді", де описав враження про життя в Союзі та вмістив кілька світлин Голодомору. Ще 25 фотографій Харкова 1933 року він упорядкував в альбом, який подарував Віденському архієпископу Теодору Інніцеру з підписом німецькою: "Трагедія Голоду в південній Росії, 1933". та власними коментарями до світлин. Цей альбом донині зберігається у бібліотеці Віденської дієцезії.
Уже наступного року, 1935-го, з фотографіями Голодомору Вінербергера, але без зазначення авторства – з міркувань безпеки – вийшла книга Евальда Амменде "Чи повинна голодувати Росія?". І треба розуміти, що для іноземців Україна тоді не існувала на мапі держав.
У 1939-у вийшов друком щоденник Александра "Доленосні часи. 15 років інженера у Радянському Союзі". У цій книзі є два окремі розділи, що описують події Голодомору в Україні, а також 52 світлини з СССР.
"Я переконаний, що нещасним українцям довелося дорого заплатити за прорахунок Кремля. Багато європейців споглядали жахливу трагедію голоду на півдні Росії у 1933-му, але лише деякі з них усвідомлюють, що це насправді було добре сплановане масове вбивство, за звірством і масштабом якому немає рівних у світовій історії", – писав Вінербергер.
Про деталі виявлення фотографій Голодомору, створених Вінербергером, та їхню роль у дослідженні історії радянського винищення українців і відтворенні правди про цей злочин 24 листопада говоритимуть історики під час дискусії «Як таємні фотографії Голодомору стали найціннішим експонатом?» у Національному музеї Голодомору-геноциду.
Як повідомляв Укрінформ, Верховна Рада закликала парламенти держав світу визнати Голодомор 1932–1933 років геноцидом українського народу.
