Чому чоловіки мовчать про пережите насильство
Разом із війною воно ламає долі ще більшої кількості людей, адже травматичний досвід залишає глибокий слід. Тисячі українських чоловіків постраждали від насильства, а по кваліфіковану допомогу звертаються одиниці.
Масштаб проблеми
Відповідно до соціологічних опитувань, майже кожен четвертий український чоловік зазнав фізичного насильства на вулиці в дорослому віці. Натомість досвід домашнього насильства в ролі постраждалого пережили 6% чоловіків. В умовах війни чоловіки та хлопчики страждають і від сексуальних злочинів. Чоловікам, які пережили зґвалтування, може бути особливо складно повідомити про цей злочин.
Дослідження також ілюструють, що найбільше від різних форм насильства чоловіки потерпають у дитинстві. Третина (31%) хоча б раз зазнавала вуличних побоїв, чверть (25%) – булінгу в школі. Ляпасів або побиття ременем в юнацькому віці зазнавали 65% опитаних, що є великою небезпекою для психічного здоров’я.
Відповідно до опитування Фонду ООН в галузі народонаселення (UNFPA), 50% чоловіків зазнавали фізичного насильства з боку батьків. Проте, оптимістичним є переконання 90% чоловіків, які вважають, що використовувати будь-які форми насильства проти дітей є абсолютно неприйнятним.
Різні форми насильства переслідують чоловіків протягом всіх етапів життя. У 78% випадків найбільшу загрозу вони вбачають від інших чоловіків, очікуючи від них саме фізичного насильства.
Форми насильства
Необхідно зауважити поширений стереотип, що насильство — це тільки побиття та зґвалтування. Цифри свідчать, що велика частина чоловіків не може правильно ідентифікувати насильство: тільки 25% опитаних українських чоловіків в рамках дослідження повідомили, що пережили його в юнацькому віці. Водночас вже згадані 65% чоловіків, які постраждали від фізичного насильства вдома – ляпас або побиття ремнем, не ідентифікують ці дії, як насильство.
Насправді ж воно має набагато більше форм:
- Психологічне насильство: приниження, погрози, залякування, контроль, булінг тощо.
- Фізичне насильство: побої, ляпаси, обмеження пересування, інші тілесні ушкодження.
- Сексуальне насильство: зґвалтування або спроби зґвалтування, підглядання, сексуальні домагання, ексгібіціонізм тощо.
- Економічне насильство: позбавлення коштів, житла, одягу, документів, заборона працювати або навчатись (або навпаки – примус)
Насильство покликано показати “владу” агресора над іншою людиною. Але незалежно від форми, якщо вас обмежують, цькують, знецінюють, маніпулюють та будь-якими іншими способами демонструють зверхнє ставлення – це може виявитися насильством. Так, відповідно до соціологічних опитувань, 43% чоловіків пояснюють причину насильства “бажанням здаватися крутим” і самоствердитись у такий спосіб. Ще 18% опитаних вважають, що люди вдаються до насильства через неможливість інакшим чином “виплеснути” емоції.
Чому чоловіки мовчать
Існує стереотип “героїзації” чоловіка: він не плаче, не потребує порад, сильний, здоровий і гарно заробляє. Цьому образу не притаманні природна слабкість та вираження всього спектру емоцій. Слідування образу “чоловіка-героя” та тиск стереотипів із самого дитинства про “не плач, ти ж чоловік” породжує напругу, яка може стати ґрунтом для прояву агресії.
Відповідно до цих же соціологічних опитувань було виявлено, що лише 12% чоловіків, які стикалися із насильством у віці до 16 років, із кимось про це говорили. Ті ж, хто залишив цей досвід у таємниці, вважали себе винними або не знали, що про це необхідно повідомляти. Сором є поширеною причиною, чому чоловіки мовчать. Вони бояться осуду суспільства, не хочуть стати “білою вороною”, здаватись слабким.
Чоловіки не вбачають, що їхнє ментальне здоров’я є важливим для оточуючих. Думають, що жахи та катування, які вони пережили, скоріше викличуть огиду в людей, ніж співчуття. Дуже важливо розуміти, що вони є цінні самі по собі, незалежно від досягнень чи здобутків.
Що робити, якщо ви пережили насильство
Небезпечно закритися в собі та наодинці переживати темні спогади. Дослідження Медичного університету Південної Кароліни (США) показують, що люди, які пережили насильство, в 13 разів частіше мають вірогідність отримати серйозні проблеми із алкоголем, із наркотиками – у 26 разів. В обох випадках це своєрідний спосіб “сховатись” від оточуючих та проблеми. У третини (31%) таких людей протягом життя можуть розвинутись проблеми із психічним здоров’ям. Щоб цього не допустити, із досвідом пережитого насильства потрібно працювати.
Психологи радять поділитися болем із друзями – навіть така розмова може стати терапією. Своєю чергою, співрозмовники мають уважно слухати історію, яку наважився розповісти потерпілий, не перебивати та не розпитувати подробиці й точно не аналізувати, як правильно було б вчинити в тій ситуації.
Почати розповідь може заважати сором. Психологи кажуть, що ці бар’єри легше подолати у колі людей, які пережили такі ж проблеми. В таких умовах співрозмовники слухають один одного, відчувають емпатію й навіть намагаються допомогти, заспокоїти, повністю розкриваючись та долаючи страх.
Люди, які пережили насильство, мають розуміти, що допомога для них завжди безкоштовна. Існують гарячі лінії для постраждалих, мобільні бригади соціально-психологічної допомоги та навіть центри безоплатної правової допомоги. Головне – не мовчати та не боятись висловлювати власні емоції.
Якщо ви пережили насильство, ви можете звернутися до поліції, аби зафіксувати факт насильства та сліди ушкоджень, звернутися до медичного закладу й отримати там допомогу, а також звернутися до юристів за індивідуальною консультацією.
За підтримкою можна звернутись за номерами:
- 102 – Національна поліція;
- 0 800 211 444 – безкоштовна гаряча лінія емоційної підтримки МОМ (щодня з 10:00 до 20:00).
Мирослава Мосіюк, Національна програмна координаторка із запобігання сексуальній експлуатації та нарузі (ЗСЕН) Представництва Міжнародної організації з міграції в Україні
* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
реклама