В Україні провели гендерне опитування апаратів міністерств та відомств

Як повідомлялося на презентації опитування в Укрінформі, участь у ньому взяли понад 21 тис. публічних службовців із 79 ЦОВВ.

«Гендерна політика визначена як політика, яка є складовою державного управління у будь-якій сфері. Вона є наскрізною та інтеграційною. Це означає, що ми не можемо говорити, що лише один ЦОВВ або один суб'єкт відповідальний за реалізацію такої політики. За це відповідальні ми всі», - сказала урядова уповноважена з питань гендерної політики Катерина Левченко.

За її словами, опитування допомагає розуміти краще стан забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у публічному секторі України. «Таке дослідження може лягти в основу подальшої діяльності та співпраці з нашими міжнародними партнерами, громадськими організаціями, які активно допомагають в цій сфері. Воно є переконливим виконанням державної стратегії забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків до 2023 року, операційного плану, який розроблений та прийнятий урядом, на три роки. Це, знову ж таки, говорить про зв'язок теорії та практики, говорить про те, що ті документи, які ми розробляємо як урядовці, впроваджуються у життя та працюють», - додала Левченко.

Наталія Алюшина

Голова Національного агентства з питань державної служби Наталія Алюшина зазначила, що крім забезпечення гендерної рівності та дотримання правил етичної поведінки державними службовцями або посадовими особами органів місцевого самоврядування, до опитування було включено питання щодо норми протидії дискримінації та насильству й сексуальним домаганням.

«Хочу звернути увагу, що НАДС спільно із Вищою школою публічного управління у кооперації з урядовою уповноваженою з питань гендерної політики розробляють програми. У нас потужні програми щодо недискримінації та щодо питання гендерної рівності. Протягом 2022 року нам вдалося навчити близько 17,5 тисяч публічних службовців по програмах з питань гендерної рівності», - додала вона.

Керівниця проєкту «Європейський Союз за гендерну рівність: Служба допомоги реформам» Оксана Кисельова вважає, що Україні необхідно інтегрувати гендерний підхід у процедуру прийняття рішень. «Тобто, йдеться про те, щоб утворити гідне інклюзивне та недискримінаційне середовище», - сказала вона і додала, що гендерна рівність на робочому місці є пріоритетом. «На сьогодні ми вже досягли 30% представництва жінок на посадах категорії А, але це ще не є такою межею та ідеалом. Збалансована участь передбачає представлення жінок відповідно до того відсотку, який працює в інститутах державної влади та органах місцевого самоврядування. Рівна частина передбачає також, що співробітники можуть вільно висловлювати свої думки, відстоювати свою позицію і не боятися того, що вони будуть за це покарані тим чи іншим чином», - зазначила вона.

Учасники заходу оприлюднили рекомендації для внесення змін до документів, політик та процедур з метою формування культури рівних прав та можливостей, унеможливлення всіх форм дискримінації на державній службі.

«Ми дивилися на те, як усередині установ відбувається, або не відбувається реалізація політики рівних прав і можливостей. Тобто, ми не розглядати те, як органи влади реалізовують цю політику назовні. Концентрувалися саме на тому, як це відбувається усередині», - зауважила кандидатка історичних наук, експертка у сфері ґендерної рівності, недискримінації та реформ Наталія Чермошенцева.

За її даними, 82,5% від всіх опитаних згодні та цілком згодні з тим, що чоловіки і жінки мають рівні шанси та можливості для кар'єрного росту у ЦОВВ. Більшість вважають, що жінки та чоловіки мають рівні шанси та можливість їздити у відрядження (87,2%). Чоловіки-респонденти на 15,9% більше, ніж жінки-респондентки цілком згодні з таким твердженням. 58,5% опитаних відповіли, що не мають можливості їздити у відрядження і серед них значно переважають жінки – на 28,8%.

Більшість опитаних затримуються на роботі або беруть роботу додому і працюють після завершення робочого дня. 16,2% державних службовці вказали про необхідність психологічної підтримки. Чоловіки значно більше відмовились від психологічної підтримки (68,6%), ніж жінки (50,7%).

Як жінки, так і чоловіки мали досвід зіткнення з різними проявами дискримінації. Всього 12% визначили, що стикались з різними проявами дискримінації та сексуальних домагань на робочому місці. Лише 0,7% звернулись по допомогу. Жінки частіше зустрічались з коментарями щодо їх зовнішності, приватного та сімейного життя, приниженням, знеціненням, образами через їх стать та сексуальними домаганнями. Чоловіки визначили, що частіше стикались із необґрунтованими вимогами, пов’язаними з роботою через їх стать та непристойними жестами сексуального характеру.

62,7% учасників опитування відзначили, що не мають можливості працювати за індивідуально визначеними формами роботи. Чоловіки відзначили, що мають більше таких можливостей (різниця становить 5,7%). Якщо говорити про співбесіди при прийомі на роботу, то 14,9% - питали про сімейний статус. 11,2% - питали про наявність дітей, 4,4% - питали про плани стосовно народження дітей. Жінок частіше питали про наявність дітей (12,3% жінок та 8,5% чоловіків), а також щодо планів народження дітей (5,8% жінок та 0,9% чоловіків), також 1,8% жінок вказали, що їх питали про наявність вагітності.

«Дослідження було проведення у дві хвилі. Перша розпочалася за два дні до війни. Яким же було наше здивування, коли побачили, що змогли запитати понад 9 тисяч осіб. Навіть у березні – лютому 2022 року було опитано 68 ЦОВВ. Перша хвиля дозволила нам врахувати певні недоліки, побажання, удосконалити методологію. З 23 серпня по 25 вересня був проведений польовий етап другої хвилі. Він буде дуже активний. Понад 21 тисяча осіб було опитані у 79 ЦОВВ. Участь в цьому опитуванні була добровільною», - додала директорка Навчально-наукового центру прикладної соціології «Соціоплюс» Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського Анна Іщенко.

Гендерне опитування апаратів міністерств та центральних органів виконавчої влади здійснене за сприяння Національного агентства України з питань державної служби, Урядової уповноваженої з питань гендерної політики та за підтримки проєкту «Європейський Союз за гендерну рівність: Служба допомоги реформам». До проведення долучився також Навчально-науковий центр прикладної соціології «Соціоплюс» Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського».