Саймон Кузнець. Великі долі не бувають простими

З одного боку, формально, американський економіст єврейського походження Семен Абрамович Кузнець, або: Simon Smith Kuznets українцем не був, але освіту майбутній лауреат Нобелівської премії з економіки здобув саме в Україні. З іншого боку, колишній харків'янин усе життя пам'ятав про свою малу батьківщину. Не випадково, в американському будинку в Кембриджі, Массачусетс знаменитого економіста лунали… українські пісні і зберігалися реліквії та пам'ятні речі.

Хай там як, але ми, українці, можемо пишатися: саме на Слобожанщині розпочався шлях у велику науку українського емігранта, який став четвертим лауреатом Нобелівської премії з економіки. Саме на наших землях у 1921 році у збірці “Матеріали зі статистики праці в Україні” друком вийшла перша наукова розвідка 20-річного дослідника - “Грошова заробітна плата робітників та службовців фабрично-заводської промисловості м. Харкова в 1920 р.”

У цьому есеї буде чимало парадоксів. Серед іншого, такий… Серед 900 лауреатів Нобелівської премії немає жодного громадянина України, хоча від Сяну до Дону народилася та здобула базову освіту величезна кількість майбутніх видатних учених та митців.

Водночас у ґрунтовному дослідженні “Саймон Кузнець і харківська вища економічна школа початку ХХ століття” (Дмитро Михайличенко, Володимир Московкін, 2016) стверджується:

- Спогади близьких малюють цього вченого як людину вкрай замкнуту в усьому, що стосувалося його життя до імміграції в США. Саймон Сміт Кузнець провів чітку межу між власним минулим і своєю сім’єю. Він ніколи не розповідав близьким про життя в Росії, ніколи з ними не говорив російською мовою. Сам, читаючи і виписуючи російськомовну літературу, не залучав дітей до російської чи іудейської культурної традиції, мабуть, бажаючи, щоб вони виросли стовідсотковими американцями. Його наукові праці, присвячені економічній і соціальної історії євреїв  у Європі, геть позбавлені натяків на особисте ставлення або на власний життєвий досвід.

Великі долі не бувають простими.

У чім тут справа? Спробуємо розібратися.

***

Саймон (Шимен) Кузнець, який навчив світ рахувати ВНП, народився 17 (30) квітня 1901 року у поліському повітовому містечку Пінську Мінської губернії в єврейській родині іудейського ортодоксального віросповідання.

Його батько, місцевий міщанин Абрам Ісакович Кузнець (1881-1958) працював головним бухгалтером пінського відділення Азовсько-Донського комерційного банку на вулиці Плевській (нині - вул. Заслонова, 12), правління якого у 1903-1917 роках знаходилося у Санкт-Петербурзі. За однією з версій (газета “Русское слово” від 22 січня 1910 року), у січні 1910 року Абрам Ісакович досить вдало став... заможною людиною. Із коштів російського банку рахівник переказав на власний рахунок в одному з лейпцизьких банків 20 тисяч рублів, додатково “позичив” у городян ще 15 тисяч рублів і... втік. Шахрая негайно звинуватили у розтраті не менш як ста тисяч рублів, тож довелося головбуху емігрувати з Європи до США.

Невже цей факт і проливає світло на засекречене минуле видатного економіста, яке він провів у Російській імперії? Із висновками не поспішаймо.

Мати майбутнього вченого - Поліна “Поля” Кузнець (у дівоцтві - Пеша Фрідман) походила з Рівного; її батько, за одним із джерел, займався кушнірством, навіть тримав у місті магазин хутряних виробів.

Саймон був середнім сином у родині і мав старшого брата Соломона (Solomon Smith Kuznets; 1900-1945) та молодшого - Георга (George Michael “Grisha” Kuznets; 1909-1986), які з роками також стали за океаном економістами.

Кували ковалі, то великі, то малі.

***

Доля батька Абрама Ісаковича та білоруський період життя Саймона Кузнеця нас мало цікавлять - нехай ті виокремлені теми досліджують сусіди, а ми рушимо в Україну. Тим паче, що чи то наприкінці 1908-го, чи то на початку 1909-го року два сини разом із мамою переїхали: спочатку - до Києва, де народився третій син - Георг (Гриша), а потім до Рівного (там мешкали дідусь із бабусею по материнській лінії).

Замешкала дочка з онуками у батьків - на вулиці Шосейній (нині - вул. Соборна). Тим часом батько майбутнього економіста ще залишався у Пінську, ретельно спланував оборудку, а потім через Австро-Угорщину та Німеччину емігрував до США.

У Рівному Саймон опинився у двомовній родині: мати розмовляла російською, а дідусь із бабусею - їдишем. 14 серпня 1910 року підліток вступив до реального училища, де закінчив підготовчий і перші чотири класи. Попервах успішністю хлопчик з-поміж однолітків не вирізнявся, хоча на другий рік жодного разу не залишався. Насправді набагато краще вчився старший у родині Кузнеців син - Соломон.

Як бачимо у журналі успішності, лагідної вдачі сумирний Саймон (Шимен) тішив батьків “п'ятірками” і “четвірками” з французької, німецької та російської мов, дещо гірше встигав на уроках історії та географії, а з математики - предмету, який у майбутньому стане його робочим інструментом, - носив додому “трійки”. Згодом ситуація з успішністю виправилася...

Добре тому ковалеві, що на обидві руки кує.

***

Коли фронт Першої світової війни наблизився до Рівного, єврейську родину випхали з прифронтової смуги, бо контррозвідка російської армії, що ганебно відступала, галасливо виправдовувалася, мовляв, саме єврейське населення є благодатним середовищем для відвертих шпигунів і ворожих поплічників. Тому у травні 1915 року мати з трьома синами прибула до Харкова, де разом з іншими біженцями оселилась у будівлі театру-цирку “Муссурі” на розі Благовіщенської та Дмитрівської вулиць.

26 жовтня 1915 року Саймон Кузнець вступив до п’ятого класу 2-го Харківського реального училища, яке закінчив 16 травня 1917 року (вісім “п’ятірок”, п’ять “четвірок”). Затим успішність лише зростала... 31 травня 1918 року юнак успішно склав іспити за вищий додатковий клас (12 “п'ятірок”, дві “четвірки і “трійка” з фізики), що автоматично дарувало право вступу до... вищих навчальних закладів.

У 1918-1921 роках здібний студент навчався на юридичному факультеті Харківського комерційного інституту (ХКІ; нині - Харківський національний технічний університет сільського господарства імені Петра Василенка). Чому на юридичному? Курс навчання був розрахований на чотири роки - у перші два давалася базова економічна (!!!) підготовка, а в останні два - спеціалізація. А ще - більшість дисциплін викладали професори юридичного факультету Харківського університету. Запитання є?

Без плуга не орач, без молота - не коваль.

***

Як і під час навчання у Рівненському реальному училищі, у Харківському комерційному інституті також спостерігався ґенезис. Якщо у заліковці першокурсника в основному рябіли оцінки “задовільно” і “дуже задовільно” (між іншим, колись вони вважалися високими оцінками) - з правових дисциплін, політекономії та історії економічних шкіл, то на другому курсі, на думку викладачів, студент продемонстрував блискучі знання.

Це й зрозуміло. Адже серед улюблених педагогів ХКІ молодь називала професора статистики Олексія Миколайовича Анциферова (1867-1943), доктора політичної економії та статистики Володимира Фавстовича Левитського (1854-1939), блискучого математика Сергія Натановича Бернштейна (1880-1968), а також економістів нового покоління - Михайла Миколайовича Соболєва (1869-1945), Йосипа Адольфовича Трахтенберга (1883-1960) і, звісно, піонера математичних методів в економічному аналізі Петра Івановича Фоміна (1873-1936).

Саме вони навчили студента робити висновки, аналізувати, зіставляти статистичні, демографічні, інші дані. У той час, коли на початку 1920-х років американці вважали бізнес непередбачуваною сферою людських відносин, Семен Кузнець вивчав закономірності розвитку національних господарств.

Отримавши в Україні ґрунтовну базу, сучасну економічну науку він згодом випередив на кілька десятиліть, тому і отримав медаль нобеліанта, остаточно затвердивши економіку як галузь емпіричних знань.

Невживане залізо швидко ржавіє.

***

Але не забігаймо наперед…

Через бурхливі події Громадянської війни у Росії та Українських Визвольних Змагань Харківський комерційний інститут працював до кінця осені 1919 року. Захопивши місто 12 грудня 1919 року, навчальний заклад більшовики реорганізували та виселили до будівлі… єврейської богадільні на вул. Садово-Куликовську, 3, через що навчання взагалі припинилося. Саме з цієї причини Саймон Кузнець прослухав лише дисципліни першого і другого курсів.

У середовищі національної еліти було не густо тих, хто шарикових вітав із хлібом-сіллю. Не дарма ще 11 березня 1919 року у Харківський комерційний інститут більшовики призначили комісара, ним виявився... шмаркач-студент Л. М. Маєр.

Не бачила ковалиха лиха.

***

Тим часом критична маса визріла швидко.

У жовтні 1919 року велика група викладачів Харківського університету, Комерційного інституту, інших міських вишів підписала “Звернення російських вчених до Європи”. Протестну петицію склав поважний викладач, 65-річний професор політекономії В. Ф. Левитський. То були 19 чітких пунктів, що містили різку критику більшовицьких вождів, названих “утопістами” і “фанатиками” з кримінальним минулим, котрі сховалися під псевдонімами на кшталт Ленін, Троцький, Мартов, Молотов, Сталін. Згодом підписантам усе це пригадали...

Далі ХКІ почав розвалюватися. Улюблений викладач вищої математики, приват-доцент В. Х. Даватц вступив до лав Збройних сил Півдня Росії та у званні молодшого феєрверкера воював у команді важкого бронепоїзда “На Москву”. Із Добровольчою армією професори О. М. Анциферов, А. М. Фатєєв, І. В. Ємельянов, Д. Н. Іванцов залишили місто, а потім взагалі емігрували з СРСР. За “антирадянську діяльність” професор В. Ф. Левитський опинився під слідством, а професорів Харківського університету Миколу Івановича Стеллецького и Володимира Івановича Савву чекісти розстріляли (у 1919 і у 1920 році відповідно).

Про справжню науку в Харкові можна було забути. А що стосується сучасної економічної науки -  її в еСеРеСеРії чекав штучний параліч мозку. Наприклад, у будівлі закритого більшовиками ХКІ на вулиці Єпархіальній у 1921 році відкрилася Центральна партійна школа, яку у 1923 році перейменували на... Комуністичний університет імені Артема. З економікою голота у шкірянках не товаришувала.

Коваль коня кує, а жаба й собі ногу підставляє.

***

Усі клепки в голові Саймон Кузнець мав. І - мав на місці.

Бо, на відміну від більшості розгублених студентів Харківського комерційного інституту, який раптово закрили, він виявив граничний прагматизм. Другокурсник не лише екстерном склав усі належні іспити, а й попросив видати йому завірену 7 червня 1921 року печатками… копію заліковки. Англійською мовою.

Схоже, що план еміграції уже тоді у нього визрів.

І на завершення скажу: сама магістерська дисертація американського студента Саймона Кузнеця - “Dr. Schumpeter's System Of Economics, Presented And Analyzed” (“Система економіки д-ра Йозефа Шумпетера: розглянута й проаналізована”), захищена у Колумбійському університеті в 1924 році, значною мірою була написана…у Харкові. Заокеанські фахівці, з якими вихованець української наукової школи згодом співпрацював у США, вважали, що саме у тодішній столиці УСРР він здобув глибокі знання в галузі статистичних та емпіричних методів.

Та й європейські вчені (старший науковий співробітник Інститут історії НАН Білорусі, кандидат історичних наук Юрій Грузицький) наголошують, мовляв, те дослідження є цікавим джерелом, що характеризує становлення наукових поглядів автора в їхньому зв'язку з ідеями вчених харківської економічної школи початку XX століття.

Як потім сам Саймон Кузнець неодноразово підкреслював:

- Моя університетська освіта почалась у Росії, а завершилась у Колумбійському університеті.

Сталь сталлю гострять.

***

Після перемоги на теренах Російської імперії комуністичної ідеології нову національну еліту політичні обставини фізично вичавлювали за кордон… Коли у грудні 1919 року більшовики удруге захопили Харків, проголосивши місто столицею Української Соціалістичної Радянської Республіки, Саймона Кузнеця нова влада залучила до роботи у статистичному відділі Центральної ради профспілок України. Наступного року 19-річний економіст очолив відділ статистики праці Південного бюро Всесоюзної центральної ради профспілок.

На щастя для білоруського єврея, зорі стали так, що за рішенням Паризької мирної конференції Пінськ та Рівне відійшли до Другої Польської Республіки (1918-1939), і у статусі біженців Першої Світової війни родина Кузнеців отримала законне право репатріації з УСРР до... Речі Посполитої. Так розпочався радянський вихід євреїв.

У 1922 році мати з трьома синами залишила УСРР і виїхала до Варшави. Велося не солодко і там. Несподівано для родини місцева поліція заарештувала Саймона Кузнеця, запідозривши юнака... у шпигунстві. Того разу минулося, але питання про еміграцію залунало більш гостро.

Врешті-решт, через вільне місто Данциг за фальшивими документами Саймон і його старший брат Соломон емігрували за океан, прибувши 7 березня 1922 року до Нью-Йорка. Тим часом їхня мати Пеша, яка страждала на розсіяний склероз, із молодшим сином залишилась у Варшаві. Коли у 1925 році вона померла, наступного року Григорій також приїхав до батька і братів у Сполучені Штати.

Для того коваль кліщі держить, щоб у руки не пекло.

***

За океаном Саймон Кузнець, замериканізувавшись, став Саймоном Смітом, швидко закінчив курси англійської мови. Щоб рухатися далі, належало у США здобути вищу освіту. У 1922-1923 роках український емігрант навчався у Колумбійському університеті в Нью-Йорку, а по закінченні отримав ступінь магістра економіки. Знаєте, що таке жахливе безгрошів'я? Це коли ти навчаєшся у пафосному університеті, а маєш у гардеробі одну сорочку.

Гріло інше… Його науковим керівником став майбутній президент Американської економічної асоціації, професор економіки Веслі Мітчелл (Wesley Clair Mitchell; 1874-1948).

У 1926 році Саймон Кузнець здобув ступінь доктора філософії, захистивши у Колумбійському університеті дисертацію за темою “Циклічні коливання: роздрібна та оптова торгівля в Сполучених Штатах у 1919-1925 роках” (“Cyclical Fluctuations: Retailand Wholesale Trade, United States, 1919-1925”).

***

У Країні рівних можливостей кар’єра молодого економіста розвивалася стрімко. За рекомендацією професора Веслі Мітчелла, у 1927 році у Національному бюро економічних досліджень (National Bureau Оf Economic Research, NBER) науковий співробітник Саймон Кузнець очолив Комітет з економічного зростання. Із тією приватною некомерційною дослідницькою організацією, співзасновником якої був... сам Веслі Мітчелл, колишній харків'янин співпрацював майже три з половиною декади - до 1961 року.

Де б дядечко Сем без емігрантів опинився.

Цікаву, як на мене, думку висловив один із прямих учнів Саймона Кузнеця, історик економічної науки, доктор філософії Колумбійського університету (1950) Марк Перлман (Mark Perlman;  1923-2006):

- Після Першої світової війни в американському економічному середовищі, зокрема в науці про господарство, помітно посилилася присутність емігрантів зі Східної Європи та їхніх безпосередніх нащадків.

Додам від себе, його батько, професор економки Вісконсинського університету Зеліг Перлман родом був із польського Білостока Підляського воєводства.

Краще бути молотком, ніж ковадлом.

***

У США Саймон Сміт Кузнець, який у 1927 році отримав американське громадянство і офіційно змінив ім’я, успішно дебютував у науці. 26-річного економіста запросили до однієї з найпрестижніших наукових установ США - Ради із досліджень в галузі соціальних наук (Social Science Research Council). Молодого вченого зацікавили теоретичні проблеми циклів, кон’юнктури та коливань в економіці.

Він помітив, що заокеанські колеги ігнорують важливу економічну складову - ціну товару й у 1930 році видав ґрунтовну монографію “Столітня динаміка виробництва та цін: їх природа та вплив на циклічні коливання” (“Secular Movements Іn Production Аnd Prices: Their Nature Аnd Their Bearing Upon Cyclical Fluctuations”).

Чи не вперше у світовій науці йшлося про прогнозування процесів в економічних системах, циклічні коливання розвитку різних господарських структур. Першим у світі Саймон Кузнець звернув увагу, що як у будівництві, так і в демографічних показниках чітко простежуються середні за тривалістю цикли (15-25 років), які можна і слід використовувати задля інвестування та аналізу демографії. Екстраполюючи висновок на макроекономіку, український емігрант розрахував, що такими самими є цикли спаду і підйому.

Згодом явище отримало іменну назву - “хвиля Кузнеця” або “цикли Кузнеця”. Для визначення причин наш колишній земляк проаналізував колосальний обсяг статистичних даних - з 1865 року до 1929 року включно - і врахував такі показники: демографічні, інвестиційні у капітальне будівництво, рух капіталу, динаміку національного доходу тощо. Відтоді у новітній макроекономіці “цикли Кузнеця”/“Гойдалки” (“Kuznets Cycles”/“Swings”) розглядають у межах інфраструктурних інвестиційних періодів як аналог технологічних та інфраструктурних циклів. Не забуваймо, що зерна такої Ідеї проростали у Харкові!

У коваля руки чорні, а хліб білий.

***

Проте всесвітньої слави Саймон Сміт Кузнець зажив за розробку загальновживаного показника ВНП - Валовий Національний Продукт (Gross Domestic Product, GDP) на душу населення. Тепер той широко використовується спеціалістами, коли треба порівняти економічний розвиток країн. Не випадково у західній пресі українського емігранта відтоді називали просто, але зі смаком - “The Father Оf GDP”, тобто “батько ВНП”.

Почалось усе, коли керувати рядовим науковим проєктом Національного бюро економічних досліджень доручили Саймону Кузнецю. Отже, надійшло державне замовлення вивчити національний дохід США за період 1929-1932 років. Затим період аналізу розширили до 1919-1938 років., потім - до 1869 року. Зрозумівши, що це новий економічний інструмент, Міністерство торгівлі Сполучених Штатів ухвалило регулярно складати офіційні оцінки національного доходу і звернулося за допомогою до Національного бюро економічних досліджень.

Розраховуючи офіційні показники валового національного продукту (ВНП) США, колишній харків’янин нещадно критикував наявні методи підрахунків, що застосовувалися економістами. Бо в них не враховувалося, наприклад, чимало видів безоплатної господарської діяльності.

***

Тим часом науково-дослідницькі праці Саймона Кузнеця дозволили не лише проаналізувати структуру ВНП, а й дослідити низку приватних проблем національної економіки. Удосконалені методи розрахунку національного доходу і пов'язаних із ним показників стали класичними. Вони склали основу системи національних рахунків, що відтоді ґрунтуються на єдиній теоретичній концепції взаємозалежності між обчисленим об'ємом національного випуску продукції за певний проміжок часу (1 рік) і відповідним до цього обсягу рівнем добробуту.

Так несподівано у макроекономіці з'явилися “хвилі Кузнеця” (або “цикли Кузнеця” чи “ритми Кузнеця”). Ретельно аналізуючи великі масиви інформації, колишній студент ХКІ виявив економічні хвилі середнього діапазону, що охоплюють період від 15 до 25 років. Потім він геніально прив'язав їх до демографічних процесів, особливо - що стосується припливу та відпливу іммігрантів та їхнього внеску у будівельний бізнес США. Згодом виявилося, що ці економічні хвилі середнього діапазону співпадають із демографічними циклами або коливаннями.

Чого бог не дасть, того коваль не викує.

***

Це на папері все так швидко складається.

Насправді концепція ВНП з'явилась у доповіді, яку професор економіки Пенсільванського університету Саймон Кузнець підготував для Конгресу США у 1934 році. Та лише через півтори декади (!!!), у 1944 році, ВНП став інструментом для вимірювання національної економіки. Уточню: ще у 1931 році на пропозицію керівника NBER професора Веслі Мітчелла наш колишній земляк узявся працювати над проблемою оцінки національного доходу США.

А тепер - про найбільш поширену помилку щодо призначення самого економічного показника. Запроваджуючи популярний нині економічний індикатор, Саймон Сміт Кузнець застерігав, що ВНП не слід застосовувати задля оцінки загального благополуччя нації.

У первісному вигляді той показник мав відображати готовність економіки до війни (!!!), що було досить актуально напередодні Другої світової, та подальшої мобілізації військової промисловості США. За словами українського емігранта, слід чітко розрізняти зростання кількісне та якісне, короткострокове і довгострокове. Потрібно визначити, що саме в “економіці” має зростати і для чого. Ось чому ВНП - поганий орієнтир у цих питаннях. Врешті-решт, інші економісти демілітаризували поняття ВНП і почали зуживати його у мирних цілях.

***

Як фахівець найвищого штибу, український емігрант активно співпрацював з урядом США. На запити різних державних інститутів він розробляв систему національних рахунків, використовуючи методи лінійного програмування, брав участь у військово-економічному плануванні. У роки Другої світової війни доктор економічних наук Саймон Кузнець перебував на державній службі, працював в Управлінні військового виробництва (War Production Board) заступником директора Бюро планування та статистики (Bureau Оf Planning Аnd Statistics) при Міністерстві військової промисловості США (1944-1946).

Авторитет професіонала стрімко зростав. У 1949 році його обрали президентом Американської статистичної асоціації, а у 1954 році - президентом Американської економічної асоціації.

Сам дуй, сам куй, сам по воду йди і сам гроші бери.

***

Оговтавшись від жахливих наслідків Другої Світової, світ поволі повертався до мирного життя. У світову економіку бурхливо входили країни, що розвиваються. Наступним, але не менш актуальним науковим досягненням Саймона Кузнеця стала гіпотеза, що дістала назву “крива Кузнеця”. Вперше теорія була оприлюднена американським економістом 29 грудня 1954 року у вигляді перевернутої U-подібної кривої. Вона наочно описала динаміку нерівності прибутків у країнах, які знаходяться на ранніх щаблях економічного розвитку.

Відповідно до “закону Кузнеця”, нерівність у прибутках різних верств населення спочатку величезна та виразно відчутна, але зі зростанням економіки знижується. Концепція лягла в основу аналітичної статті “Економічне зростання і нерівність прибутків” (“Economic Growth Аnd Income Inequalit”), вміщеної у березневому номері часопису “The American Economic Review” за 1955 рік.

Потім макроекономічна теорія запрацювала на.. охорону довкілля.

Діло було так. У 1991 році два принстонські професори економіки Джин Гроссман (Gene Grossman; 1955) та Алан Крюгер (Alan Bennett Krueger; 1960) екстраполювали “криву Кузнеця” на... екологічну політику, стверджуючи: коли зростає внутрішній національний продукт, стан навколишнього середовища на початковому етапі стрімко погіршується, але згодом настає перелом. Так “крива Кузнеця” перетворилася на “універсальну гіпотезу Кузнеця”.

Чим більше куєш залізо, тим воно гарячіше.                   

***

Як людина мирної професії, наш колишній земляк сорок років викладав. Зокрема, у 1930-1954 роках він служив професором на кафедрі економіки і статистики у Пенсільванському університеті (University Оf Pennsylvania), Філадельфія. У 1954-1960 роках викладав в Університеті Джона Гопкінса (Johns Hopkins University) у Балтиморі, Меріленд, а у 1960-1971 роках, тобто до самої пенсії читав лекції у Гарварді (Harvard University), Кембридж, Массачусетс.

Чи то через високу вимогливість, чи то через заклопотаність дослідженнями офіційних докторантів у Саймона Кузнеця було лише двоє. Як і ментор, були вони синами вихідців із України: Мілтон Фрідман (Milton Friedman; 1912-2006) та Роберт Фогель (Robert William Fogel; 1926-2013). Як і наставник, обидва стали Нобелівськими лауреатами в галузі економіки, відповідно - у 1976 році та у 1993 році.

Професіонал найвищого ґатунку, він пустопорожніх балачок не любив і усіляко припиняв теревені. Радянський економіст, чиновник Міністерства зовнішньої торгівлі СРСР Андрій Володимирович Анікін (1927-2001), який восени 1955 року на засіданнях робочих груп Економічної комісії ООН для Азії і Далекого Сходу в Бангкоку зустрічався із Саймоном Кузнецем, пригадував таке:

- Рівень його мислення та інших учасників просто не порівняти... Коли непрофесіонали заплутували якесь питання, за своєю ініціативою або на прохання голови слово брав містер Кузнець - скромна, делікатна людина з тихим голосом, неквапливою, але чіткою професорською мовою... Нікого не ображаючи, він швидко розвіював туманні балачки суворим аналізом. За десять-п'ятнадцять хвилин усе розкладалося по поличках, і ми дивувалися, як цього раніше ніхто не розумів. Його вміння розкласти заплутане питання на ясні складові захоплювало.

Як не коваль, то і кліщів не погань.

***

Приклади? Будь ласка. Досліджуючи процес формування національного доходу, Саймон Кузнець вивчав взаємозв'язки і пропорції, що виникають між випуском і доходами, споживанням і заощадженнями. Проаналізувавши довгі ряди даних економічної кон'юнктури для - увага! - 20 країн, професор економіки виявив та описав довгострокові тенденції у зміні співвідношень і пропорцій капітал/випуск, частки чистого капіталоутворення, частки чистих інвестицій тощо. До нього на подібні речі ніхто навіть не замахувався.

Хоч у 1954 році він став президентом Американської економічної асоціації, але продовжував працювати в Національному бюро економічних досліджень. Тут він зустрів особисте щастя - познайомився і у 1929 році одружився із милою колегою, російсько-канадською єврейкою Едіт Хандлер (Еdith Handler; 1902-1998).

У щасливому шлюбі народилося двоє дітей: син Пол (Paul W.Kuznets; 1931), який теж став економістом, навіть почесним професором Індіанського університету, і дочка Юдіф (Judith Kuznets Stein; 1938), яка вийшла заміж за математика Нормана Штейна. Із часом діти подарували батькам чотирьох онуків.

Як стверджують рідні та близькі друзі, у побуті Саймона Сміта Кузнеця вирізняла підкреслена скромність. Знаменитий економіст кохався на літературі та класичній музиці, а ось політику терпіти не міг. А ще його вирізняло тонке почуття гумору. Рецензуючи якусь нісенітницю, міг він висловитися так:

- Ця наукова публікація містить, ймовірно, п'ять відсотків емпіричної інформації і 95 відсотків припущень, хоча деякі з них, схоже, спотворені бажанням приймати бажане за дійсне. Виправданням для побудови складної конструкції на такій хиткій підставі є глибокий інтерес до предмету і бажання поділитися ним із членами нашої Асоціації.

***

У 1971 році “за емпірично обґрунтоване тлумачення економічного зростання, яке призвело до нового, глибшого розуміння економічної і соціальної структури і процесу розвитку загалом” він став лауреатом Нобелівської премії з економіки. Якщо бути точним - “Sveriges Riksbank Prize” у царині економічних наук.

Він став четвертим у світі економістом, якого відзначили нагородою, започаткованою лише у 1968 році. У такий спосіб були вшановані фундаментальні праці Саймона Сміта Кузнеця про економічне зростання, в яких автор відкрив і детально описав нову економічну еру, назвавши її “сучасним економічним зростанням”.

Практичні дослідження - і це (на хвилиночку!) 14 держав Європи, США і Японії за 60-річний період - дозволили професору намітити основні елементи загальної концепції розвитку. Він показав, що від кінця XVIII століття економічне зростання “нового типу” поширилось із Західної Європи (скандинавські країни) на південь і схід і наприкінці ХІХ століття досягло Росії та Японії. Індикатором тих змін дослідник вважав збільшення щодесятиліття середньодушового доходу приблизно на 15%, чого у більш ранні історичні періоди не спостерігалося.

***

Одним із першим у світі, ще у 1946 році (маю на увазі книжку “Дохід від незалежної професійної практики” (“Income From Independent Professional Practice”), написану разом із молодшим колегою Мілтоном Фрідманом, де були побудовані профілі “вік-дохід” за різним родом занять), колишній харків'янин розкрив роль капіталовкладень у людський фактор як одну зі складових подальшого економічного зростання. Виступаючи із промовою перед зібранням нобеліантів, членами і гостями Шведської королівської академії наук, ось чому учений пояснив:

- Найбільшим капіталом будь-якої країни є її люди з їхньою майстерністю, досвідом і спонуканнями до корисної економічної діяльності.

Член Шведської королівської академії наук, професор економіки в Стокгольмській школі економіки Бертіль Улін (Bertil Gotthard Ohlin; 1899-1979) наголосив:

- У своїх роботах Саймон Сміт Кузнець оперував величезним статистичним матеріалом, настільки глибоко і ретельно його аналізуючи, що будив думку і проливав абсолютно нове світло на проблему економічного зростання.

Коли на дворі льодок, тоді ковалеві медок.

***

Є “хвилі Кузнеця”, або “цикли Кузнеця” чи “ритми Кузнеця”.

Є “крива Кузнеця”, або “закон Кузнеця”.

Є “універсальна гіпотеза Кузнеця”, а є “Великий маятник”.

Ці та інші терміни економічної науки ХХ століття тепер нерозривно пов'язані з іменем українського емігранта. У царині економіки його авторитет вважається незаперечним.

Як радник з економічних питань, він консультував повоєнні уряди Японії, КНР, Тайваню, Індії та Південної Кореї. Для молодого Ізраїлю, якому дуже симпатизував, американський економіст написав низку блискучих наукових робіт, а у 1953-1963 роках навіть очолював проєкт Моріса Фалька з економічних досліджень при Єврейському університеті в Єрусалимі. У 1963 році його обрали почесним головою Інституту економічних досліджень М. Фалька.

Скажу більше: в єврейській державі й досі спадщина Саймона Сміта Кузнеця розглядається як фундамент національної економіки. Не лише молодий Ізраїль, а більш старші країни кликали українського емігранта створювати національні системи об'єктивної економічної інформації. На це був здатен лише він.

І коваль, і швець, і кравець, і на дуду грець.

***

Здавалося, монографії останнього періоду, як-от “Сучасне економічне зростання” (“Modern Economic Growth”; 1966) й “Економічне зростання націй” (“Economic Growth Оf Nations: Total Output Аnd Production Structure”; 1971) тощо - вийшли на глобальний рівень, кидаючи свіжий погляд на макроекономічні процеси.

Під його пером економіка зникала - починалася футурологія.

Коваль клепле, поки тепле.

***

8 липня 1985 року у власному будинку в Кембриджі, Массачусетс Саймон Сміт Кузнець помер. 11 липня 1985 року у некролозі газета “New York Times” написала:

- Саме д-р Кузнець створив систему вимірювання, що тепер призводить до частих оцінок та переглядів зростання ВНП Міністерства торгівлі США. Цю ж систему використовують приватні економісти і навіть такі установи, як Світовий банк, коли треба розрахувати економічний прогрес промислових країн та країн, що розвиваються. Такі виміри національного доходу є основою макроекономіки, яка має справу з усіма силами, що діють в економіці, або з взаємозв’язками великих секторів економіки.

На завершення впливове американське видання процитувало професора економіки Массачусетського технологічного інституту (Massachusetts Institute Оf Technology), також лауреата Нобелівської премії з економіки Пола А.Самуельсона (Paul Anthony Samuelson; 1915-2009):

- Саймон Кузнець був справжнім гігантом економіки ХХ століття. Він не тільки запропонував систему вимірювання національного доходу, а й створив кількісну економічну історію.

...Вдивіться у три пам'ятники, що сьогодні зустрічають і проводжають допитливе студентство біля будівлі Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка. Їх встановлено на честь трьох нобеліантів. На жаль, саме Саймон Кузнець менш відомий широкому загалу, аніж Лев Ландау та Ілля Мечніков. Так склалося життя, що видатному економісту довелося виїхати та замешкати у США, де він займався економікою до честі іншої країни. Так було. Так є. Але так не має бути.

Іржа їсть залізо, а горе - серце.

Олександр Рудяченко